Постанова

від 28.10.2019 по справі 183/307/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6657/19 Справа № 183/307/18 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки без номеру від 13 березня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивачзвернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 049611, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 17 жовтня 2002 року, їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,830 га, кадастровий номер 1223282000:02:037:0638, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У липні 2017 року їй стало відомо, що між нею та ТОВ Агро-Віта 2000 був укладений договір оренди земельної ділянки без номеру від 13 березня 2012 року, на сім років. Позивач зазначає, що такий договір оренди вона не підписувала. При цьому позивач зазначає, що між нею та ТОВ Агро-Віта 2000 у березні 2012 року підписувався договір оренди земельної ділянки строком на п`ять років, після підписання якого позивача повідомили, що її примірник їй віддадуть після його реєстрації в Держкомземі. Протягом п`яти років її екземпляр договору так і не був їй виданий, а у липні 2017 року вона звернулася до офісу відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки та небажанням продовжувати орендні відносини. У відповідь вона отримала договір оренди земельної ділянки зі строком дії на сім років, який містить не її підпис, містить дані про земельну ділянку, розмір якої не співпадає з розміром її земельної ділянки.

Таким чином, позивач просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки без номеру від 13 березня 2012 року, що був укладений між нею та ТОВ Агро-Віта 2000 , зареєстрований в Новомосковському районному відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 14.09.2012 року за № 122328204000-768, щодо оренди земельної ділянки, площею 4,83 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223282000:02:037:0638, яка знаходиться на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки без номеру від 13 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 , який був зареєстрований в Новомосковському районному відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 14.09.2012 року за № 122328204000-768, щодо оренди земельної ділянки, площею 4,830 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223282000:02:037:0638, що знаходиться на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Стягнуто з ТОВ Агро-Віта 2000 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 704,80 грн., витрати, пов`язані із проведенням експертизи в сумі 6864 грн., що разом складає 7568,80 грн. 80 коп.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, ТОВ Агро-Віта 2000 подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Агро-Віта 2000 , не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 049611, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 17 жовтня 2002 року, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,830 га, кадастровий номер 1223282000:02:037:0638, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 зареєструвала шлюб, внаслідок чого їй було присвоєне прізвище ОСОБА_1 .

Відповідно із змісту копії договору оренди земельної ділянки без номеру від 13.03.2012 року, суд встановив, що ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 уклали договір оренди земельної ділянки, площею 4830 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, договір зареєстровано в Новомосковському районному відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 14.09.2012 року за № 122328204000-768.

Також, суду першої інстанції подано акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її приймання без дати та номеру складання, відповідно до якого ТОВ Агро-Віта 2000 та ОСОБА_1 склали акт до укладеного вище Договору оренди.

Згідно з висновком експерта № 5133-18 від 21.01.2019 року, на дослідження якому направлявся оригінал зазначеного вище договору оренди землі, за результатами проведення судової почеркознавчої по цивільній справі № 183/307/18 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець на четвертому аркуші договору оренди без номеру від 13.03.2012 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, Підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець в Акті встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її приймання без дати та номеру складання, також виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що надані позивачем докази у виді висновку експерту доводять, що ОСОБА_1 особисто не підписувала договір оренди землі, не була ознайомлена з його змістом, не виявляла волевиявлення на орендні відносини з відповідачем на строк, зазначений у договорі, як і не надавала згоду на реєстрацію договору. Крім того, суд зазначив, що договір подано на реєстрацію відповідачем без відома ОСОБА_1 , що суперечить п. 3 ст. 203 ЦК України, та є беззаперечною підставою для визнання його недійсним.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на передчасний висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки вважає висновок експерта № 5133-18 від 21.01.2019 р., на який посилався суд першої інстанції, є неповним та необгрунтованим. Зокрема, апелянт зазначає, що кількість наданих зразків підпису є недостатньою для всебічного встановлення обставин справи, а також датовані 201-2018 рр., тобто зі значною різницею у часі від дати укладання договору; обсяг порівняльного матеріалу, який було надано експерту для проведення експертизи був недостатнім.

Однак, вищезазначені доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до тлумачення вказаного висновку експерта на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто, серед джерел доказів, відповідно до ст. 76 ЦПК України, крім іншого, є висновок експерта.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі, зокрема для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, для вирішення питання чи підписувала ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки № б/н від 13 березня 2012 року ухвалою суду першої інстанції від 29 серпня 2018 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу.

Оскільки за результатами проведення судової почеркознавчої по цивільній справі № 183/307/18 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець на четвертому аркуші договору оренди без номеру від 13.03.2012 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, Підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець в Акті встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її приймання без дати та номеру складання, також виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису, тому колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім того, колегія суддів наголошує, що апелянт під час розгляду справи в суді першої інстанції не позбавлений був права, в разі незгоди із висновком експерта, заявити вмотивоване клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, але своїм процесуальним правом не скористався. Крім того, апелянт не надав згідно ст. 81 ЦПК України належні докази на спростування висновку експерта.

Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000"- залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова