ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/5368/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
за участю:
представника відповідача: Фролова П.І.,
представника позивача: Яценко М.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Громадської організації Правозахисна справа в інтересах учасника ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, (суддя суду першої інстанції Бондар М.В.), прийняту в м. Дніпро, за позовом Громадської організації Правозахисна справа в інтересах учасника ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальний заклад освіти Будинок учителя , Дніпропетровська обласна рада, Комунальне підприємство Бюро обліку майнових прав та діяльністю з нерухомістю Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, встановлення відсутності повноважень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в :
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у задоволенні заяви Громадської організації Правозахисна справа в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про забезпечення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовна заява ґрунтується на очевидних порушеннях суб`єкта владних повноважень, а саме: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в частині передачі на баланс майна, будівлі, комунального закладу - Будинок учителя ДМР. На думку позивача, у виконавчого комітету відсутні повноваження не передачу майна на баланс від Депатраменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до КП Бюро обліку майнових прав за діяльністю з нерухомістю . Також, позивач вважає, що комунальне майно, що передається на баланс іншій установі готується до відчуження, тому доцільним є забезпечення адміністративного позову саме шляхом накладення заборони на внесення реєстраційних дій щодо комунального майна до вирішення справи по суті.
Від Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та забезпечити адміністративний позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Громадська організація «Правозахисна справа» в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати окремі пункти рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1152 від 20.11.2018 року «Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна» (п. 1, 2, 3, 3.1, 3.2, 4, п. 2 додатку до рішення) в частині передачі з балансу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради будівлі за адресою площ. Успенська, б. 14 у м. Дніпро;
- встановити відсутність повноважень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо передачі з балансу на баланс будівлі Комунального закладу освіти «Будинок учителя» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 02655107, м. Дніпро, площ. Успенська 14);
- визнати бездіяльність Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо належного управління Комунальним закладом освіти «Будинок учителя» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 02655107, м. Дніпро, площ. Успенська 14);
- визнати бездіяльність Дніпровської міської ради щодо організації роботи підпорядкованих виконавчих органів та зобов`язати вчинити дії щодо повернення будівлі Комунального закладу освіти «Будинок учителя» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 02655107, м. Дніпро, площ. Успенська, б. 14) на баланс Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.
Також, позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якому він просить: заборонити органам державної реєстрації' прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до набрання законної сили судовим рішенням, яке вирішить справу по суті.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач має обґрунтовані застереження щодо подальшої передачі (відчуження, продажу тощо) будівлі Комунального закладу «Будинок учителя» ДМР відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства України. Позивач вказує, що про це свідчить лист Головного архітектурно-планувального управління №9/25-49 від 18.03.2019 року, відповідно до змісту якого будівля, щодо якої подано позов, це «Території громадської забудови проектні» . Отже будівлю за адресою м. Дніпро, площа Успенська, 14 готують під забудову. Таким чином, існує реальна ймовірність того, що за час розгляду справи у суді вказане нерухоме майно з боку відповідачів буде передано у власність іншим особам.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність очевидних ознак протиправності рішення, на які вказує позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті. Суд дійшов висновку, що зміст заяви позивача вказує лише на можливе теоретичне нанесення шкоди, тому з огляду на співмірність застосування заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності звязку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, а також повинні відповідати позовним вимогам на забезпечення яких вони заявлені.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач у даній справі звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування рішення про передачу комунального майно на баланс від однієї комунальної до іншої, оскільки вважає, що у суб`єкта владних повноважень відсутня компетенція на проведення таких дій.
Враховуючи зміст позовних вимог, та підстави звернення позивача до суду з адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлений спосіб забезпечення адміністративного позову не відповідає обраному способу захисту порушеного права, оскільки заборона внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомості КЗ Будинок учителя ДМР не сприяє захисту порушеного права, про захист якого позивач заявляє у своєму адміністративного позову.
Як на підставу для забезпечення адміністративного позову позивач посилається на наявність у нього переконань, що об`єкт нерухомості КЗ Будинок учителя ДМР буде відчужений, або переданий для здійснення забудови, що вбачається з листа Головного архітектурно-планувального управління №9/25-49.
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову покликаний захищати порушені права та оспорювані інтереси позивача до винесення рішення справи по суті. Між тим, заходи забезпечення адміністративного позову не можуть бути використані як окремий, не пов`язаний із адміністративним позовом, вид зобов`язання, що покладається на відповідача або третіх осіб для досягнення мети, не передбаченої безпосередньо позовними вимогами, оскільки таке їх використання суперечить приписам ст. 150 КАС України.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки визнання протиправними пунктів рішення виконавчого комітету щодо передачі будівлі на баланс жодним чином не може бути унеможливлене без забезпечення адміністративного позову у спосіб наведений в заяві позивача, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення адміністративного позову Громадської організації Правозахисна країна в інтересах ОСОБА_1 у спосіб визначений в заяві про забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підставі для її зміни або скасування - відсутні.
Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 310, ст. 312, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Громадської організації Правозахисна справа в інтересах учасника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року в адміністративній справі №160/5368/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 30.10.2019 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.10.2019 |
Оприлюднено | 30.10.2019 |
Номер документу | 85274036 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Круговий О.О.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Бондар Марина Володимирівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Бондар Марина Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні