Рішення

від 29.10.2019 по справі 909/914/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/914/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт",

вул. Шевченка, буд.171, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100

поштова адреса а/с 10880 м. Львів, 79002

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ",

вул. Залізнична, буд.15-А, м. Івано-Франківськ,76018

про: стягнення заборгованості в сумі 75185,69 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ" про стягнення заборгованості за договором поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018 в сумі 75324,23 грн., з яких: 44469,88 грн. - основний борг, 8893,98 грн. - штраф, 11311,19 - пеня, 8937,84 грн. - 28% річних та 1711,34 грн. - інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ""Ферозіт" (вх. № 16812/19) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження у справі від 29.08.2019).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

23.09.2019, від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№ 16243/19), який суд прийняв до розгляду.

01.10.2019, через канцелярію суду, надійшла відповідь на відзив на позов (вх.№ 16767/19) до якої долучено оригінал договору поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018; судом прийнято до розгляду направлені позивачем документи.

У відповіді на позов позивачем здійснено перерахунок інфляційних втрат; позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1572,80 грн., що на 138,54 грн. менше від суми інфляційних втрат заявленої в позові.

Згідно приписів п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст.252 ГПК України).

Провадження у справі № 909/914/19 відкрито 29.08.2019, а відповідь на відзив згідно поштового штампу відправлено 27.09.2019, тобто до закінчення підготовчого засідання, отже суд розглядає справу у відповідності до зменшених позовних вимог.

Позивач просить суд стягнути позов задоволити у відповідності до зменшених позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача: 44469,88 грн. основного боргу, 8893,98 грн. штрафу, 11311,19 пені за період з 01.12.2018 по 19.08.2019, 8937,84 грн. 28% річних та 1572,80 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по серпень 2019 року.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018 в частині оплати поставленого товару, в зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість в сумі 44469,88 грн.

З огляду на прострочку виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 8893,98 грн., пеню в сумі 11311,19 грн. за період з 01.12.2018 по 19.08.2019, 28% річних в сумі 8937,84 грн. період з 01.12.2018 по 19.08.2019 та 1572,80 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по серпень 2019 року.

В обгрунтування підставності нарахування відповідачу штрафу, пені та 28% річних, направив суду для огляду оригінал договору поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018.

Позиція відповідача.

23.09.2019, від відповідача надійшов відзив на позов від 19.09.2019 (вх.№ 16243/19), який суд прийняв до розгляду.

Відповідач основну заборгованість в сумі 44469,88 грн. та прострочку виконання грошового зобов`язання визнає, проте, заперечує щодо стягнення пені, штрафу та 28 % річних.

При цьому стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ" не підписувало договір поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018 в редакції, яка долучена позивачем до позовної заяви, натомість відповідачем підписано два примірники договору в яких відсутні пункти 5.2.(сплата пені), 5.3.(сплата штрафу), 5.5. (сплата 28% річних) та 5.6. (спеціальна позовна давність (з роки) щодо стягнення штрафних санкцій).

В поданому відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ" звертає увагу суду на той факт, що договір поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018 викликає у відповідача сумнів сумнів з приводу його достовірності так як перша сторінка копії договору останнім.

З огляду на вищевикладене, відповідач звертається до суду з заявою з посиланням на ч.11 ст. 80 ГПК України про виключення копії договору поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018 з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Також відповідачем надано контррозрахунок інфляційних втрат, згідно якого розмір інфляційних втрат належних до стягнення з відповідача становить 1572,77 грн., а не 1711,34 грн., як заявлено позивачем в позові.

Відповідач звертає увагу суду, що позивачем порушено вимоги ч.6 ст. 232 ГК України, оскільки штрафні санкції (пеню) нараховано поза межами піврічного строку.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ" у поданому відзиві просить суд відстрочити виконання рішення в розмірі 44469,88 основного боргу та 1572,77 грн. інфляційних втрат.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ""Ферозіт", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ", як покупцем було укладено договір поставки № РЕ/ІФ/141/18, відповідно до умов якого постачальник(позивач) зобов`язався постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (товар), для використання у господарській діяльності, а покупець(відповідач) зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1. Договору).

У відповідності до умов Договору, постачальник за період з 30 січня 2018 року по 31 жовтня 2018 року поставив та передав у власність покупця товар на загальну суму 993090,70 грн.

Виконання позивачем (постачальником) договірних зобов`язань підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с. 15-54).

При дослідженні зазначених вище видаткових накладних судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 993090,70 грн; судом з`ясовано, що поставка товару відбулася на підставі договору поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018.

Порядок розрахунків визначено в розділі 4 договору.

У відповідності до пункту 4.1. договору розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

Покупець прийняті на себе договірні зобов`язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав; оплату здійснив частково в сумі 948620,82 грн. (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи (а.с. 55-78), в решті 44469,88 грн. у відповідача виникла заборгованість.

Відповідальність сторін визначена в розділі 5 договору.

Пунктом 5.2. сторони погодили, що у випадку порушення строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

У випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п.5.3. договору).

За прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 28% річних від простроченої суми (п.5.5. договору).

Сторони домовилися, що спеціальна позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів річних, втрат від інфляції) встановлюється в три роки (п.5.6. договору).

З огляду на прострочку виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 8893,98 грн., пеню в сумі 11311,19 грн. за період з 01.12.2018 по 19.08.2019, 28% річних в сумі 8937,84 грн. за період з 01.12.2018 по 19.08.2019 та 1572,80 грн. інфляційних втрат з грудня 2018 по серпень 2019 року.

Судом досліджено поданий позивачем оригінал договору поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018 і встановлено, що наявна в матеріалах справи копія (а.с. 13-14) відповідає оригіналу.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статей 173,175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правочин між сторонами за своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками є договором поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір поставки № РЕ/ІФ/141/18, укладений між сторонами 30.01.2018, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов`язанні (ч. 1ст. 530 ЦК України), оскільки зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище. Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 44469,88 грн. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та визнається відповідачем, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44469,88 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню. З матеріалів справи вбачається та підтверджується відповідачем, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно приписів ч.1ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Пунктом 5.2. сторони погодили, що у випадку порушення строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Згідно з частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Вказана вище норма носить диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов`язання (шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов`язання). Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 11311,19 грн. за період з 01.12.2018 по 19.08.2019. Господарським судом, в системі ІПС "Законодавство" здійснено перерахунок належної до стягнення пені. Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 01.12.2018 по 31.11.2018 (шість місяців) в сумі 7938,79 грн.; суд не вбачає підстав в стягненні пені за період нарахований позивачем (понад шість місяців), тому відмовляє в частині стягнення пені в сумі 3372,40 грн.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

На підставі вищевказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару в сумі 8893,98 грн.

Суд, здійснивши перевірку нарахування штрафу, прийшов до висновку про обґрунтованість його нарахування та таким, що підлягає задоволенню. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом п.5.5. договору сторони погодили, що за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 28% річних від простроченої суми. Судом перевірено правильність нарахування позивачем 28 % річних та інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по серпень 2019 року; розрахунок позивача є вірним.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання зобов`язання задоговором поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018 підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, вимога позивача щодо стягнення 28% річних в сумі 8937,84 грн. за період з 01.12.2018 по 19.08.2019 та 1572,80 грн. інфляційних втрат з грудня 2018 року по серпень 2019 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо недостовірності долученої позивачем до позовної заяви копії договору поставки від 30.01.2018 № РЕ/ІФ/141/18 спростовується оглянутим та дослідженим судом оригіналом спірного договору, який є ідентичний з наявною в матеріалах справи копією.

Щодо заявленого клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ" у поданому відзиві про відстрочення виконання рішення в розмірі 44469,88 основного боргу та 1572,77 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне. Згідно приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Суд дійшов висновку, що тяжкий фінансовий стан на який посилається відповідач у відзиві на позов не носить особливого і надзвичайного характеру, а свідчить про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка відповідно до ст. 42 ГК України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю. Також відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану товариства. За наведених обставин та правових норм, суд відмовляє відповідачу щодо відстрочення виконання рішення в частині основного боргу та інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74-80, 129, ч.9 ст. 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ" про стягнення заборгованості за договором поставки № РЕ/ІФ/141/18 від 30.01.2018 в сумі 75185,69грн.,з яких: 44469,88 грн. - основний борг, 8893,98 грн. - штраф, 11311,19 - пеня, 8937,84 грн. - 28% річних та 1572,80 грн. - інфляційні втрати задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ", вул. Залізнична, буд.15-А, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 35517184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт", вул. Шевченка, буд. 171, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100 (ідентифікаційний код 37961273) - заборгованість в сумі 44469,88 (сорок чотири тисячі чотириста шістдесят дев`ять гривень вісімдесят вісім копійок), штраф в сумі 8893,98 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто три гривні дев`яносто вісім копійок), пеню в сумі 7938,79 (сім тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень сімдесят дев`ять копійок) за період з 01.12.2018 по 31.05.2019, 28% річних в сумі 8937,84 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень вісімдесят чотири копійки), 1572,80 (одну тисячу п`ятсот сімдесят дві гривні вісімдесят копійок) інфляційних втрат та 1834,94 (одну тисячу вісімсот тридцять чотири гривні дев`яносто чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ.КОМ" про стягнення пені в сумі 3372,40 (три тисячі триста сімдесят дві гривні сорок копійок) - відмовити.

Судовий збір в розмірі 86,06 (вісімдесят шість гривень шість копійок) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 29.10.2019

Суддя Л.М. Неверовська