Постанова

від 02.10.2019 по справі 390/2531/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 390/2531/15-ц

провадження № 61-33470св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Галина Григорівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Г. Г., про визнання договорів міни недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його діда ОСОБА_7 відкрилась спадщина, яка складається з двох земельних ділянок, що розташовані на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району.

Після його звернення до нотаріуса із заявою про прийняття ним спадщини було виявлено, що 13 листопада 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договори міни земельних ділянок.

Волевиявлення ОСОБА_7 на момент укладення та підписання договорів міни не було вільним і не відповідало його волі, оскільки він в момент їх укладення перебував у стані, в якому не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір міни земельної ділянки площею 6,2549 га, кадастровий номер 3522580300:03:000:0601, укладений 13 листопада 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Г. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 1268; визнати недійсним договір міни земельної ділянки площею 5,9547 га, розташованої на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580300:03:000:0602, укладений 13 листопада 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Г. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 1264.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір міни земельної ділянки площею 6,2549 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, Аджамська сільська рада, кадастровий номер 3522580300:03:000:0601, укладений 13 листопада 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Г. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 1268.

Визнано недійсним договір міни земельної ділянки площею 5,9547 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, Аджамська сільська рада, кадастровий номер 3522580300:03:000:0602, укладений 13 листопада 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Г. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 1264.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при укладенні вищевказаних договорів міни земельних ділянок ОСОБА_7 за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, що підтверджується висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 12 квітня 2016 року № 179.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки посмертної судово-психіатричної експертизи від 12 квітня 2016 року № 179, на думку суду, не вказують на проведення об`єктивного та неупередженого дослідження стану спадкодавця щодо можливості розуміти значення своїх дій і керувати ними на момент укладення оспорюваних правочинів. Провівши у справі повторну посмертну судово-психіатричну експертизу від 09 лютого 2017 року № 5 на виконання ухвали апеляційного суду, судовий експерт Комунального закладу Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня ) встановив, що ОСОБА_7 у момент підписання оспорюваних договорів міни міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Короткий зміст доводів касаційної скарги та її вимог

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у липні 2017 року, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для проведення повторної експертизи є сумніви суду у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також наявність істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Висновок повторної судово-психіатричної експертизи КЗ Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня від 09 лютого 2017 року № 5 не відповідає вимогам пунктів 31, 32 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 жовтня 2001 року № 397. Висновок від 09 лютого 2017 року № 5 не є висновком повторної експертизи та згідно з вимогами статті 59 ЦПК України є недопустимим доказом.

Апеляційний суд п`ять разів необґрунтовано відмовив позивачу у призначенні у справі додаткових та комплексних судово-психіатричних експертиз, взявши до уваги висновок від 09 лютого 2017 року № 5, який за своїм змістом є висновком первісної експертизи. Апеляційний суд помилково не врахував рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2015 року та від 31 січня 2013 року щодо визнання недійними заповітів, складених ОСОБА_7 . За таких обставин судом порушені вимоги статей 10, 11, 57-59, 61, 212, 213 ЦПК України 2004 року.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у серпні 2017 року, ОСОБА_2 заперечувала проти доводів ОСОБА_1 , а також вказувала на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2017 року і витребувано із Кіровоградського районного суду Кіровоградської областіцивільну справу № 390/2531/15-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року цивільну справу № 390/2531/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Г. Г., про визнання договорів міни недійсними призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть.

ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_7 та спадкоємцем першої черги за правом представлення.

13 листопада 2013 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали два договори міни земельних ділянок, розташованих на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, відповідно до яких ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 6,2549 га, кадастровий номер 3522580300:03:000:0601, та площею 5,9547 га, кадастровий номер 3522580300:03:000:0602.

Вказані договори посвідченні приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Г. Г. та зареєстровані у реєстрі за № 1268 та № 1264.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до положень статей 715, 716 ЦК України за договором міни кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договорі, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Положеннями частини першої, третьої статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Пунктом 4 статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною третьою статті 10 та частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 143 ЦПК України 2004 року для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 145 ЦПК України 2004 року призначення експертизи є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема, психічний стан особи.

Позивач вказує як на підставу визнання недійсними договорів міни те, що волевиявлення ОСОБА_7 при укладенні та підписанні договорів не було вільним і не відповідало його волі, оскільки він перебував у стані, в якому не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач заявив клопотання про призначення судової експертизи.

Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 12 квітня 2016 року № 179 ОСОБА_7 в момент підписання договорів міни земельних ділянок 13 листопада 2013 року страждав на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ-ІІІ ст. складного ґенезу (гіпертонічного, атеросклеротичного), яка розвинулась протягом останніх трьох років життя, і виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді органічного ураження головного мозку судинного генезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням (F-01 згідно з Міжнародною класифікацією хвороб), які з 2011 року і в подальшому, в тому числі під час складання та посвідчення договорів міни, позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому ОСОБА_7 13 листопада 2013 року за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними.

Частиною шостою статті 147 ЦПК України 2004 року передбачено, що висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статті 212 цього Кодексу, яка передбачає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

У постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі

№ 6-9цс12 зазначено, що висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до частини другої статті 150 ЦПК України 2004 року, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки експерта, викладені в пункті 22 обґрунтування та пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені та виявлені при дослідженні об`єктів експертиз висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 12 квітня 2016 року № 179 за своїм змістом не є повними та об`єктивними, суперечать іншим доказам у справі, у зв`язку з чим у суду виникли сумніви у його правильності.

За таких обставин за клопотанням представника відповідача апеляційний суд призначив повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено експертам КЗ Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня .

За наслідками проведення повторної судово-психіатричної експертизи висновком експерта КЗ Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня від 09 лютого 2017 року № 5 встановлено, що ОСОБА_7 в момент підписання договорів міни земельних ділянок 13 листопада 2013 року будь-якими психічними розладами не страждав, за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Зважаючи на викладжене, колегія суддів зауважує, що у випадках, коли у справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження.

Досліджуючи висновки експертів, складені за наслідками проведення первинної та повторної посмертних судово-психіатричних експертиз, суд апеляційної інстанції поклав в основу свого рішення висновки, складені судовим експертом КЗ Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня від 09 лютого 2017 року № 5, зазначивши про їх повноту та об`єктивність. Висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 12 квітня 2016 року № 179 апеляційний суд не взяв до уваги, зважаючи на аналогічний зміст його пункту 22 обґрунтування та пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені та виявлені при дослідженні об`єктів експертиз висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 12 квітня 2016 року № 179 такому ж пункту 22 висновку судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2015 року № 245, яка проводилася в іншій цивільній справі (№ 405/8826/14-ц) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: приватні нотаріуси Кіровоградського міського нотаріального округу Цариченко Н. В., Коваленко Г. Г., Воронько Т. М., про визнання недійсними заповітів від 31 січня та 07 лютого 2013 року, складених ОСОБА_7 , а також оскільки головою комісії та доповідачем були ті самі експерти.

Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, а також дослідивши висновки проведених у справі посмертних судово-психіатричних експертиз, надавши їм належну правову оцінку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження, співставивши їх з іншими доказами у справі, правильно виходив із того, що підстави для визнання недійсними договорів міни відсутні, оскільки належними та допустимими доказами не доведено, що ОСОБА_7 13 листопада 2013 року при укладенні цих договорів за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з клопотаннями про призначення повторної та комплексної експертиз, заявами про відвід експерту, а також колегії суддів.

За наслідками розгляду вказаних клопотань апеляційним судом постановлені вмотивовані ухвали про відмову у їх задоволенні.

Враховуючи наявність двох висновків посмертних судово-психіатричних експертиз у цій справі, апеляційний суд оцінив їх на предмет допустимості, належності та достовірності як докази відповідно до вимог статі 212 ЦПК України 2004 року, про що навів відповідні мотиви у судовому рішенні.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування та заявником в процесі розгляду справи не спростовані, а також переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк