Постанова

від 30.10.2019 по справі 753/23099/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2019 року

Київ

справа №753/23099/16-а

провадження №К/9901/51524/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України, про зобов`язання виплатити суму вихідної допомоги на посаді судді при звільненні, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Костюк Л. О., суддів: Бужак Н. П., Твердохліб В. А.

І. Суть спору

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Вищого господарського суду України, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), про зобов`язання Вищого господарського суду України виплатити ОСОБА_1 . вихідну допомогу у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 297648,00 гривень.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" за своєю суттю є такими, що істотно порушують законодавчо визначені до цього гарантії незалежності суддів.

2.1. Позивач стверджує, що вона набула право на відставку та, відповідно, на отримання вихідної допомоги на момент дії статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, а отже не могла бути позбавлена такого права у зв`язку зі змінами у законодавстві.

2.2. Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі 10-ти місячних заробітних плат, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про зобов`язання виплатити належну їй вихідну допомогу.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 обіймала посаду судді, починаючи з 03 серпня 1992 року, у тому числі судді Вищого господарського суду України.

4. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІIІ "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку та наказом Голови Вищого господарського суду України від 07 грудня 2015 року № 458-к "Про звільнення ОСОБА_1 |" з 08 грудня 2015 року її було відраховано з посади судді зі штату Вищого господарського суду України.

5. Таким чином, на момент звільнення ОСОБА_1 мала стаж роботи на посаді судді понад 23 роки. При цьому, право виходу у відставку набула 03 серпня 2012 року.

6. Згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 09 грудня 2015 року № 09.01-27/452, виданою Вищим господарським судом України позивачу, суддівська винагорода станом на 08 грудня 2015 року склала 29764,80 гривень.

7. У зв`язку з тим, що при звільненні з посади судді вихідну допомогу ОСОБА_1 не отримала, вона звернулась до Вищого господарського суду України із заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, наголошуючи, що право на відставку вона набула ще у 2012 році.

8. За результатом розгляду зазначеної заяви, листом Вищого господарського суду України від 08 грудня 2016 року № 01-23/3649/3391/16 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для нарахування і виплати вихідної допомоги, оскільки на момент подачі заяви про відставку, а саме 02 квітня 2015 року та прийняття рішення про відставку - 12 листопада 2015 року, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка передбачала виплату відповідної вихідної допомоги.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено.

9.1. Зобов`язано Вищий господарський суд України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, в сумі 297648,00 гривень.

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у виплаті позивачу вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат є протиправною, та такою що суперечить Конституції України та міжнародним правовим нормам.

11. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

12. Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийшов до висновку про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, оскільки на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не була чинною.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

14. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що зміни, внесені до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" не можуть обмежувати її законне право отримати вихідну допомогу у зв`язку з відставкою.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Згідно з частинами першою, третьою статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції цього Закону, яка діяла на момент виходу у відставку ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

19. За змістом статті 122 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції цього Закону, яка діяла на момент виходу у відставку ) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

20. З 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VIІ) (за винятком окремих його положень, зокрема підпункту 2 пункту 28 розділу ІІ, які набрали чинності з 01 травня 2014 року), яким, крім іншого, із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ) виключено статтю 136 ("Вихідна допомога судді у зв`язку з відставкою"), частиною першою якої було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

21. Отже, з 01 квітня 2014 року Закон № 2453-VI діяв у новій редакції, викладеній згідно із Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII і виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, ним також не передбачено.

22. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, серед іншого, зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Отже, на дату прийняття постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІIІ, за якою позивача звільнили у відставку, Закон № 2453-VI не передбачав виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою.

24. До спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

25. Аргументи позивача про матеріальне забезпечення судді як однієї з конституційних гарантій його незалежності є обґрунтованими, однак в контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на те, що звернення до суду з цим позовом зумовлено відмовою у виплаті вихідної допомоги, право на отримання якої Закон № 2453-VI встановлював до набрання чинності згаданих законодавчих змін.

26. Конституційний Суд України у Рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

27. Як висловився Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях ( Сук проти України ; Кечко проти України ) - держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (пункт 23 рішення у справі Кечко проти України ).

28. Отже, Європейський суд з прав людини визначив, що обов`язковою умовою визнання існування у особи легітимних сподівань ( legitimate expectations , законних правомірних очікувань ) має бути чинність законодавчої норми, якою передбачаються певні доплати.

29. Зважаючи на таку практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що особа матиме легітимні сподівання ( legitimate expectations , законні правомірні очікування ) лише за умови, що законодавча норма, якою передбачаються певні виплати (зокрема, ) - чинна.

30. Відповідно, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не мав законних правомірних очікувань отримати задекларовану державою вихідну допомогу при виході у відставку , оскільки на час звільнення позивача виплата вихідної допомоги при виході у відставку не передбачалася.

31. За встановлених в цій справі обставин та з огляду на зміни у правовому регулюванні забезпечення суддів, які відбулися з набранням чинності Закону № 1166-VIІ, законних підстав для виплати позивачу вихідної допомоги, у зв`язку з його відставкою, у відповідача не було. Те, що ці законодавчі зміни позбавили суддів, які набули право на відставку, отримати вихідну допомогу, не може бути достатньою підставою для того, щоб апелювати до правового регулювання, яке існувало раніше, як на правову підставу для виплати цієї допомоги після того, як парламент позбавив суддів права її отримувати.

32. Тому, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що вимоги позивача про виплату вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, не ґрунтуються на законі, відповідно підстав для задоволення позову немає.

33. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

34. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

35. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова