Постанова

від 15.10.2019 по справі 500/555/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Баранюк А.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7147/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Матковської З.С., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 500/555/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

01.03.2019р. позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення № 1 від 03.12.2018р. та зобов`язання встановити статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.05.2019р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.05.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Згідно ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 від 25.05.1978р. позивач ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_2 який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як видно із матеріалів справ, син позивача ОСОБА_2 , сержант, командир автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів, призваний на військову службу 26.07.2015р. та проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 був учасником антитерористичної операції та учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 від 06.11.2015р.

Із свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 видно, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, у лікарському свідоцтві про смерть від 17.10.2015р. № 282 яке видане Лубенським міжрайонним судово - медичним відділенням Полтавського обласного бюро судово - медичної експертизи, місце смерті ОСОБА_2 вказано село Олександрівка, Гребінківський район, Полтавська область та причина смерті, яка настала внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом. Зокрема, зазначено, що особа, яка знаходилась у важкому вантажному транспорті, травмована при зіткненні його з важким транспортним засобом. Травми отримані під час дорожньо-транспортної пригоди призвели до смерть ОСОБА_2 . Смерть настала на 132 км автодороги Київ Харків. ( а.с. 14 )

Із змісту протоколу засідання військово - лікарської комісії Західного регіону про встановленню причинного зв`язку, захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24.11.2017р. № 509 видно, що травма (15.10.2015р.) у сержанта ОСОБА_2 «асфіксія від стиснення грудної клітки і живота» одержана в результаті нещасного випадку та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби. (а.с. 17 )

10.08.2018р. у зв`язку із смертю сина, ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) учасника бойових дій, до якої додала копії наступних документів: посвідчення учасника бойових дій, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) № 305 від 06.11.2015p., свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, довідку про склад сім`ї, свідоцтво про смерть, витяг з протоколу військово-лікарської комісії Західного регіону.

Проте, рішенням №1 від 03.12.2018р. Районної комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно по п. 6 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 «Про затвердження Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». (а.с. 21 )

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019р. зобов`язано Управління соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації надати повний текст рішення районної комісії для розгляду питань пов`язаних із встановлення статусу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 03.12.2018р. № 1.

На виконання даної ухвали суду відповідач направив протокол засідання районної комісії для розгляду питань пов`язаних із встановленням статусу учасника війни від 03.12.2018р. №1.

Зокрема, із змісту протоколу № 1 засідання районної комісії для розгляду питань пов`язаних із встановлення статусу учасника війни від 03.12.2018р. видно, що підставою для відмови у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є висновки що травма військовослужбовця ОСОБА_2 одержана в результаті нещасного випадку та причина смерті, пов`язана з проходженням військової служби, а не з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків). Не підтверджено, що ОСОБА_2 загинув (пропав безвісті), помер внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що оскаржуване рішення є немотивованим, оскільки спростовується витребуваним в судовому порядку протоколом № 1 засідання районної комісії для розгляду питань пов`язаних із встановлення статусу учасника війни від 03.12.2018р. в якому наведені мотиви відмови в задоволення заяви позивача про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст.6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Із змісту п.1.1 розділу І Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 видно, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. ( далі Положення № 402 )

Згідно із п.2.4.5 Положення військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

В п.21.5 Положення № 402 видно. що «поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби» або «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» або «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

Визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (пункт 21.9 розділу ІІ Положення).

Отже, підставою для встановлення статусу відповідно до зазначеного вище Закону є причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), який встановлюється постановою військово-лікарської комісії.

Процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб визначено Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 (далі-Порядок).

абз.5 п.2 Порядку передбачено, що статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається, зокрема, сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньоїрозвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону для осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку є свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або документи про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що для отримання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй необхідно бути членом сім`ї військовослужбовця, який загинув внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів, який помер під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Із змісту лікарського свідоцтва про смерть від 17.10.2015р. № 282, протоколу засідання військово - лікарської комісії про встановленню причинного зв`язку, захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 24.11.2017р. № 509 видно, що травма військослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 одержана в результаті нещасного випадку та причина смерті пов`язана з проходженням військової служби, а не у зв`язку із виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) та не під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що спричинило смерть останнього.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 07.11.2014р. № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», населений пункт Олександрівка Гребінківського району Полтавської області, де отримав травму не сумісну із життям ОСОБА_2 , не є територією, на якій здійснювалась чи здійснюється антитерористична операція.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_2 загинув чи помер, внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); захворювання пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних конфліктів; поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що виключає можливість надання позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) учасника бойових дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Управління соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації як суб`єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб що визначені Конституцією та законами України.

Апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивоване судове рішення та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 500/555/19 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

СуддяН.В. Бруновська

Суддя З.М. Матковська

СуддяР.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 28.10.2019р.