Постанова

від 17.10.2019 по справі 372/858/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 372/858/17

провадження № 61-29320св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Кристалбанк ,

представник позивача - Єпікова Світлана Валеріївна,

відповідачі : відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Кристалбанк на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2017 року у складі судді Кравченка М. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство Кристалбанк (далі - ПАТ Кристалбанк ) звернулося до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 08 лютого 2008 року між закритим акціонерним товариством Інвест-Кредит Банк (далі - ЗАТ Інвест-Кредит Банк ) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, зобов`язання за яким були забезпечені іпотекою, про що сторонами 08 лютого 2008 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 3,541 га, розташовану на території Дерев`янської сільської ради Обухівського району Київської області, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т. М. 08 лютого 2008 року та зареєстрованого у реєстрі за № 340.

Свої зобов`язання за кредитним договором від 08 лютого 2008 року позичальник належним чином не виконував, тому рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2011 року було задоволено позов публічного акціонерного товариства Терра Банк (далі - ПАТ Терра Банк ), який є правонаступником ЗАТ Інвест-Кредит Банк , та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 4 415 109,81 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 4 415 109,81 грн і накладено арешт на все його майно.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ Терра Банк на ПАТ Кристалбанк .

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та у межах цього виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення у розмірі 441 692,92 грн.

ПАТ Кристалбанк вказувало, що банк як іпотекодержатель має намір звернути стягнення на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 08 лютого 2008 року, однак товариство позбавлено такої можливості, оскільки постановою державного виконавця було накладено арешт на все майно боржника, у тому числі на цю земельну ділянку.

На підставі вказаного ПАТ Кристалбанк просило суд звільнити земельну ділянку, кадастровий номер: 3223182500:07:001:0013, розташовану на території Дерев`янської сільської ради Обухівського району Київської області з-під арешту, накладеного постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 17 листопада 2016 року, шляхом внесення змін у запис № 17592268 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зазначивши предметом обтяження у записі № 17592268 все нерухоме майно, окрім вищевказаної земельної ділянки.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ Кристалбанк відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ Кристалбанк , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що підстави зняття арешту з майна визначені у статті 60 Закону України Про виконавче провадження , згідно з якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Оскільки права позивача як іпотекодержателя спірного майна не пов`язані ані з правом власності на спірне майно, ані з правом володіння ним, тому вимоги ПАТ Кристалбанк про звільнення майна з-під арешту не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають. Зі скаргою на дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно позивач не звертався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ Кристалбанк , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року № 682/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що предметом цього спору є звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем у межах примусового стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору на користь держави. Отже, стягувачем за цим виконавчим провадженням є держава, а не ПАТ Кристалбанк , яке є іпотекодержателем земельної ділянки, на яку, у тому числі, було накладено арешт. У статті 56 Закону України Про виконавче провадження визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а згідно з частиною першою статті 51 цього Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

З указаного вбачається, що арешт на майно боржника може бути накладено виключно з метою реального виконання виконавчого документа й у разі, якщо майно, що належить боржнику перебуває в заставі, арешт на таке майно може забезпечувати виконання вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виключно при наявності вищезазначених обставин. За відсутності таких обставин майно, щодо якого застосований арешт, має бути звільнено з-під такого арешту, якщо заставодержатель не дасть згоди на його реалізацію в межах виконавчого провадження.

Таким чином, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставне майно. У зв`язку з наявністю арешту на спірне майно, позивач фактично позбавлений можливості здійснити продаж заставного майна боржника (іпотекодавця) та задовольнити свої кредиторські вимоги.

Заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 лютого 2008 року між ЗАТ Інвест-Кредит Банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, зобов`язання за яким були забезпечені іпотекою, про що сторонами 08 лютого 2008 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 3,541 га, розташовану на території Дерев`янської сільської ради Обухівського району Київської області, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т. М. 08 лютого 2008 року та зареєстрованого у реєстрі за № 340.

Свої зобов`язання за кредитним договором від 08 лютого 2008 року позичальник належним чином не виконував, тому рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2011 року було задоволено позов ПАТ Терра Банк , який є правонаступником ЗАТ Інвест-Кредит Банк , задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 4 415 109,81 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 4 415 109,81 грн і накладено арешт на все його майно.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ Терра Банк на ПАТ Кристалбанк .

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та у межах цього виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення у розмірі 441 692,92 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ Кристалбанк підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.

Статтями 575, 577 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України Про іпотеку передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Особливості звернення стягнення на заставлене нерухоме майно визначено також положеннями Закону України Про виконавче провадження .

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій помилково керувалися положеннями Закону України Про виконавче провадження 1999 року, який втратив чинність після набрання 05 жовтня 2016 року чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження , оскільки предметом цього спору є звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17 листопада 2016 року, якої, крім того, відкрито виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого зборуна користь держави.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження .

У статті 46 Закону України Про виконавче провадження визначено черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 51 Закону України Про виконавче провадження визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду (частина перша, п`ята статті 59 Закону України Про виконавче провадження ).

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна судам роз`яснено, що у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

З указаного вбачається, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди неправильно визначили характер спірних правовідносин та неправильно застосував норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про те, що іпотекодержатель майна, на яке у межах виконавчого провадження накладено арешт для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не має права на захист своїх прав шляхом звернення до суду з позовом про зняття арешту з предмета іпотеки.

При цьому, позивач пред`явив цей позов не як стягувач за виконавчим провадженням, а як іпотекодержатель майна.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам вищезазначених норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням вказаного ухвалені у справі судові рішення не можуть бути визнані законними і обґрунтованими, оскільки суди не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін і надані на їх підтвердження докази.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Разом з тим, враховуючи, що допущені процесуальні недоліки можуть бути усунуті на стадії апеляційного перегляду, Верховний Суд, керуючись завданням цивільного судочинства та одним із основних принципів цивільного судочинства - розумність строків розгляду справи судом, дійшов висновку, що скасуванню відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає оскаржуване судове рішення апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Кристалбанк задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович