Постанова

від 29.10.2019 по справі 816/4992/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2019 року

Київ

справа №816/4992/14

адміністративне провадження №К/9901/5541/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015 (судді Резнікова С.С., Бегунц А.О., Старостін В.В.)

у справі № 816/4992/14

за позовом Приватного акціонерного товариства Полтавський вентиляторний завод

до Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Приватне акціонерне товариство Полтавський вентиляторний завод (далі - позивач, ПАТ Полтавський вентиляторний завод ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Гадяцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2014 № 0001952200 та № 0001962200.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 та задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015 і залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2015.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач по взаємовідносинах з ТОВ Дніпро Метал Голд не надано документів, які підтверджували транспортування товару. Аналіз податкової звітності контрагента позивача свідчить про відсутність у останнього складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів чим підтверджується відсутність можливості здійснювати господарську діяльність. Не надано позивачем і документів на підтвердження якості поставленого товару. Щодо взаємовідносин із ТОВ Свідком Торг , то відповідач посилається на лист УДАІ УМВС України у Полтавській області, відповідно до якого власниками автомобілів, що зазначені в товарно-транспортних накладних є фізичні особи, в той час як в ТТН зазначено ТОВ Світком-Торг . Крім того, податковий орган посилається на недоліки в оформленні первинних документів, зокрема, щодо зазначення дати та номеру договору, а також недоліки в оформленні платіжних доручень, наданих на підтвердження оплати за отриманий товар.

Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 06.10.2014 по 24.10.2014 (термін проведення перевірки продовжувався з 20.10.2014 по 24.10.2014), на підставі направлень від 06.10.2014 № 443, 442, наказу від 03.10.2014 № 516, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ Полтавський вентиляторний завод з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, а саме з ТОВ Дніпро Метал Голд за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, з ТОВ Будівельний дім Асторіон за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, з ТОВ Світком-Торг за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та по податку на додану вартість з ТОВ Рокфор Маркет за період з 01.03.2014 по 30.04.2014, за результатами якої складено акт від 31.10.2014 № 747/16/07-22.14/00909779.

За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток загалом в розмірі 467 431 грн 32 коп. (в т.ч., ІІІ квартал 2011 року - 915 грн 97 коп., IV квартал 2011 року - 15 225 грн 09 коп., І квартал 2012 року - 11 675 грн 91 коп., ІІ квартал 2012 року - 19 258 грн 59 коп., 2013 рік - 420 355 грн 76 коп.); пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов`язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 2 586 076 грн 75 коп. (в т.ч., жовтень 2011 року - 9933 грн 92 коп., листопад 2011 року - 340 грн 92 коп., грудень 2011 року - 3004 грн 04 коп., лютий 2012 року - 432 грн 67 коп., березень 2012 року - 10 687 грн 25 коп., квітень 2012 року - 11 542 грн 25 коп., червень 2012 року - 6831 грн 75 коп., червень 2013 року - 39 408 грн 90 коп., липень 2013 року - 162 514 грн 80 коп., серпень 2013 року - 104 339 грн 05 коп., вересень 2013 року - 394 429 грн, жовтень 2013 року - 369,074 грн, листопад 2013 року - 612 597 грн, грудень 2013 року - 216 291 грн 20 коп., квітень 2014 року - 644 650 грн).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 28.11.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001952200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 232 595, 94 грн, у тому числі 2 586 076,75 грн - за основним платежем, 646 519, 19 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001962200, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 583 289, 15 грн, в тому числі 467 431, 32 грн. - за основним платежем та 115 857, 83 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані висновки, як і доводи касаційної скарги, ґрунтуються на твердженні податкового органу про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ Дніпро Метал Голд , ТОВ Світком-торг , ТОВ Рокфор Маркет , які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, реквізити наданих позивачем первинних документів містять розбіжності, позивачем до перевірки не надано специфікацій, підписання яких передбачено умовами договорів, залучені до матеріалів справи копії податкових накладних містять посилання на одні й ті самі реквізити протягом всього періоду їх складення та не можуть свідчити про виконання договірними сторонами зобов`язань за наданими позивачем договорами, у наданих позивачем копіях товарно-транспортних накладних не вказано реквізитів подорожніх листів, не конкретизовано пункти навантаження та розвантаження товарів, відсутні підписи водія про прийняття товарів. Сам лише факт перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця та рахунки постачальників не свідчить про те, що між останніми мали місце реальні господарські правовідносини. До того ж, на вимогу суду позивач не надав виписок банку про рух коштів на рахунках, а залучені до матеріалів справи платіжні доручення не завірені банком.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з такого.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об`єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, основним видом діяльності Приватного акціонерного товариства Полтавський вентиляторний завод є виробництво промислового, холодильного та вентиляційного устаткування.

Приватним акціонерним товариством Полтавський вентиляторний завод укладено з ТОВ Дніпро Метал Голд договір купівлі-продажу № РГ 2705 від 27.05.2011.

Відповідно до вказаного договору поставку товару здійснює постачальник (продавець). Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідного товару, що оформлюється видатковою накладною.

Згідно умов договору ПАТ Полтавський вентиляторний завод придбав у контрагента металопродукцію та металопрокат, на підтвердження чого було виписано видаткові та податкові накладні, крім того, факт здійснення господарської операції по укладеному між позивачем та ТОВ Дніпро Метал Голд договору підтверджується рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладними, а факт використання у подальшій господарській діяльності - книгами - розрахунками з вітчизняними покупцями та лімітно-забірними картами на списання товарно-матеріальних цінностей зі складу на виготовлення промислової продукції.

Розрахунки між підприємствами проведено в повному обсязі в безготівковій формі згідно платіжних доручень за травень 2011 року - лютий 2012 року та березень - липень 2012 року, що додатково підтверджується виписками банку про рух грошових коштів ТОВ Дніпро Метал Голд за вказані періоди.

Вказані документи надавалися податковому органу для перевірки та наведені у Реєстрі надходження матеріалів від контрагентів, які визнані працівниками Гадяцької ОДПІ у акті про результати виїзної планової документальної перевірки № 747/16/07-22.14/00909779 від 31.10.2014 ПАТ Полтавський вентиляторний завод не дійсними.

Придбана у ТОВ Дніпро Метал Голд металопродукція та металопрокат, на підставі видаткових накладних оприбутковано у бухгалтерському обліку у жовтні, листопаді, грудні 2011 року, лютому, березні, квітні, червні 2012 року за дебетом рахунків 201 Сировина й матеріали , 644 Податковий кредит кредит рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками у сумі 252 089,29 грн та оплачено у сумі 256 023,07 грн, що підтверджено працівниками Гадяцької ОДПІ в Акті перевірки № 747/16/07-22.14/00909779 від 31.10.2014.

Крім того, рух товарно-матеріальних цінностей від надходження їх на підприємство до моменту повного використання із зазначенням кількості та вартості матеріалів, назви замовника, якому була реалізована кінцева продукція підтверджується наданими до матеріалів справи аналітичними таблицями до кожної видаткової накладної.

01 червня 2013 року між Приватним акціонерним товариством Полтавський вентиляторний завод та ТОВ Світком-Торг укладено договір поставки №1, згідно умов якого ПАТ Полтавський вентиляторний завод придбало товар в асортименті (складові деталі та сировину для виробництва продукції).

Відповідно до вказаного договору поставку товару здійснює постачальник (продавець). Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідного товару, що оформлюється видатковою накладною.

Згідно умов договору ПАТ Полтавський вентиляторний завод придбав у контрагента складові деталі та сировину для виробництва продукції, на підтвердження чого було виписано видаткові та податкові накладні, крім того, факт здійснення господарської операції по укладеному між позивачем та ТОВ Світком-Торг договору підтверджується рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладними, а факт використання у подальшій господарській діяльності - книгами - розрахунками з вітчизняними покупцями та лімітно-забірними картами на списання товарно-матеріальних цінностей зі складу на виготовлення промислової продукції.

Розрахунки між підприємствами проведено в повному обсязі в безготівковій формі згідно платіжних доручень за вересень - грудень 2013 року та липень - вересень 2013 року, що додатково підтверджується виписками банку про рух грошових коштів ТОВ Світком-Торг за період з 24.07.13 по 27.01.2014.

Придбані у ТОВ Світком-Торг матеріали, на підставі видаткових накладних оприбутковані у бухгалтерському обліку у червні - грудні 2013 року, за дебетом рахунків 201 Сировина й матеріали , 152 Придбання основних засобів , 644 Податковий кредит кредит рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками у сумі 11 391 923,70 грн та оплачені у сумі 10 044 643,8 грн, що підтверджено працівниками Гадяцької ОДПІ в Акті перевірки №747/16/07-22.14/00909779 від 31.10.2014.

Крім того, рух товарно-матеріальних цінностей від надходження їх на підприємство до моменту повного використання із зазначенням кількості та вартості матеріалів, назви замовника, якому була реалізована кінцева продукція підтверджується наданими до матеріалів справи аналітичними таблицями до кожної видаткової накладної.

Посилання податкового органу на той факт, що ТОВ Світком-Торг 16.04.2014 прийнято рішення про припинення юридичної особи, жодним чином не впливає на реальність господарських операцій ТОВ Світком-Торг та Приватного акціонерного товариства Полтавський вентиляторний завод , оскільки взаємовідносини між підприємствами мали місце в 2013 році, а на той час підприємство здійснювало господарську діяльність.

02 березня 2014 року між ПАТ Полтавський вентиляторний завод (Покупець) та ТОВ Рокфор Маркет (Постачальник) укладено договір поставки N 5.

Згідно умов договору Постачальник зобов`язується поставити товар, вказаний в накладних.

Відповідно до вказаного договору поставку товару здійснює постачальник (продавець). Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідного товару, що оформлюється видатковою накладною.

Згідно умов договору ПАТ Полтавський вентиляторний завод придбав у контрагента металопродукцію та металопрокат, на підтвердження чого було виписано видаткові та податкові накладні, крім того, факт здійснення господарської операції по укладеному між позивачем та ТОВ Рокфор Маркет договору підтверджується рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладними, а факт використання у подальшій господарській діяльності - книгами - розрахунками з вітчизняними покупцями та лімітно-забірними картами на списання товарно-матеріальних цінностей зі складу на виготовлення промислової продукції.

Розрахунки між підприємствами проведено в повному обсязі в безготівковій формі згідно платіжних доручень за 25, 27 березня 2014 року та 10-20 червня 2014 року, що додатково підтверджується виписками банку про рух грошових коштів ТОВ Рокфор Маркет за вказані періоди.

Придбані у ТОВ Рокфор Маркет матеріали, на підставі видаткових накладних оприбутковані у бухгалтерському обліку у березні - квітні 2014 року, за дебетом рахунків 201 Сировина й матеріали , 152 Придбання основних засобів , 644 Податковий кредит кредит рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками у сумі 3 867 900 грн та оплачені у сумі 3 661 333 грн, що підтверджено працівниками Гадяцької ОДПІ в Акті перевірки №747/16/07- 22.14/00909779 від 31.10.2014.

Крім того, рух товарно-матеріальних цінностей від надходження їх на підприємство до моменту повного використання із зазначенням кількості та вартості матеріалів, назви замовника, якому була реалізована кінцева продукція підтверджується наданими до матеріалів справи аналітичними таблицями до кожної видаткової накладної.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Податкова інформації отримана податковим органом за результатами перевірок контрагентів позивача не може бути безумовним доказом нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами. Така інформація повинна бути перевірена податковим органом на підставі документів бухгалтерського та податкового обліку під час проведення перевірки, що випливає з самої суті планових документальних перевірок.

Вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних, судом вірно не прийняті до уваги, оскільки незазначення чи неповне зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не може бути підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, так, як товарно-транспортна накладна не впливає на нарахування податкового кредиту. Якщо обов`язок по транспортуванню товарів згідно умов договору покладено на постачальника (продавця), то саме він зобов`язаний здійснювати контроль за правильним оформленням товарно-транспортних накладних, а не покупець.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами договорів з вказаними контрагентами, обов`язок поставки придбаного товару покладався на продавця.

Відтак колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015 у справі № 816/4992/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко