Постанова

від 23.10.2019 по справі 826/670/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/670/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, яку у подальшому було замінено на правонаступника Головне управління ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 182926552208 від 26 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 441 728,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 220 684,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю . При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснення операцій та факт використання в господарській діяльності придбаних робіт, а лише фіксують господарські операції з ТОВ Компані Інвест та ТОВ Еско Трейн .

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Компані Інвест ЛТД , ТОВ Еско Трейн . Наголошує, що оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов`язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року визнано нечинною в частині відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Печерськ-2006 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 182926552208 від 26 грудня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн, в тому числі основний платіж - 358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн. Провадження у справі у вищезазначеній частині закрито на підставі п.3 ч.1 ст.157, ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з досягненням податкового компромісу, що передбачено п.11-2 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року № 182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 125 011,50 грн., у тому числі основний платіж - 83 341,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 41 670,50 грн. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року касаційну скаргу ТОВ "Печерськ - 2006" залишено без задоволення, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено:

- постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі № 826/670/15 щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року № 182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 125 011,50 грн., у тому числі основний платіж - 83 341,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 41 670,50 грн. залишено без змін.

- ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі № 826/670/15, якою визнано нечинною постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року щодо відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Печерськ-2006 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 182926552208 від 26 грудня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн, в тому числі основний платіж -358387,00 грн., штрафна санкція - 179193,50 грн, та у цій частині закрито провадження у справі - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі № 826/670/15, якою визнано нечинною постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року щодо відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Печерськ-2006 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 182926552208 від 26 грудня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн., в тому числі основний платіж -358387,00 грн., штрафна санкція - 179193,50 грн., та у цій частині закрито провадження у справі - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, предметом розгляду в порядку апеляційного провадження є податкове повідомлення-рішення № 182926552208 від 26 грудня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі у розмірі 537 580,50 грн, в тому числі основний платіж - 358387,00 грн., штрафна санкція - 179193,50 грн., внаслідок правовідносин, що виникли між позивачем та ТОВ Компані Інвест .

У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у період з 02 грудня 2014 року по 08 грудня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Печерськ-2006 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Компані Інвест ЛТД , ТОВ Еско Трейн за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 грудня 2014 року № 1231/26-55-22-08/34414872, в якому встановлено порушення позивачем ст.185, п.п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 441728,00 грн., у тому числі за березень 2014 року - 254758,00 грн., квітень 2014 року - 103629,00 грн. та вересень 2014 року - 83341,00 грн.

На підставі акту перевірки № 1231/26-55-22-08/34414872 від 15 грудня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року № 182926552208, згідно якого за порушення ст.185, п.п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 662592,00 грн., у тому числі 441728,00 грн. за основним платежем та 220864,00 штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки за відсутності факту придбання послуг (робіт) або в разі якщо придбані послуги (роботи) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

У силу приписів п. 7, 8 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов`язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.

Процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, встановлена цим підрозділом, поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди в порядку, визначеному пунктом 1 цього підрозділу.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов`язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зветрнути увагу на те, що примирення можливе лише за волевиявленням та взаємною згодою обох сторін і має стосуватись предмета адміністративного позову, тобто оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Проте, ГУ ДФС у м. Києві вказує, що податковий компроміс у даній справі не стосувався оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, він стосувався уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ, що не є предметом позову.

Крім того, підрозділ 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України відокремлює процедури досягнення податкового компромісу по узгоджених сумах податкових зобов`язань шляхом подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань та по неузгодженим сумам податкових зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях шляхом подання відповідної заяви.

З аналізу наявного в матеріалах справи рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві № 23668/10/26-55-22-09 від 14 квітня 2015 року, яким погоджено застосування податкового компромісу в частині податкових зобов`язань з ПДВ лише в сумі 358 387,45 грн при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Компані Інвест ЛТД , вбачається, що у вказаному рішенні відсутні посилання на суму штрафної санкції у розмірі 179193,50 грн.

Доводи апелянта про те, що платіжним дорученням від 06 квітня 2015 року № 1265, позивачем сплачено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 17919,00 грн. саме по податковому повідомленню-рішенню № 182926552208 від 26 грудня 2014 року за наслідками застосування податкового компромісу по контрагенту ТОВ Компані Інвест ЛТД , колегією суддів оцінюються критично, оскільки в призначенні платіжного доручення від 06 квітня 2015 року № 1265 відсутнє посилання на будь-яке податкове повідомлення - рішення.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ТОВ Печерськ-2006 про закриття провадження у справі у зв`язку із досягненням податкового компромісу.

Надаючи оцінку доводам суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій між ТОВ Печерськ-2006 та ТОВ Компані Інвест ЛТД суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

З урахуванням наведеного колегія суддів зауважує, що аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Печерськ-2006" (замовник) та ТОВ "Компані Інвест" (підрядник) укладено договір №002 від 03 лютого 2014 року (т.1 а.с. 26), за умовами якого підрядник зобов`язується виконати роботи по модернізації приміщень (м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 2, літера В1, поверх №3) згідно з договірною ціною та локальним кошторисом.

Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, договірною ціною (т. 1 а.с. 29-30) та локальним кошторисом (т. 1 а.с. 31-39) підрядник виконав роботи з модернізації приміщень на загальну суму 2 150 324,72 грн.

Крім того, ТОВ "Компані Інвест" виписало позивачу податкові накладні від 20 березня 2014 року № 59, від 25 березня 2014 року № 119 та від 28 березня 2014 року № 198 на загальну суму 2 150 324,72 грн., у тому числі податок на додану вартість - 358 387,45 грн. (т. 1 а.с. 23-25).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано договірну ціну, локальний кошторис № 2-1-1, акт № 1 від 28 березня 2014 року приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (т. 1 а.с. 40-47), довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за березень 2014 року (т. 1 а.с. 48-49), підсумкову вартість ресурсів (витрати-за прийнятими нормами) (т. 1 а.с. 50-62), банківські виписки на підтвердження проведення оплати за виконанні роботи (т. 1 а.с. 63-65), журнал-ордер і відомості по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за березень 2014 року (т. 1 а.с. 66).

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи не є належними доказами надання ТОВ Компані Інвест ЛТД послуг (виконання робіт), оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг (робіт) у ТОВ Компані Інвест ЛТД , оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак позивачем не надано до суду податкові накладні із зазначенням, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об`ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв`язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем робіт для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Матеріали справи не містять доказів факту виконання робіт з модернізації приміщень та виконання таких робіт безпосередньо ТОВ Компані Інвест ЛТД , зокрема, доказів, які б дозволили ідентифікувати участь вказаного підприємства при виконанні будь-яких робіт, позивач не надав доказів збільшення вартості основних фондів у зв`язку із модернізацією, не надав доказів безпосереднього впливу придбаних робіт на результати господарської діяльності, у тому числі щодо здавання в оренду нежитлових приміщень. Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ Компані Інвест ЛТД носять реальний характер, а придбані роботи використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 26 грудня 2014 року № 182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн., в тому числі основний платіж - 358 387,00 грн., штрафна санкція - 179 193,50 грн., яке прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено реального виконання господарських зобов`язань за договором з ТОВ Компані Інвест ЛТД та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року в частині відмови у позові ТОВ "Печерськ-2006" щодо визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 26 грудня 2014 року № 182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн. - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2019 року.