Постанова

від 21.10.2019 по справі 329/291/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 329/291/17

провадження № 61-28929 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - фермерське господарство Саєнко ,

третя особа - відділ з архівної справи та з питань державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства Саєнко на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області у складі судді

Богослова А. В. від 21 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А. від 17 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України

у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом дофермерського господарства (далі - ФГ) Саєнко , третя особа - відділ з архівної справи та з питань державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, щоїй на праві власності належить земельна ділянка площею 5,2636 га, розташована на території Обіточненської сільської ради Чернігівського району Запорізької області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА в„– 928343. 15 серпня 2008 року директор ФГ Саєнко запропонував їй укласти договір оренди землі та взяв на себе усі зобов`язання щодо оформлення та реєстрації такого договору. Вона погодилася та підписала договір оренди землі. Тривалий час вона намагалася отримати примірник договору оренди землі, який отримала взимку 2014 року та витяг до нього з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28 січня 2014 року. Отримавши примірник договору, вона звернула увагу, що в ньому стоїть не її підпис і такий договір вона не підписувала з відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд визнати договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2008 року №55 недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2017 року позовОСОБА_1 задоволено. Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Саєнко від 15 серпня 2008 року

№55, визнано недійсним. Стягнуто з ФГ Саєнко на користь

ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн, витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 2 250,24 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не був підписаний ОСОБА_1 , що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи

від 11 липня 2017 року №4-144, проведеної Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, згідно з яким підписи в графах ОСОБА_1 у договорах оренди землі від 15 серпня 2008 року №55 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ФГ Саєнко відхилено. Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щосудом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Також, апеляційний суд зазначив, що посилання відповідача на те, що договір оренди виконувався та позивач отримувала орендну плату, не можуть бути підставою для визнання правомірним договору, у якому відсутній підпис позивачки, тому що за таких обставин неможливо з`ясувати узгодженість суттєвих умов договору.При цьому доказів на підтвердження того, що позивач була обізнана щодо умов договору оренди та погоджувала їх відповідачем до суду не надано.

При апеляційному розгляді відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності, зазначаючи про те, що позивач знала про відсутність її підпису у договорі взимку 2014 року , а до суду звернулася

у березні 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку звернення до суду, про те відповідачем не надано достовірних відомостей про дату отримання позивачем примірника оспорюваного договору та не робилася заява про застосування строку позовної давності, що унеможливлює вирішення питання про застосування позовної давності на стадії апеляційного перегляду судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ФГ Саєнко , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу

№ 329/291/17 із Чернігівського районного суду Запорізької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з?ясували обставини справи, чим порушили норму процесуального права,

не звернули уваги на те, що позивач подала позовну заяву з пропуском трирічного строку позовної давності, а із заявою про поновлення строку до суду не зверталась.

Зазначає, що позивач протягом 2012-2016 роках систематично отримувала орендну плату за земельний пай, що підтверджується видатково-касовими ордерами, тому прийняла умови спірного договору.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ФГ Саєнко задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суди встановили, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,2636 га, що розташована на території Обіточненської сільської ради Чернігівського району Запорізької області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2006 року

серія ЯА №928343.

28 січня 2014 року було здійснено реєстрацію права оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 15 років за ФГ Саєнко . Підставою для такої реєстрації був договір оренди землі від 15 серпня 2008 року №55, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Саєнко , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28 січня 2014 року серія НОМЕР_2 .

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 11 липня 2017 року №4-144, проведеної Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, підписи в графах ОСОБА_1 у договорах оренди землі від 15 серпня 2008 року №55 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Частинами першою та третьою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, закон виключає дійсність договору, який не підписувався стороною, тобто, за умови відсутності волевиявлення учасника правочину на його укладення.

Встановивши, що підписи в договорі оренди землі від 15 серпня 2008 року, виконані не ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання спірного договору оренди недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Доводи касаційної скарги про застосування до вимог ОСОБА_1 строків позовної давності є безпідставними враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності визначається моментом виникнення у особи права на позов, тобто можливості захисту свого права у судовому порядку.

При цьому позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

ФГ Саєнко не надано достовірних відомостей про дату отримання позивачкою примірника оспорюваного договору.

Оскільки підставами позову ОСОБА_1 було непідписання спірного договору оренди землі , що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, тому для правильного вирішення вказаної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права. За вказаних обставин особа взагалі не знала про наявність цих документів, адже їх не підписувала, тому визначальним є саме момент, коли вона довідалася про порушення свого права.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, провадження

№ 14-306 цс 18.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які на думку заявника мають істотне значення для вирішення справи, разом з тим, вони були предметом перевірки і оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Саєнко залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова