Постанова

від 29.10.2019 по справі 640/15331/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15331/19 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,

за участю секретаря Юрковець А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Кінотеатр Київська Русь" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Кінотеатр Київська Русь" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 08.07.2019 у ВП №59473343, -

В С Т А Н О В И Л А

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Київська Русь" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 08.07.2019 у ВП №59473343.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року позовну заяву повернуто.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позов подано особою, яка мала право його підписувати відповідно до договору про надання правової допомоги та ордеру на надання правової допомоги, а також із доданими належним чином завіреними копіями вказаних документів.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з`явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню.

Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що подання засвідченої адвокатом копії ордеру не відповідає вимогам КАС України, оскільки копія ордеру не є документом, в розумінні ст. 59 КАС України, що посвідчує повноваження адвоката Мороза В.В. на представництво позивача.

Оскільки до позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження повноважень адвоката, який підписав позовну заяву, тому на підставі п. 3 частини четвертої ст. 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною сьомою статті 160 КАС України визначено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 КАС України.

У відповідності до частини четвертої ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно частини шостої ст. 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

Частиною першою статті 6 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону).

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (частина третя ст. 26 Закону № 5076-VI).

Згідно з п. 9 частини першої ст. 20 Закону № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

Частинами першою та другою статті 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що одним із документів, що підтверджують повноваження адвоката як представника, є ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". При цьому процесуальний закон не вимагає надання оригіналу ордеру до метаріалів справи, достатнім для дотримання вказаних законодавчих положень є надання засвідченої в установленому законом порядку копії ордеру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 21 листопада 2018 року у справі №317/343/17, яка у силу вимог у силу вимог частини п`ятої ст.242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, адміністративний позов від імені та в інтересах Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Кінотеатр Київська Русь підписано та подано до суду представником позивача - адвокатом Морозом В .В .

До матеріалів позовної заяви адвокатом Морозом В.В. додано засвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру про надання правової допомоги серії АІ №1003762 (а.с. 12-13).

Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що адвокат Сєрих В.В., звернувшись в інтересах Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Кінотеатр Київська Русь з позовною заявою, не мав права підписувати останню.

Відповідно висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження повноважень адвоката, який підписав позовну заяву та наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на п. 3 частини четвертої ст. 169 КАС України, згідно якого позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, є помилковим.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, мав би постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху для усунення, на його думку, зазначених недоліків.

Положенням частини п`ятої ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви, у зв`язку з поданням адвокатом до суду копій документів, які засвідчують право особи на представництво інтересів позивача в суді, що свідчить про необхідність скасування ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Кінотеатр Київська Русь" - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова