Постанова

від 21.10.2019 по справі 338/402/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/402/19

Провадження № 22-ц/4808/1072/19

Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду, ухвалене суддею Рибкою Л.Я. 4 липня 2019 року в смт. Богородчани у справі за позовом ОСОБА_1 до Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді с. Маркова в особі Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд і позовом до Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді с. Маркова в особі Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маркова Богородчанського району Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що підтверджується довідкою Марківської сільської ради від 22.03.2018 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час смерті ОСОБА_2 йому належали частки 1/1 у статутному капіталі ПП Ольва і ПП Ольва-Буд .

З рішення Богородчанського районного суду від 30.06.2015 року у справі №338/804/15-ц вбачається, що відповідно до даних спадкової справи, яка відкрита після смерті ОСОБА_2 за претензією ПАТ КБ Надра , ніхто зі спадкоємців ОСОБА_2 не звернувся із заявами про прийняття спадщини. Про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, неприйняття ними спадщини свідчить також і витяг зі спадкового реєстру від 22.03.2018 року.

Позивач вказує, що згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів від 13 лютого 2008 року, 7 серпня 2008 року, 8 вересня 2008 року, 25 грудня 2008 року, 18 грудня 2009 року, 8 вересня 2010 року, 8 листопада 2010 року, 16 грудня 2010 року, квитанцій про прийом поштових переказів грошових коштів за 2008-2009 роки, заяв на грошовий переказ від 22 липня 2010 року, 8 вересня 2010 року, 3 листопада 2010 року, заяви на відправлення коштів від 19 лютого 2010 року він є кредитором спадкодавця.

З огляду на викладене, посилаючись на вимоги абзаців 1, 3 ч. 1, ч. 3 ст. 1277 ЦК України, ч. 1 ст. 338 ЦПК України, просив визнати відумерлою спадщину у вигляді частки 1/1 в статутному капіталі ПП Ольва і ПП Ольва-Буд , що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати її територіальній громаді с. Маркова в особі Марківської сільської ради.

Рішенням Богородчанського районного суду від 04.07.2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На його думку, посилання суду на визначене в ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом поняття кредитора є необґрунтованим, оскільки даний закон не застосовується до спірних правовідносин.

Судом залишено поза увагою і приписи ч. 2 ст. 635 ЦК України, в силу яких сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки простроченням.

Помилковим вважає і висновок суду про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 є кредитором померлого ОСОБА_2 , а попередній договір не породжує обов`язків щодо виконання в натурі зобов`язання за основним договором, який має бути укладений в майбутньому.

Вказує, в силу приписів ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, а квитанції до прибуткових касових ордерів від 13.02.2008 року, 07.08.2008 року, 08.09.2008 року, 25.12.2008 року, 18.12.2009 року, 08.09.2010 року, 08.11.2010 року, 16.12.2010 року, які засвідчені відбитком печатки ПП Ольва та підписані особою, уповноваженою керівником підприємства, відповідають вимогам п. 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, та підтверджують, що він являється кредитором спадкодавця і може заявляти вимоги про визнання спадщини відумерлою.

Крім того, в силу вимог ст.ст. 1231, 1281 ЦК України він як кредитор вправі пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину (до територіальної громади, яка стане власником відумерлого майна) не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Зазначає, що квитанції про прийом поштових переказів грошових коштів за 2008-2009 роки, заяви на грошовий переказ від 22.07.2010 року, 08.09.2010 року, 03.11.2010 року, заява на відправлення коштів від 19.02.2010 року, згідно яких ним було сплачено кошти за придбання квартири, не містять даних про дарування цих коштів спадкодавцю.

Крім того, постановою старшого слідчого СВ ДПС в Івано-Франківській області від 13.12.2012 року згідно тих же квитанцій до прибуткових касових ордерів, квитанцій про прийом поштових переказів грошових коштів, заяв на грошовий переказ, заяви на відправлення коштів, попереднього договору ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальній справі №333838 щодо ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України, що також підтверджує його статус як кредитора спадкодавця.

Оскільки спадщину після смерті ОСОБА_2 не прийнято, а відповідач не звернувся до суду для визнання її відумерлою, через що позивач позбавлений можливості заявити свої вимоги про відшкодування майнової шкоди, яка була завдана спадкодавцем, вважає, що спадщину слід визнати відумерлою та передати територіальній громаді - Марківській сільській раді.

На підставі наведеного просить рішення Богородчанського районного суду від 04.07.2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Сторони в засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 був засновником та власником ПП Ольва та ПП Ольва-Буд , про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 18-22).

13.02.2008 року між ПП Ольва в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Попередній договір №9 про намір укласти в майбутньому до ІІІ кварталу 2010 року договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири по АДРЕСА_1 . Відповідно до п 3.1 вказаного договору у підтвердження свого зобов`язання щодо укладення основного договору й забезпечення його виконання ОСОБА_1 сплачує ПП Ольва 60000,00 грн. та зобов`язується сплатити в IV-му кварталі 2008 року - 67178,42 грн., в І-му кварталі 2009 року - 67178, 42 грн. (а.с. 25-26).

В матеріалах справи також наявні копії квитанцій до прибуткових касових ордерів від 13 лютого 2008 року, 7 серпня 2008 року, 8 вересня 2008 року, 25 грудня 2008 року, 18 грудня 2009 року, 9 вересня 2010 року, 9 листопада 2010 року, 16 грудня 2010 року, квитанцій про прийом поштових переказів грошових коштів за 2008-2009 роки, заяв на грошовий переказ від 22 липня 2010 року, 8 вересня 2010 року, 3 листопада 2010 року, заяви на відправлення коштів від 19 лютого 2010 року (а.с. 27-32, 34-36).

Згідно постанови про визнання цивільним позивачем потерпілого від 13 листопада 2012 року ОСОБА_1 визнано цивільним позивачем по кримінальній справі №333838, яка порушена стосовно директора ПП Ольва ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212 КК України та за ч. 4 ст. 190 КК України стосовно службових осіб ПП Ольва , на загальну суму 560000,00 грн. (а.с. 24).

Судом встановлено також, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті Богородчанською районною державною нотаріальною конторою 13.09.2013 року було заведено спадкову справу №182/2013 (а.с. 14).

З копії довідки Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області №773 від 22.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті за вказаною адресою разом з померлим були зареєстровані племінник ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_4 та дітьми: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . На день смерті заповіту від імені ОСОБА_2 у Марківській сільській раді посвідчено не було (а.с. 23).

Згідно повідомлення Богородчанської районної державної нотаріальної контори на ухвалу суду №236/02-14 від 26.06.2019 року після смерті ОСОБА_2 09.09.2013 року відкрита спадкова справа №182/2013 по претензії ПАТ КБ Надра №1-4-11357 від 09.09.2013 року. За даними Книги обліку і реєстрації спадкових справ Богородчанської районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини від спадкоємців ОСОБА_2 не поступали. Інформація про спадкоємців, які б могли прийняти спадщину відповідно до п. 3 ст. 1268 ЦК України, в нотаріальній конторі відсутня (а.с. 79).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами того, що він являється кредитором померлого ОСОБА_2 в розумінні ст. 1277 ЦК України, а тому не може звертатися до суду із заявою про визнання спадщини після смерті останнього відумерлою.

Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із таким висновком суду з огляду на наступне.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).

За змістом ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок.

Статтею ст. 335 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Приписами ст. 338 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що особа, яка відноситься до спадкоємців за законом тієї черги, що отримала право на спадкування, і постійно проживала зі спадкодавцем на день смерті, є такою, що фактично прийняла спадщину, якщо не відмовилася від неї. За таких обставин подання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня її відкриття не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав в будинку АДРЕСА_2 . За вказаною адресою разом з ним були зареєстровані племінник ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_4 та дітьми: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а.с. 23).

Докази того, що дані особи усунені від права на спадкування або відмовилися від прийняття спадщини в матеріалах справи відсутні.

Отже, суду належало з`ясувати чи не прийняли спадщину особи, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 могла бути прийнята спадкоємцями в порядку, передбаченому ст. 1268 ЦК України, висновки про відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_2 є передчасними, а така спадщина не може бути визнана відумерлою.

Таким чином, судом допущено неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення.

У зв`язку з наведеним апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду від 4 липня 2019 року скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді с. Маркова в особі Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2019 року.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: О.В. Пнівчук

Л.В. Ясеновенко