Рішення

від 29.10.2019 по справі 924/694/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2019 р. Справа № 924/694/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест Груп", м.Київ

до Фермерського господарства "Альбатрос-С", Хмельницька область, Хмельницький район с.Копистин

про стягнення 772134,04 грн., з яких 171068,20 грн. заборгованості, 44975,55 грн. пені, 102640,92 грн. збитків за невчасну оплату товару, 440954,44 грн. процентів, 12494,93 грн. інфляційних нарахувань

за участю представників:

позивача: Головенько В.П. - згідно ордеру №093339 від 31.07.2019р.

відповідача: не з`явився

встановив: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 772134,04 грн., з яких 171068,20 грн. заборгованості, 44975,55 грн. пені, 102640,92 грн. збитків за невчасну оплату товару, 440954,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 12494,93 грн. інфляційних нарахувань.

Позивачем подано клопотання (вх.№05-22/6310/19 від 30.07.2019р.) про зарахування до попереднього розрахунку суми судових витрат, витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Ухвала суду від 23.09.2019р. повернута до суду з відміткою укрпошти підприємство відсутнє .

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З викладеного, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, проте, відзиву на позов не надав, причин суду не повідомив; клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30.05.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест Груп" (продавець) та Фермерським господарством "Альбатрос-С", (покупець) укладено договір купівлі-продажу №ЛО-09/18, за умовами якого продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець - зобов`язується приймати товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну товару). Найменування товару (номенклатура, асортимент, сорт), його кількість і ціна, а також валютний еквівалент ціни товару, зазначаються у специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього договору. Залежно від товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про сорт, асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про товар, в тому числі категорії насіння, їх схожість, вологість. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про товар, яка їм необхідна. Якість товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у специфікації (накладній). (п. 1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору кількість, найменування (номенклатура, асортимент, сорт) і ціна кожної партії товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, яка видана на підставі специфікації або без такої.

Покупець зобов`язується зобов`язується сплатити в обумовлений строк ціну товару згідно з п.4 (умови оплати товару) цього договору. (п.3.1.1 договору).

Ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на наступних умовах: - якщо сторони або їх представники підписали специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує продавцеві товар згідно з зазначеним графіком. Графік оплати товару може бути передбачений в окремому підписаному сторонами або їх представниками документі, який буде також невід`ємною частиною цього договору; - якщо сторони або їх представники підписали специфікацію і не погодили строки (терміни) оплати товару, то покупець повинен оплатити товар продавцю до його постачання, а саме протягом трьох календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації; - якщо сторони або їх представники не підписали Специфікацію, однак Продавцем був виданий Покупцеві рахунок-фактура, в якому міститься термін передплата , або термін передплата зовсім не міститься, то покупець повинен оплатити партію товару за таким рахунком до її постачання, а саме протягом одного календарного дня (термін дії рахунку-фактури) з моменту виписки рахунку-фактури. Якщо оплата товару за таким рахунком-фактурою була проведена по закінченню одного календарного дня, то продавець зобов`язується, на свій розсуд, або повернути сплачену покупцем суму, або поставити Товар, передбачений в рахунку-фактурі; - якщо поставка конкретної партії товару не узгоджена сторонами у відповідній специфікації, то покупець оплачує продавцеві товар за видатковою накладною протягом трьох календарних днів з дати прийняття товару.

Якщо продавцем був виданий рахунок-фактура, в якому міститься посилання на передплату, або вказано термін оплати у видатковій накладній, і разом з тим Сторонами був узгоджений певний графік оплати Товару, а також в інших випадках, коли оплата товару може бути здійснена Покупцем в той чи інший строк (термін), Покупець в будь-якому випадку зобов`язується повністю оплатити Товар до закінчення більш пізнього строку, погодженого Сторонами у відповідних документах.

Якщо поставка Товару згідно заявки Покупця здійснюється без підписання відповідної Специфікації і тільки на підставі видаткової накладної, то Покупець повинен самостійно визначити та прийняти для подальших розрахунків доларовий еквівалент ціни Товару, який поставлений, за правилами, встановленими в пункті 4.7 даного Договору. А саме, по аналогії визначення доларового еквіваленту ціни Товару у Специфікації, тобто за курсом (курс продажу долара США за гривні) на день, що передує дню поставки Товару, взятого з web-сайту, вказаному у п. 4.7 даного Договору. (п. 4.1 договору).

У відповідності до п.4.2 договору, Покупець при оплаті Товару у платіжному документі (дорученні і т. д.) повинен вказати номер, дату і назву Договору, за яким здійснюються платежі, а також послатися на Специфікацію, видаткову накладну або рахунок-фактуру, за якими здійснюється платіж, із зазначенням номера та дати такого документа. Якщо дані відомості в платіжному документі не будуть зазначені Покупцем, то Продавець самостійно визначає документ (рахунок-фактура, специфікація, видаткова накладна, договір), за яким Покупець перерахував грошові кошти Продавцю.

З дня, коли Товар Покупцем має бути оплачений, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати Товару, понад неустойку і збитки (ст. 536, п. 2 ст. 625, п. З ст. 692 ЦК України). Керуючись принципом свободи договору, Сторони домовилися, що відсотки за користування чужими грошовими коштами, передбачені умовами цього Договору, не є неустойкою (штрафом, пенею) (п.4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору відповідно до ст. 625 ЦК України Сторони погодили такий розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами: а) тридцять шість з половиною відсотків річних за тридцять календарних днів з дати, коли Товар мав бути оплачений Покупцем; б) сто вісімдесят два з половиною відсотки річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті а п.п. 4.4. Договору; в) п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих відсотків річних до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті б п.п. 4.4. Договору.

Згідно п. 4.5 договору з метою спрощення математичних розрахунків Сторони погодили наступний порядок розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, які визначені в п.п. 4.4. цього Договору, таким чином:

а) 0,1% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли Товар повинен бути оплачений Покупцем;

б) 0,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті а п.п. 4.5. цього Договору;

в) 1,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті б п.п. 4.5. цього Договору.

Інший розмір процентів, дата, з якої починається нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, та сума, від якої нараховуватимуться відсотки, можуть бути передбачені у Специфікації або в іншому погодженому Сторонами або їх представниками документі.

Згідно п. 4.6 договору, якщо Покупець своєчасно або достроково розрахувався за придбаний Товар, то відсотки за користування чужими грошовими коштами не нараховуються.

Ціна Товару за даним Договором встановлюється Сторонами у гривнях. Крім цього, Сторони даного Договору визначають доларовий еквівалент ціни Товару, який зазначається у Специфікаціях до даного Договору. (п.4.7 договору).

У відповідності до п. 8.4.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язку, передбаченого у п.п.3.1.1 та 3.1.2 цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми боргу Нарахування неустойки припиняється через три роки від дати, коли зобов`язання з оплати товару мало було бути виконано покупцем.

Сторони вирішили збільшити термін позовної давності щодо стягнення неустойки, передбаченої у п.п. 8.4.1 цього договору, до трьох років.

Згідно п. 8.4.2 договору сторони вирішили, що якщо покупець прострочив оплату товару більш, ніж на 60 календарних днів, то, крім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки у розмірі 20% від ціни неоплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів, то 40 % від ціни неоплаченого товару, а якщо більш ніж на 200 днів , то 60% від ціни неоплаченого товару (п.5 ст.225 ГК України).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018р. (п. 10.1 договору).

Відповідно до вимоги від 25.01.2019р. позивач просить перерахувати відповідача 171068,00 грн. заборгованості.

Враховуючи несплату відповідачем за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 772134,04 грн., з яких 171068,20 грн. заборгованості, 44975,55 грн. пені, 102640,92 грн. збитків за невчасну оплату товару, 440954,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 12494,93 грн. інфляційних нарахувань

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №ЛО-09/18 від 30.05.2018р., за умовами якого продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець - зобов`язується приймати товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну товару). Найменування товару (номенклатура, асортимент, сорт), його кількість і ціна, а також валютний еквівалент ціни товару, зазначаються у специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього договору. Залежно від товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про сорт, асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про товар, в тому числі категорії насіння, їх схожість, вологість. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про товар, яка їм необхідна, якість товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у специфікації (накладній).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки).

Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до специфікації №1 від 30.05.2018р., сторони узгодили передачу відповідачу товарів на суму 116086,62 грн., з строком оплати: 20% загальної вартості, а саме 23217,32 грн. до 01.10.2018р., 80% загальної вартості, а саме 92869,30 грн. до 01.11.2018р.

Відповідач отримав товар на суму 116086,62 грн., що підтверджується видатковою накладною №212 від 30.05.2018р., довіреністю №1 від 29.05.2018р.

Згідно специфікації №2 від 12.06.2018р., сторони узгодили передачу товарів на 104981,58 грн., з строком оплати: 20% загальної вартості, а саме 20996,32 грн. до 01.10.2018р., 80% загальної вартості - 83985,26 грн. до 01.11.2018р.

Відповідач отримав товар на суму 104981,58 грн., що підтверджується видатковою накладною №250 від 12.06.2018р., довіреністю №1 від 12.06.2018р.

Всього відповідач отримав товар на загальну суму 221068,20 грн., яку частково оплатив 13.02.2019р. в сумі 50000,00 грн.

Заборгованість склала 171068,20 грн.

Однак відповідач не розрахувався з позивачем, утворивши заборгованість в сумі 171068,20 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 8.4.1 договору передбачили, що за невиконання або неналежне виконання обов`язку, передбаченого у п.п.3.1.1 та 3.1.2 цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Нарахування неустойки припиняється через три роки від дати, коли зобов`язання з оплати товару мало було бути виконано покупцем.

Сторони вирішили збільшити термін позовної давності щодо стягнення неустойки, передбаченої у п.п. 8.4.1 цього договору, до трьох років.

Перевіривши правильність нарахування пені, позивачем правомірно нараховано 44975,55 грн. пені.

У відповідності до п. 8.4.2 договору сторони вирішили, що якщо покупець прострочив оплату товару більш, ніж на 60 календарних днів, то, крім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки у розмірі 20% від ціни неоплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів, то 40 % від ціни неоплаченого товару, а якщо більш ніж на 200 днів , то 60% від ціни неоплаченого товару (п.5 ст.225 ГК України).

Враховуючи те, що згідно Закону № 289-VIII від 07.04.2015 п.5 ст. 225 ГК України виключено 01.10.2018р., тобто з моменту строку настання зобов`язань, а тому у стягненні 102640,92 грн. збитків за несвоєчасну оплату товару необхідно відмовити.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 440954,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 12494,93 грн. втрат від інфляції.

Пунктом 4.4 договору відповідно до ст. 625 ЦК України Сторони погодили такий розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами: а) тридцять шість з половиною відсотків річних за тридцять календарних днів з дати, коли Товар мав бути оплачений Покупцем; б) сто вісімдесят два з половиною відсотки річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті а п.п. 4.4. Договору; в) п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих відсотків річних до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти илендарних днів, зазначених у підпункті б п.п. 4.4. Договору.

Згідно п. 4.5 договору з метою спрощення математичних розрахунків Сторони погодили наступний порядок розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, які визначені в п.п. 4.4. цього Договору, таким чином:

а) 0,1% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли Товар повинен бути оплачений Покупцем;

б) 0,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті а п.п. 4.5. цього Договору;

в) 1,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті б п.п. 4.5. цього Договору.

Інший розмір процентів, дата, з якої починається нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, та сума, від якої нараховуватимуться відсотки, можуть бути передбачені у Специфікації або в іншому погодженому Сторонами або їх представниками документі.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 440954,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 12494,93 грн. втрат від інфляції, позивач правомірно нарахував 440954,44 грн. процентів та 12494,93 грн. втрат від інфляції.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем укладено з адвокатським бюро "Вітілія Головенько" договору б/н від 01.07.2019р. про надання правової допомоги, та додатку №1 до договору, згідно якого сторони погодили вартість послуг в сумі 4000,00 грн., за які проведено оплату, що підтверджується платіжним дорученням №2242 від 12.09.2019р.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. №922/1163/18.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2019р. №915/237/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надання адвокатом Головенько В.П. позивачу правничої допомоги у господарському суді Хмельницької області при розгляді справи №924/694/19 підтверджується: договором про надання правової допомоги б/н від 01.07.2019р. та додатком №1 від 0.07.2019р. до цього договору, у якому наведено розрахунок адвокатських послуг, платіжним дорученням №2242 від 12.09.2019р.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу обставин справи (її складності, кількості судових засідань, представлення інтересів позивача особою, з якою укладено договір про надання правової допомоги), суд приходить до висновку про підставність стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на допомогу адвоката.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 171068,20 грн. заборгованості, 44975,55 грн. пені, 440954,44 грн. процентів , 12494,93 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест Груп", м.Київ до Фермерського господарства "Альбатрос-С", Хмельницька область, Хмельницький район с.Копистин про стягнення 772134,04 грн., з яких 171068,20 грн. заборгованості, 44975,55 грн. пені, 102640,92 грн. збитків за невчасну оплату товару, 440954,44 грн. процентів, 12494,93 грн. інфляційних нарахувань задовольнити частково .

Стягнути з Фермерського господарства "Альбатрос-С (31345, ", Хмельницька область, Хмельницький район с.Копистин, код 35916576) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест Груп", (02002, м.Київ, вул. Є.Сверстюка, б.23, код 39994045) 171068,20 грн. (сто сімдесят одна тисяча шістдесят вісім гривень 20 коп.) заборгованості, 44975,55 грн. (сорок чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 55 коп.) пені, 440954,44 грн. (чотириста сорок тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривни 44 коп.) процентів, 12494,93 грн. (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривни 93 коп.) інфляційних нарахувань, 10042,40 грн. (десять тисяч сорок дві гривни 40 коп.) витрат зі сплати судового збору, 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) правничої допомоги.

Видати наказ.

В частині стягнення 102640,92 грн. збитків відмовити.

Повне рішення складено 29.10.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (02002, м.Київ, вул.Є.Сверстюка, б.23), 3 - відповідачу (31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с.Копистин). Всім рек. з пов. про вруч.