Постанова

від 18.11.2020 по справі 826/670/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2020 року

м.Київ

справа №826/670/15

адміністративне провадження №К/9901/32395/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуюча суддя: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача Литвин В.В.,

представника відповідача Гайдая В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі № 826/670/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" (далі - ТОВ "Печерськ-2006", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року №182926552208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 441 728,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 220 684,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року визнано нечинною постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Печерськ-2006" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року № 182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн (в тому числі основний платіж - 358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн), провадження у справі у вказаній частині закрито у зв`язку з досягненням податкового компромісу згідно до чинного на той час п.11-2 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року в частині закриття провадження у справі, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.

За результатами нового апеляційного розгляду справи в означеній частині позовних вимог постановою від 23 жовтня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Печерськ-2006" про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 26 грудня 2014 року № 182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким закрити провадження у справі в оскаржуваній частині у зв`язку із примиренням сторін. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, положення п. 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України). Неправильність такого застосування скаржник аргументує тим, що процедура податкового компромісу застосовна не до податкових повідомлень-рішень, як про це зазначив суд в оскаржуваному рішенні, а саме до податкових зобов`язань, які можуть слугувати підставою до винесення податкових повідомлень-рішень. Наполягаючи на єдиній підставі виникнення правовідносин, що складають предмет спору в даній справі та предмет досягнутого сторонами податкового компромісу, акцентує увагу суду на тому, що суд апеляційної інстанції не надав цьому належної правової оцінки, порушив низку основоположних принципів права, зокрема, верховенства права, рівності учасників перед законом і судом, диспозитивності, змагальності сторін, та офіційного з`ясування обставин справи, превалювання суті над формою та належного урядування, - внаслідок чого допустив подвійне оподаткування одних і тих самих господарських операцій.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні, яке відбулось 18 листопада 2020 року, здійснено заміну відповідача у справі на належного - Головне управління ДПС у м. Києві, з урахуванням наданих податковим органом доказів правонаступництва.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги з мотивів та обґрунтувань, наведених у ній. Додав, що позивачем виконано усі передбачені законом умови для досягнення податкового компромісу: визначено суми податкових зобов`язань в уточнюючих розрахунках, подано відповідну письмову заяву та сплачено належні до сплати суми. Схвалення відповідачем правильності обчислення та правомірності визначення сум податкових зобов`язань, заявлених до процедури податкового компромісу, у тому числі за спірними господарськими операціями з ТОВ Компані Інвест (ЄДРПОУ 38750789) за період з 01.02.2014 по 31.03.2014, підтверджується довідкою № 95/26-55-22-09/34414872 від 07.04.2015, складеною за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки. Належне виконання позивачем усіх визначених законодавчо умов, а також фактичне і юридичне досягнення сторонами згоди щодо податкового компромісу підтверджується ухваленим тимчасовою комісією в установленому порядку та офіційно оформленим Рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 23668/10/26-55-22-09 від 14.04.2015. За законом податковий компроміс визнається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань, тобто, в даному випадку, - з дати оплати платіжного доручення № 1265, 06.04.2015. Отже, сплатою у процедурі податкового компромісу 17919, 00грн - 5% від податкового зобов`язання з ПДВ на суму 358387,00грн, що виникло із фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Компані Інвест за період з 01.02.2014 по 31.03.2014, позивач виконав податковий обов`язок із такого податкового зобов`язання, адже іншу частину цього зобов`язання (95%), а також усі можливі штрафи і пеню, визнано погашеними. Стягнення цих сум за податковим повідомленням-рішенням означатиме обкладання одного об`єкта одним і тим самим податком двічі, тобто, подвійне оподаткування. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, за твердженням позивача, полягало у неправильному його тлумаченні судом, а саме - у помилковому висновку суду про застосовність податкового компромісу саме до податкових повідомлень-рішень, а не до податкових зобов`язань, як те передбачено пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2017, тобто на момент спірних правовідносин).

Представник відповідача наполягав на законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення апеляційного суду з мотивів і підстав, викладених у ньому. Суть письмових заперечень податкового органу, що містяться у матеріалах справи, зводиться до наступного: податковий компроміс розповсюджується на неузгоджені суми податкових зобов`язань, застосовується до правовідносин, що виникли до 01 квітня 2014 року протягом строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України та поширюється виключно на податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. З посиланням на термінологію, застосовану в Методичних рекомендаціях щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу , затверджених наказом ДФС України від 17.01. 2015 № 13 (далі - Методичні рекомендації), відповідач стверджує, що лише у разі отримання контролюючим органом, який надіслав податкове повідомлення - рішення платнику податків, Заяви про компроміс по ППР , такий орган має обов`язок розглянути таку заяву, а також необхідні матеріали на предмет їх відповідності умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом. Із заявою у письмовій формі про намір досягти податкового компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 26.12.2014 № 182926552208 позивач до відповідача не звертався, отже, належно процедури не ініціював. У даному випадку, на переконання представника відповідача, на порушення вимог п. 3.13 Методичних рекомендацій, ТОВ Печерськ-2006 застосовано процедуру досягнення податкового компромісу в порядку, передбаченому пунктом 3.3. Методичних рекомендацій (шляхом подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань), у той час як досягнення податкового компромісу мало б здійснюватися виключно за заявою про компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 26.12.2014 № 182926552208. На запитання суду пояснив, що спору щодо фактичних обставин справи між сторонами немає, відомостями про наявність інших, окрім охоплених податковою перевіркою, господарських операцій позивача з ТОВ Компані Інвест ЛТД за період з 01.02.2014 по 31.03.2014, контролюючий орган також не володіє, проте відсутність посилання на реквізити спірного податкового повідомлення-рішення у документах позивача, - заяві про компроміс та платіжному дорученні, вважає самостійною й достатньою підставою до неврахування такого платіжного документа у погашення спірних у цій справі зобов`язань. Щодо правових підстав здійснення перевірки та складання уповноваженими особами відповідача за її результатами довідки № 95/26-55-22-09/34414872 від 07.04.2015, так само як і щодо правових наслідків ухвалення тимчасовою комісією ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві рішення № 23668/10/26-55-22-09 від 14.04.2015, в частині, що стосуються операцій позивача з ТОВ Компані Інвест ЛТД за період з 01.02.2014 по 31.03.2014, представник відповідача жодних змістовних пояснень не надав.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 02 грудня 2014 року по 08 грудня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Печерськ-2006" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Компані Інвест ЛТД , ТОВ Еско Трейн за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено Акт від 15 грудня 2014 року № 1231/26-55-22-08/34414872. В ході означеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст.185, п.п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 441728,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року № 182926552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 662592,00 грн (у тому числі 441728,00 грн за основним платежем та 220864,00 штрафних (фінансових) санкцій).

Таким чином, позивач звернувся до суду в січні 2015 року, оскаржуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року №182926552208.

Пізніше, у березні 2015 року, позивачем було ініційовано процедуру податкового компромісу шляхом внесення уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань та подачі відповідачеві заяви про намір досягнення податкового компромісу від 04.03.2015 № 4, документальними результатами якої стали довідка ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про результати перевірки № 95/26-55-22-09/34414872 від 07.04.2015, якою підтверджено дані поданих позивачем уточнюючих розрахунків на загальну суму ПДВ 3604042грн, зокрема, по ТОВ Компані Інвест ЛТД (код за ЄДРПОУ 387507789), - на суму 358387,45грн; та рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 23668/10/26-55-22-09 від 14.04.2015 Про застосування податкового компромісу , яким встановлено сплату товариством 5% сум узгоджених податкових зобов`язань в рахунок сплати податкового компромісу, зокрема, 17919грн за платіжним дорученням № 1265, та погоджено застосування податкового компромісу, зокрема, за операціями позивача з ТОВ Компані Інвест ЛТД (код за ЄДРПОУ 387507789) за період з 01.02.2014 по 31.03.2014. Решта зобов`язань в розмірі 95%, а також штрафи та пеня, визнано погашеними.

У зв`язку з цим до суду позивачем подано відповідне клопотання про закриття провадження у справі внаслідок примирення сторін. Як вже зазначалося, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року клопотання позивача було задоволено, а провадження у справі - закрито з підстав, визначених пунктом 3 частини 1 статті 157 КАС України, у чинній на час його застосування редакції. Проте постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року означену ухвалу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в означеній частині суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з такого: примирення можливе лише за волевиявленням та взаємною згодою обох сторін і має стосуватись предмета адміністративного позову, тобто оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Проте, ГУ ДФС у м. Києві вказує, що податковий компроміс у даній справі не стосувався оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, він стосувався уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ, що не є предметом позову . Аналізуючи наявне в матеріалах справи рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві № 23668/10/26-55-22-09 від 14 квітня 2015 року, яким погоджено застосування податкового компромісу в частині податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 358 387,45 грн при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Компані Інвест ЛТД , суд не визнав його таким, що стосується спірних операцій, виходячи лише з того, що у вказаному рішенні відсутні посилання на суму штрафної санкції у розмірі 179193,50 грн. Доводи ж апелянта (позивача) про те, що платіжним дорученням від 06 квітня 2015 року № 1265 ним сплачено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 17919,00 грн саме по податковому повідомленню-рішенню № 182926552208 від 26 грудня 2014 року за наслідками застосування податкового компромісу по контрагенту ТОВ Компані Інвест ЛТД , колегією суддів апеляційного суду відхилені через відсутність у призначенні платежу посилання на будь-яке податкове повідомлення - рішення. Не визнавши факту досягнення згоди з контролюючим органом за спірними сумами донарахувань в межах процедури податкового компромісу, суд апеляційної інстанції перейшов до змісту виявлених порушень податкового законодавства та до дослідження й аналізу доказів реальності господарський операцій, внаслідок чого дійшов висновку про безтоварність останніх.

Таке тлумачення норм податкового законодавства суд вважає хибним, а висновки суду апеляційної інстанції, засновані на такому правозастосуванні, - помилковими та такими, що порушують низку основоположних принципів права.

Законом України №63-VІІІ від 05.12.2014 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу розділ XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 Особливості уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу , яким запроваджено новий для України того часу правовий інститут податкового компромісу. Цей закон є тим законодавчим нормативним актом, що регулює основні засади, правові підстави та порядок застосування режиму звільнення платника податків від юридичної відповідальності за заниження податкових зобов`язань за умови їх часткової сплати.

З метою забезпечення належної організації роботи підрозділів щодо застосування податкового компромісу Державною фіскальною службою України було розроблено та наказом від 17.01.2015 № 13 затверджено Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу , які, однак, з огляду на відсутність державної реєстрації, не є обов`язковими для платників податків та дій останніх не регламентують.

Відповідно до визначення, на веденого у пункті 1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - цього, вказаного підрозділу; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Цим же пунктом визначено також низку умов, яким має відповідати такий уточнюючий розрахунок, та обумовлюються деякі правові наслідки його подання.

Згідно із абзацом 1 пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується .

Процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку .

Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу, рішення про проведення якої приймається органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку .

Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань , які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу .

Сума задекларованих зобов`язань вважається узгодженою якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки.

У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами приймає податкове повідомлення-рішення або складає довідку у разі відсутності порушень. Така довідка підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов`язань в уточнюючому розрахунку (пункт третій вказаного підрозділу).

Пунктом п`ятим вказаного підрозділу врегульовано, що платник податків сплачує податкові зобов`язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження , яким, зокрема, є день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов`язань в уточнюючому розрахунку .

Пункти 11, 12 вказаного підрозділу додатково уточнюють, що податковий компроміс з поширюється виключно на податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди. Платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом.

Отже, зазначеним підрозділом встановлено алгоритм дій платника податків, який допустив, приміром, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, за будь-який податковий період до вказаної в законі присічної дати, та вирішив скористатися процедурою податкового компромісу. Такий алгоритм включає в себе право платника:

- протягом 90 днів з дня набрання чинності законом (з 17.01.2015) подати або відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань за формою і в порядку, визначеними чинним законодавством, у яких визначити суму завищення податкового кредиту разом з переліком (описом) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації, або письмову заяву про намір досягнення податкового компромісу;

- сплатити 5% податкового зобов`язання, щодо якого контролюючим органом погоджено застосування процедури податкового компромісу.

Своєю чергою, контролюючий орган має право призначити і провести щодо кола визначених вище питань документальну позапланову перевірку платника, якою узгодити суми визначених в уточнюючих розрахунках сум або встановити порушення порядку їх визначення.

Абзацом 1 пункту 7 наведеного підрозділу додатково уточнено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом , поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях , щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов`язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу . У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.

Важливими для цілей розгляду цієї справи є й приписи пункту 8 обумовленого підрозділу, за якими податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань згідно із цим підрозділом , а після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов`язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Судами встановлено, і таке підтверджується матеріалами справи, що позивач як платник податків, щодо якого контролюючим органом за результатами проведеної податкової перевірки було визначено, серед іншого, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ Компані Інвест ЛТД (код за ЄДРПОУ 387507789) за період з 01.02.2014 по 31.03.2014 у розмірі 537 580,50 грн (в тому числі основний платіж - 358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн) і виписано податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року № 182926552208 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн, - вирішив скористатися процедурою податкового компромісу під час судового оскарження означеного податкового повідомлення рішення, для чого здійснив такі дії:

- подав відповідні уточнюючі розрахунки, у яких визначив суми, зокрема, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, правомірність яких була перевірена та узгоджена контролюючим органом шляхом проведення відповідної перевірки;

- подав письмову заяву відповідачеві про намір досягнення податкового компромісу;

- сплатив 5% податкового зобов`язання, щодо якого рішенням уповноваженого законом органу було погоджено застосування процедури податкового компромісу.

Вищевикладені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про дотримання позивачем у спірній ситуації усіх передбачених процесуальним законом умов для визнання досягнутим податкового компромісу.

Варто окремо відзначити, що визначений підрозділом 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України алгоритм дій, направлених на досягнення податкового компромісу, не передбачає дискреції (свободи розсуду) податкового органу в частині надання чи ненадання згоди на виконання платником означеного переліку умов, що складають зміст податкового компромісу, у разі своєчасного, послідовного, належного та добросовісного їх виконання. Право платника на податковий компроміс закон пов`язує саме з наявністю податкових зобов`язань з певних видів податків за певні податкові періоди, а не з обов`язковою наявністю податкового повідомлення-рішення за такими зобов`язаннями. Посилання на номер податкового повідомлення-рішення чи на номер акта податкової перевірки ані в заяві, ані в документі, що підтверджує сплату визначених платником і узгоджених контролюючим органом сум, законом не вимагається. Решта (95%) податкових зобов`язань, що складали предмет податкового компромісу, так само як і будь-які нараховані суми штрафних санкцій та пені, вважаються погашеними в силу закону, про що окремо додатково зазначено у рішенні контролюючого органу за наслідками розгляду заяви платника, отже, їх окремого визначення чи сплати законом не вимагається.

Отже, за законом (згідно абзацу 1 пункту 8 наведеного підрозділу ПК України) податковий компроміс вважається досягнутим з усіма наслідками, що визначені цим та іншими законами. Зобов`язання, що були предметом податкового компромісу, вже не підлягають подальшому оскарженню та їх розмір не може бути змінений (абзац 2 пункту 8 цього ж підрозділу).

