Постанова

від 17.10.2019 по справі 682/1711/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 682/1711/15-ц

провадження № 61-23050св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Славутський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі державного підприємства Славутське лісове господарство ,

відповідачі : Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Нагорна Тетяна Володимирівна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : Славутське міськрайонне управління юстиції Хмельницької області, Славутська районна державна адміністрація Хмельницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2016 року у складі судді Зеленської В. І. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Пастощука М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року Славутський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі державного підприємства Славутське лісове господарство (далі - ДП Славутське лісове господарство ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держземагенство або Держгеокадастр залежно від часу зазначення найменування) у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Нагорної Т. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Славутське міськрайонне управління юстиції Хмельницької області, Славутська районна державна адміністрація Хмельницької області, про визнання незаконними і скасування наказів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку, витребування і повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 18 липня 2013 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області. Наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 20 червня 2014 року затверджено проект землеустрою і надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області.

На підставі зазначених наказів 07 липня 2014 року реєстраційною службою Славутського міськрайонного управління юстиції зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку.

23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т. В.

Прокурор вказував на те, що вищезазначена земельна ділянка не могла передаватися у приватну власність громадянина, оскільки вона належить до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП Славутське лісове господарство . Крім того, Славутським районним виробничим відділом Хмельницької регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру проведено роботи зі співставлення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та матеріалів геодезичної зйомки, наданих ДП Славутське лісове господарства , з каталогами координат на вищезазначену земельну ділянку. За результатом проведених робіт встановлено, що ця земельна ділянка накладається на землі, що перебувають у постійному користуванні ДП Славутське лісове господарство . Площа накладення відповідно до план-схеми розташування земельних ділянок становить 1,4079 га.

Вказане свідчить, що при прийнятті вищевказаних наказів Головне управління Держземагентства у Хмельницькій області перевищило надані йому законом повноваження, оскільки вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, лісів для нелісогосподарських потреб, а також розпорядження землями лісогосподарського призначення відповідно до статей 122, 149 ЗК України, статті 27 ЛК України не належить до його компетенції.

Окрім того, при прийнятті зазначених наказів Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області допущено порушення вимог частини сьомої статті 20 і частини третьої статті 186-1 ЗК України, оскільки відведена у власність ОСОБА_1 земельна ділянка передана для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення. Рішення про вилучення спірної земельної ділянки у ДП Славутське лісове господарство як у постійного землекористувача не приймалося, вказана земельна ділянка із земель державної власності не вилучалася, а згоду або інші погодження на її вилучення підприємство не давало.

Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення і подальша передача їх у приватну власність грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики із забезпечення охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Порушення вимог законів, які регулюють право користування природними об`єктами, суперечить інтересам ДП Славутське лісове господарство як постійного землекористувача спірної земельної ділянки.

На підставі вказаного Славутський міжрайонний прокурор просив суд: визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 18 липня 2013 року і від 20 червня 2014 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1387; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 жовтня 2014 року, індексний номер 16704902, щодо земельної ділянки з кадастровим номер: 6823984000:03:011:0010; витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером: 6823984000:03:011:0010, з яких земельну ділянку площею 1,4079 га - зобов`язати повернути у користування держави в особі ДП Славутське лісове господарство .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 листопада 2016 року, позов Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ДП Славутське лісове господарство задоволено частково.

Визнано незаконними і скасовано накази Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 18 липня 2013 року і від 20 червня 2014 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку від 23 жовтня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 6823984000:03:011:0010.

Витребувано земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер: 6823984000:03:011:0010 у ОСОБА_2 та зобов`язано його повернути земельну ділянку площею 1,4079 га у користування держави в особі ДП Славутське лісове господарство .

Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2016 року стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на користь ДП Славутське лісове господарство витрати, пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи, у розмірі 1 166,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП Славутське лісове господарство витрати, пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи, у розмірі 1 166,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДП Славутське лісове господарство витрати, пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи, у розмірі 1166,67 грн.

Частково задовольняючи позов Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ДП Славутське лісове господарство , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки відбулося з порушенням вимог статей 20, 116 ЗК України та з перевищенням Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області наданих йому повноважень, тому наявні правові підстави для визнання недійсними і скасування оскаржуваних наказів від 18 липня 2013 року і від 20 червня 2014 року. Встановивши незаконність передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 і вибуття її з власності держави і постійного користування ДП Славутське лісове господарство , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , оскільки вона вибула з володіння власника (держави) та особи, якій власник передав її у володіння (ДП Славутське лісове господарство ), не з їхньої волі, іншим шляхом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Славутського міжрайонного прокурора.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року № 640/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до вимог чинного законодавства витребувати майно у добросовісного набувача, яким він є, може лише власник. Власником спірної земельної ділянки є держава в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, а ДП Славутське лісове господарство є лише користувачем цієї земельної ділянки, тому підстав для задоволення позову, поданого прокурором в інтересах цього підприємства, немає. Підписанням акта прийому-передачі межових знаків суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 6823984000:03:011:0014 на зберігання ДП Славутське лісове господарство без будь-яких застережень прийняті межові знаки на зберігання, а у пункті 2 цього акта зазначено, що користувач земельної ділянки, яким є ДП Славутське лісове господарство , не має претензій щодо меж та конфігурацій земельної ділянки, тобто суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 6823984000:03:011:0010 була передана у власність на законних підставах. Крім того, правом на звернення до суду з позовом про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області наділена прокуратура Хмельницької області, а не Славутська міжрайонна прокуратура. Суди не врахували, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 17 лютого 2016 року площа накладення його земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ДП Славутське лісове господарство , становить 1,4079 га, тоді як за рішенням суду у нього витребувано всю земельну ділянку площею 2 га, чим протиправно позбавлено його права власності на земельну ділянку площею 0,5921 га. Судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано, що спірна земельна ділянка було придбана за час шлюбу, отже вона є об`єктом спільної сумісної власності, тому до участі у справі повинна бути залучена його дружина. У процесі розгляду справи Славутська міжрайонна прокуратура була ліквідована, тому відповідно до статті 205 ЦПК України 2004 року необхідно було закрити провадження у справі, у той час як судом задоволено позов неіснуючої установи.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У січні 2017 року перший заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Вказував, що саме ДП Славутське лісове господарство , а не Хмельницька обласна державна адміністрація, є законним володільцем і землекористувачем спірної земельної ділянки, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України є документами, що підтверджують право постійного користування землями лісового фонду. Таким чином, незаконним вилученням земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальшою передачею у приватну власність порушено інтереси держави саме в особі ДП Славутське лісове господарство , яке у свою чергу може вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 18 липня 2013 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 20 червня 2014 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер: 6823984000:03:011:0010) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області.

07 липня 2014 року реєстраційною службою Славутського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6823984000:03:011:0010.

23 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1358, згідно з яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 6823984000:03:011:0010. Цього ж дня було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

На підставі належних і допустимих доказів суди встановили, що спірна земельна ділянка має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення та належить до земель ДП Славутське лісове господарство .

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею .

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України ) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті. А згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою ? восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України.

Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП Славутське лісове господарство , і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Хмельницької обласної державної адміністрації.

Частинами першою, п`ятою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина друга статті 149 ЗК України).

Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на вказане, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення вимог закону під час надання земельної ділянки з кадастровим номером 6823984000:03:011:0010 у власність ОСОБА_1 , яка у подальшому була відчужена ОСОБА_2 , оскільки на час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у 2013 році спірна земельна ділянка вже перебувала на праві постійного користування у ДП Славутське лісове господарство згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2011 року. При цьому суд обґрунтовано вважав, що оскаржувані накази Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області порушують права ДП Славутське лісове господарство щодо володіння та користування належною йому відповідно до закону земельною ділянкою.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Хмельницької обласної державної адміністрації - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави в особі ДП Славутське лісове господарство не з його волі іншим шляхом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про витребування її з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_2 на підставі статті 388 ЦК України.

Таким чином, суди правильно визнали незаконними і скасували накази Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 18 липня 2013 року і від 20 червня 2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16704902, від 23 жовтня 2014 року щодо спірної земельної ділянки та витребували її у ОСОБА_2 на користь держави.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

З урахуванням вказаного, Верховний Суд враховує, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_2 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (аналогічні правові висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18 і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18).

З огляду на все викладене вище загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_2 у збереженні права на земельну ділянку.

Крім того, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України (згідно з якими сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами, зокрема, і щодо подання зустрічного позову, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання) та враховуючи приписи частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України, ОСОБА_2 не позбавлений можливості заявити до власника земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Отже, витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що власником спірної земельної ділянки є держава в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, а ДП Славутське лісове господарство є лише користувачем цієї земельної ділянки, тому позов в інтересах підприємства підлягає відхиленню, не заслуговують на увагу з огляду на те, що згідно з пунктом 2 розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 11 червня 2015 року № 267/2015-р ДП Славутське лісове господарство надано у постійне користування земельні ділянки державної власності. Отже, власником спірної земельної ділянки є Держава Україна, а розпорядником - Хмельницька обласна державна адміністрація. Тому прокурор правильно пред`явив позов до суду в інтересах держави в особі ДП Славутське лісове господарство як законного користувача земельної ділянки.

Посилання заявника на відсутність зі сторони ДП Славутське лісове господарство претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки під час прийняття на зберігання межових знаків суміжної із спірною земельної ділянки з кадастровим номером 6823984000:03:011:0014 підтверджує відсутність протиправного вибуття від землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 6823984000:03:011:0010, є безпідставними з огляду на наступне.

Судом установлено, що згідно з планом-схемою взаємного розташування земельної ділянки з кадастровим № 6823984000:03:011:0010, яка належить ОСОБА_2 , земельних ділянок ДП Славутське лісове господарство з кадастровими №№ 6823984000:03:011:0014, 6823984000:03:011:0013 та земель лісогосподарського призначення, розташованих на території Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області, які визначені на підставі матеріалів лісовпорядкування 2011 року в системі координат 1963 року, спірна земельна ділянка ОСОБА_2 та земельна ділянка з кадастровим № 6823984000:03:011:0014 не є суміжними, між ними чітко прослідковується відстань, а тому необхідності у погодженні меж цих земельних ділянок не було. Доказів погодження матеріали справи не містять. Окрім того, відсутність зауважень у ДП Славутське лісове господарство щодо меж земельної ділянки не є належним доказом законності набуття ОСОБА_2 права власності на іншу земельну ділянку.

Твердження заявника про незаконність витребування у нього всієї земельної ділянки площею 2 га, а не лише її частини площею 1,4079 га, яка накладається на землі ДП Славутське лісове господарство на правильність висновків не впливають, оскільки відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

При наданні ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки площею 2 га було порушено порядок, встановлений законом, зокрема, щодо зміни цільового призначення, що у свою чергу призвело до визнання незаконними наказів Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області.

Підтвердженням того, що зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не відбулося, є лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 01 жовтня 2014 року № 326, у якому зазначено, що згідно з матеріалами безперервного лісовпорядкування станом на 01 жовтня 2014 року земельна ділянка з кадастровим номером 6823984000:03:011:0010 розміщена у кварталі 26, ділянка 27, категорія земель - лісові культури 10Сз 10 років (захисна реміза).

Згідно з листом Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 14 жовтня 2014 року № 02-1173 впродовж 2010-2014 років рішень про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення на території Славутського лісництва квартал 26, виділ 27 та вилучення їх з постійного користування ДП Славутське лісове господарство не приймалося; жодних звернень впродовж 2010-2014 років від фізичних або юридичних осіб щодо зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок або передачі їх у власність чи користування не надходило; впродовж 2013-2014 років управлінням не надавалися погодження про затвердження проектів землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6823984000:03:011:0009.

Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що Шепетівська місцева прокуратура є правонаступником Славутської міжрайонної прокуратури, також не заслуговують на увагу.

Відповідно до Додатку до Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в редакції Закону від 02 липня 2015 року № 578-VIII Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур територіальна юрисдикція Шепетівської місцевої прокуратури поширюється на Ізяславський район, місто Нетішин, Полонський район, місто Славута, Славутський район, місто Шепетівка, Шепетівський район.

Наказом Генеральної прокуратури України від 28 травня 2015 року № 6гн Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень передбачено, що позови в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та інших органів центральної влади пред`являються Генеральною прокуратурою України та прокуратурами обласного рівня (пункт 6.4). Участь у розгляді цивільних та адміністративних справ у місцевих загальних судах забезпечують прокурори районного рівня за місцем розташування суду (пункт 11.2).

Доводи касаційної скарги, що спірна земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності, оскільки придбана у шлюбі, є безпідставними у зв`язку з тим, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 16704902 було прийнято відносно власника ОСОБА_2 Саме у нього судами витребувана земельна ділянка. Питання про майнові взаємовідносини між відповідачем та його дружиною виходять за межі цього спору, однак можуть бути вирішені подружжям в установленому законом порядку.

Твердження заявника про безпідставне витребування у нього земельної ділянки площею 2 га, у той час як площа накладення на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ДП Славутське лісове господарство , становить 1,4079 га, є необґрунтованим, оскільки згідно з положеннями частини першої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка стає об`єктом цивільних прав після її формування. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина третя статті 79-1 ЗК України). З указаного вбачається, що ОСОБА_2 у власність з порушенням вимог земельного законодавства було передано земельну ділянку площею 2 га, який присвоєно кадастровий номер: 6823984000:03:011:0010, тому саме ця земельна ділянка й може бути об`єктом цивільних прав та як наслідок об`єктом витребування у порядку статті 387 ЦК України.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних та обґрунтованих рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судами попередніх інстанцій надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain , серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович