Постанова

від 22.01.2020 по справі 160/5368/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5368/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року (суддя Бондар М.В., м. Дніпро) у справі № 160/5368/19

за позовом Громадської організації Правозахисна справа

до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради,

треті особи - Комунальний заклад освіти Будинок учителя Дніпровської міської ради, Дніпропетровська обласна рада, Комунальне підприємство Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради,

про визнання протиправним та скасування рішення, встановлення відсутності повноважень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

У червні 2019 року ГО Правозахисна справа звернулась до суду із позовом, у якому, просила:

- визнати протиправними та скасувати окремі пункти рішення Виконавчого комітету ДМР №1152 від 20.11.2018 Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна (п. 1, 2, 3, 3.1, 3.2, 4, п. 2 додатку до рішення) в частині передачі з балансу Департаменту гуманітарної політики ДМР будівлі за адресою площ. Успенська, б. 14 у м. Дніпро;

- встановити відсутність повноважень Виконавчого комітету ДМР щодо передачі з балансу на баланс будівлі КЗО Будинок учителя ДМР (код ЄДРПОУ 02655107, м. Дніпро, площ. Успенська 14);

- визнати бездіяльність Департаменту гуманітарної політики ДМР щодо належного управління КЗО Будинок учителя ДМР (код ЄДРПОУ 02655107, м. Дніпро, площ. Успенська 14);

- визнати бездіяльність Дніпровської міської ради щодо організації роботи підпорядкованих виконавчих органів, зобов`язати вчинити дії щодо повернення будівлі КЗО Будинок учителя ДМР (код ЄДРПОУ 02655107, м. Дніпро, площ. Успенська, б. 14) на баланс департаменту гуманітарної політики ДМР (т. 1 а.с. 7-11).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету ДМР від 20.11.2018 №1152 Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна в частині передачі з балансу департаменту гуманітарної політики ДМР на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю ДМР будівлі площею 720 кв.м. за адресою: площа Успенська, будинок 14, місто Дніпро. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 194-198).

Вказане рішення суду мотивовано порушенням виконавчим комітетом ДМР встановленої законодавством України процедури прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, суд першої інстанції вказав на відсутність доказів щодо погодження питання про передачу з балансу на баланс будівлі за адресою по площі Успенскій, 14 постійною комісією міської ради з питань комунальної власності, енергозбереження та законності, що передбачено Порядком визначення балансоутримувача та передачі з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна, затвердженого 01.12.2016 рішенням № 48/16 сесії ДМР VII скликання. Що стосується решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет ДМР оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив про відсутність спору, оскільки судом першої інстанції внаслідок невстановлення усіх фактичних обставин справи не враховано, що порушення прав, свобод, інтересів позивача у цьому спірному випадку не мали місця. Також, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо порушення Виконавчим комітетом ДМР спірного рішення з підстав відсутності розгляду останнього постійною комісією. Зокрема, скаржник вказав, що згідно п. 2.8 Регламенту Виконавчого комітету ДМР у редакції згідно рішення ДМР від 27.07.2018 № 743, візування проектів рішень виконкому головами постійних комісій міської ради здійснюється протягом п`яти робочих днів, а у термінових випадках - протягом трьох робочих днів. Після закінчення зазначеного строку, у разі, якщо комісією не розглянуто проект, питання вважається погодженим. Вказані обставини не знайшли оцінки суду першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, яким було враховано лише положення Порядку визначення балансоутримувача та передачі з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що є підставою для скасування такого рішення. Враховуючи зазначене, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (т. 2 а.с. 208-217).

20.11.2019 від відповідача-3 - Департаменту гуманітарної політики ДМР надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на обставини, що були викладені скаржником у апеляційній скарзі (т. 3 а.с. 1-8).

У судовому засіданні 22.01.2020 представники скаржника та відповідача-1 - ДМР, відповідача-3 - Департаменту гуманітарної політики ДМР вимоги апеляційної скарги підтримали. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції при винесенні якого ним були повно та об`єктивно встановлені обставини справи.

Треті сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання 22.01.2020 своїх представників не направили, з клопотаннями про відкладення судового розгляду до суду не звертались.

З огляду на це, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 КАС України, справу розглянуто без участі представників третіх осіб.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами не заперечується, що громадянка ОСОБА_1 є учасником ГО Правозахисна справа з 01.03.2019, що підтверджується відповідною заявою про вступ та протоколом №8 засідання правління ГО Правозахисна справа про прийняття ОСОБА_1 до складу учасників ГО Правозахисна справа (т. 1 а.с. 14, 15).

02.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до ГО Правозахисна справа із заявою, в якій просила посприяти вирішенню її порушених прав як учасника ГО Правозахисна справа та члена територіальної громади міста Дніпра. В заяві зазначено, що її неповнолітня донька займається у гуртку КЗО Будинок учителя ДМР. У ОСОБА_1 . складається враження, що Департамент гуманітарної політики ДМР намагається безпідставно ліквідувати КЗО Будинок учителя ДМР для подальшого продажу земельної ділянки (а.с.16 т.1).

На підставі вищезазначеної заяви ОСОБА_1 від 02.03.2019, ГО Правозахисна справа 12.03.2019 звернулась до ДМР із запитом про надання публічної інформації, а саме інформації щодо балансоутримувача будівлі за адресою: площа Успенська , б . 14, м. Дніпро, в якій розташовано КЗО Будинок учителя ДМР; підстави набуття та втрати прав власності на будівлю за адресою: площа Успенська , б.14, м. Дніпро , в якій розташовано КЗО Будинок учителя ДМР у період з 01.01.2016 по дату надання відповіді (т. 1 а.с. 31).

На вказаний запит скаржника Департамент гуманітарної політики ДМР надав відповідь від 03.04.2019 №7/8-120, у якій зазначено, що статус нежитлової будівлі за адресою: площа Успенська , б. 14, м. Дніпро, як об`єкта права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра не змінювався. Зазначена будівля внесена до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра відповідно до рішення ДМР від 18.06.2003 №15/10 Про внесення змін до рішення міської Ради народних депутатів від 27.11.1991 року №46 Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів . Згідно з рішенням Виконавчого комітету ДМР від 20.11.2018 №1152 Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна , нежитлову будівлю площею 720 кв.м. по пл. Успенській , 14, передано з балансу Департаменту гуманітарної політики ДМР на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю ДМР (т. 1 а.с. 32).

Правомірність рішення Виконавчого комітету ДМР №1152 від 20.11.2018 є предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 5 КАС України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

В абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп в справі № 3/35-313 вказано …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію .

В п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Адміністративною справою, згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 824/2393/15-а, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті прав та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Предметом розгляду у межах цієї справи є рішення, прийняте Виконавчим комітетом ДМР від 20.11.2018 № 1152 Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна . Змістом п. 1 вказаного рішення передбачено передачу об`єкту нерухомого майна, право власності на яке належить територіальній громаді міста Дніпра, з балансу Виконавчого органу ДМР - Департаменту гуманітарної політики ДМР на баланс комунального підприємства цієї ж міської ради - КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю ДМР (т. 1 а.с. 33).

Решта пунктів оскаржуваного рішення стосується організації передачі з балансу на баланс об`єкту нерухомого майна, його подальшого обліку, в тому числі бухгалтерського, та організації діяльності виконавчих органів міської ради і балансоутримувачів щодо виконання рішення.

Характер правовідносин, врегульованих вказаним рішенням, стосується повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування щодо управління нерухомим майном комунальної власності без реалізації повноважень з його відчуження та забезпечує реалізацію функцій з упорядкування обліку цього майна. Правовідносини щодо управління нерухомим майном пов`язані з реалізацією господарських прав володіння та користування майном, що є складовою права власності.

За своїм змістом оскаржуване рішення є дією суб`єкта владних повноважень, яка реалізована у формі акту індивідуальної дії, яка мала наслідком зміни в структурі активів балансоутримувачів цього майна та стосується бухгалтерського обліку відображення в балансі цих суб`єктів, яка виразилась у безоплатній передачі-отримання майна між бюджетними установами за рішенням суб`єкта управління.

Як акт індивідуальної дії оскаржуване рішення стосується прав та інтересів визначених у ньому осіб, а саме - балансоутримувачів майна. Дія цього рішення вичерпана його виконанням (оформленням акту приймання-передачі), що підтверджено актом приймання-передачі основних фондів, затвердженим директором Департаменту гуманітарної політики ДМР від 19.03.2019 (т. 1 а.с. а.с. 177-178).

Пунктом 9 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно частини 7 вказаної статті, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що ГО Правозахисна справа звернулась до суду з позовом у відповідності до положень свого Статуту в інтересах учасника ОСОБА_1 , донька якої займається у гуртку КЗО Будинок учителя ДМР.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.8 Статуту, КЗО Будинок учителя ДМР є закладом, який здійснює навчання і виховання у позаурочний та позанавчальний час, діяльність якого врегульована Положенням про позашкільний навчальний заклад, затвердженим постановою КМУ від 06.05.2001 № 433 та на який поширюється дія спеціального Закону України Про позашкільну освіту .

Згідно довідки КЗО Будинок учителя ДМР від 02.04.2019 № 14, донька ОСОБА_1 ОСОБА_2 з 01.09.2018 навчається у гуртку цього закладу (т. 1 а.с. 17).

10.06.2019 ГО Правозахисна справа подала позов до суду в інтересах своєї учасниці - ОСОБА_1 .

Отже, станом на 02.04.2019, що підтверджено довідкою № 14 від 02.04.2019, дитина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , продовжувала навчання у гуртку КЗО Будинок учителя ДМР, а зміна балансоутримувача об`єкта нерухомого майна, яка відбулася згідно оскаржуваного рішення від 20.11.2018 та оформлена актом приймання-передачі основних фондів від 19.03.2019 не мала жодного впливу та наслідків для позивача - ГО Правозахисна справа , як і для однієї з її учасників - ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника щодо неврахування судом першої інстанції при вирішенні справи фактичних обставин справи щодо відсутності факту порушення прав, свобод, інтересів позивача оскаржуваним рішенням і, як наслідок - відсутності спору.

Статтею 53 КАС України передбачено право юридичних осіб у встановлених законом випадках звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб, а також брати участь у цих справах.

ГО Правозахисна справа звернулась до суду обґрунтовуючи право на таке звернення положеннями Статуту організації в інтересах свого учасника ОСОБА_1 , яка пов`язувала підстави для захисту права навчанням її дитини у гуртку КЗО Будинок учителя ДМР.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог з урахуванням статусу батьків здобувачів освіти, як учасника освітнього процесу у відповідності до ст. 52 Закону України Про освіту .

Разом із цим, відповідно до ст. 242 ЦК України, батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно ч. 2 ст. 154 КАС України батькам надано право на звернення до суду за захистом прав та інтересів дитини як їх законних представників без спеціальних на те повноважень.

Частиною 1 ст. 56 КАС України передбачено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно з ч.6 ст. 56 КАС України законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які відповідно до закону мають право здійснювати представництво в суді.

Позашкільне навчання та виховання дитини пов`язано з розвитком її особистості, віднесено до категорії особистих немайнових прав безпосередньо пов`язаних з особою, які відповідно до ст. 269 ЦК України є невідчужуваними та мають забезпечуватись батьками дитини відповідно до положень СК України.

Громадська організація не наділена законом повноваженнями законного представництва інтересів дитини під час реалізації права на позашкільне навчання та виховання.

Згідно п. 2.2.1 Статуту ГО Правозахисна справа , для досягнення своїх статутних цілей відповідно до чинного законодавства України здійснює представництво і захист своїх законних інтересів та законних інтересів учасників організації у державних і громадських організаціях.

Таким чином, ГО Правозахисна справа не має відповідних підстав для звернення до суду за захистом прав малолітніх осіб, оскільки подання позову безпосередньо не ґрунтується на вимогах закону, а обумовлено виконанням статутної діяльності.

Отже, колегія суддів зауважує, що фактично позивачем в справі має бути особа, в інтересах якої звертається громадська організація, а не сама громадська організація, чому суд першої інстанції оцінки не надав.

Крім того, факт передачі нерухомого майна з балансу одного комунального підприємства на баланс іншого жодним чином не впливає на права дитини, тому звернення до суду з цим позовом колегія суддів вважає неналежним способом захисту. Разом з тим, з метою захисту прав дитини на позашкільне навчання та виховання можливо обрання інших дієвих способів захисту, якими позивач не скористався.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги та відсутність порушення прав позивача, свобод, інтересів позивача, що є підставою для відмови у задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 160/5368/19 - скасувати.

В позові відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 27.01.2020 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов