Постанова

від 17.10.2019 по справі 480/1349/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 р. Справа № 480/1349/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бегунца А.О. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 09.07.19 року по справі № 480/1349/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Гарпун"

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Гарпун", звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000044/2 від 07.03.2019 р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00108, виписану Сумською митницею ДФС 11 березня 2019 р.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі № 480/1349/19 позов задоволено.

Відповідач, Сумська митниця ДФС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення засад верховенства права та норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі № 480/1349/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що під час митного оформлення товару декларантом не надано необхідні документи для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, у зв`язку з чим відповідачем визначено митну вартість з використанням другорядного методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних товарів) відповідно до ст. 59 Митного кодексу України, а тому вважає законним та обґрунтованим рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000044/2 від 07.03.2019 р.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.12.2018 року позивачем укладено із ТОВ «Технопластик» Республіка Білорусь контракт на поставку №42 пластмасових виробів (а.с. 21-22). Згідно умов Контракту ООО «Технопластик» зобов`язалось передати, а ТОВ НВП «Гарпун» прийняти та оплатити пластмасові вироби (далі за текстом - «Товар» ) у кількості, асортименті та за цінами, які визначені в Додатках (специфікаціях, інвойсах) до Контракту. Загальна орієнтовна вартість Контракту складає 49900, 00 доларів США.

16.01.2019 року між сторонами Контракту було укладено додатки до нього, а саме: специфікація № 3 від 07.02.2019 р. на суму 5031,00 дол. США; Інвойс № 3 від 07.02.2019 р., на суму 5031,00 дол. США. (а.с. 23-25). Для оформлення належної передачі товару перевізнику, ТОВ «Технопластик» оформило та передало позивачу накладну № 0778191 від 04.03.2019 р. (вартість товару 5031,00 дол. США), упаковочний лист № 3 від 14.02.2019р. (а.с. 26-27). Також, ТОВ «Технопластик» оформило та передало позивачу Сертификат о происхождении товара № ВУЛА9102064101 від 14.02.2019 р., виданий Унитарньм предприятием по оказанию услуг «Минское отделение Белорусской торгово-промышленной палаты» ; Акт експертизи походження товару №2/562-1 від 15.02.2019 р.; акт загрузки, в якому ТОВ «Технопластик» зазначає відстань доставки товару, марку та модель транспортного засобу перевізника, кількість та вагу товару, вміст ящиків (а.с. 28-31).

31.01.2019 р. декларантом позивача подано електронну митну декларацію №UA805180/2019/007974 та зазначена митна вартість товару в розмірі 5031,00 дол. США, яка визначена з використанням основного метода (а.с. 37-38).

07.03.2019 р. відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000044/2 за другорядним методом визначення митної вартості. Основний метод не був застосований тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально (а.с. 19). 11.03.2019 р. Сумською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2019/00108 (а.с. 20).

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведення відповідачем правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

У відповідності до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Із системного аналізу наведених правових норм слід зазначити, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно ч.3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Під час розгляду справи встановлено, що підставою прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів стало зазначення в цьому рішенні висновку про те, що заявлена позивачем митна вартість є необ`єктивною та не підтверджена документально. На підставі такого висновку було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані до Сумської митниці ДФС наступні документи: пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), домашня транспортна накладна, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, банківський платіжний документ, платіжний документ, прейскурант, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, сертифікат про походження товару (а.с.20). З даних документів встановлено, що ціна товару є 5031 дол. США.

Між з тим, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA805180/2019/000044/2 від 07.03.2019 р., згідно з яким заявлену позивачем митну вартість товару скориговано до рівня 5348,75 дол. США (а.с. 19).

Колегія суддів вважає, що оскільки позивач надав Сумській митниці ДФС для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів зазначає, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідач, обмежившись у спірному рішенні лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

У свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Вказані висновки узгоджується із висновками щодо застосування норм права Верховного Суду, викладених у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 810/1954/18, від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17, постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 809/784/16. Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000044/2 від 07.03.2019 р. та картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів UA805180/2019/00108 від 11.03.2019 р.

Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги, що платіжне доручення від 08.02.2019 року не містить реквізити, необхідних для ідентифікації ввезеного товару, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000044/2, відповідач не зазначив, у яких саме документах виявлено розбіжності, ознаки підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. Крім того у позивача не вимагались документи для підтвердження саме інформації, яка є в платіжних дорученнях, тому колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідачем на відсутність у платіжному дорученні реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Платіжне доручення від 08.02.2019 року містить всю необхідну інформацію і відповідає вимогам чинному законодавству України. Крім того, Митним кодексом України органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги документ з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Колегія суддів зазначає, що в платіжному дорученні від 08.02.219 року зазначено, що оплачена за товар згідно контракту на поставку №42 від 27.12.2018 року, але не зазначено специфікація №3 від 07.02.2019 р., що не може бути підставою для коригування митної вартості товарів.

В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення, а також не довів правильності самостійного визначення митної вартості товару.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі № 480/1349/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі № 480/1349/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц Я.М. Макаренко Постанова складена в повному обсязі 28.10.19 р.