Постанова

від 29.10.2019 по справі 140/969/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 140/969/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Тетяна Михайлівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

29 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника апелянта, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року (рішення ухвалено у м.Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій,

В С Т А Н О В И В :

11.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації, у якому просив:

- визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації щодо перерахунку виплати 1265 грн. щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановлено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік протиправною;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити 5600 грн. щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2018 рік відповідно до статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених виплат.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що він є учасником бойових дій. У 2018 році Управлінням соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації йому нараховано та виплачено разову грошову допомогу у розмірі 1265 грн., тобто у меншому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.04.2015 року (а.с.5).

На звернення позивача від 11.10.2018 року (а.с.8)стосовно того, що йому не донарахована та виплачена у меншому розмірі щорічна разова грошова допомога, відповідач листом від 12.10.2018 року повідомив, що відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту населення , Постанови Кабінету Міністрів України Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2018 році відповідно Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту населення і Про жертви нацистських переслідувань № 170 від 14.03.2018 року та Закону України Про Державний бюджет на 2018 рік йому виплачено у 2018 році 1265 грн. (а.с.9).

Позивач вважаючи, що щорічна разова грошова допомога має бути виплачена у більшому розмірі, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році відповідач правомірно керувався постановою №170.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким в позові відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин , який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.03.2018 року №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Відповідно до п.п.1 п.1 вказаної постанови було встановлено, що у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання)

У 2018 році розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1265 грн.

Зазначені положення Закону №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови №170 є також чинними.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Валентина Ніканорівна Великода проти України висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 жовтня 2019 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.