Ухвала

від 28.10.2019 по справі 914/2213/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2213/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Кушнір І. В., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Український автомобільний дім

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 (суддя Гоменюк З. П.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 (головуючий суддя Плотніцький Б. Д., судді Желік М. Б., Кравчук Н. М.)

у справі № 914/2213/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Український автомобільний дім

до Товариства з обмеженою відповідальністю Термоспецбуд

про стягнення 22 913,04 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 і постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

09.10.2019 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 914/2213/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Кушнір І. В., Могил С. К.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 914/2213/17 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення збитків у розмірі 22 913,04 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання касаційної скарги у 2019 році (1 921 грн х 100 = 192 100 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 914/2213/17 є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами в і г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що розгляд касаційної скарги на оскаржувані судові рішення має виняткове значення для скаржника оскільки суди попередніх інстанцій не забезпечили позивачу право на справедливий, компетентний, повний та ефективний судовий захист та у зв`язку з існуванням іншої справи для якої оспорювані рішення можуть мати преюдиціальне значення. Крім того, скаржник зазначає, що під час розгляду справив суді першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги, однак вважає, що суд не має права приймати відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, у якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Втім, зазначені обставини не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту в пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спір у справі № 914/1769/17, про який зазначає скаржник, виник на підставі стягнення боргу, а у справі № 914/2213/17 позов подано про відшкодування збитків, викликаних невиконанням підрядником договірних зобов`язань і необхідністю залучення третьої особи для усунення недоліків роботи.

Щодо права на касаційне оскарження на підставі підпункту г пункту 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що представник ТОВ Західно-Український автомобільний дім Балух Р. В. у судових засіданнях підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2019 вх. № 402/19 та просив стягнути з відповідача 22 913,04 грн, про що зазначено в рішенні Господарського суду Львівської області від 22.04.2019.

Окрім цього, доводи скаржника у поданій касаційній скарзі по суті зводяться до дослідження та оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому всі доводи скаржника про недоведеність обставин справи та про необхідність додаткової оцінки доказів Судом не приймаються.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: виняткове значення , малозначні справи тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

У рішенні Європейського суду з прав людини Levages Prestations Services v. France (№ 21920/93, § 48, ЄСПЛ, від 23.10.1996) акцентовано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що інших доводів у підтвердження необхідності відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник не навів та касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а і б пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі тому відмовляє у такому відкритті, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Український автомобільний дім на рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 914/2213/17.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику разом з доданими до неї додатками, у тому числі, платіжне доручення про сплату судового збору від 07.10.2019 № 6099 на суму 1 921 грн та платіжне доручення від 08.10.2019 № 6100 на суму 1 921 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил