Постанова

від 29.10.2019 по справі 911/1201/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2019 р. Справа№ 911/1201/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Столичний Хлібозавод

на рішення Господарського суду Київської області

від 29.07.2019 (повний текст складено 29.07.2019)

у справі №911/1201/19 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Океан Клінінг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Перший

Столичний Хлібозавод

про стягнення 70 502,34 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Океан Клінінг (далі - ТОВ Океан Клінінг , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Столичний Хлібозавод (далі - ТОВ Перший Столичний Хлібозавод , відповідач) про стягнення 70 502,34 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг № 1/02-11-18 від 02.11.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих відповідачу послуг з прибирання, відтак просило стягнути з відповідача на користь позивача 57 578,03 грн. заборгованості, 11 931, 81 грн. пені та 992,50 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2019 у справі №911/1201/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Океан Клінінг задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Столичний Хлібозавод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Океан Клінінг 57 578,03 грн. основного боргу, 11 910,11 грн. пені, 992,50 грн. 3% річних та 1 921,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Перший Столичний Хлібозавод оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, в якому врахувати доводи ТОВ Перший Столичний Хлібозавод . В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог процесуального та неправильним застосуванням матеріального права. Доводи апелянта зводяться до того, що позивачем не надано до позовної заяви жодних належних та допустимих доказів надання послуг за Договором, зокрема, підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі виконаних робіт, додаткових угод, на підставі яких можна визначити суму Договору та робіт, а також наявності у відповідача заборгованості. Крім цього, в силу приписів ст. ст. 162, 164 ГПК України позивач повинен додати до позовної заяви всі наявні у нього докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також направити відповідачу ідентичний варіант позовної заяви, направленої до суду.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що позивачем надано суду докази, а саме підписані та прийняті сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт та додаткові угоди до Договору, на підставі яких можна визначити суму Договору та робіт, а також порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати отриманих послуг. Крім цього, позивач вважає безпідставними посилання апелянта на ст. положення ст. 162, 164 ГПК України,я і необхідності направлення відповідачу ідентичної позовної заяви, адже в зазначених статтях вказано про відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів, що й відображено в наданому суду описі вкладення про направлення відповідачу відповідних документів.

Враховуючи ціну позову у даній справі (70 502,34 грн.), яка становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відсутність клопотань учасників справи про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), апеляційний суд дійшов висновку, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 02.11.2018 між ТОВ Перший Столичний Хлібозавод (відповідач, замовник за договором) та ТОВ Океан Клінінг (позивач, виконавець за договором) укладено Договір про надання послуг № 1/02-11-18 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надавати замовнику комплекс послуг з прибирання за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, 85.

Відповідно до п. 2.1 Договору з урахуванням своїх зобов`язань за Договором, виконавець бере на себе обов`язки щодо надання послуг з прибирання. Перелік, об`єм та вартість послуг, а також строки їх надання, узгоджуються сторонами у відповідних додаткових угодах до Договору.

В день закінчення надання послуг за конкретною додатковою угодою сторони підписують акт наданих послуг, що підтверджує їх належне виконання виконавцем, а також прийняття їх замовником (п. 2.2 Договору).

Положеннями п. 3.1-3.3 Договору сторони погодили, що вартість послуг вказується у відповідних додаткових угодах до Договору. Умови платежів і порядок розрахунків викладаються в додаткових угодах до нього. Оплата здійснюється перерахуванням коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунку, що виписує виконавець.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору обов`язки виконавця: своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені у п. 1.1 та п. 2.1 Договору.

За умовами п.п. 4.2.1, 4.2.3 Договору обов`язки замовника: приймати від виконавця послуги, які надаються згідно умов Договору; оплачувати послуги на умовах та в порядку, зазначених в розділі 3 Договору.

Договір згідно п. 6.1 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

02.11.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами п. 1 якої виконавець зобов`язується надати наступні послуги з прибирання, а саме, прибирання приміщення після ремонту загальною площею 2185 кв.м. та миття фасаду за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, 85, вартість яких становить - 158 813,74 грн.

Сторони погодили на підставі п. 2 Додаткової угоди № 1, що вартість послуг, зазначена у пункті 1 цієї Додаткової угоди сплачується:

- аванс 50%, що становить 79 406,87 грн., в тому числі 20% ПДВ 13 234,48 грн. (п. 2.1);

- 50 % сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту завершення робіт та підписанням акту виконаних робіт по Договору, що становить 79 406,87 грн. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору (п. 2.2).

22.11.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої сторони узгодили, що:

- виконавець зобов`язується надати додаткові послуги клінінгу за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, 85, вартість яких становить - 12000,00 гривень (п. 1);

- вартість послуг, зазначена у пункті 1 даної Додаткової угоди сплачується (п.2):

- 100%, що становить 12 000,00 грн., в тому числі 20%ПДВ 2 000,00 грн. сплачується з моменту завершення робіт та підписання акту виконаних робіт. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору (п. 2.1).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку

Укладений Договір за своїм змістом є договором про надання послуг та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених Договором.

За договором про надання послуг згідно ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, встановлених договором.

За змістом ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з прибирання за адресою Київська область , Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, 85, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 170 813,74 грн., що підтверджується актами наданих послуг, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін № 45 від 09.11.2018 на суму 38 395,43 грн., № 46 від 14.11.2018 на суму 23 328,00 грн.; № 47 від 14.11.2018 на суму 46 656,00 грн., № 48 від 19.11.2018 на суму 12 038,88 грн., № 50 від 20.11.2018 на суму 38 395,43 грн., № 52 від 22.11.2018 на суму 12 000,00 грн., та копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність претензій та повідомлень з боку відповідача про порушення позивачем умов Договору щодо порядку надання послуг. Відповідно доводи відповідача (апелянта) з приводу ненадання позивачем жодних належних та допустимих доказів надання послуг за Договором, зокрема, підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі виконаних робіт, додаткових угод, на підставі яких можна визначити суму Договору та робіт, а також наявності у відповідача заборгованості, відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вище згадувалось, пунктами 3.1-3.3 Договору сторони погодили, що вартість послуг вказується у відповідних Додаткових угодах до Договору. Умови платежів і порядок розрахунків викладаються також в Додаткових угодах до нього. Оплата здійснюється перерахуванням коштів на поточний рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку.

За змістом п. 2 Додаткової угоди № 1 вартість послуг, зазначена у пункті 1 цієї Додаткової угоди сплачується:

- аванс 50%, що становить 79 406,87 грн., в тому числі 20% ПДВ 13 234,48 грн. (п. 2.1);

- 50 % сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту завершення робіт та підписанням акту виконаних робіт по даному договору, що становить 79 406,87 грн. (п. 2.2).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 вартість послуг, зазначена у пункті 1 даної Додаткової угоди сплачується:

- 100%, що становить 12 000,00 грн., в тому числі 20% ПДВ 2 000,00 грн. сплачується з моменту завершення робіт та підписання акту виконаних робіт (п. 2.1).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань здійснив лише часткову оплату наданих послуг та станом на 23.11.2018 сума заборгованості відповідача становила 77 578,03 грн.

25.03.2019 позивач звернувся до відповідача із претензію № 2 від 20.03.2019, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість за Договором в розмірі 77 578,03 грн.

26.03.2019 відповідачем було сплачено 20 000,00 грн., отже станом на день звернення до суду (11.05.2019) заборгованість відповідача перед позивачем становить 57 578,03 грн., доказів погашення якої матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 57 578,03 грн. заборгованості, які позивачем доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 11 931,81 грн., з яких 9 487,90 грн. пені, нарахованої за період з 23.11.2018 по 26.03.2019 на суму боргу 77 578,03 грн. заборгованість станом на 23.11.2018 та 2 443,91 грн. пені, нарахованої за період з 27.03.2019 по 10.05.2019 на суму боргу 55 578,03 грн.

Учасники господарських відносин в силу приписів ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України).

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Положеннями п.5.6 Договору сторони погодили, що у випадку порушення терміну оплати вартості послуг з прибирання, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на даний період, за кожен день прострочення від вартості неоплаченої послуги згідно відповідних Додаткових угод до Договору.

Оскільки сторонами в Договорі (з урахуванням Додаткових угод до нього) інших умов не передбачено, пеня має розраховуватися з наступного для після визначеного Договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання, або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГКУкраїни.

Як встановлено матеріалами справи, хоча заборгованість відповідача з 26.03.2019 становить 57 578,03 грн., проте згідно наданого до позовної заяви розрахунку пені позивач здійснив нарахування пені на суму 55 578,03 грн.

Таким чином, дотримуючись принципу диспозитивності господарського процесу (ст. 14 ГПК України) та приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд обмежений у праві виходити за межі позовних вимог, тому місцевий суд здійснив перевірку розрахунку пені, викладеного в позовній заяві саме щодо визначеної позивачем суми заборгованості в розмірі 55 578,03 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем ії визначено невірно, у зв`язку з чим, відтак здійснивши власний розрахунок пені з врахуванням часткових оплат, суд першої інстанції правомірно встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 11 910,11 грн., з яких 9 411,38 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості в розмірі 77 578,03 грн. та 2 498,73 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості 55 578,03 грн., відповідно в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 992,50 грн. 3% річних, з яких 784,28 грн. за період з 23.11.2018 по 26.03.2019 на суму боргу 77 578,03 грн. (заборгованість станом на 23.11.2018) та 208,22 грн. за період з 27.03.2019 по 10.05.2019 на суму боргу 57 578,03 грн. (заборгованість станом на 26.03.2019).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, апеляційний суд визнав висновки місцевого господарського суду про те, що з урахуванням часткових оплат вірний розрахунок розмір 3% річних за період з 23.11.2018 по 25.03.2019 становить 784,28 грн., а за період з 26.03.2019 по 10.05.2019 - 217,69 грн., проте враховуючи приписи ГПК України щодо неможливості виходу за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі 922,50 грн.

Доводи апелянта (позивача) з приводу неповного з`ясування істотних обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Столичний Хлібозавод залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2019 у справі №911/1201/19 - без змін.

Матеріали справи № 911/1201/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук