Рішення

від 22.10.2019 по справі 640/19724/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2019 року №640/19724/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Укртек" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Дочірнього підприємства "Укртек", (далі - позивач, ДП "Укртек") до Головного управління ДФС у м. Києві, (також далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30.08.2018 року №4562615147 та №4552615147, (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Ухвалою суду від 05.12.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/19724/18, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 24.01.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Крім того, ухвалою суду від 14.03.2019 р. витребувано у Головного управління ДФС у м. Києві належним чином засвідчений дозвіл від слідчого чи прокурора про розголошення відомостей по кримінальному провадженню №3201710080000017 від 07.02.2017 р., а у Київської місцевої прокуратури №8 - належним чином засвідчену копію постанови про закриття кримінального провадження №3201710080000017 від 07.02.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, до суду від представника відповідача надійшло письмове клопотання вх №03-14/86301/19 від 16.08.2019 р. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та виклик свідка - директора ТОВ "Дормен" ОСОБА_1 ., яке визнано судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, як вже зазначалось вище, ухвалою суду від 05.12.2018 р. вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. При цьому, за переконанням суду, наявні у матеріалах справи докази є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З 20.09.2018 р. по 26.09.2018 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "ДОРМЕН" (код ЄДРПОУ 39845326) за період з 01.01.2015 по 25.09.2017 року щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та інших обов`язкових платежів, за результатами якої складено акт перевірки від 11.06.2018 р. №134/26-15-14-07-02-10/32559693 (далі - Акт перевірки).

Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки позивача слугувала ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 25.09.2017 року у справі №759/14097/17, що винесена по матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32017100080000017 від 07.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, (також далі - ПДВ), на загальну суму 947 014,0 грн. та завищення податку на прибуток на загальну суму 852 313,0 грн.

На підставі Акту перевірки, 30.08.2018 р. відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 947 014,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 236 754,00 грн. за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України; та податкове повідомлення-рішення №4552615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 852 313,0 грн. за порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 пункту 134 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, позивачем надано договори, укладені з контрагентами; банківські виписки та рахунки-фактури; картки рахунків та оборотно-сальдові відомості; податкові накладні; видаткові накладні, які належним чином оформлені та відповідають зазначеним даним, які відображені в податкових деклараціях.

Так, 25 вересня 2015 року між ДП "Укртек" та ТОВ "Дормен" було укладено Договір поставки №25/09-15 за умовами якого Продавець (ТОВ "Дормен") зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити в строки та на умовах визначених даним Договором товар, а саме: промислове обладнання та контрольно-вимірювальні прилади; мережеве обладнання та комплектуючі; електрокабель та фурнітуру; спецзасоби контролю доступу та обліку; труби, муфти, кронштейни, клапани, крани та інші корпусні вироби; телекомунікаційне обладнання та комплектуючі; інструмент та витратні матеріали; будівельні матеріали; спеціалізоване ПО; комп`ютерну техніку та комплектуючі.

Пунктом 2.6 вказаного вище Договору поставки передбачено, що Товар постачається у відповідності з видатковими накладними.

Між сторонами також було досягнуто домовленості про те, що погодження місця поставки, асортименту, ціни та кількості Товару може відбуватися як в письмовій формі, так і шляхом усних переговорів (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2 перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок продавця протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту поставки Товару і/та за домовленістю сторін оплата може відбуватися векселем.

На підтвердження отримання товару від свого контрагента позивачем було надано до суду видаткові накладні №РН-0000216 від 12 жовтня 2015 року, №РН-0000217 від 13 жовтня 2015 року, №РН-0000218 від 14 жовтня 2015 року, №РН-0000219 від 15 жовтня 2015 року, №РН-0000220 від 16 жовтня 2015 року, №РН-0000221 від 19 жовтня 2015 року, №РН-0000222 від 21 жовтня 2015 року, №РН-0000223 від 22 жовтня 2015 року, №РН-0000224 від 23 жовтня 2015 року, №РН-0000225 від 26 жовтня 2015 року, №РН-0000226 від 27 жовтня 2015 року, №РН-0000227 від 28 жовтня 2015 року.

За правилом першої події продавцем було виписано на адресу ДП "Укртек" та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) податкову накладну №68 від 28.10.2015 року на загальну суму 73 800,00 грн. з ПДВ.

За придбаний у ТОВ "Дормен" товар позивач повністю розрахувався, згідно з умовами визначеними в договорі, що підтверджується банківськими виписками за листопад 2015 р., що не заперечувалось відповідачем.

Також судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ "Дормен" було в подальшому використано у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Всі вищевказані господарські операції ДП "Укртек" та його контрагентів належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах - зазначено, які товари поставлялись, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить про здійснення господарських взаємовідносин в межах їх господарської діяльності, які є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Також суд зауважує, що наявність чи відсутність у позивача товарно-транспортної накладної є не безумовною підставою недійсності правочину між позивачем та ТОВ "Дормен", оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто ТТН є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Аналогічні висновки містяться у Постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року справа №820/477/18, від 11 вересня 2018 року справа №815/6105/17, від 11 вересня 2018 року справа №823/2247/17.

Також в матеріалах справи міститься Постанова про закриття кримінального провадження від 27 грудня 2018 року по кримінальному провадженню №32017100080000017 від 07.02.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212 КК України, яке в свою чергу слугувало підставою для винесення Святошинським районним судом м. Києва Ухвали від 25.09.2017 року у справі №759/14097/17 про призначення податкової перевірки позивача. У вказаній постанові, зокрема, зазначено про відсутність у діях службових осіб позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначальна ознака господарської операції, а саме спричинення реальних змін майнового стану позивача підтверджується матеріалами справи та відбулась сплата коштів за товари згідно укладених договорів.

Зміст Акту перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутності на момент перевірок у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не доведено таких обставин і в Акті перевірки.

Не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об`єктів оподаткування по спірних господарських операціях, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до кредиту та витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Між тим, наявність видаткових накладних, платіжних доручень та/або банківських виписок, дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов`язання з податку на додану вартість як наявність висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірних господарських операціях, ґрунтується виключно на припущенні відповідача щодо порушень норм податкового законодавства позивачем, внаслідок чого, на думку податкового органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що суми ПДВ, віднесеного позивачем до податкового кредиту, згідно договорів укладених з контрагентами, повністю підтверджуються податковими накладними, виданими контрагентами.

Пункт 201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначає перелік обов`язкових реквізитів податкової накладної. Судом встановлено, що усі податкові накладні, що були виписані контрагентами для позивача, містять усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено, що усі податкові накладні, видані контрагентами позивача, у передбаченому законом порядку були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. У даному випадку на момент виписування усіх податкових накладних, що зазначені в Актах перевірок, контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ, зазначене не оспорюється відповідачем.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що придбані у контрагентів товари в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення поліграфічної продукції на замовлення інших контрагентів.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами "безтоварності"/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частиною 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача та не заперечується відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податків на додану вартість.

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент вчинення господарських операцій контрагенти не ліквідовані, не перебували у стані ліквідації, наявна вся необхідна інформація про керівників даних товариств.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Проте, контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та не надано доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Всі первинні документи по фінансово-господарських операціях позивача складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду належні та достатні докази того, що вищезазначені договори укладені з метою реального здійснення господарських операцій, а тому, висновки, викладені в Акті перевірки є помилковими.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що податковим органом не доведено, що операції між позивачем та контрагентами, є недійсними та/або такими, що не пов`язані з отриманням доходу, не наведено вагомих доказів та аргументів для обґрунтування своєї позиції.

Сумніви у реальності вище вказаних здійснених господарських операцій та дефектність первинних документів, якими оформлено господарські операції позивача з вказаними контрагентами, у податкового органу виникли виключно в ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень.

Податковим органом встановлено наявність процесуальних ухвал слідчих суддів, з яких зазначається, що в рамках досудового розслідування у кримінальних провадженнях виявлено "фіктивність" підприємств (ТОВ "Дормен"). Крім цього, відповідач, обґрунтовуючи нереальність здійснених господарських операцій, посилається на наявність лише самого факту порушення даного кримінального провадження та пояснень посадової особи ТОВ "Дормен" про нібито свою непричетність до діяльності підприємства.

Разом з тим, як зазначалося вище постановою від 27 грудня 2018 року кримінальне провадження, на яке посилається в Акті перевірки відповідач, було закрите саме за відсутності складу кримінального правопорушення в діях службових осіб позивача.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, які долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачено статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Досліджені первинні документи, які згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України, є підставою для податкового обліку, як зазначалося, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами. Матеріалами справи підтверджується, що господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими та податковими) документами. Визнання первинних документів та господарських операцій податковим органом недійсними, не пов`язаними з отриманням доходу та такими, що зумовлюють завищення витрат, лише на підставі припущень податкового органу в односторонньому порядку, не породжує недійсності фінансових документів, пов`язаних з виконанням правочинів та здійсненням підприємницької діяльності.

При цьому слід зазначити, що одним із основних принципів податкового законодавства, відповідно до ст.4.1.4 ПК України є принцип презумпції правомірності рішень платника. Відповідно, принцип оцінки податкових спорів - це принцип презумпції добросовісності платника, у зв`язку з яким, дії платника податків є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах є достовірними.

Викладені відповідачем аргументи для збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі №21-47а10, відповідно до якої, чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Як вже зазначалось, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковою інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Окрім іншого, необхідно зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Дочірнього підприємства "Укртек" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1921,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "Укртек" (місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Генерала Потапова, 1-А, кв. 49; код ЄДРПОУ 32559693) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30 серпня 2018 року №4562615147 та №4552615147.

3. Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Укртек" сплачений ним судовий збір у розмірі 30541,22 грн. (тридцять тисяч п`ятсот сорок одна гривня двадцять дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко