Рішення

від 20.08.2019 по справі 160/4591/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року Справа № 160/4591/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представника позивача представника відповідача Іпатова А.В. Каціонової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "МЕГАХІМ ОПТ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство МЕГАХІМ ОПТ (далі - ПП МЕГАХІМ ОПТ , підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суд із позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2019/200063/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00249, прийняті Дніпропетровською митницею ДФС 20.03.2019 року за митною декларацією №UA110150/2019/214959.

Позовні вимоги ПП МЕГАХІМ ОПТ обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні (випуску) товару. Так, позивач зазначив, що підприємством виконано усі вимоги Митного кодексу України щодо заявлення митної вартості товарів, надання до Дніпропетровської митниці ДФС всі необхідні документи та відомості, за якими обчислено задекларовану митну вартість товару, ввезеного за прямим контрактом з виробником, на основі оцінки яких у їх взаємозв`язку не може бути жодних сумнівів щодо правильності числових значень митної вартості, заявлених декларантом за першим методом визначення митної вартості, а саме: за ціною контракту. Крім того, відмінність суми коштів у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар від ціни, що зазначена в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є, на думку позивача, підставою для твердження про розбіжність у документах, а відтак й для сумніву у правильності визначеної митної декларації. В інвойсі містяться відмітки митних органів країни відправлення (Російська Федерація). Також позивач зазначив, що митним органом не доведено, що підприємством заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів й невірно визначено останню.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/4591/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/4591/19 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14 червня 2019р. представником Дніпропетровської митниці ДФС подано до суду відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечив проти задоволення заявлених підприємством позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що 20 березня 2019р. ПП МЕГАХІМ ОПТ звернулось до митного органу для здійснення митного оформлення товару: продукт (торгова назва смола фенольна ), країна виробництва: RU, країна походження RU. Виробник: ПАТ Казаньоргсинтез , який надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту №752/00203335/200695 від 26 грудня 2018р. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору на рівні 9 рубл/кг. Відповідач зауважив, що в ході проведеного митного контролю ним встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Так, відповідно до п. 2.1 контракту №752/00203335/200695 від 26 грудня 2018р., оплата за товар здійснюється у вигляді 100% передплати протягом 5 днів з дати виставлення рахунку, однак, як зазначив митний орган, декларантом позивача до документів митного оформлення надано проформу-інвойс №200695/1 від 29 січня 2019р. на суму 2 970 000, 00 рос. рублів. та інвойс №70091019 від 04.03.2019 р. на суму 563 940 рос.рублів. Водночас, у відповідності до наданого банківського платіжного доручення №2 від 11 лютого 2019р. позивачем здійснено оплату у сумі 1 376 000,00 рос. рублів. При цьому, у графі призначення платежу зазначеного платіжного доручення вказано реквізити контракту №752/00203335/200695 та проформи-інвойсу № 200695/1 на суму 2 970 000, 00 рос рублів. При цьому, відповідач зауважив, що документальних причин зниження вартості товару позивачем не наведено, а замовлення, реквізити якого містяться у комерційному рахунку 70091019 від 04 березня 2019р. - не надано до митного оформлення. Сканована копія інвойсу 70091019 від 04.03.2019 року надана декларантом не містить відміток митних органів країни відправлення (Російська Федерація), як передбачено Положенням про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД та транспортних і комерційних документах печаток і штампів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019р. суд закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відзив на адміністративний позов, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 грудня 2018р. між ПП МЕГАХІМ ОПТ (Покупець) та ПАТ Казаньоргсинтез (Продавець), резидент Російської Федерації, укладено зовнішньоекономічний контракт за №752/00203335/200695 (рамочний) на поставку в Україну протягом 2019 року товарів, в тому числі смоли фенольної виробництва ПАТ Казаньоргсинтез (далі - Контракт).

Пунктом 1.6 Контракту передбачено, що ціна, кількість, асортимент і умови поставки на кожний календарний місяць мають бути узгоджені сторонами до 25 числа місяця, попереднього місяця відвантаження товару шляхом укладення сторонами доповнення (додаткової угоди) до контракту.

29 січня 2019р. сторонами укладено Доповнення №1 до Контракту, яке є його невід`ємною частиною та у відповідності до якого сторонами узгоджено відвантаження протягом лютого 2019 року товару - смоли фенольної у кількості 300 т +/- 10% за ціною 9000,00 руб. РФ/мт на умовах поставки DAP кордон РФ/України (відповідно до Інкотермс-2010).

04 березня 2019р. частина узгодженої партії товару за вказаним контрактом та доповненням №1 від 29 січня 2019 р. до нього в кількості 62 660 кг за інвойсом від №70091019 залізничним транспортом відповідно до накладної №26713523 була відправлена в Україну.

20 березня 2019 року ПП МЕГАХІМ ОПТ до Дніпропетровської митниці ДФС (м/п Слобожанський ) подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) за №UA110150/2019/214959, в якій заявлено до розмитнення отриманий від ПАТ Казаньоргсинтез товар, загальна митна вартість партії 238 151, 86 грн. (563 940, 00 руб. РФ, 9,00 руб. РФ/кг), тобто митна вартість визначена за ціною контракту (перший метод визначення митної вартості).

Як зазначено у позовній заяві та не заперечується відповідачем, до зазначеної вище ЕМД декларантом були додано копії: контракту №752/00203335/200695 (рамочний) від 26 грудня 2018р. року з ПАО Казаньоргсинтез - виробником товару; комерційна пропозиція від ПАО Казаньоргсинтез №64/3271 від 29 січня 2019р.; лист ПАО Казаньоргсинтез по поставкам продукції №64/3273 від 29 січня 2019р.; доповнення №1 до Контракту від 29 січня 2019р.; рахунок-проформа №200695/1 до Контракту від 29 січня 2019р.; платіжне доручення №2 від 11 лютого 2019р.; рахунок-фактуру (інвойс) №70091019 від 04 березня 2019р.; залізничну накладну СМГС №26844596 від 05 березня 2019р.; копію митної декларації Російської Федерації (експортної) №10418010/040319/0052083 від 04 березня 2019р.; сертифікат якості №37/70091019 від 04 березня 2019р.; сертифікат про походження товару №9049002101 від 05 березня 2019р.

20 березня 2019р. декларантом позивача - ФОП Старостіною К.С. отримано від Дніпропетровської митниці ДФС повідомлення №cb990d11-76fa-44cd-8d52-3c843f8f3f45 (повідомлення №1 до ЕМД №UA110150/2019/214959 від 20 березня 2019р.), згідно з яким за результатами здійсненої посадовими особами відповідача контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару, мстять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та на підставі ч. 3 ст. 53, ч. 5 ст. 54 декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

20 березня 2019р. декларант листом №20/03 повідомив Дніпропетровську митницю ДФС про неможливість надання додаткових (витребуваних митницею) документів в 10-денний термін.

20 березня 2019р. Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110150/2019/200063/1, згідно з яким митна вартість визначена за другорядним методом визначення митної вартості - 2-а - за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно з положеннями статті 59 Митного кодексу України, та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснено за ціною договору (вартості операції) за ЕМД №UА110150/2018/235007 від 10.12.2018 на рівні 15,85 руб РФ/кг. та виставлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2019/00249.

Декларантом заявлено випуск партії вищезазначеного товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України із забезпеченням гарантії у вигляді грошової застави, а саме: шляхом подання ЕМД №UA110150/2019/215064, за якою додатково було сплачено податку на додану вартість у розмірі 36 252,01 грн.

Не погодившись із винесеними Дніпропетровською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні (випуску) товару, ПП МЕГАХІМ ОПТ звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості» , а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів підставою для відмови у митному оформленні ввезеного позивачем товару за ціною договору стали такі обставини.

Митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Сканована копія інвойсу №70091019 від 04 березня 2019р. та надані декларантом до митного оформлення документи не містять відмітки митних органів країни відправлення (Російська Федерація), як передбачено Положенням про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів (затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням від 13.09.2001 №5/32).

Наведене, на думку митного органу, може означати, що зазначений документ митним органам зарубіжної країни не надавалися, вантаж на шляху його слідування в Україну не супроводжував, і був вкладений в пакет документів лише на українському кордоні.

Стосовно доводів відповідача про те, що сканована копія інвойсу №70091019 від 04 березня 2019р. не містить відміток митних органів країни відправлення (Російська Федерація), як передбачено Положенням про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів, яке затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць Співдружності рішенням №5/32 від 13 вересня 2001р., суд зазначає, що в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія зазначеного інвойсу, що містить відповідний штамп Татарстанської митниці, такі ж відмітки містить і залізнична накладна СМГС №26844596.

