Ухвала

від 30.10.2019 по справі 420/5414/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5414/19

УХВАЛА

30 жовтня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТРІНІТА про забезпечення позову від 29.10.2019 року по адміністративній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ТРІНІТА до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ТРІНІТА до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД839/1579/АВ/СПТД-ФС від 14.08.2019 року.

29 жовтня 2019 року за вх. №40104/19 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій ТОВ ТРІНІТА просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі № 420/5414/19 шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД839/1579/АВ/СПТД-ФС від 14.08.2019 року, до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у цій справі.

Вказана заява обґрунтована тим, що 28.10.2019 року ТОВ ТРІНІТА дізналося з сайту автоматизованої системи виконавчого провадження, що на ТОВ ТРІНІТА відкрито виконавче провадження щодо примусового стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД839/1579/АВ/СПТД-ФС від 14.08.2019 року.

Позивач зазначає, що необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у цій справі зумовлена тим, що невжиття заходів забезпечення позову спричинить шкоду майновим правам ТОВ ТРІНТА , оскільки у разі примусового стягнення на підставі оскаржуваної постанови до винесення рішення по справі, підприємство не зможе розрахуватися з Департаментом комунальної власності за оренду берегозахисної споруди, що є наслідком розірвання договору з боку Департаменту комунальної власності ОМР.

Окрім того, як вказує позивач, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з ТОВ ТРІНІТА стягується додатково сума у розмірі 41730 грн., у якості виконавчого збору, що також спричиняє шкоду майновим інтересам підприємства, так як сума стягнення збільшується.

На думку позивача, у разі виконання оскаржуваної постанови в примусовому порядку органами ДВС до винесення рішення по цій справі, в подальшому це може ускладнити поновлення порушених прав позивача, так як повернення стягнених грошових коштів необхідно проводити в порядку ст. 380 КАС України, виключно в судовому порядку, а це -додаткові витрати позивача на судовий збір, адвокатів та як наслідок подовження строку неможливості розрахуватися з контрагентами, у тому числі, з Департаментом комунальної власності ОМР до моменту розгляду справи судом, що є наслідком розірвання договору з боку Департаменту комунальної власності ОМР. Позивач зазначив, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, підприємство повинно буде ініціювати процедуру банкрутства, тобто фактично невжиття заходів забезпечення позову призведе до банкрутства ТОВ ТРІНІТА .

Крім того, позивач в якості додаткової підстави для застосування заходів забезпечення позову зазначає, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваної постанови - так як вона винесена протиправно без додержання Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (не отримано дозвіл від центрального органу на проведення заходу контролю за скаргою фізичної особи) та особи при проведенні заходу контролю та винесені оскаржуваної постанови, належним чином не пересвідчилися щодо юридичної особи, яка здійснює діяльність за наведеною адресою.

Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 2, 150, 151, 154 КАС України, позивач просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Вирішуючи заяву ТОВ ТРІНІТА про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

В той же час, позивач у своїй заяві про забезпечення позову не наводить належних та достатніх доказів очевидності ознак протиправності оскаржуваного ним рішення, а саме, постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД839/1579/АВ/СПТД-ФС від 14.08.2019 року.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що це призведе до негативного впливу на його господарську діяльність у вигляді неможливості належного виконання ним своїх договірних зобов`язань перед контрагентами, зокрема, перед з Департаментом комунальної власності за оренду берегозахисної споруди, оскільки визначена відповідачем сума штрафів є значною для нього, та фактично зумовить банкрутство останнього.

При цьому, на обґрунтування даних доводів, заявник надав довідку ПАТ АБ ПІВДЕННИЙ від 28.10.2019 року за №49-253-42041-2019 про наявність грошових коштів у сумі 39921,69 грн. на конкретному розрахунковому рахунку позивача станом на 28.10.2019 року.

Суд критично ставиться до наданої позивачем довідки ПАТ АБ ПІВДЕННИЙ від 28.10.2019 року за №49-253-42041-2019 як до доказу на обґрунтування наведених ним обставин, оскільки така довідка свідчить лише про наявність грошових коштів у сумі 39921,69 грн. на конкретному розрахунковому рахунку позивача станом на конкретну дату, а саме: станом на 28.10.2019 року. Разом з цим, із зазначеної довідки неможливо встановити про наявність/відсутність інших рахунків позивача в інших банківських установах. Крім того, із зазначеної довідки неможливо встановити відомості щодо поточних фінансових показників позивача та обсягу оборотних коштів (активів).

Отже, заявник не надав до заяви належних та достатніх доказів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.

Суд також не приймає до уваги твердження заявника про те, що повернення стягнених грошових коштів необхідно проводити в порядку ст. 380 КАС України, виключно в судовому порядку, що, на думку позивача, зумовить додаткові витрати позивача на судовий збір, адвокатів та як наслідок подовження строку неможливості розрахуватися з контрагентами, з огляду на їх очевидну безпідставність, необґрунтованість та недоведеність.

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 20.08.2019 року у справі №200/3887/19-а, в якій зазначається наступне: …Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що це призведе до негативного впливу на його господарську діяльність у вигляді неможливості, внаслідок арешту державним виконавцем коштів і майна позивача, належного виконання ним своїх договірних зобов`язань перед контрагентами, оскільки визначена відповідачем сума штрафів є значною для нього, зумовить неможливість розрахунку перед працівниками Товариства щодо заробітної плати, та й взагалі, може спричинити зупинку діяльності останнього і його банкрутство.

Натомість, заявник не додав до заяви жодних доказів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.

В контексті цього, суди попередніх інстанцій повинні були перевірити, чи володів заявник фінансовими можливостями, з урахуванням сум штрафів, визначених у спірних постановах, достатніми для нормального функціонування Товариства і здійснення ним господарської діяльності, однак жодної оцінки таким обставинам не надали.

Відтак, висновки судів першої та апеляційної інстанції, фактично, ґрунтуються на припущеннях, оскільки останні погодились із доводами заявника, не перевіривши їх відповідними доказами, що, однак, не узгоджується із задекларованими у статті 242 КАС України вимогами процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судового рішення, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третя статті 242 КАС України).

До того ж, питання, пов`язані зі сплатою Товариством штрафів на підставі спірних постанов ГУ Держпраці, не входять до предмету доказування у даній справі, який безпосередньо пов`язаний з перевіркою дотримання відповідачем, під час їх прийняття, вимог законодавства, що, своєю чергою, не створює передумов для висновку, що невжиття заходів забезпечення даного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як учасника публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Насамкінець, суди не врахували того, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення Товариством порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення спірних постанов до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення їх виконання в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182….

Також, суд зазначає, що обставини правомірності чи неправомірності оскаржуваної позивачем постанови про накладення уповноваженими посадовими особами №ОД839/1579/АВ/СПТД-ФС від 14.08.2019 року, стягнення за якою він просить суд зупинити, можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду адміністративної справи по суті, при перевірці правомірності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, забезпечення позову у такий спосіб, без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення у справі, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява ТОВ ТРІНІТА про забезпечення позову є необґрунтованою, недоведеною та непідтвердженою жодними належними доказами, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 152, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю ТРІНІТА про забезпечення позову від 29.10.2019 року у справі №420/5414/19 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Суддя О.М. Соколенко