Постанова

від 09.10.2019 по справі 522/2189/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/170/19

Номер справи місцевого суду: 522/2189/17

Головуючий у першій інстанції Шенцевої О.П.,

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Погорєлової С.О.,

з участю секретаря судового засідання - Гасанової Л.А.к,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ДП Дирекція Верстатобуд , ТОВ Житлово - експлуатаційна компанія Ідеал , Державний нотаріус третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіна Т.М., ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2018 року, ухваленого суддею Шенцевою О.П.,

встановив:

У лютому 2017 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ДП Дирекція Верстатобуд , ТОВ Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал про визнання права власності в порядку спадкування за законом та виселення. 26.07.2017 року до суду надійшла заява позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, у якій вона просила суд ухвалити рішеннія про встановлення факту прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщини у порядку спадкування за законом у рівних частках квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.08.2013 року, видане державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори, яка складається з грошової суми, яка була внесена згідно угоди про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928, 00 грн., що належало померлому ОСОБА_5 , в частини успадкування ОСОБА_1 грошової суми, яка була внесена згідно угоди про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя ; визнання недійсною з моменту укладення додаткову угоду №1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року та скасування акту приймання-передачі квартири від 20.08.2013 року; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на спірну квартиру, видане на ім`я ОСОБА_4 ; скасування в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на зазначену квартиру; визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності у рівних частках на спірну квартиру; виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_5 не встиг її оформити належним чином у зв`язку з його хворобою. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , є позивач ОСОБА_1 та її син - позивач з самостійними вимогами ОСОБА_2 Померлий ОСОБА_5 за життя з 2005 року, як перший і єдиний інвестор, здійснив фінансування будівництва спірної квартири та був першим інвестором (пайщиком) відповідно до угоди від 29.10.2005 року про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40, укладеної між забудовником ДП Дирекція Верстатобуд , СПД ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у зв`язку із чим, ОСОБА_5 став стороною - Пайщиком в вищезазначеному договорі про пайову участь в будівництві в частині фінансування будівництва спірної квартири НОМЕР_5 , що підтверджується п. 2 вказаної угоди, та ним 29.10.2005 року повністю профінансована спірна квартира. Вказаний об`єкт інвестування, відповідно до умов п. 2.1. вищевказаної угоди, повинен був введений в експлуатацію до кінця 4-го кварталу 2008 року, однак був зданий в експлуатацію у 2010 році. Після здачі в експлуатації об`єкту інвестування, ТОВ Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал , яке надає послуги мешканцям спірного будинку уклала угоду по утримання будинків, споруд і прибудинкової території у житловому будинку по АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 , як власником квартири НОМЕР_5 . На думку ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_5 , яким за життя був сплачений повністю пайовий внесок за спірну квартиру, його спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, оскільки вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Позивач ОСОБА_1 , являючись дружиною померлого і спадкоємицею першої черги за законом, звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка. 15.08.2013 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові суми на підставі довідки підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928, 00 грн. Однак нотаріус при оформлення спадкової справи не зазначив інших спадкоємців та з даного приводу нічого не роз`яснила ОСОБА_1 про порушення спадкових прав її сина ОСОБА_2 , який не відмовлявся від своєї частки у спадщині після смерті свого батька, та будь яких відповідних заяв з вказаного приводу він не подавав. Після подання позивачем ОСОБА_1 позову до суду, відкриття провадження у вказаної справи та направлення судом ухвали про відкриття провадження на адресу відповідача ОСОБА_3 , остання разом зі своєю донькою ОСОБА_4 27.02.2017 року зареєстрували право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 . Позивач вважала, що вказані факти стверджують про незаконні дії відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо спірного майна, а саме істотного ускладнення захисту майнових прав позивача та приховання спірного майна. Зважаючи на ту обставину, що нотаріусом не було оформлене спадкове майно на спірну квартиру, позивач ОСОБА_1 вимушена звернутись до судуд за захистом свої х прав.

19.05.2017 року позивач третя особа, який заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 подав до суду позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ДП Дирекція Верстатобуд , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державний нотаріус третій Одеської державної нотаріальної контори Пінігіна Т.М., ОСОБА_2, про скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними і скасування додаткової угоди та акту прийому-передачі квартири, скасування право власності на квартиру, визнання права власності в порядку спадкування за законом. 27.02.2018 року ОСОБА_2 надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, зазначаючи, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є його батьком, він, як спадкоємець першої черги, не відмовлявся від своєї частки у спадщині, яка у відповідості до виомг ч.5 ст. 1268 ЦК України належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та будь яких відповідних заяв з вказаного приводу до Третьої Одеської державної нотаріальної контори не надавав. Тобто після смерті ОСОБА_5 , яким за життя був сплачений повністю пайовий внесок за спірну квартиру, його спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, оскільки вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. 14.08.2013 року ОСОБА_1 , дружина померлого, як спадкоємець першої черги, яка прийняла спадщину, звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу її свідоцтва про право на спадщину на все майно, яке належало померлому ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, однак 15.08.2013 року державний нотаріус Пінігіна Т.М. заміст видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на квартиру НОМЕР_5 , видала свідоцтво про право на спадщину за законом лише на грошові суми, яка були вказані у довідці ДП Дирекція станкостроя . ОСОБА_2 вважає, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . та державний нотаріус Пінігіна Т.М. скористалися тяжкою хворобою ОСОБА_1 , яка з 2008 року хворіє на онкологічне захворювання, проходила відповідне лікування, що призвело до порушення її пам`яті та потребувала негайного хірургічного втручання, спонукали її матір укласти 16.08.2013 року додаткову угоду №1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року на вкрай невигідних умовах, тим самим позбавивши ОСОБА_1 права на отримання належної їй за законом спадщини у вигляді спірної квартири після смерті її чоловіка. Також ОСОБА_2 звертав увагу на те, що померлий ОСОБА_5 здійснив повне фінансування спірної квартири НОМЕР_5 , а тому за життя набув право власності на квартиру. ОСОБА_2 вважав, що єдиним способом поновити порушені права позивача є звернення до суду з вимогами про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.08.2013 року, видане державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори та визнання недійсним в частини суми, яка була внесена згідно угоди про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928, 00 грн., що належало ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1; визнання недійсним додаткову угоду від 16.08.2013 року за №1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняла на себе права та зобов`язання першого; визнання незаконним та скасування акту прийому-передачі квартири НОМЕР_5 від 20.08.2013 року в частини передачі та прийняття ОСОБА_4 у власність 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на квартиру НОМЕР_5 , та визнання за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2017 року об`єднано в одне провадження позовну заяву третьої особи, який заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 з первісним позовом ОСОБА_1

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ДП Дирекція Верстатобуд , ТОВ Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал про визнання права власності в порядку спадкування за законом, виселення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2018 року уточнений позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності та поновленій строк для подання до суду позову (з урахуванням уточнень позовних вимог) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спора: ДП Дирекція Верстатобуд , ТОВ Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал про визнання права власності в порядку спадкування за законом та виселення, як такий, що пропущено з поважної причини. Встановлений факт прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщини у рівних частках квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.08.2013 року, зареєстроване в реєстрі за №6-994, видане державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіної Т.М., в частини грошової суми, яка було внесено згідно угоди про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928, 00 грн., що належало ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі листа ДП Дирекція станкостроя від 15.08. 2013 року за №155. Визнано недійсною додаткову угоду №1/3/40 від 16.08.2013 року про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняла на себе права та зобов`язання першого. Визнано незаконним та скасований акт прийому-передачі квартири НОМЕР_5 від 20.08.2013 року в частини передачі та прийняття ОСОБА_4 у власність 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Визначений порядок виконання рішення суду. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета ОСОБА_2 (з урахуванням уточнень позовних вимог) задоволено частково. Визнано поважною причину пропуску позовної давності та поновлено строк позивачу для звернення до суду з вказаним позовом. Визнано частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.08.2013 року, зареєстроване в реєстрі за №6-994, видане державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіної Т.М., в частини грошової суми, яка було внесено згідно угоди про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928, 00 грн., що належало ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі листа ДП Дирекція станкостроя від 15.08. 2013 року за №155. Визнано недійсною додаткову угоду №1/3/40 від 16.08.2013 року про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняла на себе права та зобов`язання першого. Визнано незаконним та скасований акт прийому-передачі квартири НОМЕР_5 від 20.08.2013 року в частини передачі та прийняття ОСОБА_4 у власність 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначений порядок виконання рішення суду. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Воронюк М.О. подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та ухвалити рішення про відмову у задволені позовів у повному обсязі.

Апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Воронюк М.О. обгрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачам строк позовної давності та помилково посилався на відсутність повноваженнь у осіб на підписання додаткової угоди, оскільки, на думку апелянта, фактично єдиним власником та балансоутримувачем спірної квартири на момент прийняття позивачем спадщини, та укладання Додаткової угоди з ОСОБА_4 , був ДП Дирекція Верстатобуд , який на той період не був ліквідований, тому додаткова угода №1/3/40 від 16.08.2013 року укладена між ОСОБА_1 , яка на час здійснення правочину усвідомлювала свої дії, оскільки іншого не було доведено, та ОСОБА_4 не містить жодних ознак недійсності, а оскільки ОСОБА_4 в свою чергу виплатила залишок грошових коштів, повністю виконала зобов`язання, що стало підставою для отримання останньою правовстановлюючих документів на квартиру.

Вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду апеляційної інстанції з відзивами на неї, у якіх зазначили, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Воронюк М.О. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача ОСОБА_22 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Інші сторони в судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялись належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задволені позовних вимог ніким не оскаржено, апеляційний суд не перевіряє рішення в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданого першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції від 03.05.2011 року Серія НОМЕР_4 (т. 2 а.с.59).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (т.2 а.с.66). Відповідно до свідоцтва про народження, батьками позивача, з самостійними вимогами ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 .

Відповідно до ст.1261 ЦК України особи, які входять до кола спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , як дружина померлого та ОСОБА_2 , як син померлого. Зі змісту спадкової справи №779/2011 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , заведеної 24.06.2011 року вбачається, що 14.08.2013 року позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, яка прийняла спадщину, звернулася до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на все майно, яке належало померлому ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (т.2 а.с.56).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 , яку померлий ОСОБА_5 не встиг її оформити належним чином у зв`язку з його хворобою. Письмовими доказами, які наявні в матеріалах вказаної справи встановлено, що померлий ОСОБА_5 за життя з 2005 року, як перший і єдиний інвестор, здійснив фінансування будівництва квартири АДРЕСА_1 та був першим інвестором (пайщиком) відповідно до угоди від 29.10.2005 року про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40, укладеної між забудовником ДП Дирекція Верстатобуд , СПД ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у зв`язку із чим, ОСОБА_5 став стороною - Пайщиком в вищезазначеному договорі про пайову участь в будівництві в частині фінансування будівництва спірної квартири НОМЕР_5 , що підтверджується п. 2 вказаної угоди. Добросовісно виконуючи умови угоди від 29.10.2005 року про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру СПД ОСОБА_6 від 29.10.2005 року, ОСОБА_5 повністю профінансована квартира АДРЕСА_1 у розмірі 194 446 гривень (т.3 а.с. 90), з урахуванням умов угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року та додаткової угоди до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29.10.2005 року за №1/3/40 від 29.10.2005 року.

Вказаний об`єкт інвестування, відповідно до умов п. 2.1. вищевказаної угоди, повинен був введений в експлуатацію до кінця 4-го кварталу 2008 року, однак згідно до сертифікату відповідності №15001188 та акту готовності об`єкту до експлуатації за №1188 від 15.10.2010 року, був зданий в експлуатацію у 2010 році. Також Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 26.11.2010 року за № 1255, вказаному об`єкту інвестування, замовником будівництва якого є ДП Дирекція Верстатобуд , присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1. Після здачі в експлуатації об`єкту інвестування, ТОВ Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал , яке надає послуги мешканцям спірного будинку, уклала угоду по утримання будинків, споруд і прибудинкової території у житловому будинку по АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 , як власником квартири НОМЕР_5 . Тобто після смерті ОСОБА_5 , яким за життя був сплачений повністю пайовий внесок за спірну квартиру, його спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, оскільки вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Доказами прийняття спадщини є те, що після смерті ОСОБА_5 його спадкоємці володіли, користувалися зазначеною квартирою та несли витрати по утриманню будинку і прибудинкової території у житловому будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за період 01.01.2011-01.11.2013 роки (т.3 а.с.63-67) про оплату комунальних послуг за життя ОСОБА_5 , та після його смерті його спадкоємцями у період з початку 2011 року по 31.10.2013 року за квартиру, а позивач ОСОБА_1 , як дружина померлого та спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після його смерті шляхом постійного проживання з померлим на час відкриття спадщини та її зверненням з відповідною заявою до нотаріальної контори (т.2 а.с.56), про що її 14.08.2013 року за №4415/02-14 державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіною Т.М. видана довідку спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_5 .

Крім того, судом було прийнято до уваги завірену копію реєстраційної справи №1556018390 щодо юридичної особи ДП Дирекція Верстатобуд код ЄДРПОУ 26456192, із якої вбачається, що 21.06.2013 року державним реєстратором Зубар О.І. за реєстраційним номером 155601839017, код 198320723264 проведена реєстраційна дія щодо внесення рішення засновника ТОВ Рибопромислова судноплавна компанія Капітан , ЄДРПОУ 25036370 в особі генерального директора Кобилянського В.О. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо виділу ДП Дирекція Верстатобуд (т.4 а.с.76)., а 21.06.2013 року засновником ДП Дирекція Верстатобуд , ТОВ Рибопромислова судноплавна компанія Капітан , ЄДРПОУ 25036370, в особі генерального директора Кобилянського В .О. , прийнято рішення про припинення ДП Дирекція Верстатобуд шляхом його ліквідації з обранням комісією з припинення ДП Дирекція Верстатобуд у наступному складі: голова комісії Фещенко М.В. ; члени комісії Фещенко В.М. ; Клименко Г.Г. ; Степанова Л.П. (т.4 а.с. 82). 25.06.2013 року державним реєстратором Зубар О.І. за реєстраційним номером 155601839017 проведена реєстраційна дія щодо внесення рішення засновника ТОВ Рибопромислова судноплавна компанія Капітан , до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо припинення ДП Дирекція Верстатобуд в результаті ліквідації (т.4 ас.81). В той же день, 25.06.2013 року, на підставі реєстраційних дій, внесених державним реєстратором Зубар О .І . за реєстраційним номером 155601839017 щодо припинення ДП Дирекція Верстатобуд в результати ліквідації, до голови комісії Фещенко М.В. та членів комісії Фещенко В.М. , Клименко Г.Г. та Степанової Л.П. перейшли повноваження щодо управління справами юридичної особи ДП Дирекція Верстатобуд .

Таким чином, суд дійшов висновку, що директор ДП Дирекція Верстатобуд Фещенко М.В. та головний бухгалтер ДП Дирекція Верстатобуд Клименко Г.Г. не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності для виготовлення, підписання та направлення 15.08.2013 року листа №155 на адресу державному нотаріусу Пінігіної Т.М., повідомлення про те, що ОСОБА_5 за угодою про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року було внесено до каси підприємства ДП Дирекція верстатобуд 168 928 гривен 00 копійок (т.2 а.с.65).

Відповідно до ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора. Отже до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Із матеріалів справи вбачається, що Додаткова угода №1/3/40 від 16.08.2013 року про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а відповідач ОСОБА_4 прийняла на себе права та зобов`язання першого (т.2 а.с.108), яка 16.08.2013 року узгодження підписом від імені директора ДП Дирекція Верстатобуд Фещенко М.В. , виконана особою яка не мала на те будь-яких повноважень, відтак, підписуючи вказану додаткову угоду, директор ДП Дирекція Верстатобуд діяв не інакше як недобросовісно, знаючи про обмеження повноважень, що з 25.06.2013 року на підставі реєстраційних дій внесених державним реєстратором Зубар О.І. припинено ДП Дирекція Верстатобуд у зв`язку з ліквідацією, а тому повноваження щодо управління справами юридичної особи ДП Дирекція Верстатобуд перейшли до голови комісії Фещенко М.В. та членів комісії Фещенко В.М. , ОСОБА_13 та Степанової Л.П. Із завіреної копії реєстраційної справи №1556018390 щодо юридичної особи ДП Дирекція Верстатобуд вбачається, що з 25.06.2013 року на підставі реєстраційних дій, внесених державним реєстратором Зубар О.І. за реєстраційним номером 155601839017, припинено діяльність керівних органів ДП Дирекція Верстатобуд у зв`язку з ліквідацією, а тому у зв`язку з призначенням комісії з припиненням, повноваження щодо управління справами юридичної особи ДП Дирекція Верстатобуд перейшли до призначеної ліквідаційної комісії у складі голови комісії Фещенко М.В. та членів комісії Фещенко В.М. , ОСОБА_13 та Степанової Л.П .

Судом першої інстанції встановлено, що після введення в експлуатацію будинку, в якому знаходиться спірна квартира, через два роки після смерті першого інвестора, сторони за основою угодою ОСОБА_5 та припинення ДП Дирекція Верстатобуд у зв`язку з ліквідацією, директор ДП Дирекція Верстатобуд Фещенко М.В. та головний бухгалтер ДП Дирекція Верстатобуд Клименко Г.Г. не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності для виготовлення, підписання будь-яких угод або довідок після 25.06.2013 року.

Судом встановлено, що 20.12.2003 року у м. Одеса укладений договір № 1 про пайову участь в будівництві та підготовці до нього, між ДП Дирекція верстатобуд в особі Директора Фіщенко М.В., діючого на підставі статуту і Акціонерною рибопромисловою компанією, предметом якого стало співробітництво сторін з інвестування підготовки будівельної площадки, проектування будівництва, розробки і забезпечення проектно-кошторисної документації і будівництва житлового комплексу з вбудованими офісними приміщеннями і паркінгами за адресою: АДРЕСА_1 за адресою АДРЕСА_1 (т.2 а.с.114-116).

25 листопада 2004 року в м. Одесі укладена угода про заміну сторони в зобов`язанні між Дочірнім підприємством Дирекція верстатобуд в особі Директора Фіщенко Михайла Володимировича , діючого на підставі статуту і Акціонерною рибопромисловою компанією та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 предметом якого стало передача Акціонерною рибопромисловою компанією суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_6 комплексу прав та зобов`язань, які належать Акціонерній рибопромисловій компанії за договором № 1 про пайову участь в будівництві від 20.12.2003 року в частини фінансування будівництва житлового комплексу з вбудованими офісними приміщеннями і паркінгами за адресою: АДРЕСА_1 , а суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_6 становиться стороною - Пайщиком у договору № 1 про пайову участь в будівництві від 20.12.2003 року (т.2 а.с.117-119).

29.10.2005 року укладена угода про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 між ДП Дирекція Верстатобуд , суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 і громадянином ОСОБА_5 , предметом, якої стало, що зі згоди ДП Дирекція верстатобуд , СПД ОСОБА_6 передала ОСОБА_5 комплекс прав і обов`язків, належних ОСОБА_6 за Договором про пайову участь у будівництві і підготовці до нього від 20.12.2003 року, укладеного з ДП Дирекція верстатобуд , на основі Угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 24.11.2004 року, між ДП Дирекція верстатобуд та ОСОБА_6 , у зв`язку із чим, ОСОБА_5 став стороною - Пайщиком в вищезазначеному договорі про пайову участь в будівництві в частині фінансування будівництва квартири АДРЕСА_1 загальною площею 85,32 кв.м.(т.2 а.с.120-121). Відповідно до п.2 вище вказаної угоди, ОСОБА_5 прийняв на себе зобов`язання здійснювати фінансування будівництва квартири АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, вказаному в Основному договорі. Відповідно до п.2.2 вищевказаної угоди, ДП Дирекція Верстатобуд зобов`язувалося після вводу в експлуатацію жилого будинку протягом 60 календарних днів передати по акту прийому-передачі у власність ОСОБА_5 3-х кімнатну квартиру на 11 поверсі АДРЕСА_1 . Предметом зазначений угоди виступало нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

29.10.2005 року між СПД ОСОБА_6 і ОСОБА_5 укладена додаткова угода до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29.10.2005 року за №1/3/40, відповідно до якої сторони прийшли до згоди, що за отримання ОСОБА_5 всього комплексу прав і обов`язків щодо спірної квартири, які належать СПД ОСОБА_6 за Договором про пайову участь у будівництві і підготовці до нього від 20.12.2003 року, ОСОБА_5 сплатив СПД ОСОБА_6 пай у розмірі 194 446 грн. (т.3 а.с.89). Згідно п.2 додаткової угоди від 29.10.2005 року до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29.10.2005 року за №1/3/40 оплата паю за нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 здійснєно ОСОБА_5 у момент передачі йому комплексу прав та обов`язків за Договором про пайову участь у будівництві і підготовці до нього від 20.12.2003 року.

З квитанцією до прибуткового касового ордеру СПД ОСОБА_6 від 29.10.2005 року, вбачається, що ОСОБА_5 повністю профінансоване нерухоме майно у розмірі 194 446 грн. (т.3 а.с. 90) за квартиру АДРЕСА_1 з урахуванням умов угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року та додаткової угоди до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29.10.2005 року за №1/3/40 від 29.10.2005 року. Отож, судом встановлено, що згідно із фактичних обставин справи, зобов`язання по вищезазначеним угодам ОСОБА_5 виконав у повному обсязі, тому останній набув майнові права на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Згідно сертифікату відповідності №15001188 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 15.10.2010 року та акту готовності об`єкту до експлуатації за №1188 від 15.10.2010 року, 2-х секційний 16-ти поверховий будинок з вбудованими офісними приміщеннями і підземним гаражем (третя черга будівництва житлового комплексу) по АДРЕСА_1, в якому розташована квартира АДРЕСА_1, зданий в експлуатацію у 2010 році (т.2 а.с. 129).

Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 26.11.2010 року за № 1255, 2-х секційному 16-ти поверховому будинку з вбудованими офісними приміщеннями і підземним гаражем (третя черга будівництва житлового комплексу), який розташований по АДРЕСА_1 (будівельний номер), замовником будівництва якого є ДП Дирекція верстатобуд , присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 130).

За загальним правилом цивільні правовідносини виникають, змінюються або припиняються лише з настанням певних обставин (фактів реальної дійсності), що враховуються законодавством. У такому випадку, суд дійшов до висновку, що після здачі будинку в експлуатацію, відбулася зміна правовідносин з таких, де померлий ОСОБА_5 був власником майнового права у розмірі вкладеної ним частки(паю), яка скаладає 194 446, 00 грн. на відносини права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Отож, керуючись п. 2 угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40, укладеної між ДП Дирекція Верстатобуд , СПД ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , після здачі в експлуатацію житлового будинку ДП Дирекція верстатобуд , ОСОБА_5 став власником квартири АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.9 угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29.10.2005 року за №1/3/40, встановлено, що померлий ОСОБА_5 після прийняття ним по акту прийому-передачі спірної квартири зобов`язаний створити разом з іншими власниками товариство власників та укласти угоду на надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкової території у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Отож, оскільки ОСОБА_5 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 в подальшому ним був повністю виконаний вказаний пункт щодо укладання з ТОВ ЖЕК Ідеал угоди про надання послуг з утримання будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджуються наданими до суду копією договору на управління будинком від 12.05.2010 року, укладеного між ОСББ Ідеал та ТОВ ЖЕК Ідеал про передачу ТОВ ЖЕК Ідеал в управління будинку АДРЕСА_1 , копією акту приймання передачі житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу ОСББ Ідеал на баланс ТОВ ЖЕК Ідеал (т.4 а.с.162-184), копіями квитанцій про сплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18-20), копії оборотно-сальдових відомостей про сплату комунальних послуг ОСОБА_5 за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року за квартиру АДРЕСА_1 (т.3 а.с.63-67).

14.08.2013 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, яка прийняла спадщину звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на все майно, яке належало померлому ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (т.2 а.с.56).

14.08.2013 року за №4415/02-14 державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіна Т.М. видала ОСОБА_1 довідку, про те, що остання є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в третій Одеської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (т.2 а.с.57).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як дружина померлого ОСОБА_5 , як спадкоємцем першої черги звернулась до нотаріальної контори щодо видачі її свідоцтва про спадщину за законом на спірну квартиру НОМЕР_5 , однак державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіної Т.М. 15.08.2013 року видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові суми у розмірі 168 928,00 грн., які були вказані у листи ДП Дирекція Верстатобуд від 15.08.2013 року за №155 (т.2 а.с.65) замість видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на квартиру НОМЕР_5 .

Так, з матеріалів справи вбачається, що інформація, яка міститься в листі ДП Дирекція Верстатобуд від 15.08.2013 року за №155 про те, що ОСОБА_5 за угодою про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року до каси підприємства ДП Дирекція верстатобуд було внесено грошові кошти у розмірі 168 928грн. спростовується квитанцією до прибуткового касового ордеру СПД ОСОБА_6 від 29.10.2005 року, про фінансування за життя померлим ОСОБА_5 суму у розмірі 194 446 грн. за віртисть квартири АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 97), оскільки сам лист ДП Дирекція Верстатобуд від 15.08.2013 року, наданий останнім на запит державного нотаріуса Пінігіної Т.М. був виготовлений, підписаний та направлений після трьох років прийняття будинку в експлуатацію та після припинення ДП Дирекція Верстатобуд в результати ліквідації.

Таким чином, районний суд дійшов правильного висновку, що директор ДП Дирекція Верстатобуд Фещенко М.В. та головний бухгалтер ДП Дирекція Верстатобуд Клименко Г.Г. не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності для виготовлення, підписання та направлення 15.08.2013 року листа №155 на адресу державному нотаріусу Пінігіної Т.М., повідомлення про те, що ОСОБА_5 за угодою про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року було внесено до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя суму у розмірі 168 928 грн. (т.2 а.с.65), крім того такий розмір внеску спростовується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 29.10.2005 року, вбачається про фінансування спірної квартири у розмірі 194 446 грн. спадкодавцем ОСОБА_5 за життя (т.3 а.с. 90).

Відповідно оборотно-сальдових відомостей за період 01.01.2011-01.11.2013 років (т.3 а.с.63-67), наданих до суду ОСББ Ідеал за вих. №6, вбачається, що ОСОБА_5 за життя за утримання спірної квартири оплачувались витрати за комунальні послуги у період з 01.01.2011 року, а після його смерті витрати за комунальні послуги сплачувались спадкоємцями по 31.10.2013 року .

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 27 постанови від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування "відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє відповідність наданих документів і факт прийняття спадщини підтверджується зареєстрованим місцем проживання спадкоємця за адресою проживання спадкодавця в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право на звернення до суду з вимогою про визнання свідоцтва недійсним має лише особа, право якої порушено, у зв`язку з його видачею, зокрема, такою особою є інший із спадкоємців.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , державним нотаріусом не було належним чином перевірено коло спадкоємців, та осіб які проживали з померлою на день її смерті та їх правовий статус відповідно до діючого законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори при видачі ОСОБА_1 . свідоцтва про право на спадщину за законом було порушено право на спадщину спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_2 , який є рідним сином померлого ОСОБА_5 , оскільки державним нотаріусом при оформлення спадкової справи не зазначено інших спадкоємців, та з даного приводу не роз`яснила ОСОБА_1 про порушення спадкових прав її сина ОСОБА_2 , який не відмовлявся від своєї частки у спадщині після смерті свого батька, та будь яких відповідних заяв з вказаного приводу він не подавав в Третю Одеську державну нотаріальну контору, внаслідок чого державний нотаріус Пінігіна Т.М. позбавила ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги за законом, права на спадщину після смерті його батька, що призвело до порушення статті Першого протоколу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу рівності сторін на спадкування.

Згідно зі ст.1261 ЦК України, позивач - третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , він як спадкоємець першої черги не відмовлявся від своєї частки у спадщині та будь яких відповідних заяв з вказаного приводу до Третьої Одеської державної нотаріальної контори ним не надавалося. Після смерті ОСОБА_5 , відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Його спадкоємцями першої черги за законом є його дружина ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, згідно ч.1 ст.1267 ЦК України, якою встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, кожному з них належить по 1/2 частці у спадщині. ОСОБА_5 був першим інвестором спірної квартири, яка була за життя ним профінансована, а після будівництва та прийняття будинку в експлуатацію у 2010 році, спадкодавець набув права власності на спірну квартиру та мав право розпоряджатися нею на випадок своєї смерті на власний розсуд, а відтак спірна квартира входить до складу спадкового майна, право на яке відкрилося після його смерті, тому спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за період 01.01.2011-01.11.2013 років (т.3 а.с.63-67) про оплату комунальних послуг за життя ОСОБА_5 , та після його смерті його спадкоємцями у період з початку 2011 року по 31.10.2013 року за квартиру АДРЕСА_1 , а позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 , як дружина померлого та спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після його смерті шляхом постійного проживання з ним на час відкриття спадщини та її звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори. (т.2 а.с.56), про що їй 14.08.2013 року за №4415/02-14 державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіною Т.М. видана довідку спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_5 .

Встановлені обставини призвели до видачі свідоцтв про право на спадщину відносно спадкового майна з порушенням діючого законодавства.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що укладаючи 16.08.2013 року додаткову угоду №1/3/40, сторони вказаної угоди діяли без наміру реального настання правових наслідків, всупереч договору, який був укладений з померлим ОСОБА_5 , оскільки будівництво будинку було закінчено ще у 2010 році, а додаткова угода №1/3/40 від 16.08.2013 року укладена через три роки після введення в експлуатацію будинку, в якому знаходиться спірна квартира, через два роки після смерті першого інвестора, та сторони за основою угодою ОСОБА_5 та після припинення діяльність керівних органів ДП Дирекція Верстатобуд у зв`язку з ліквідацією.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорювана в судовому порядку додаткова угода №1/3/40 від 16.08.2013 року про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а відповідач ОСОБА_4 прийняла на себе права та зобов`язання першого (т.2 а.с.108), яка 16.08.2013 року узгодження підписом від імені директора ДП Дирекція Верстатобуд Фещенко М.В. , особою яка не мала на те будь-яких повноважень, відтак підписуючи вказану додаткову угоду директор ДП Дирекція Верстатобуд діяв не інакше як недобросовісно, знаючи про обмеження повноважень, що з 25.06.2013 року на підставі реєстраційних дій внесених державним реєстратором Зубар О.І. припинено ДП Дирекція Верстатобуд у зв`язку з ліквідацією, а тому повноваження щодо управління справами юридичної особи ДП Дирекція Верстатобуд перейшли до ліквідаційної комісії.

За таких обставин та за наявності доказів, що знаходяться в матеріалах справах, вбачається, що через три роки після введення в експлуатацію будинку, в якому знаходиться спірна квартира, та через два роки після смерті першого інвестора, та сторони за основою угодою ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, після припинення ДП Дирекція Верстатобуд у зв`язку ліквідацією, в порушення ст.513 ЦК України, 16.08.2013 року на момент укладання додаткової угоди №1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року, позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_4 було передані права та обов`язки померлого ОСОБА_5 у порушення форми основного правочину, на підставі якого виникло зобов`язання за якими передаються новому кредитору, оскільки директор ДП Дирекція Верстатобуд Фещенко М.В. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для узгодження від імені директора ДП Дирекція Верстатобуд додаткової угоди №1/3/40 від 16.08.2013 року та не мав на те будь-яких повноважень, діяв не інакше як недобросовісно, знаючи про обмеження повноважень, а оспорюванні угоди були укладені сторонами майже через три роки після завершення будівництва, та через два роки після смерті першого інвестора ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , і практичні дії щодо реалізації інвестицій за додатковою угодою №1/3/40 від 16.10.2013 року не вчинялись і не могли бути вчинені, що мали усвідомлювати всі сторони вказаної угоди.

Згідно ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, у ст.1 Першого Протоколу підкреслюється: мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання управо власності особи. Наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використовувати власність, ненадання відповідних дозволів або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади. Позбавлення володіння - найсерйозніше обмеження права власності.

Відповідно до прецедентної практики Суду, поняття майно включає в себе як фактичне майно , такі майнові цінності, в тому числі майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і немайнові блага. Питання про майно виникає тільки тоді, коли особа може претендувати на відповідну власність, тобто мати на неї право.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування встановлено, що якщо спадкоємець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 належала спадкодавцю ОСОБА_5 на праві власності, що в свою чергу підтверджує право позивачів на спадкування квартири як спадкоємців першої черги за законом.

Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Частина 1 ст. 1220 ЦК України передбачає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої.

Відповідно до ч.3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування та за нормою ч.1 ст.1258 ЦК України, справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Особи, які входять до кола спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , як дружина померлого та позивач з самостійними вимогами ОСОБА_2 , як син померлого, які звернулися до нотаріальної контори для прийняття спадщини, про що свідчить заява, адресована в нотаріальну контору.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

В силу ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст.19-1 Закону України Про кооперацію , член житлового - будівельного, дачно - будівельного, гаражно - будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово - будівельного, дачно - будівельного, гаражно - будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідно до ст.384 ЦК України, член житлово - будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово - будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року за №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав передбачено, що у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Закон України від 10.07.2003 року № 1087-IV Про кооперацію , стаття 384 ЦК). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК).

Такий висновок підтверджується також пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування відповідно до якого якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Оскільки сума пайового внеску виплачена повністю, то ОСОБА_5 фактично був власником квартири АДРЕСА_1.

Частиною 3 ст.1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ст.ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Не знайшли свого підтвердження доводи викладені в апеляційної скарги, що позивачами пропущений строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Позовною давністю відповідно до ст. 256 ЦК України є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, є важливим встановлення факту наявності у особи, яка звертається з позовом, суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, тобто застосування позовної давності можливо лише у тому випадку, коли позов є обґрунтованим.

Частиною 5 ст.267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності , а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 року у справі Фінікарідов проти Кіпру ). Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 року (далі - Конвенція), держави, які ратифікували Конвенцію, взяли на себе зобов`язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2008- 2016 років, позивач ОСОБА_1 мала важку онкологічну хворобу, в тому числі оперативне втручання, неодноразово проходила медичні обстеження та хіміотерапію, що призвело до порушення її пам`яті (періодично відбувалася повна або часткова втрата пам`яті, через загострення), оскільки при ураженні областей в корі мозку відбуваються різноманітні порушення, при цьому були моменти, коли його мати ОСОБА_1 не впізнавала своїх близьких та не розпізнавала літери та цифри. Згідно медичними висновками, встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово надавалась психіатрична медична допомога та рекомендовано медикаментозне лікування психотропними засобами, які пов`язані з панічним станом ОСОБА_1 , крім того вказаним висновком ОСОБА_1 встановлений діагноз органічне тривожне депресивний розлад її психічної хвороби пов`язане з її тривалими та тяжкими онкологічними захворюваннями. Тому позивач ОСОБА_2 вважає, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . та державний нотаріус Пінігіна Т.М. скористалися тяжкою хворобою ОСОБА_1 , яка з 2008 року хворіє на онкологічне захворювання та потребувала негайного хірургічного втручання, спонукали її матір укласти 16.08.2013 року додаткову угоду №1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року на вкрай невигідних умовах, тим самим позбавивши ОСОБА_1 права на отримання належної їй за законом спадщини у вигляді спірної квартири НОМЕР_5 після смерті її чоловіка (т. 1 а.с. 171-176).

Вказані обставини підтверджуються письмовими медичними документами, які є в матеріалах справи і досліджувались судом, а саме: довідки онкохіурга від 27.11.2008 року, виписного епікризу (іст. хвороби 17061), виписки із медичної карти стаціонарного хворого №16978, висновків комп`ютерних томографів головного мозку.

Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта щодо необгрунтованого поновлення судом першої інстанціії строку позовної давності з огляду на таке.

Згідно відомостей з послужної книжки моряка (т.2, а.с.188-189) у період з 18.06.2013 року по 08.12.2013 року та у 2014 році ОСОБА_2 знаходився за межами території України, при цьому він 14.08.2013 року, коли ОСОБА_1 зверталася до державного нотаріуса Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіної Т.М. з заявою про прийняття спадщини та 16.08.2013 року на момент укладання додаткової угоди про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року, був відсутний у м. Одеси і взагалі не знав про прийняття його матірю спадщини та укладання вказаної угоди.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є: дружина спадкодавця ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та її син ОСОБА_2 , які у межах шестимісячного строку після відкриття спадщини вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки протягом вказаного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України вони не заявили про відмову від спадщини та які відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вони прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5

Аналіз змісту статей 256 та 261 ЦК України засвідчує, що початок перебігу позовної давності - це фактично момент виникнення в особи права на судовий позов.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює право на суд , яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі Кутіч проти Хорватії , п. 50 рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , п. 52 рішення у справі Меньшакова проти України ).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про поновлення позивачам строку позовної давності, оскільки порушене право підлягає захисту, а тому з урахуванням ст. 15 ЦК України, якого гарантовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що причини пропуску позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та позивача із самостійними вимогами щодо предмета позову ОСОБА_2 строку позовної давності для звернення до суду з вказаними позовами є поважними, а отже, заяви позивачів про поновлення позивачам строку позовної давності підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що юридична особа ДП Дирекція Верстатобуд , в особі директора Фещенко М.В. на момент укладання додаткової угоди 16.08.2013 року була власником та балансоутримувачем спірної квартири на момент прийняття позивачем спадщини, та укладання Додаткової угоди з ОСОБА_4 , яка на той період не була ліквідована підлягають відхиленню, оскільки:

- померлий ОСОБА_5 з 2005 року є першим інвестором у будівництво спірної квартири на підставі договорів, які є чинними та у встановленому порядку не були визнані недійсними, у повному обсязі оплатив вартість будівництва спірної квартири, що дає йому право після введення будинку в експлуатації оформити право власності;

- будинок за адресою АДРЕСА_1 згідно до сертифікату відповідності №15001188 та акту готовності об`єкту до експлуатації за №1188 від 15.10.2010 року, був зданий в експлуатацію у 2010 році, що вказує на те, що ОСОБА_5 став власником квартири, отже позивачі набули право спадкування грошові кошти, а на квартиру;

- у юридичної особи ДП Дирекція Верстатобуд , в особі директора Фещенко М.В. , на момент укладання додаткової угоди 16.08.2013 року не було повноважень на її укладання, оскільки з 25.06.2013 року припинено ДП Дирекція Верстатобуд у зв`язку з ліквідацією, а тому повноваження щодо управління справами юридичної особи ДП Дирекція Верстатобуд перейшли до ліквідаційної комісії;

- після здачі в експлуатації об`єкту інвестування, ТОВ Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал , яке надає послуги мешканцям спірного будинку, уклала угоду по утримання будинків, споруд і прибудинкової території у житловому будинку по АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 , як власником квартири НОМЕР_5 та останній за життя здійснював оплату комунальних послуг.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційний скарги щодо недоведеності того, що ОСОБА_1 час здійснення правочину не усвідомлювала свої дії, оскільки вони спростовуються медичними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: довідкою онкохіурга від 27.11.2008 року, виписного епікризу (іст.хвороби 17061), випискою із медичної карти стаціонарного хворого №16978, висновками комп`ютерних томографів головного мозку з яких вбачається, що протягом 2008-2016 років ОСОБА_1 мала важку онкологічну хворобу, в тому числі оперативне втручання, неодноразово проходила медичні обстеження та хіміотерапію, що призвело до порушення пам`яті (періодично відбувалася повна або часткова втрата пам`яті, через загострення), оскільки при ураженні областей в корі мозку відбуваються різноманітні порушення, при цьому були моменти, коли ОСОБА_1 не впізнавала своїх близьких та не розпізнавала літери та цифри, згідно медичного висновку, складеного комунальною установою Міський психіатричний диспансер департаментом охорони здоров`я Одеської міської ради, якою встановлено ОСОБА_1 діагноз органічного тривожного депресивного розладу психічної хвороби пов`язане з тривалим та тяжким онкологічним захворюванням. З зазначеного вбачається, що додаткова угода №1/3/40 від 16.08.2013 року про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року була вчинена ОСОБА_1 під впливом тяжкої для неї обставини, а відповідач ОСОБА_4 , ОСОБА_3, державний нотаріус Пінігіна Т.М. та ДП Дирекція Верстатобуд скористалися хворобою ОСОБА_1 , яка з 2008 року була тяжкою хворою, спонукали її укласти 16.08.2013 року додаткову угоду про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року на вкрай невигідних умовах, тим самим позбавивши її права на отримання належної їй за законом спадщини після смерті свого чоловіка (т. 1 а.с. 171-176).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача Воронюк М.О. не було надано пояснень щодо мети укладання угоди про заміну сторони у зобов`язанні №1/3/40 від 29.10.2005 року.

Також апеляційний суд відхиляє твердження відповідача, що лист №155, який 15.08.2013 року, який направлений ДП Дирекція Верстатобуд на адресу державному нотаріусу Пінігіної Т.М., є доказом того, що ОСОБА_5 , мав заборгованість за угодою про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року, оскільки зазначений лист підписаний особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності для його виготовлення, підписання та направлення. Крім того цей лист не є бухгалтерським документом, а тому не може бути належним доказом щодо наявності фінансового зобов`язання. Натомість відсутність заборгованості ОСОБА_5 за угодою про заміну сторони в обов`язку № 1/3/40 від 29.10.2005 року підтверджується належним доказом, а саме квитанцією до прибуткового касового ордеру суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 від 29.10.2005 року, відповідно до якої ОСОБА_5 повністю профінансована спірна квартира у розмірі 194 446 грн. (т.3 а.с. 97).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, що права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушені та підлягають судовому захисту.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.10.2019 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

С.О.Погорєлова