Разом з тим, як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного рішення, при вирішенні питання щодо досягнення сторонами податкового компромісу за спірними сумами ПДВ суд апеляційної інстанції помилково виходив із того, що визначальним чинником в даному випадку є не дотримання позивачем як платником податків наведених вище умов досягнення податкового компромісу, а наявність заперечень з боку податкового органу та наявність у документах платника посилань на номер податкового повідомлення-рішення та визначення суми штрафної санкції.

Так, за позицією контролюючого органу, підтриманою судом, податковий компроміс, який розцінюється позивачем як підстава для закриття провадження у справі, не стосувався податкового повідомлення - рішення від 26 грудня 2014 року №182926552208, натомість стосувався уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ, що не є предметом розгляду цієї справи.

В контексті наведеного вище суд касаційної інстанції зазначає, що процедура податкового компромісу застосовна не до податкового повідомлення-рішення як такого, а саме до податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначеного у відповідному податковому повідомлені-рішенні, а, відтак, твердження суду апеляційної інстанції про обов`язкову наявність прямої вказівки на таке податкове повідомлення-рішення на будь-якій із стадій погодження процедури податкового компромісу є безпідставним та не випливає зі змісту жодної з норм закону, що його регулює.

Оскільки, як зазначалося вище, сфера застосування процедури податкового компромісу поширювалася і на ті податкові зобов`язання, що були предметом судового оскарження (та визнавалися неузгодженими в силу абзацу 4 статті 59.18 ПК України), процесуальним наслідком досягнення податкового компромісу в межах судового розгляду справи законодавець визначив закриття провадження з підстав, визначених сукупністю приписів пункту 11-2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень та пункту 3 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та застосування судом апеляційної інстанції під час першого апеляційного перегляду справи), які, зокрема, імперативно визначали, що досягнення податкового компромісу є підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу з, відповідно, закриттям провадження у справі. Таке правозастосування узгоджується і з наведеними вище приписами абзацу другого пункту 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ ПК України. Протилежне правотлумачення призведе до порушення означених приписів закону й уможливить ситуацію, за якої орган державної влади, який низкою послідовних системних дій у межах наданих йому законом повноважень та у визначеними законом спосіб і в порядку визнає, узгоджує й офіційно підтверджує право позивача на податковий компроміс, а потім, після виконання платником усіх дій та сплати сум, що складають зміст (алгоритм) такого компромісу, відмовляється від визнання наслідків власних дій і рішень, - що, безперечно, є прямим порушенням основоположних принципів верховенства права і належного урядування.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відповідачем, всупереч нормам частини першої статті 77 КАС України, не доведено правомірності своїх дій за вказаним епізодом, а, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав до закриття провадження у відповідній частині обґрунтовані неправильним розумінням і тлумаченням приписів закону.

Поряд із цим, аналізуючи процесуальну можливість задоволення вимог касаційної скарги, у заявленому вигляді, Верховний Суд враховує, що станом на час розгляду справи в суді касаційної інстанції процесуальне законодавство, яке регулювало порядок закриття провадження у справі за насідками досягнення податкового компромісу зазнало суттєвих змін, а відповідні положення були виключені, як такі, що втратили актуальність у зв`язку з вичерпанням правовідносин, що складали сферу їх регулювання.

Водночас, положення пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення ПК України, якими визначено, що за наслідками застосування процедури податкового компромісу 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, а штрафні санкції не застосовуються, залишились незмінними.

За таких умов, колегія суддів вважає, що належним та єдино можливим способом ефективного захисту прав позивача в даному випадку може бути визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року №182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн (в тому числі основний платіж - 358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн), яке вважається скасованим в силу приписів пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм матеріального права.

Враховуючи наведене та те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Печерськ-2006 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 №182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580 (п`ятсот тридцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 50 копійок з (в тому числі основний платіж -358387 гривень, штрафна санкція - 179193 гривень 50 копійок) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м.Києві від 26.12.2014 №182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580 (п`ятсот тридцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська