Рішення

від 16.10.2019 по справі 1.380.2019.000764

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000764

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Притула Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» про визнання протиправним та скасування постанови та припису Головного управління Держпраці у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати припис головного державного інспектора Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ3510/1097/АВ-П від 05 грудня 2018 року в частині забезпечення дотримання вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України протиправним та скасувати;

- визнати постанову першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ3510/1097/АВ/ФС-1 від 28 грудня 2018 року про накладення штрафу в розмірі 446760 грн, протиправною та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 грудня 2018 року інспектором праці Колівошко Н. П. проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт»» , в ході проведення якого, ніби то було виявлено порушення ч. ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ №413 та складено акт №ЛВ3510/1097/АВ від 05 грудня 2018 року. Такі порушення, на думку інспектора, виразились у тому, що трудові відносини з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оформлені неналежним чином, без укладення трудового договору, оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі акту інспекційного відвідування, головним державним інспектором 05 грудня 2018 року складено припис №ЛВ3510/1097/АВ-П про усунення виявлених порушень, після чого заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О. О. винесено постанову про накладення штрафу від 28 грудня 2018 року №ЛВ3510/1097/АВ/ФС-1, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне компанія «Український стандарт»» , накладено штраф у розмірі 446760 грн. Позивач вважає вказані припис та постанову незаконними та прийнятими без відповідних на це правових підстав, оскільки висновок щодо порушення норм законодавства в частині не укладення трудових договорів з працівниками підприємства, ґрунтується на припущеннях інспектора та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Вказує що, перед проведенням інспекційного відвідування, директора підприємства чи іншу уповноважену особу підприємства в порушення ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не було ознайомлено з підставою проведення позапланового заходу, оскільки в направленні про проведення інспекційного відвідування формально зазначено, що підставою здійснення даного заходу є наказ ГУ Держпраці у Львівській області та лист ГУ ПФУ у Львівській області від 30.11.2018 року №24690/05-71, що жодним чином не дає можливості зрозуміти чи були законні підстави для проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання відповідно до приписів п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ 26.04.2017 року №295. Зазначає, що при прийнятті рішення про накладення штрафу, відповідною посадовою особою, не взято до уваги, що між роботодавцем та особами з якими нібито не укладено трудовий договір, не було жодних трудових відносин, а відносини які були між ними, відносяться до цивільно-правових, що підтверджується відповідними цивільно-правовими договорами. Такі договори укладені в письмовій формі та підписані сторонами договору у відповідності до вимог ст. 208 ЦК України. Вказаними договорами визначено вид послуг, який повинен надаватися відповідними виконавцями, період надання таких послуг, розмір і порядок проведення оплати за виконання послуг та інші умови договору. Таким чином зміст вказаних договорів повністю охоплюється вимогами ст. 901 ЦК України та є договорами про надання послуг. Порядок та умови виконання робіт, особами які уклали такі договори, також повністю відповідає критеріям вказаного договору.

Ухвалою від 07.03.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Львівській області, подав 27.03.2019 відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Зазначає, що 04.12.2018 на підставі п.п.6 п.5 Порядку №295 Управлінням видано наказ №2884-П та направлення №2687, якими інспекторів праці Колівошко Н.П. та Лобай О.І. уповноважено на проведення інспекційного відвідування у ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт" в період з 04.12.2018 по 05.12.2018. Вказує, що інспекційне відвідування проводилося у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. За результатами інспекційного відвідування складено Акт №ЛВ3510/1097/АВ від 05.12.2018, яким зафіксовано порушення ч.1,3 ст.24 КЗпП України, ч.4 ст. 115 КЗпП України, ст.21 Закону України "Про відпустки", ч.1,2 ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про оплату праці". У зв`язку із виявленням порушень інспектором праці складено припис про їх усунення №ЛВ3510/1097/АВ-П від 05.12.2018. Зазначає, що перевірка проведена у порядку та спосіб визначений чинним законодавством. В ході інспекційного відвідування у ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт" отримано копії діючих станом на 05.12.2018 цивільно-правових договорів, укладених між ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт" та громадянами, предметом яких є виконання робіт (надання послуг). Відповідач стверджує, що з представлених позивачем договорів взагалі не можливо встановити, який саме вид договору був укладений між сторонами, договір підряду чи договір про надання послуг. Вказує, що внаслідок протиправного надання Позивачем трудовому договору форми договору цивільно-правового характеру, особи які виконували роботи (надавали послуги) за цими договорами, були позбавлені права на належні, безпечні і здорові умови праці, захисту від незаконного звільнення, права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, на об`єднання в професійні спілки тощо. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 05.06.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у поданому відзиві, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідив подані сторонами докази та

встановив:

04.12.2018 на підставі п.п.6 п.5 Порядку №295 Управлінням видано наказ №2884-П (а.с.81) та направлення №2687 (а.с.18), якими інспекторів праці Колівошко Н.П. та Лобай О.І. уповноважено на проведення інспекційного відвідування у ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт" в період з 04.12.2018 по 05.12.2018.

За наслідками проведеного 05 грудня 2018 року інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт»» складено акт №ЛВ3510/1097/АВ від 05 грудня 2018 року (а.с.19-30) та винесено припис №ЛВ3510/1097/АВ-П від 05 грудня 2018 року в тому числі в частині забезпечення дотримання вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП.

На підставі акта інспекційного відвідування заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О. О. винесено постанову про накладення штрафу від 28 грудня 2018 року №ЛВ3510/1097/АВ/ФС-1, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне компанія «Український стандарт»» , накладено штраф в сумі 446760 грн.

Підставою прийняття оскаржуваного припису та постанови є виявлені порушення, які полягають у тому, що позивачем трудові відносини з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оформлені неналежним чином, без укладення трудового договору, оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення № 75) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п. 1 п. 3 Положення № 75 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення № 75 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення № 96).

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю на час проведення перевірки визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

- Держпраці та її територіальних органів;

- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Відповідно до п. 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно приписів ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання має, зокрема, право перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу та, відповідно, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Згідно з п.19 та п.20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення 01 червня 2018 року за №0106/06 між ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» та ОСОБА_4 цивільно-правового договору №0106/06, строк дії договору з 01.06.2018 до 31.12.2018; 01 липня 2018 року №0107/04 з ОСОБА_2 , строк дії договору з 01.07.2018 до 31.12.2018; 01 липня 2018 року №0107/03 з ОСОБА_5 , строк дії договору з 01.07.2018 до 31.12.2018; 01 липня 2018 року №0107/02 з ОСОБА_3 , строк дії договору з 01.07.2018 по 31.12.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у ст. 626 ЦК України, згідно ч. 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту «а» ч. 3 ст. 56 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Судом встановлено, що транспортні засоби на яких надавали послуги згідно цивільно-правових договорів не є власним майном товариства, а орендованим.

ОСОБА_6 CM., з яким укладено цивільно-правовий договір від 01.07.2018 (а.с. 46) надавав послуги водія МАЗ 5516 державний знак № НОМЕР_1 , який позивачем орендований згідно Договору оренди транспортного засобу № 0203/01 від 02.03.2016 у ТзОВ «Український стандарт - Львів» (а.с.131)

ОСОБА_7 P ОСОБА_8 . з яким укладено цивільно-правовий договір від 01.06.2018 р. (а.с.41) надав послуги машиніста екскаватора ЕК G - 1000, державний знак № НОМЕР_2 , який позивачем орендований згідно Договору оренди спецтехніки № 01-07/01 від 01.07.2015 укладений з орендодавцем ФОП ОСОБА_9 (а.с.129).

ОСОБА_5 , з яким укладено цивільно-правовий договір № 0107/03 від 01.07.2018 надавав послуги машиніста екскаватора JCB JS160W, державний знак № НОМЕР_3 , який позивачем орендований згідно Договору оренди спецтехніки № 01 - 07/01 від 01.07.2015 укладений з орендодавцем ФОП ОСОБА_9 (а.с.131).

Відповідно до штатного розпису позивача з 17.05.2018 (а.с.85), у штатному розписі ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» відсутні посади водія вантажного автомобіля, машиністів екскаваторів та посада електрогазозварника, на які позивач міг би приймати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботу як працівників на умовах трудового договору.

Судом встановлено, що умови цивільних договорів (а.с.38-41) чітко встановлюють, що виконавці виконують роботи на свій ризик, самостійно організовують безпечне виконання робіт, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Отже, оскільки виконавці послуг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не входили до штату товариства, що підтверджується штатним розписом, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, не мали будь-якого підпорядкування посадовим особам позивача, жодний облік їх робочого часу позивачем не здійснювався, оплата за надані послуги здійснювалася згідно актів прийому наданих послуг (а.с.42-61), то наведене вказує на відповідність відносин між вказаними особами та позивачем ознакам цивільно-правового договору.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено вимоги частини 1, 3 статті 24 КЗпП України, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанови першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ3510/1097/АВ/ФС-1 від 28 грудня 2018 року про накладення штрафу та припису головного державного інспектора Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ3510/1097/АВ-П від 05 грудня 2018 року в частині забезпечення дотримання вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України є правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ 3510/1097/АВ-П від 05 грудня 2018 року в частині забезпечення дотримання вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ3510/1097/АВ/ФС-1 від 28 грудня 2018 року про накладення штрафу в розмірі 446760 (чотириста сорок шість тисяч сімсот шістдесят) гривень.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» (79052, м. Львів, вул. Рудненська 14а, ЄДРПОУ 32409719) з Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича 8, ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 8622,40 грн (вісім тисяч шістсот двадцять дві гривні, 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.10.2019р.

Суддя Коморний О.І.