У відповідності до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У відзиві та рішенні Дніпропетровської митниці ДФС зазначено: Згідно пункту 2.1 контракту 752/00203335/200695, оплата здійснюється у вигляді 100% передплати протягом 5 днів з дати виставлення рахунку. До митного оформлення надано проформу інвойс 200695/1 від 29.01.2019р. на суму 2 970 000, 00 рос. рублів. До митного оформлення надано інвойс 70091019 від 04.03.2019р. на суму 563 940, 00 рос. рублів. До митного оформлення надано банківське платіжне доручення №2 від 11.02.2019р. на суму 1 376 00, 00 рос. рублів. У графі призначення платежу зазначені реквізити контракту №752/00203335/200695 та рахунок-інвойс №200695/1 на суму 2 970 000, 00 рос. рублів .

З огляду на викладене, відповідач дійшов до висновку, що умови оплати, узгоджені сторонами у пункті 2.1 Контракту не дотримано, а заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена.

Як встановлено судом, до ЕМД №UA110150/2019/214959 від 20 березня 2019р. декларантом були додано копії: контракту №752/00203335/200695 (рамочний) від 26 грудня 2018р. року з ПАО Казаньоргсинтез - виробником товару; комерційної пропозиції від ПАО Казаньоргсинтез №64/3271 від 29 січня 2019р.; листа ПАО Казаньоргсинтез по поставкам продукції №64/3273 від 29 січня 2019р.; доповнення №1 до Контракту від 29 січня 2019р.; рахунку-проформи №200695/1 до Контракту від 29 січня 2019р.; платіжного доручення №2 від 11 лютого 2019р.; рахунку-фактури (інвойсу) №70091019 від 04 березня 2019р.; залізничної накладної СМГС №26844596 від 05 березня 2019р.; митної декларації Російської Федерації (експортної) №10418010/040319/0052083 від 04 березня 2019р.; сертифікату якості №37/70091019 від 04 березня 2019р.; сертифікату про походження товару №9049002101 від 05 березня 2019р. та інші документи, пов`язані з митним оформленням товарів.

Оцінюючи доводи митного органу про те, що сума в рахунку-інвойсі №200695/1 та в інвойсі №70091019 від 04 березня 2019р. не співпадає із сумою, сплаченою позивачем на користь постачальника згідно платіжного доручення №2 від 11 лютого 2019р. , суд зазначає, що відповідно до п. 1.6 Контракту - ціна, кількість, асортимент і умови поставки на кожний календарний місяць мають бути узгоджені сторонами до 25 числа місяця, попереднього місяцю відвантаження товару шляхом укладення сторонами доповнення (додаткової угоди) до контракту.

29 січня 2019р. між сторонами укладено Доповнення №1 до Контракту, у відповідності до якого сторонами узгоджено відвантаження протягом лютого 2019 року товару смола фенольна кількістю 300 т +/- 10% за ціною 9000,00 руб. РФ/мт на умовах поставки DAP кордон РФ/України (відповідно до Інкотермс-2010).

Доповнення №1 є невід`ємною частиною контракту №752/00203335/200695 від 26.12.2018 року.

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Контракту - оплата здійснюється у вигляді 100% передплати протягом 5 днів з дати виставлення рахунку, в банківських документах на платіж має міститись посилання на номер контракту.

Так, 29 січня 2019р. ПАТ Казаньоргсинтез на підставі укладеного сторонами Доповнення №1 до Контракту було виставлено рахунок-проформу №200695/1 (на передплату) на суму 2 970 000, 00 рублів РФ, що, як зауважив позивач, відповідає верхній межі обумовленої сторонами в Доповненні №1 до Контракту можливої похибки в кількості товару +10% (тобто, 330 тон х 9000,00 рублів РФ/т, що дорівнює 2 970 000, 00 рублів РФ).

До ЕМД №UА110150/2019/214959 декларантом додано платіжне доручення №2 від 11 лютого 2019р. на суму 1 376 000, 00 рублів РФ із зазначенням в призначенні платежу реквізитів контракту №752/00203335/200695 та рахунку-проформи №200695/1, що відповідає умовам укладеного контракту.

Всього за Доповненням №1 до Контракту та по рахунку-проформі №200695/1 ПП МЕГАХІМ ОПТ здійснено два платежі: на суму 1 500 000, 00 рублів РФ - платіжним дорученням №1 від 05 лютого 2019р. та на суму 1 376 000, 00 рублів РФ платіжним дорученням №2 від 11 лютого 2019р., всього на загальну суму 2 876 000, 00 рублів РФ, що є меншим за суму передплати, зазначену в рахунку-проформі №200695/1, однак в межах обумовленої сторонами в Доповненні №1 до Контракту можливої похибки в кількості товару (зокрема, 300 т +\- 10%, тобто від 270 тон до 330 тон за ціною 9 000,00 рублів РФ за тону), загальною вартістю від 2 430 000,00 рублів РФ до 2 970 000, 00 рублів РФ).

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що умови Контракту не містять штрафних санкцій за порушення строку внесення передплати за товар, тому порушення строків оплати передплати за товар є виключно порушенням вимог пункту 2.1 Контракту, однак жодним чином не впливає на сплачену за товар ціну та обчислення митної вартості товару.

У позовній заяві підприємства вказано, що заявлена до митного оформлення в ЕМД №UА110150/2019/214959 поставка товару кількістю 62,66 т (62 660 кг) за інвойсом №70091019 від 04 березня 2019 року на суму 563 940, 00 руб. РФ є п`ятою (останньою) поставкою товару в межах узгодженої сторонами на лютий 2019 року кількості товару за Доповненням №1 до Контракту (як зауважив, що раніше до Дніпропетровської митниці ДФС заявлено до митного оформлення партію товару кількістю 64 000 кг на загальну суму 576 000 руб. РФ та до Черкаської митниці ДФС заявлено до митного оформлення партії товару кількістю 62 480 кг на загальну суму 571 320, 00 рублів РФ, кількістю 63 310 кг на загальну суму 569 790, 00 рублів РФ та кількістю 63 550 кг на загальну суму 571950,00 руб. РФ всього на загальну суму 2 289 060, 00 рублів РФ) і повністю покривається здійсненою передплатою на суму 2 876 000, 00 рублів РФ за рахунком-проформою №200695/1, з огляду на те, що сума передплати, сплачена платіжним дорученням №1 від 05 лютого 2019р., повністю закрита постачальником раніше здійсненими поставками, то оплата поставки партії товару за інвойсом №70091019 від 04 березня 2019р. здійснюється саме за рахунок коштів, сплачених платіжним дорученням №2 від 11 лютого 2019р., копія якого також була додана до ЕМД №UА110150/2019/214959.

При цьому, платіжне доручення є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного контракту.

Також відповідач зауважив, що за результатами проведеного контролю співставлення встановлено, що згідно контракту №752/00203335/200476 від 10 серпня 2017р., попередні митні оформлення ідентичного товару, імпортованого ПП МЕГАХІМ ОПТ здійснені за другорядними методами визначення митної вартості, що самостійно заявлені декларантом в зоні діяльності Дніпропетровської та Черкаської митниць на рівні 0,23-0,24 дол/кг.

При цьому, як стверджує відповідач, вартість товару згідно інвойсу від виробника складала на рівні 10 000, 00 рублів на тону (зокрема, митні оформлення, що датовані 31 січня 2019р. та 04 лютого 2019р.), в той час як за ЕМД №UА110150/2019/214959 декларантом заявлено вартість товару згідно інвойсу на рівні 9000 рублів на тону та на рівні 0,139 дол/кг.

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що попередні митні оформлення ідентичного товару позивачем здійснені за другорядними методами визначення митної вартості на рівні 0,23-0,24 дол/кг., в той час як за №ЕМД UА110150/2019/214959 від 20 березня 2019р. декларантом заявлено вартість товару згідно інвойсу на рівні 9000 рублів РФ за тону - 0,139 дол/кг., суд виходить з наступного.

Представник позивача зазначив, що протягом 2018 року ПП МЕГАХІМ ОТП імпортувало з Російської Федерації товар смола фенольна за укладеним підприємством з ПАТ Казаньоргсинтез Контрактом №752/00203335/200476 від 10 червня 2017р. за цінами на рівні 12-13 тис. рублів РФ/т (найнижча ціна - 11 850,00 рублів РФ/т протягом липня-серпня 2018 року), які були заявлені до митного оформлення із застосуванням першого методу визначення митної вартості (за ціною контракту) та прийняті Дніпропетровською митницею ДФС без зауважень, а наприкінці 2018 року ціна на товар смола фенольна в ПАТ Казаньоргсинтез стрімко зросла до рівня 15 850, 00 рублів РФ за тону, що було відображено у митних деклараціях ПП МЕГАХІМ ОПТ за відповідний період часу.

Наведене також підтверджується листом ПАТ Казаньоргсинтез за вих. №05/01цвт/4315 від 11 лютого 2019р., в якому виробник зазначив, що підвищення ціни мало тимчасовий характер і було пов`язане із завчасно не прогнозованим стрибком попиту на товар, внаслідок чого завод був вимушений терміново здійснити закупівлю додаткової сировини за цінами вище звичайних, поніс додаткові витрати на оплату праці і інші витрати, що потягло за собою стрімке підвищення ціни на товар, однак на початок 2019 року заводом ситуація була стабілізована, що мало наслідком зворотне зниження ціни на товар.

При цьому, позивач звернув увагу на те, що оскільки кількість товару, що залишились до постачання за контрактом з ПАТ Казаньоргсинтез №752/00203335/200476 від 10 червня 2017р. (попереднім до нині діючого контракту) після зворотного зниження ціни на товар на початку 2019 року була незначною, у зв`язку з чим підприємством було вирішено самостійно обрати другий метод визначення митної вартості для уникнення затягування процедури митного оформлення.

Суд, зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Доводи відповідача про те, що замовлення, реквізити якого містяться у комерційному рахунку (інвойс) №70091019 від 04 березня 2019р., не надано до митного оформлення, суд не може взяти до уваги, оскільки, як пояснив представник позивача, номер замовлення, зазначений в інвойсі №70091019 від 04 березня 2019р., є виключно внутрішньозаводським номером замовлення в ПАТ Казаньоргсинтез .

При цьому, умови Контракту та положення чинного законодавства не містять вимог щодо зазначення в інвойсі додаткової інформації.

Окрім того, слід зауважити, що у відповідності до положень статті 53 Митного кодексу України замовлення не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

В інвойсі №70091019 від 04 березня 2019р. є чітке посилання на контракт та залізничну накладну.

Стосовно витребовуваних митним органом документів позивач вказав, що вимога про надання банківських платіжних документів, які стосуються оцінюваного товару та вимога про надання виписки з бухгалтерської документації є безпідставними, оскільки до ЕМД №UА110150/2019/214959 декларантом було додано платіжне доручення №2 від 11 лютого 2019р.

Вимога митного органу щодо надання страхових документів є безпідставною, оскільки поставка здійснена на умовах DAP правил Інкотермс-2010, та не передбачає страхування вантажу, до того ж декларантом не заявлялось про страхування вантажу.

Надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару також було за твердженням позивача неможливим, оскільки до ЕМД №UA110150/2019/210285 декларантом додано комерційну пропозицію ПАТ Казаньоргсинтез за вих. №64/3271 від 29 січня 2019р. та лист ПАТ Казаньоргсинтез по поставкам продукції за вих. №64/3273 від 29 січня 2019р., однак каталогів та/або прейскурантів (прайс-листів) із зазначенням ціни товарів офіційний сайт ПАТ Казаньоргсинтез в мережі Інтернет не містить.

У даному випадку, судом встановлено, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень, оскільки митним органом не доведено, що при декларуванні позивачем товару за першим методом (вартістю контракту) були наявними обставини, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митного органу щодо вартості імпортованого товару.

З огляду на вищевикладене, позов Приватного підприємства МЕГАХІМ ОПТ до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 1921, 00 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №97 від 15 травня 2019р. на суму 1921, 00 грн.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ПП МЕГАХІМ ОПТ - задоволено, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1921, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "МЕГАХІМ ОПТ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2019/200063/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00249, прийняті Дніпропетровською митницею ДФС 20.03.2019 року за митною декларацією №UA110150/2019/214959.

Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 39421732) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "МЕГАХІМ ОПТ" (49051, м. Дніпро, вул. Б. Хмельницького, буд. 10, кім. 8, код ЄДРПОУ 40168841) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 серпня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко