Рішення

від 28.10.2019 по справі 320/4489/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 року № 320/4489/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.02.2019 №UA125000/2019/000170/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товару була визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другим (резервним) методом.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи таку позицію, зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, заявленої ТОВ "Текстиль-Контакт".

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 16.10.2019, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились.

Враховуючи наведене, керуючись приписами статті 205 КАС України, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт , згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою з 21.06.2002.

10 квітня 2017 року між Shanghai Third Party Logistics Ltd. (Продавець), компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці та позивачем був укладений Контракт №14, відповідно до якого продавець продає, а Позивач купує товар відповідно до специфікацій до Контракту на кожну окрему поставку (а.с. 10-11).

Відповідно до пунктів 2.1, 6.1 та 7.2 Контракту сторони погодили, що вид, кількість, ціна, вартість товару узгоджуються між Продавцем і Позивачем і фіксуються в специфікації на кожну окрему поставку, яка є невід`ємною частиною даного Контракту.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених та узгоджених сторонами в додаткових угодах (специфікаціях) на кожну окрему поставку відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Оплата за товар здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до даного Контракту.

25 жовтня 2018 року на виконання пункту 2.1 Контракту між Продавцем та Позивачем була укладена Специфікація №41-Ш до Контракту, відповідно до якої Продавець зобов`язався передати у власність Позивача 11910,3 кг тканин загальною вартістю 40 436,99 доларів США на умовах CIF м. Одеса, Україна, а позивач - прийняти та оплатити товар до 30.01.2019 включно (а.с. 12).

Відповідно до пункту 4 Специфікації, до ціни Товару входить вартість фрахту судна в розмірі 2 525,00 доларів США та вартість страхування Товару в розмірі 53,38 доларів США.

01 листопада 2018 року Продавець та Позивач уклали Додаткову угоду №2 до Контракту, якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2019 року (а.с. 13).

25 листопада 2018 року Продавець відповідно до Специфікації виставив Позивачу до сплати Інвойс №КТ181101SQ на суму 25 437,95 доларів США та Інвойс №KT181106SQ на суму 14 999,04 долари США (а.с. 14-15).

21 грудня 2018 року Позивач, керуючись пунктом 4 Специфікації, оплатив Інвойс 1 відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №278, виданого Позивачем для оплати частини Товару (а.с. 16).

26 грудня 2018 року Позивач, керуючись пунктом 4 Специфікації, оплатив Інвойс 2 відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №279, виданого Позивачем для оплати частини Товару (а.с. 17).

У подальшому, 25.01.2019 "Текстиль-Контакт" подав до Київської митниці ДФС митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401187 та тимчасову Митну декларацію ІМ40ТН №UA 125110/2019/401186, у графах 31 яких позивачем був зазначений Товар, придбаний ним у Продавця за Специфікацією (а.с. 18-20).

Відповідно до граф 20, 22 митної декларації 401187 та митної декларації 401186 загальна вартість Товару склала 40 436,99 доларів США, як це зазначено в Специфікації та Інвойсах, а його поставка відбувалася на умовах GIF м. Одеса. Україна відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010).

Виконуючи приписи частини другої статті 53 МК України, позивач при поданні митної декларації 401187 та митної декларації 401186, надав відповідачу фотокопії наступних документів: Контракту; Додаткової угоди 2; Специфікації; Інвойсів; Коносаменту №OOLU2027204500 від 13 грудня 2018 року; Сертифікату про походження товару №18СЗІ00В1084/0071 від 03 грудня 2018 року; Експортної декларації №223120180004127434 від 07 грудня 2018 року.

28 січня 2019 року митний орган завершив митне оформлення митної декларації 401187 та митної декларації 401186, визнавши тим самим заявлену позивачем загальну митну вартість Товару в розмірі 40 436.99 доларів США.

Надалі, 18.02.2019 позивач подав відповідачу додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №ІІА 125110/2019/402803 до митної декларації 401186, у графі 31 якої Позивачем була зазначена частина Товару.

Відповідно до граф 20, 22 митної декларації 402803 загальна вартість спірного Товару склала 6 878,25 доларів США, як це зазначено в Специфікації та Інвойсі 2, а його поставка відбувалася на умовах СІР м. Одеса. Україна.

18 лютого 2019 року відповідач надіслав ТОВ "Текстиль-Контакт" через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного Товару за митною декларацією 402803.

У своєму запиті митний орган витребував від позивача надання наступних документів: 1) чинного зовнішньоекономічного договору; 2) прайс-листа виробника товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) перекладу експортної декларації країни відправлення; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) рахунків із третіми особами; 7) договорів із третіми особами.

19 лютого 2019 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000170/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості Спірного Товару.

Також, у зв`язку з прийняттям Рішення виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00048, якою відмовив Позивачу в прийнятті митної декларації 402803.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.

Відповідно до статей 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування .

За правилами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до норм частинами першою-третьою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі №21-591а15.

При цьому, право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов`язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

З наведеного убачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та інших.

Отже, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як встановлюється з матеріалів справи і з`ясовано судом у ході розгляду справи, у документах, поданих позивачем до митного оформлення відсутні будь-які розбіжності, як це стверджує відповідач.

Натомість, у своєму рішенні про коригування митної вартості контролюючим органом зазначено: 1) відповідно до п. 12.5 зовнішньоекономічного контракту договір діє до 31.12.2018. Отже, станом на 18.02.2019 він не є чинним; 2) у зовнішньоекономічному інвойсі від 26.11.2018 № T181106SQ зазначено номер коносаменту OOLU2027204500, який був виписаний лише 13.12.2018, тобто через 17 днів після складання інвойсу; 3) згідно специфікації до контракту від 25.10.2018 № 41-Ш товар повинен бути оплачений до 31 січня 2019 року. Відповідні банківські платіжні доручення до митного оформлення не надавались; 4) умовами поставки за митною декларацією є CIF, тобто вантаж був застрахований. Згідно наданого страхового полісу неможливо ідентифікувати застрахований вантаж, оскільки страховий поліс виписаний на коносамент, а не на інвойс.

Опрацювавши матеріали справи у їх поєднанні з чинним митним законодавством, суд вказує на безпідставність та необґрунтованість таких доводів відповідача, пояснюючи це наступним.

Відповідач стверджує, що контракт, на підставі якого ТОВ Текстиль-Контакт ввозив товар на територія України є не чинним, проте, кк було зазначено судом вище, Додатковою угодою 2 сторонами було продовжено термін дії контракту №14 до 31 грудня 2019 року.

Суд звертає увагу, що позивач надавав відповідачу зазначену Додаткову угоду 2 як при поданні митної декларації 401186, так і при поданні митної декларації 402803.

Відтак, доводи митного органу у цій частині є необґрунтованими та суперечать фактичним обставинам.

Також, відповідач зазначає, що за наданим позивачем Полісом страхування неможливо ідентифікувати застрахований вантаж.

Однак, що поставка Товару відбувалася на умовах CIF м. Одеса, Україна, згідно з якими саме продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь позивача, зокрема, укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Таким чином, зобов`язання щодо страхування Товару виконував Продавець.

Водночас, відповідно до пункту А.3 Розділу CIF (Incoterms 2000): ...Договір страхування. Продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б. 4 і Б. 5. За вимогою покупця і за його рахунок, продавець зобов`язується, де це можливо, забезпечити страхування від військових ризиків, ризиків, пов`язаних із страйками, повстаннями та іншими громадськими хвилюваннями. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110%) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу. .

У цьому контексті, суд зазначає, що страхова сума за Полісом страхування складає 44 480,69 доларів США, що складає, як того вимагають умови поставки CIF (Incoterms 2000), 110% від вартості Товару (40 436,99 доларів США).

Більше того, Поліс страхування містить посилання на коносамент, виданий морським перевізником на Товар, який, у свою чергу, містить, зокрема номер контейнеру, в якому перевозився Товар. Окрім цього номери коносаменту та контейнеру зазначені в Інвойсах.

Відтак, вищезазначене спростовує твердження відповідача щодо неможливості встановити застрахований вантаж.

Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом банківських платіжних доручень до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалося вище, відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що позивачем надані платіжні доручення, а також довідка Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк №КНО-09.1.9.2/134 від 27 березня 2019 року, які були додані позивачем до листа, адресованого відповідачу.

Вказані докази підтверджують те, що позивач сплатив ціну за Товар у розмірі 40 436,99 доларів США, адже обслуговуючий банк зняв із валютного контролю імпортну операцію позивача щодо придбання Товару на суму в 40 436,99 долари США.

До того ж, з цього приводу наявна правова позиція Верховного Суду, зазначена у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання митного органу на не підтвердження сплати суми, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

За таких обставин, посилання митного органу на відсутність банківських платіжних документів, суперечить вимогам законодавства.

Між тим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення Рішення митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року, у графі 33 Рішення митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59,60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Варто зазначити, що відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення лише зазначив номер та дату митної декларації, використаної ним як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного Товару.

При цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що на переконання суду свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення.

Так, Верховний Суд у своїй Постанові від 02 березня 2018 року в Адміністративній справі №804/2997/17 зазначив, зокрема наступне: "Вищевказаними Правилами заповнення рішення також передбачено наступні вимоги щодо заповнення графи 33 рішення: посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо."

Отже, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього. Але, виходячи з презумпції правомірності заявленої митної вартості, закріпленої в частині сьомій статті 54 МК, у митного органу є обов`язок доводити свою позицію, який останній, у рамках даного провадження, не довів.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 09.08.2019 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.02.2019 №UA125000/2019/000170/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (код ЄДОРПОУ 32043747 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.