Постанова

від 29.10.2019 по справі 240/3980/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3980/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.

29 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,

позивача, представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року (повний текст рішення складено 17.10.201 року, м. Житомир ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

27.03.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просив:

- визнати протиправними дії по визначенню митної вартості автомобіля VOLKSWAGEN моделі РАSSАТ В7 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за резервним методом за програмним продуктом SchwacheNet та бездіяльність Житомирської митниці ДФС України, що полягає у невжитті заходів для усунення порушень чинного законодавства України, допущених при митному оформленні зазначеного товару, прийнятті митної декларації №UA101070/2018/048828 від 20.12.2019 і відмові декларанту у внесенні змін у митну декларацію №UА101070/2018/04882;

- зобов`язати Житомирську митницю ДФС України здійснити митне оформлення автомобіля VOLKSWAGEN моделі РАSSАТ В7 ідентифікаційний номер WVWZZZ3CZFE001939 за митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються на митну територію України, з відповідним корегуванням та внесенням змін до митної декларації (МД-2) №UА101070/2018/048828 від 20.12.2019 або прийняттям нової митної декларації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено у своїх діях бездіяльність щодо невжиття заходів для усунення порушень чинного законодавства України, допущених митним брокером при розмитненні імпортованого позивачем автомобіля. Позивач зазначає, що у порушення вимог статті 57 Митного кодексу України відповідачем визначено митну вартість транспортного засобу, який було імпортовано позивачем за резервним методом, а не за ціною договору, що, на думку позивача, є неправомірним. Вказує, що митний орган не перевірив інформацію задекларовану митним брокером та надалі при зверненні позивача про внесення змін у митну декларацію безпідставно відмовив.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

30.05.2019 до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №1363/9106-70-10 від 29.05.2019, відповідно до змісту якого Житомирська митниця ДФС позовні вимоги не визнає та просила відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Зазначає, що ні позивачем, ні декларантом інших документів, крім зазначених до митного оформлення подано не було. Надана декларантом цінова інформація про вартість транспортного засобу, визначена за VIN-кодом (номером кузова) за допомогою програмного продукту SchwackeNet (9650 євро) та довідка про вартість витрат на транспортування автомобіля до митного кордону України (50 євро), підтвердили числові значення заявленої митної вартості. Товар випущено у вільний обіг на митній території України за визначеною декларантом митною вартістю. Рішення про коригування митної вартості митницею не приймалось. Органом доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, відповідно до вимог ч.4 ст.54 Митного кодексу України, встановлено, що подані декларантом документи містять усі відомості, що підтверджують числові значення заявленої митної вартості товару відповідно до обраного декларантом методу, а використані ним відомості для розрахунку митної вартості підтверджені документально. Стосовно внесення змін до митної декларації, представником відповідача у відзиві зазначено, про безпідставність таких дій, оскільки відсутні документи, які б підтверджували необхідність внесення таких змін (а.с. 84-91).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39421140), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - митний брокер Приватне підприємство "Житомир-Броктранслогістік" (вул. Металістів, 3, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 37857649) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Житомирської митниці Державної фіскальної служби України №384/Ф/06-70-61 від 26.02.2019 та зобов`язано Житомирську митницю Державної фіскальної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2019 з врахуванням висновків, зазначених у рішенні суду у даній справі.

У решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної фіскальної служби України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 280,00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 02.07.2019 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції хибно ототожнив декларанта і уповноважену особу та відповідно не вірно встановлено, що митна вартість оцінюваного транспортного засобу визначена декларантом самостійно за 6-им резервним методом на рівні 306629,08 грн. або 9700,00 євро за одиницю, а також те, що цінова інформація про вартість транспортного засобу, яка визначена за VIN - кодом (номер кузова) за допомогою програмного продукту SchwaskeNet (9650 євро)і довідка про вартість витрат на транспортування автомобіля до митного кордону України (50 євро) надані декларантом. Водночас, зазначив, що судом не взято до уваги, що відповідачем не спростовано жодного доказу позивача, щодо надання митним брокером та подальшого прийняття відповідачем митних документів із зазначеними в них недостовірних, таких, що здобуті неправомірним методом і базуються на необ`єктивних, документально не підтверджених даних, що піддаються обчисленню та такими, що не відповідають вимогам про визначення митної вартості товару. Крім того, додав, що саме неправомірне визначення митним брокером митної вартості товару призвело до порушення законних прав та інтересів позивача, що спонукало останнього з метою з метою їх відновлення звернутися до відповідача як до державного органу, який згідно з ч.1 ст. 8 МК України наділений виключними повноваженнями щодо здійснення державної митної справи.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 15.10.2019 року призначено до апеляційного розгляду.

Відповідач, скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що товар випущено у вільний обіг на митній території України за визначеною декларантом митною вартістю. Рішення про коригування митної вартості не приймалось. Крім того, зауважив, що митний орган не визначав митну вартість автомобіля, тому ця вимога безпідставно заявлена до відповідача. Стосовно бездіяльності митного органу, що полягає у невжитті заходів для усунення порушень чинного законодавства України, допущених при митному оформленні автомобіля, то в даному випадку, митна вартість заявлена митним брокером не була нижчою ніж вартість, зазначена в інформаційних джерелах, якими користується митний орган в своїй діяльності, тому зменшувати митні платежі і коригувати вартість автомобіля у суб`єкта владних повноважень не було підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.12.2018 між позивачем та продавцем АutoMoto-Кassel у Німеччині укладено договір купівлі-продажу автомобіля, в якому було зазначено ціну купівлі автомобіля - 6303,00 євро, додаток до ціни 19% - податок на додану вартість, ціну купівлі автомобіля з урахуванням податку 7500,00 євро, пробіг автомобіля становить 208000 км, сплачено передплату 1000 євро (а.с. 28-29).

11.12.2018 позивачем внесено остаточну оплату покупки у розмірі 6500,00 євро та відповідно від продавця АutoMoto-Кassel отримано сам автомобіль і рахунок-фактуру від 11.12.2018 №233/2018, виходячи з інформації зазначеної в ньому, вказаний товар має наступну ціну: чиста вартість (при експорті з Європейського союзу) - 6302,50 євро; +19% податку на додану вартість (що підлягає відшкодуванню) - 1197,50 євро; загальна вартість (з урахуванням податку на додану вартість) - 7500,00 євро, та вартість сплачено відразу готівкою (а.с. 26).

11.12.2018 автомобіль було замитнено у митному органі Німеччини Zollamt, яким видано митну експортну декларацію №18DЕ345496967765ЕО для його подальшого переміщення і підтвердження факту вивезення за межі митної території Європейського союзу та подальшого повернення сплаченого ПДВ у сумі 1197,50 євро (а.с. 33-35).

Позивач зазначає, що 12.12.2018 фотокопії договору купівлі-продажу, рахунку-фактури, митної експортної декларації №18DЕ345496967765ЕО, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу в Німеччині частина 1 та частина 2 надіслано митному брокеру - приватному підприємству Житомир-Брокгранслогістик в особі директора ОСОБА_2 (далі - митний брокер), з яким на той час укладено усний договір, та з його допомогою здійснено сплату митних платежів до бюджету у сумі 84100,00 грн і оформлено попередню митну декларацію №UА101070/2018/047140. При цьому, вказаним митним брокером митну вартість товару визначено у сумі 236511,10 грн, або (при курсі на час вчинення зазначених дій 1 Євро = 31,53481 грн) 7500 * євро (максимальна ціна автомобіля з урахуванням податку на додану вартість), відповідно: ввізне мито (10% від митної вартості товару) - 23651,11 грн; - акциз 6981,81 грн; податок на додану вартість (20%) - 53428,80 грн. 14.12.2018 відповідно до експортної митної декларації митного органу Німеччини №18DЕ345496967765ЕО позивачем товар доставлено на митний пост Медика (РL 401030), де було зафіксовано його вивіз через митний кордон за межі Євросоюзу та зазначену експортну декларацію здано до митного органу Республіки Польщі.

14.12.2018 вказаний автомобіль з відповідним його оглядом та оформленням пройшов митний пост Шегині , а 20.12.2018 у встановлений для завершення переміщення строк 10 діб імпортований автомобіль доставлено до Житомирської митниці ДФС за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вулиця Садова, 4, для декларування та його митного оформлення (випуску).

20.12.2018 уповноваженою особою декларанта - митним брокером - приватним підприємством Житомир-Брокгранслогістик , яке відповідно до умов договору №1164/2018 (а.с. 49) про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов`язання надати позивачу послуги по декларуванню товарів і транспортних засобів, до підрозділу митного оформлення митний пост Житомир-центральний Житомирської митниці ДФС подано митну декларацію №UА101070/2018/048828 з метою імпорту легкового автомобіля VOLKSWAGEN моделі РАSSAТ В7 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2014 календарного року виготовлення, код УКТЗЕД - НОМЕР_4 , що ввезений на митну територію України.

20.12.2018 у ході розмитнення автомобілю митним брокером було повідомлено позивача про необхідність додаткової сплати митних платежів у сумі 22420,00 грн. Оскільки, позивач не був обізнаний з митним законодавством та порядком розмитнення транспортних засобів, не мав підстав не довіряти митному брокеру, який відповідно до статті 418 Митного кодексу України, виконує дії в інтересах особи, яку представляє, то цього ж дня через АТ БАНК СІЧ перерахував вказану суму 22420,00 грн на рахунок відповідача (а.с. 48). 20.12.2018 від митного брокера позивач отримав повідомлення про завершення розмитнення товару , а 21.12.2018 - автомобіль та відповідні документи.

При ознайомлені з митною декларацією позивач з`ясував, що відповідно до відомостей, зазначених у її графах 12, 45 митну вартість оцінюваного товару митний брокер, без зазначення підстав застосування прийнятого ним методу, не вказуючи, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, а також не зазначивши чому саме з документів, які було подано позивачем неможливим є встановлення цих складових, відразу зазначив за резервним методом з її коригуванням на рівні 306629,08 грн або 9700,00 євро за одиницю, з яких 50,00 євро складали визначені ним витрати на транспортування товару до митного кордону України, а 9650,00 євро - вартість товару. Позивач наголошує на тому, що ним було надано усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом та його розмитнення, які вказано у ст.53 Митного кодексу України, та ряд інших: рахунок-фактуру від 11.12.2018 №233/2018; копію експортної декларації митного органу Німеччини №18DЕ345496967765ЕО; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в Німеччині частина 1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в Німеччині частина 2; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.12.2018; документ контролю за доставкою товару від 14.12.2018; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 17.12.2018.

В даному випадку, цінову інформацію про вартість імпортованого автомобіля митним брокером визначено за допомогою програмного продукту SchwaskeNet, при цьому позивач зазначає, що при розрахунках прийнято значно занижений загальний пробіг автомобіля - 157165 км, а не реальний, що на момент завозу автомобіля на митну територію України становив 209791 км, і зафіксований в акті про проведення огляду товарів Митного посту Шегині від 14.12.2018 та підтверджується документами, в яких відмічено повну історію його сервісного обслуговування (сервісна книжка, акти проведених під час технічного обслуговування робіт) де зазначено, що на момент останнього технічного обслуговування, проведеного 04.07.2018, пробіг автомобіля становив 186724 км.

Вважаючи такі дії щодо визначення митної вартості імпортованого автомобіля та нарахування митних платежів неправомірними і такими, що порушують права та інтереси позивача, 26.12.2018 позивач на підставі ст.24 Митного кодексу України звернувся до відповідача із заявою за №829/Ф/06-70-61 про визначення митної вартості імпортованого ним автомобіля з порушенням чинних норм Митного кодексу України, Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року) та клопотанням скасувати її рішення щодо розмитнення цього автомобіля, здійснити перерахунок, роз`яснити позивачу порядок визначення митної вартості за допомогою програмного продукту SchwaskeNet та звернутися до органів доходів і зборів Німеччини щодо перевірки достовірності наданих позивачем документів (а.с. 50-53).

28.12.2018 Житомирська митниця ДФС направила відповідь ОСОБА_1 за №8541/Ф/06-70-19 про відмову в заявлених позивачем клопотаннях, як безпідставних (а.с. 54-55).

03.01.2019 на підставі пункту 3.2 договору №1164/2018, статті 1 Закону України Про звернення громадян позивач звернувся до митного брокера з клопотанням роз`яснити причини порушення ним при розмитненні та визначенні митної вартості товару чинних норм Митного кодексу України, Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року), правомірність та порядок застосування ним резервного методу визначення митної вартості за допомогою програмного продукту SchwaskeNet, однак, як він повідомляє, до цього часу відповідь йому не надано (а.с. 56-58).

04.01.2019 до Державної фіскальної служби України позивачем подано скаргу за №28/ДЗН на протиправну бездіяльність відповідача щодо усунення перерахованих вище порушень чинного законодавства України, допущених при митному оформленні імпортованого позивачем товару та неналежний розгляд його заяви, із заявленням клопотань вжити заходів щодо скасування рішення вказаної митниці по розмитненню його товару, здійснення перерахунку митних платежів, роз`яснити йому порядок визначення митної вартості за допомогою програмного продукту SchwaskeNet та звернутися до органів доходів і зборів Німеччини щодо перевірки достовірності наданих позивачем документів (а.с. 59-62).

23.01.2019 від Державної фіскальної служби України надіслано відповідь за №8541/Ф/06-70-19 про непідтвердження вказаних позивачем фактів та відмову у заявлених ним клопотаннях, як безпідставних (а.с. 54-55).

15.02.2019 позивач відповідно до ст.269 МК України звернувся до начальника Житомирської митниці Державної фіскальної служби із заявою про внесення змін до митної декларації №UА101070/2018/048828, оскільки митним брокером її складено з істотними недоліками, недостовірними даними і з порушенням вимог ст.57 Митного кодексу України та статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року), та у зв`язку з новими відомостями (а.с. 66-67). До зазначеної заяви позивачем приєднано, як докази обґрунтованості його клопотань наступні додаткові документи: копію рахунку-фактури від 11.12.2018 №233/2018; копію фінансової розписки продавця в отриманні 7500,00 євро від 11.12.2018; копію вантажно-митної експортної декларації Німеччини від 11.12.2018 №18DЕ345496967765ЕО; копію вантажно-митної експортної декларації Німеччини від 14.12.2018 №18DЕ345496967765ЕО.

При цьому, позивачем отримано відповідь першого заступника начальника Житомирської митниці Державної фіскальної служби від 26.02.2019 за №384/Ф/06-70-61, в якій його повідомили, що відповідно до п.34 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, внесення змін до електронної митної декларації №UА101070/2018/048828 не дозволяється, у зв`язку відсутністю рішення про коригування заявленої митної вартості (а.с. 68-69).

Не погоджуючись із вказаними діями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи даний спір суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем. Суд вважав, що митна вартість автомобіля ОСОБА_1 повинна була бути задекларована при ввезенні за першим методом - за ціною договору, так як документів для підтвердження цієї ціни є достатньо у позивача, а те, що уповноважена позивачем особа задекларувала за вищою ціною і діяла не в інтересах позивача - то це є причиною для подання декларантом заяви про внесення змін до митної декларації. Таким чином, враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Житомирську митницю ДФС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2019 про внесення змін до митної декларації та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм МК України та з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

Судова колегія, виходячи з обставин справи, враховуючи те, що справа переглядається в межах апеляційної скарги позивача ( на користь якого позов задоволено частково), рішення відповідачем в апеляційному порядку не оскаржується, прийшла до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Пунктом 23 частини 1 статті 4 МК України митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п.29 ч.1 ст.4 МК України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 2 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, товари декларуються шляхом подання митному органу, зокрема, митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

При заповненні митної декларації у формі єдиного адміністративного документа, згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, декларантом вказується, зокрема, у графі 12 Відомості про вартість - митна вартість задекларованих товарів (або сума митних вартостей за єдиним адміністративним документом (надалі - ЄАД) і аркушами специфікацій), у правому підрозділі графи 22 - сума наведених у графах 42 ЄАД та додаткових аркушах митної декларації фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи (або сума фактурних вартостей за ЄАД і аркушами специфікації), у графі 42 Ціна товару - фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару. У графі 43 Код МВВ (метод визначення вартості) у лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У графі 47 Нарахування платежів - наводяться відомості про нарахування митних платежів.

Фактурною вартістю, відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Частина 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень частини 1 статті 49 МК України.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з статтею 53 МК України, одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Крім того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні - а) за ціною договору щодо Ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Отже, виходячи з положень п.1 ч.1 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Згідно з ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) не має жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

На підставі частини 2 статті 58 цього Кодексу, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю (сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку) і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Крім того, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, відповідно до пункту 1 частини 4 зазначеної статті, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій по визначенню митної вартості автомобіля, оскільки згідно з поданими уповноваженою особою декларанта документами, як слідує з відомостей зазначених у графах 12, 45 митної декларації митна вартість оцінюваного транспортного засобу визначена декларантом самостійно за 6 резервним методом на рівні 306629,08 грн або 9700,00 євро за одиницю. Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом/представником позивача Чайківським С.М надано: рахунок-фактуру №233/2018 від 11.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; акт огляду, складений під час перетину митного кордону; цінову інформацію про вартість транспортного засобу, визначену за VIN-кодом (номером кузова) за допомогою програмного продукту SchwackeNet; довідку про вартість витрат на транспортування товару.

Частиною 6 статті 53 МК України декларанту надано право за власним бажанням подавати наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Відомості про оцінку транспортного засобу, виконану за допомогою програмного продукту SchwackeNet, надано до органу доходів і зборів разом з митною декларацією безпосередньо декларантом.

Надана декларантом цінова інформація про вартість транспортного засобу, визначена за VIN-кодом (номером кузова) за допомогою програмного продукту SchwackeNet (9650 євро) та довідка про вартість витрат на транспортування автомобіля до митного кордону України (50 євро), підтвердили числові значення заявленої митної вартості. Товар випущено у вільний обіг на митній території України за визначеною декларантом митною вартістю. Рішення про коригування митної вартості митницею не приймалось.

В даному випадку, митний орган не визначав митну вартість автомобіля, а сама уповноважена позивачем особа - митний брокер, тому ця вимога безпідставно заявлена до відповідача.

Щодо бездіяльності митного органу, яка полягає у невжитті заходів для усунення порушень чинного законодавства України, допущених при митному оформленні автомобіля судова колегія зазначає, що така вимога позивача не підлягає до задоволення оскільки митна вартість заявлена митним брокером не була нижчою ніж вартість, зазначена в інформаційних джерелах, якими користується у своїй діяльності митний орган, тому зменшувати митні платежі і коригувати вартість автомобіля у суб`єкта владних повноважень не було підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана.

Частиною 7 статті 269 МК України передбачено, що порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим розділу 33 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (далі - Положення №450), для внесення змін до митної декларації декларантом або уповноваженою ним особою подається заява за формою згідно з додатком 3 із зазначенням причини зміни. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Із змісту заяви про внесення змін до митної декларації слідує, що передбачалося внесення змін до: графи 8 щодо паспортних даних одержувача; графи 12 щодо відомостей про вартість; графи 22 щодо загальної суми за рахунком; графи 42 щодо ціни товару; графи 43 щодо методу визначення митної вартості; графи 44 щодо поданих документів; графи 47щодо нарахування платежів.

Згідно з п.34 Положення №450 не дозволяється внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін. На даний час, автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі PASSAT, номер кузова - НОМЕР_3 , 2014 року виготовлення випущений у вільний обіг на території України відповідно до митної декларації №UA101070/2018/048828.

Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність відмови щодо невнесення змін до митної декларації відповідно до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача із доданими документами.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем. Суд вважав, що митна вартість автомобіля ОСОБА_1 повинна була бути задекларована при ввезенні за першим методом - за ціною договору, так як документів для підтвердження цієї ціни є достатньо у позивача, а те, що уповноважена позивачем особа задекларувала за вищою ціною і діяла не в інтересах позивача - то це є причиною для подання декларантом заяви про внесення змін до митної декларації. Таким чином, враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Житомирську митницю ДФС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2019 про внесення змін до митної декларації та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм МК України та з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що покладання такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права і послався на постанову Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 в якій зазначено, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Отже, враховуючи вищевикладене судова колегія виходячи з меж доводів апеляційної скарги самого позивача, з метою захисту прав, свобод і інтересів позивача, не погіршення його становища при перегляді його апеляційної скарги, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне залишити висновок суду першої інстанції про вихід за межі позовних вимог і визнання протиправною відмови Житомирської митниці Державної фіскальної служби України №384/Ф/06-70-61 від 26.02.2019 щодо позивача та зобов`язати Житомирську митницю Державної фіскальної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2019 з врахуванням висновків, зазначених у рішенні суду у даній справі.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 жовтня 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.