Ухвала

від 29.10.2019 по справі 520/10998/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 520/10998/18

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"29" жовтня 2019 р. м. Харків Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ34859812) про скасування постанови ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Щедріної В.Р. від 18.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 55926127 за виконавчим листом № 820/5259/17, виданим 20.02.2018 року Харківським окружним адміністративним судом.

Ухвалою суду від 06.12.2018 року зазначена позовна заява була залишена без руху, оскільки судом було встановлено, що предметом оскарження у даній справі є оскарження постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Щедріної В.Р. від 18.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 55926127 за виконавчим листом № 820/5259/17, виданим 20.02.2018 року Харківським окружним адміністративним судом.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Судом у вказаній ухвалі від 06.12.2018 року також було встановлено, що оскаржувана постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Щедріної В.Р. від 18.06.2018 року була отримана позивачем 16.07.2018 року.

Позивач звернувся з зазначеним адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду 04.12.2018, тобто після спливу більш ніж чотирьох місяців з дня отримання позивачем оскаржуваної постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Щедріної В.Р. від 18.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 55926127 за виконавчим листом № 820/5259/17, виданим 20.02.2018 року Харківським окружним адміністративним судом.

Також суд зазначає, що позивачем до позовної заяви було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом, в якій позивач сам факт пропуску строку звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом не заперечує, однак в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України 02 червня 2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійс нюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служ би, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року, зареєстрованим Мінюстом України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, затверджена Інструкція з організації примусового виконання рі шень, яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» , Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рі шень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 3 означеної Інструкції встановлено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусово го виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Таким чином, позивач вважає, що ГТУЮ у Харківській області не є органом державної виконавчої служби в розумінні ч. 3 ст. 287 КАС України, ч. 1 ст.6 Закону № 1403-уіП та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Суд дослідивши вище зазначену заяву позивача про поновлення пропущенного строку з зазначеною позицією ОСОБА_1 не погодився та ухвалою від 06.12.2018 року залишив адміністративний позов без руху, надавши позивачу термін десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, оскільки, Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року, зареєстрованим Мінюстом України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» , Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рі шень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 3 означеної Інструкції встановлено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусово го виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Се вастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Позивачем, викладені в ухвалі суду від 06.12.2018 року вимоги, виконані не були, а тому ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови було повернуто позивачу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 року по справі № 520/10998/18 скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи, оскільки суд апеляційної інстанції в зазначеній ухвал дійшов висновку, що ухвала суду про повернення адміністративного суду є передчасною, оскільки судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, які мають значення для розгляду справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови було повернуто позивачеві у зв`язку з повторним невиконанням ухвали суду від 06.12.2018 року про залишення позовної заяви без руху.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року по справі № 520/10998/18 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

В зазначеній вище постанові суду апеляційної інстанції від 20.06.2019 року зазначено, що при винесенні ухвали про повернення позовної заяви від 26.04.2019 року суд першої інстанції не звернув увагу на висновки суду апеляційної інстанції викладені в ухвалі від 03.01.2019 року з даного приводу, та не розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду у світлі висновків суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 25.07.219 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови знову було повернуто позивачеві у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 06.12.2018 року про залишення позовної заяви без руху.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.219 року по справі № 520/10998/18 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі та зазначено, що суд першої інстанції трете прийняв рішення повернути позовну заяву з тих самих підстав, які зазначені в ухвалі від 03.01.2019 про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , не звернувши увагу на висновки суду апеляційної інстанції з даного приводу, та не розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду у світлі цих висновків.

Крім того, колегією суддів зауважено, що відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України неподання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду або доказів поважності пропуску цього строку, у відповідь на ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.123 КАС України) є окремою підставою для повернення позовної заяви, що не було враховано судом першої інстанції..

З огляду на вищевикладене суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Разом з тим, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванню учасників судового процесу. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

Відповідно до ч.1, 2 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно повязано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У свою чергу, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави» .

Як вже зазначалось вище ухвалою суду від 06.12.2018 року зазначена позовна заява була залишена без руху, з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, з зазначенням підстав такого рішення та аналізом заяви позивача про поновлення пропущенного строку зверення до суду відповідно, а також було надано обрунтовану позицію суду щодо підстав незгоди з тими підставами викладеними в заяві та було надано десять днів на усунення недоліків позовної заяви, з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду згідно положень ст. 123 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії від 07 липня 1989 року).

У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04 Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм.

Суд зазначає, що ухвала суду від 06.12.2018 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем з 13.12.2018 року (з дати коли позивач отримав зазначену ухвалу) та станом на 29.10.2019 рок не виконана та не надано до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з зазначенням обставин, які є поважними, з урахуванням висновків суду викладених в ухвали про залишення позовної заяви без руху, щоб суд мав можливість вирішити питання щодо поновлення строку звернення позивача з зазначеним адміністративним позовом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що як було зазначено вище позивачем не було виконано ухвалу від 06.12.2018 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем з 13.12.2018 року (з дати коли позивач отримав зазначену ухвалу) та станом на 29.10.2019 року не надано до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з зазначенням обставин, які є поважними, з урахуванням висновків суду викладених в ухвали про залишення позовної заяви без руху

Відповідно до п. 9 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про повернення позовної заяви оскільки позивачем - ОСОБА_1 , не було виконано обов`язок по усуненню недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі суду від 06.12.2018 року про залишення позовної заяв без руху, а саме не надано до суду обґрунтованої заяви про поновлення про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням обставин, які є поважними, з урахуванням висновків суду викладених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ34859812) про скасування постанови - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.