Постанова

від 29.10.2019 по справі 826/7586/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7586/18 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бєлової Л.В. та Беспалова О.О.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника відповідачів: - Трембача О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНІО ГРУП до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНІО ГРУП звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації (далі по тексту - Комісія) № 655159/41298512 від 18.04.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду скарг №2873/41298512/2 від 05.05.2018 року;

- зобов`язати ДФС України обов`язку зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 29-1 від 30.03.2018 року, подану ТОВ ЕНІО ГРУП датою її фактичного отримання.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червеня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

21 жовтня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 38063, Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНІО ГРУП подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач просить залишити рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2019 року без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття рішення від 18 квітня 2018 року № 655159/41298512, у той же час сукупність первинних документів, наданих до матеріалів справи, свідчать про реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Адейла Девелопмент .

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНІО ГРУП складено та подано для реєстрації в ЄРПН податкову накладну № 29-1 від 30.03.2018 року, проте, вказану накладну було заблоковано відповідачем.

Відповідно до квитанції контролюючого органу від 05.04.2018 року, за результатом обробки податкової накладної позивача № 29-1 від 30.03.2018 року, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрацію зупинено, оскільки податкова накладна відповідає вимогам п. 1.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с.22).

13.04.2018 року ТОВ ЕНІО ГРУП до податкового органу подано повідомлення № 2 та копії документів, які підтверджують законність та фактичність виконання зобов`язань в межах господарських правовідносин з ТОВ Адейла Девелопмент (контрагент позивача), які виникли на підставі Договору № ЕГ0102.

Між тим, Комісією прийнято рішення № 655159/41298512 від 18.04.2018 року, яким відмовлено позивачу в реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 29-1 від 30.03.2018 року (далі по тексту - оскаржуване рішення №1)(а.с.25).

Оскаржуване рішення №1 вмотивовано неподанням позивачем копій документів, зокрема:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів /послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним та такими, яке підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пп."а", "б" п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України). Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.74.2. ст.74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п.74.3. ст.74 Податкового кодексу України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно пп.201.16.1 п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2. ст.74 цього Кодексу.

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування ; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Так, з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567.

Водночас, у квитанціях, фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, не вказано у Квитанціях № 1 конкретного виду критерію та не визначено конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 .

Відповідно до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних містить в собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

- обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у1,5 разів більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп.215.3.1 та 215.3.2 п.215.3 ст.215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, подані на реєстрацію в Реєстрі.

Визначення фіскальним органом у Квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі № 567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Вичерпний перелік документів).

Відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів наказу № 567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567:

- критерію, зазначеного у пп.1 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

- для критерію, зазначеного в пп.2 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/при дбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З системного аналізу наведених вище положень вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, у Квитанціях фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом №567 (п.1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

У відповідності до пп.201.16.2 п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у п."в" пп.201.16.1. цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування (ПН/РК). Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп.201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп.201.16.3. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп.201.16.2. Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо дійсного укладання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог яких складені спірні податкові накладні/ розрахунки коригування.

Разом з тим, як вбачається з тексту оскаржуваних рішень, останні не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містять загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, а саме - первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Разом з тим, варто наголосити, що податкова накладна № 29-1 від 30.03.2018 року складена ТОВ ЕНІО ГРУП на виконання зобов`язань в межах господарських правовідносин з ТОВ Адейла Девелопмент , які виникли на підставі Договору №ЕГ0102 від 01.02.2018 року (далі по тексту - Договір №ЕГ0102)(а.с.16-17).

Так, на підставі Договору №ЕГ0102 та поданого ТОВ Адейла Девелопмент замовлення, позивачем надано контрагенту послуги, обумовлені Договором №ЕГ0102, та складено рахунок-фактуру № СФ-0000084 від 30.03.2018 року (а.с.33).

Також, сторонами Договору №ЕГ0102, складено та затверджено акт №ОУ-0000030 про здачу-прийняття робіт (надання послуг)(а.с.34).

В свою чергу, ТОВ Адейла Девелопмент здійснено оплату за юридично-консультаційні та бухгалтерські послуги на рахунок ТОВ ЕНІО ГРУП 75000,00 грн., згідно Договору №ЕГ0102 від 01.02.2018 року. Зазначене підтверджується копією виписки Приват Банку по рахункам позивача (а.с.35).

За правилами першої події, які визначні податковими нормами п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ТОВ ЕНІО ГРУП склало та подало на реєстрацію податкову накладну № 29-1 від 30.03.2018 року, оскільки останнім виконано вимоги Договору №ЕГ0102 та замовлення контрагента.

Водночас, відповідачем не вказано, які саме надані позивачем документи складені з порушенням норм чинного законодавства чи не підтверджують реальність господарської операції.

У свою чергу, абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 р. № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби (комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до пп."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з абзацом 2 постанови № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16. ст.201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до п."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Тобто, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Комісії ДФС України не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

Реалізація контролюючими органами своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч.2 ст.19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абз.3 п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим законодавством критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Так, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії і у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, відповідно.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, варто звернути увагу на приписи пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 р. № 1246 (Порядок № 1246), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, нормами Податкового кодексу України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНІО ГРУП податкову накладну: № 29-1від 30.03.2018 року, адже це є належний спосіб захисту порушеного права позивача.

Аналогічні висновки викладені, зокрема в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року справа № 822/1817/18.

Посилання апелянта на рішення, винесених Окружним адміністративним судом м. Києва та Київським апеляційним адміністративним судом в інших справах, не можуть братися колегією суддів до уваги, адже дані висновки не є преюдиційними при розгляді даної справи, крім того, фактичні обставини у вищевказаних справах є різними.

Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Л.В.Бєлова

О.О.Беспалов

Повний текст виготовлено 29 жовтня 2019 року.