Постанова

від 12.02.2020 по справі 160/4591/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/4591/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Боженко Н.В.) у справі №160/4591/19 за позовом Приватного підприємства "Мегахім Опт" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2019/200063/1 від 20.03.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00249 від 20.03.2019р.

Позовні вимоги ПП «МЕГАХІМ ОПТ» обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні (випуску) товару, оскільки підприємством виконано усі вимоги митного законодавства щодо заявлення митної вартості товарів,та надані всі необхідні документи та відомості, за якими обчислено задекларовану митну вартість товару, ввезеного за прямим контрактом з виробником, на основі оцінки яких у їх взаємозв`язку не може бути жодних сумнівів щодо правильності числових значень митної вартості, заявлених декларантом за першим методом визначення митної вартості, а саме: за ціною контракту. Відмінність суми коштів у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар від ціни, що зазначена в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є, на думку позивача, підставою для твердження про розбіжність у документах, а відтак й для сумніву у правильності визначеної митної декларації. В інвойсі містяться відмітки митних органів країни відправлення (Російська Федерація).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована неврахуванням судом першої інстанції всіх доводів відповідача, оскільки за результатами перевірки документів, наданих до митного оформлення позивачем, виявлено розбіжності, які так і не були усунуті у ході консультацій. Враховуючи встановлену невідповідність відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару та за результатами розгляду додатково наданих документів, унеможливили проведення обчислення заявленого рівня митної вартості за обраним декларантом методом визначення митної вартості, у зв`язку із чим і були прийняті оскаржувані рішення. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийняті у відповідності до норм Митного кодексу України і підстави для їх скасування відсутні.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Зазначив, оскільки надані позивачем документи не підтверджували задекларовану митну вартість товару, тому для перевірки числового значення заявленої митної вартості товару були витребувані додаткові документи, а з підстав ненадання таких у повному обсязі, прийняті оскаржені рішення.

В судовому засіданні представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечив. Надав пояснення аналогічні відзиву.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 грудня 2018р. між ПП «МЕГАХІМ ОПТ» (Покупець) та ПАТ «Казаньоргсинтез» (Продавець), резидент Російської Федерації, укладено зовнішньоекономічний контракт за №752/00203335/200695 (рамочний) на поставку в Україну протягом 2019 року товарів, в тому числі «смоли фенольної» виробництва ПАТ «Казаньоргсинтез» (далі - Контракт).

Пунктом 1.6 Контракту передбачено, що ціна, кількість, асортимент і умови поставки на кожний календарний місяць мають бути узгоджені сторонами до 25 числа місяця, попереднього місяця відвантаження товару шляхом укладення сторонами доповнення (додаткової угоди) до контракту.

29 січня 2019р. сторонами укладено Доповнення №1 до Контракту, яке є його невід`ємною частиною та у відповідності до якого сторонами узгоджено відвантаження протягом лютого 2019 року товару - смоли фенольної у кількості 300 т +/- 10% за ціною 9000,00 руб. РФ/мт на умовах поставки DAP кордон РФ/України (відповідно до Інкотермс-2010).

04 березня 2019р. частина узгодженої партії товару за вказаним контрактом та доповненням №1 від 29 січня 2019 р. до нього в кількості 62 660 кг за інвойсом від №70091019 залізничним транспортом відповідно до накладної №26713523 була відправлена в Україну.

20 березня 2019 року ПП «МЕГАХІМ ОПТ» до Дніпропетровської митниці ДФС (м/п «Слобожанський» ) подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) за №UA110150/2019/214959, в якій заявлено до розмитнення отриманий від ПАТ «Казаньоргсинтез» товар, загальна митна вартість партії 238 151, 86 грн. (563 940, 00 руб. РФ, 9,00 руб. РФ/кг), тобто митна вартість визначена за ціною контракту (перший метод визначення митної вартості).

До декларації подвні копії: контракту №752/00203335/200695 (рамочний) від 26 грудня 2018р. року з «ПАО «Казаньоргсинтез» - виробником товару; комерційна пропозиція від «ПАО «Казаньоргсинтез» №64/3271 від 29 січня 2019р.; лист «ПАО «Казаньоргсинтез» по поставкам продукції №64/3273 від 29 січня 2019р.; доповнення №1 до Контракту від 29 січня 2019р.; рахунок-проформа №200695/1 до Контракту від 29 січня 2019р.; платіжне доручення №2 від 11 лютого 2019р.; рахунок-фактуру (інвойс) №70091019 від 04 березня 2019р.; залізничну накладну СМГС №26844596 від 05 березня 2019р.; копію митної декларації Російської Федерації (експортної) №10418010/040319/0052083 від 04 березня 2019р.; сертифікат якості №37/70091019 від 04 березня 2019р.; сертифікат про походження товару №9049002101 від 05 березня 2019р.

20 березня 2019р. декларантом позивача отримано від Дніпропетровської митниці ДФС повідомлення №cb990d11-76fa-44cd-8d52-3c843f8f3f45 (повідомлення №1 до ЕМД №UA110150/2019/214959 від 20 березня 2019р.), згідно з яким за результатами здійсненої посадовими особами відповідача контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару, мстять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та на підставі ч. 3 ст. 53, ч. 5 ст. 54 декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

20 березня 2019р. декларант листом №20/03 повідомив Дніпропетровську митницю ДФС про неможливість надання додаткових (витребуваних митницею) документів в 10-денний термін.

20 березня 2019р. Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110150/2019/200063/1, згідно з яким митна вартість визначена за другорядним методом визначення митної вартості - 2-а - за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно з положеннями статті 59 Митного кодексу України, та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснено за ціною договору (вартості операції) за ЕМД №UА110150/2018/235007 від 10.12.2018 на рівні 15,85 руб РФ/кг. та виставлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2019/00249.

Декларантом заявлено випуск партії вищезазначеного товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України із забезпеченням гарантії у вигляді грошової застави, а саме: шляхом подання ЕМД №UA110150/2019/215064, за якою додатково було сплачено податку на додану вартість у розмірі 36 252,01 грн.

Не погодившись із винесеними рішеннями про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні (випуску) товару, ПП «МЕГАХІМ ОПТ» звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надавали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим рішення відповідача є протиправними.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи митного органу не обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1 та 2 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Вказані норми визначають, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Разом із тим, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так відповідач, зазначаючи про правомірність рішень митного органу зазначає, що позивачем не спростовано розбіжностей сум передплати, яка не відповідає умовам контракту, а отже не підтверджено числові значення складових митної вартості товару, а також проформа інвойс не містила позначок митного органу держави відправника.

Судом встановлено, що до ЕМД №UA110150/2019/214959 від 20 березня 2019р. декларантом були додано копії: контракту №752/00203335/200695 (рамочний) від 26 грудня 2018р. року з «ПАО «Казаньоргсинтез» - виробником товару; комерційної пропозиції від «ПАО «Казаньоргсинтез» №64/3271 від 29 січня 2019р.; листа «ПАО «Казаньоргсинтез» по поставкам продукції №64/3273 від 29 січня 2019р.; доповнення №1 до Контракту від 29 січня 2019р.; рахунку-проформи №200695/1 до Контракту від 29 січня 2019р.; платіжного доручення №2 від 11 лютого 2019р.; рахунку-фактури (інвойсу) №70091019 від 04 березня 2019р.; залізничної накладної СМГС №26844596 від 05 березня 2019р.; митної декларації Російської Федерації (експортної) №10418010/040319/0052083 від 04 березня 2019р.; сертифікату якості №37/70091019 від 04 березня 2019р.; сертифікату про походження товару №9049002101 від 05 березня 2019р. та інші документи, пов`язані з митним оформленням товарів.

29 січня 2019р. між сторонами укладено Доповнення №1 до Контракту, у відповідності до якого сторонами узгоджено відвантаження протягом лютого 2019 року товару «смола фенольна» кількістю 300 т +/- 10% за ціною 9000,00 руб. РФ/мт на умовах поставки DAP кордон РФ/України (відповідно до Інкотермс-2010).

Доповнення №1 є невід`ємною частиною контракту №752/00203335/200695 від 26.12.2018 року.

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Контракту - оплата здійснюється у вигляді 100% передплати протягом 5 днів з дати виставлення рахунку, в банківських документах на платіж має міститись посилання на номер контракту.

29 січня 2019р. ПАТ «Казаньоргсинтез» на підставі укладеного сторонами Доповнення №1 до Контракту було виставлено рахунок-проформу №200695/1 (на передплату) на суму 2 970 000, 00 рублів РФ, що, як зауважив позивач, відповідає верхній межі обумовленої сторонами в Доповненні №1 до Контракту можливої похибки в кількості товару +10% (тобто, 330 тон х 9000,00 рублів РФ/т, що дорівнює 2 970 000, 00 рублів РФ).

До ЕМД №UА110150/2019/214959 декларантом додано платіжне доручення №2 від 11 лютого 2019р. на суму 1 376 000, 00 рублів РФ із зазначенням в призначенні платежу реквізитів контракту №752/00203335/200695 та рахунку-проформи №200695/1, що відповідає умовам укладеного контракту.

Всього за Доповненням №1 до Контракту та по рахунку-проформі №200695/1 ПП «МЕГАХІМ ОПТ» здійснено два платежі: на суму 1 500 000, 00 рублів РФ - платіжним дорученням №1 від 05 лютого 2019р. та на суму 1 376 000, 00 рублів РФ платіжним дорученням №2 від 11 лютого 2019р., всього на загальну суму 2 876 000, 00 рублів РФ, що є меншим за суму передплати, зазначену в рахунку-проформі №200695/1, однак в межах обумовленої сторонами в Доповненні №1 до Контракту можливої похибки в кількості товару (зокрема, 300 т +\- 10%, тобто від 270 тон до 330 тон за ціною 9 000,00 рублів РФ за тону), загальною вартістю від 2 430 000,00 рублів РФ до 2 970 000, 00 рублів РФ).

Позивачем як на доказ відсутнотсі розбіжності у сплаті зазначено, що заявлена до митного оформлення в ЕМД №UА110150/2019/214959 поставка товару кількістю 62,66 т (62 660 кг) за інвойсом №70091019 від 04 березня 2019 року на суму 563 940, 00 руб. РФ є п`ятою (останньою) поставкою товару в межах узгодженої сторонами на лютий 2019 року кількості товару за Доповненням №1 до Контракту (як зауважив, що раніше до Дніпропетровської митниці ДФС заявлено до митного оформлення партію товару кількістю 64 000 кг на загальну суму 576 000 руб. РФ та до Черкаської митниці ДФС заявлено до митного оформлення партії товару кількістю 62 480 кг на загальну суму 571 320, 00 рублів РФ, кількістю 63 310 кг на загальну суму 569 790, 00 рублів РФ та кількістю 63 550 кг на загальну суму 571950,00 руб. РФ всього на загальну суму 2 289 060, 00 рублів РФ) і повністю покривається здійсненою передплатою на суму 2 876 000, 00 рублів РФ за рахунком-проформою №200695/1, з огляду на те, що сума передплати, сплачена платіжним дорученням №1 від 05 лютого 2019р., повністю закрита постачальником раніше здійсненими поставками, то оплата поставки партії товару за інвойсом №70091019 від 04 березня 2019р. здійснюється саме за рахунок коштів, сплачених платіжним дорученням №2 від 11 лютого 2019р., копія якого також була додана до ЕМД №UА110150/2019/214959.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем подані до митного органу платіжні документи на підтвердження вартості (ціни) товару.

Стосовно доводів відповідача, що вартість товару згідно інвойсу від виробника складала на рівні 10 000, 00 рублів на тону (зокрема, митні оформлення, що датовані 31 січня 2019р. та 04 лютого 2019р.), в той час як за ЕМД №UА110150/2019/214959 декларантом заявлено вартість товару згідно інвойсу на рівні 9000 рублів на тону та на рівні 0,139 дол/кг, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що протягом 2018 року ПП «МЕГАХІМ ОТП» імпортувало з Російської Федерації товар «смола фенольна» за укладеним підприємством з ПАТ «Казаньоргсинтез» Контрактом №752/00203335/200476 від 10 червня 2017р. за цінами на рівні 12-13 тис. рублів РФ/т (найнижча ціна - 11 850,00 рублів РФ/т протягом липня-серпня 2018 року), які були заявлені до митного оформлення із застосуванням першого методу визначення митної вартості (за ціною контракту) та прийняті Дніпропетровською митницею ДФС без зауважень, а наприкінці 2018 року ціна на товар «смола фенольна» в ПАТ «Казаньоргсинтез» стрімко зросла до рівня 15 850, 00 рублів РФ за тону, що було відображено у митних деклараціях ПП «МЕГАХІМ ОПТ» за відповідний період часу.

Наведене також підтверджується листом ПАТ «Казаньоргсинтез» за вих. №05/01цвт/4315 від 11 лютого 2019р., в якому виробник зазначив, що підвищення ціни мало тимчасовий характер і було пов`язане із завчасно не прогнозованим стрибком попиту на товар, внаслідок чого завод був вимушений терміново здійснити закупівлю додаткової сировини за цінами вище звичайних, поніс додаткові витрати на оплату праці і інші витрати, що потягло за собою стрімке підвищення ціни на товар, однак на початок 2019 року заводом ситуація була стабілізована, що мало наслідком зворотне зниження ціни на товар.

Такі доводи не спростовано відповідачем, крім того, формально нижчий рівень митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Доводи митного органу про те, що сканована копія інвойсу №70091019 від 04 березня 2019р. не містить відміток митних органів країни відправлення (Російська Федерація), як передбачено Положенням про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів, яке затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць Співдружності рішенням №5/32 від 13 вересня 2001р.,спростованінаданими доказами позивача, що в матеріалах справи, а саме наявна належним чином засвідчена копія зазначеного інвойсу, що містить відповідний штамп Татарстанської митниці, такі ж відмітки містить і залізнична накладна СМГС №26844596. (а.с. 42, 43).

Стосмовно вимоги митного органу щодо надання позивачем інших документів, прайс-листівкаталоги, інформацію біржових організацій, страхових документів є безпідставною, оскільки поставка здійснена на умовах DAP правил Інкотермс-2010, та не передбачає страхування вантажу, а декларантом не заявлялось про страхування вантажу, Посилання щодо надання інших документів (прайс-листів тощо) відповідачем не зазначено, на підтвердження чого можуть бути подані такі документи.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять достатнього обґрунтування неможливості використання основного методу визначення митної вартості товарів, та, відповідно, підстав для відмови у визначенні митної вартості товару за основним методом. Крім цього, в документах позивача відсутні розбіжності, оскільки надані позивачем документи митному органу містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у справі №160/4591/19 за позовом Приватного підприємства "Мегахім Опт" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2020року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак