Постанова

від 21.10.2019 по справі 760/2816/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року м. Київ

Справа № 760/2816/17

Провадження: № 22-ц/824/12503/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.,

секретар Глухенька М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора Приватного підприємства Страда Стар ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І.А., у справі за позовом Приватного підприємства Страда Стар до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків,

в с т а н о в и в :

В лютому 2017 року ПП Страда Стар звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 24.10.2015 року ОСОБА_2 працює на підприємстві водієм-експедитором. Відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України з відповідачем було підписано договір про повну матеріальну відповідальність та передане на відповідальне зберігання майно, а саме: вантажний сідловий тягач IVECOSTRALIS, д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп бортовий тентований KOGEL SN24, д.н.з. НОМЕР_2 , документи та інструменти, необхідні для ремонту та обслуговування. Вказане майно було передано відповідачу по акту прийому-передачі №2410/1-15 від 24.10.2015. Договором відповідального зберігання передбачено повну відповідальність за втрату чи пошкодження майна позивача, незалежно від причини ушкодження або втрати. 15.04.2016 року виявилось, що під час виконання відповідачем своїх трудових обов`язків, майну позивача було завдано значних матеріальних збитків, про що комісією складено відповідний акт. Комісією встановлено факт пошкодження тентів та механізму зсувного даху напівпричіпа вартістю 103 524,00 грн., осі напівпричіпа вартістю 7548,00 грн., гайки ступиці вартістю 3115,38 грн., колеса напівпричіпа вартістю 6500 грн., склалобовогоіз встановленою вартістю 3850,00 грн., зафіксовано відсутність ключа м`ясорубка 2 шт. вартістю 2610 грн., пошкодженнядискуколісного(розбиті проушини) вартістю 3218,18 грн., відсутність ременів стяжних 8 комплектів вартістю 2980,61 грн., домкратугідравлічноговартістю 1062,00 грн., пошкодження пневморесори вартістю 1879,20 грн., колодокгальмівнихвартістю 3240,00 грн., виявлено також недостачу дизпалива на суму 3625,00 грн., а також у зв`язку з простоєм автомобіля підприємству завдано збитків на суму 14 701,20 грн. Оскільки відповідач добровільно відмовився відшкодувати завдану шкоду, підприємство просило позов задовольнити.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у задоволенні позову ПП Страда стар відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, директор ПП Страда Стар ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовної заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції у рішенні вказав, що усі обставини, які були наведені у позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, проте суд дійшов помилкового висновку про недоведеність факту завдання шкоди саме неправомірними діями відповідача. Окрім того, суд першої інстанції навів, але на застосував норми статті 130 КЗпП.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 24.10.2015 року ОСОБА_2 прийнято на посаду водія ПП Страда Стар .

В той же день ОСОБА_2 прийнято на посаду експедитора за сумісництвом ПП Страда Стар (а.с. 5, 6) та укладено з ним трудовий договір №22/10/15 (а.с. 7).

Окрім того, між ПП Страда Стар (депонент) та ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір відповідального зберігання з правом користування (а.с. 8), згідно якого депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання майно: вантажний сідловий тягач IVECOSTRALIS, державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп бортовий тентований KOGEL SN24, державний номер НОМЕР_2 , документи та інструменти по акту приймання-передачі №2410/1-15 від 24.10.2015, депонент передає майно виконавцю згідно до акту прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору, строк зберігання: на час повернення депоненту.

На виконання вищевказаного договору відповідального зберігання з правом користування від 24.10.2015 року було складено акт приймання-передачі матеріальних цінностей №2410/1-15.

Пунктом 2.1 даного договору передбачено повну відповідальність за втрату чи пошкодження майна ОСОБА_2 , незалежно від причини ушкодження або втрати.

Згідно наказу ПП Страда Стар №24/10/1-15 Про закріплення автомобіля від 24.10.2015 року, за відповідачем водієм-експедитором, було закріплено автомобіль Івеко, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричіп, д.н.з. НОМЕР_2 , та зобов`язано його підтримувати технічний та санітарний стан згідно нормативів.

У квітні 2016 року підприємству стало відомо про те, що під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків, майну підприємства завдано значних матеріальних збитків.

Відповідно до акту від 15.04.2016, який складений комісією, в складі головного бухгалтера ОСОБА_8, директора ПП Страда Стар ОСОБА_1 , фінансового директора ОСОБА_4 , механіка ОСОБА_5 , водія ОСОБА_6 , водієм ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків, було покинуто автомобіль ІВЕКО, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричіп д.н.з. НОМЕР_2 , на якому він працював та за яким даний автомобіль був прикріплений за відповідною адресою (м. Київ, вул. Кайсарова, 17). Сам ОСОБА_2 зник з місця, в якому залишив автомобіль, в невідомому напрямку. Комісією встановлено наступні значні пошкодження автомобіля та, як наслідок, спричинено матеріальних збитків, які складаються з наступного:тенти та механізм зсувного даху напівпричіпа на суму 103 524,00 грн., гайка ступиці - 3115,38 грн., колесо напівпричіпа - 6500,00 грн., автоскло лобове з встановленням - 3850,00 грн., ключі 32/33 м`ясорубка 2 шт. - 2610 грн., диск колісний (розбиті проушини) - 3218,18 грн., відсутні ремені кріплення вантажів 8 комплектів - 2980,61 грн., відсутній домкрат гідравлічний 20 т. - 1062,00 грн., пошкоджено пневморесору вартістю 1879,20 грн., колодки гальмівні - 3240,00 грн., простій автомобіля: 10 днів * 1470,12 грн. за добу, а всього - 14701,20 грн., недостача дизпалива: 250 л. * 14,50 грн. за 1 л. всього 3625,00 грн.

Вартістьпошкодженого майна підтвердженорахунками-фактурами, виставленимипідприємствами-постачальниками пошкодженого обладнання та запчастин та фотокопіями запчастин.

Відмовляючи у задоволенні позову ПП Страда Стар суд першої інстанції вважав позов необгрунтованим, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається у своєму позові. Ні матеріали справи, ні пояснення представника позивача не містять даних, що саме неправомірними діями відповідача спричинено позивачу матеріальну шкоду.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 138 КЗпП України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Згідно із статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Працівники, які не є керівниками підприємства (установи, організації) і структурних підрозділів на підприємстві або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними неналежним виконанням ними трудових обов`язків, несуть матеріальну відповідальність за частиною першою статті 132 КЗпП України, крім випадків, для яких статтею 134 КЗпП України передбачена повна матеріальна відповідальність.

У такому ж порядку визначається матеріальна відповідальність працівників, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність (статті 135-1, 135-2 КЗпП України), якщо шкода заподіяна не незабезпеченням цілості прийнятого під звіт майна, а іншими порушеннями трудових обов`язків (неналежним оформленням документів про виявлену при прийнятті матеріальних цінностей недостачу, що потягло її оплату тощо).

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Постановою Верховної Ради України Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12 вересня 1991 року N 1545 визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.

У Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 року N 447/24, посада водія експедитора відсутня.

У частинах першій, другій та третій статті 135-3 КЗпП України зазначено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Статтею 138 КЗпП України передбачено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

В разі відсутності підстав для покладення на працівника обов`язку повністю чи частково відшкодувати заподіяну підприємству шкоду (статті 133, 134 КЗпП України), працівник, з вини якого заподіяно шкоду, несе матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку (стаття 132 КЗпП України).

Даний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від14 березня 2018 року у справі № 495/2130/15-цта від 11 березня 2019 року у справі№ 626/1833/15-ц.

Розглядаючи справу по суті, суд має вирішити питання про подання сторонами або про витребування доказів про винне порушення працівником обов`язків за трудовим договором і наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, час її виявлення, пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок, вироку суду чи постанови органу розслідування, наказу за результатами перевірки даного випадку, висновків компетентних органів або експертизи про допущені порушення і причини шкоди, документів про коло трудових обов`язків працівника; інших доказів, які мають значення для визначення виду матеріальної відповідальності і розміру сум, що підлягають стягненню, договору про повну індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, довіреності чи іншого разового документа на одержання працівником під звіт матеріальних цінностей, даних про заподіяння працівником шкоди у нетверезому стані, розрахунків розподілу шкоди між членами бригади, довідок про тарифну ставку працівника при бригадній матеріальній відповідальності або його заробіток за два календарні місяці, які передували заявленню вимог про відшкодування шкоди, в інших випадках, про склад його сім`ї, наявність у працівника цінного майна (будинку, автомобіля тощо), підсобного господарства, інших доходів; дані про умови праці і зберігання матеріальних цінностей, доповідні записки працівника з цих питань.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до стаття 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України) .

Згідно статті 69 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

З матеріалів справи убачається, що обставини щодо вини ОСОБА_7 у спричиненні підприємству шкоди під час виконання свої трудових обов`язків були підтверджені у суді першої інстанції свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які пояснили, що у 2016 році в напрямку зони проведення АТО, в м. Маріуполь, рухалася колона транспортних засобів, серед яких був і відповідач ОСОБА_2 на автомобілі позивача, однак, відповідач виїхав з колони і поїхав під міст, який по габариту не дозволяв проїзд під ним вантажного транспорту, не дивлячись на наявність відповідних дорожніх знаків, у зв`язку з чим, було пошкоджено тент, однак, працівників поліції не викликали для оформлення даної дорожньо-транспортної пригоди. Повідомивши про зазначене керівництво, працівники підприємствасамотужки відремонтували тент, з метою наздогнати колону транспортних засобів.

Також, у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 посилався на те, що відповідач поїхав на стоянку, залишив там автомобіль, та утік, при цьому автомобіль мав пошкодження, ремонт останнього було здійснено позивачем. Зазначив, що причіп було украдено, у зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неприйняття як доказу заподіяння відповідачем шкоди показів свідків, вважаючи, що факт ДТП має бути підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Не вчинення ОСОБА_2 певних дій щодо оформлення дорожньо-транспортної пригоди під час здійснення своїх трудових обов`язків не може свідчити про те, що пошкодження майна підприємства, за яке він був відповідальний, вчинене не ним.

Напроти, будь-яких дій щодо доказування протилежного відповідачем не вчинено та матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про доведеність позовних вимог позивача.

Однак, враховуючи те, що ПП Страда Стар не мало права укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_2 , з нього на користь ПП Страда Стар може бути стягнута завдана матеріальна шкода, розмір якої не перевищує розмір середнього місячного заробітку.

Згідно п. 3.1 трудового договору розмір оплати праці водія ОСОБА_2 становить 1200 грн. на місяць.

Будь-яких інших доказів про отримання ОСОБА_2 більшого розміру заробітної плати матеріали справи не містять.

Отже, в даному випадку завдана ОСОБА_2 під час виконання своїх трудових обов`язків матеріальна шкода, підлягає відшкодуванню лише у межах середнього місячного заробітку, а саме 1200 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не прийнявши до уваги належні докази, тим самим, порушивши норми процесуального права, дійшов помилкових висновків, відмовивши ПП Страда стар в задоволенні позову в повному обсязі.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга директора ПП Страда Стар ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України відшкодуванню підлягають понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 44,53 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу директора Приватного підприємства Страда Стар ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКППНОМЕР_4, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства Страда Стар (ЄДРПОУ 39889625, МФО 321767, р/р НОМЕР_3 в ПАТ ВТБ Банк , місцезнаходження: 03028, м. Київ , вул . Конотопська , 22, кв. 2) матеріальну шкоду, завдану під час виконання трудових обов`язків, у розмірі 1200 (однієї тисячі двісті) грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 44,53 (сорок чотири) грн. 53 коп., а всього 1244,53 (одну тисячу двісті сорок чотири) грн. 53 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль