Рішення

від 23.10.2019 по справі 902/638/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2019 р. Cправа № 902/638/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників сторін

позивача Богословський С.В., ордер серія ВН № 097580 від 03.07.2019 (присутній до виходу суду з нарадчої кімнати);

відповідача Щур А.А., довіреність №б/н від 20.08.2019..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "Агрокомерс" (вул. Північна, буд. 17, м. Вінниця, 21000; вул. Київська, 14Б, офіс 414, 404, 405, м. Вінниця, 21009)

до : Публічного акціонерного товариства "Дружба -ВМ" (вул. Леніна, буд. 74, с. Шура-Копіївська, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23622)

про стягнення 46026,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

01.08.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №б/н від 19.07.2019 Приватного підприємства "Агрокомерс" до Публічного акціонерного товариства "Дружба -ВМ" про стягнення 46026,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами поставки № 210347 від 21.03.2016 та № 100973 від 10.09.2018, в частині проведення розрахунків.

Ухвалою від 05.08.2019 відкрито провадження у справі № 902/638/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.08.2019.

29.08.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечив та просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 29.08.2019 відкладено підготовче засідання на 13.09.2019.

В судовому засіданні 13.09.2019 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому останній спростовує доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 13.09.2019 відкладено підготовче засідання на 04.10.2019.

02.10.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення щодо відповіді на відзив.

04.10.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

В судовому засіданні 04.10.2019 закрито підготовче провадження і перейдено до розгляду справи по суті та оголошено перерву в судовому засіданні до 23.10.2019 на 11:00 год.

07.10.2019 від позивача до суду надійшов детальний опис робіт (надання послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги на суму 10000,00 грн.

18.10.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Суд долучив дані документи до матеріалів справи, однак останні судом до розгляду не приймаються як такі що подані за межами встановлених Господарським процесуальним кодексом строків.

На визначену судом дату з`явились представники сторін. Проте, у визначений судом час (11:00 год.) підготовче засідання не відбулось у зв`язку з знеструмленням електричної мережі суду 23.10.2019 в період часу з 09:43 год. по 14:09 год., про що складено відповідний акт. (копія долучена до матеріалів справи).

Разом з тим, судове засідання за участю представників сторін відбулось 23.10.2019 о 15:30 год., після усунення обставин які перешкоджали проведенню судового засідання.

Представником відповідача до судових дебатів подано до суду детальний опис робіт виконаних адвокатом, в якому останній просить в разі відмови у позові стягнути з позивача 11800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представником позивача подано до суду виступ в дебатах, в яких останній просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та заперечує щодо зменшення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві та за в запереченнях щодо відповіді на відзив, а також просив в разі задоволення позовних вимог зменшити штрафні санкції на 90%.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.10.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.03.2016 та 10.09.2018 між Приватним підприємством "Агрокомерс" (позивач, в договорі Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дружба -ВМ" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено договори поставки № 210347 та № 100973 відповідно, дані договори є ідентичними, згідно п 1.1. яких у строки, зумовлені цими Договорами, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал (надалі Товар або Насіння ) та пестициди і агрохімікати (надалі Товар або Препарати ), а Покупець зобов`язується прийняти Товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну Товару відповідно до умов Договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Конкретний асортимент Товару, його кількість, ціна за одиницю та вартість всього Товару, умови оплати наведені у Специфікаціях до Договору, які є невід`ємними його частинами. Кількість Товару, який зобов`язаний поставити Постачальник, може відрізнятися від кількості, зазначеної в Специфікаціях. Покупець оплачує фактично поставлену йому кількість Товару. Вартість Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, та суми процентів за користування товарним кредитом. Сторони визначили грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті - долар США. Ціна Товару зазначається у сумі, що еквівалентна долару США за курсом на міжбанківському валютному ринку України, який існує на момент підписання даного Договору (Специфікації) (п. 2.1. - 2.4. Договорів).

Відповідно до п. 3.6. Договорів документами, що підтверджують кількість та асортимент Товару, є видаткові накладні. Дата, що вказана у видатковій накладній, є датою прийняття Покупцем відповідної партії Товару.

Фактична кількість відвантаженого Постачальником і отриманого Покупцем Товару вказується у видаткових накладних (п. 4.5. Договорів).

Згідно п. 5.1. Договорів сторони домовились, що Покупець зобов`язується здійснити оплату вартості Товару згідно умов, наведених в Специфікаціях, але в будь-якому випадку не пізніше 31 грудня 2016 р. (за договором № 210347 від 21.03.2016) та не пізніше 31 грудня 2018 р. (за договором № 100973 від 10.09.2018).

Попередню оплату вартості Товару, або його частини, якщо вона передбачена відповідною Специфікацією, Покупець зобов`язується здійснити протягом 3-х днів з дня надання йому рахунку на попередню оплату Вартості Товару. Оплата вартості Товару проводиться в гривнях. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Сторони домовились, шо грошове зобов`язання вважається виконаним належним чином в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець, здійснюючи оплату за Товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу номер і дату Договору в рамках якого здійснюється оплата. У зв`язку із тим, що Товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим Договором, в тому числі і попередня оплата, якщо вона передбачена Специфікацією, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку. Покупець зобов`язаний самостійно визначити суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого Товару), здійснивши його індексацію на коефіцієнт, що пов`язаний зі зміною курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку, сплативши таку суму в строки, передбачені цим Договором. Проіндексована сума платежу визначається наступним чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, якщо вона передбачена Специфікацією, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СП - сума платежу за Договором, К2 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату здійснення такого платежу за Договором, К1 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення Договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під курсом гривні до долару США сторони розуміють курс гривні до долару США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню платежу, за даними Інтернет - сторінки www.minfin.coin.ua, а в разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній - визначається як курс готівкового продажу долару США на початок відповідного дня у банку Відкрите Акціонерне Товариство Райффайзен Банк Аваль у м. Києві (п. 5.1.1. -5.5 Договорів).

Відповідно до п. 8.1.4 та 8.1.5. Договорів у разі порушення строків оплати визначених п.5.1. даного Договору понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від суми грошового зобов`язання. У разі, якщо Покупець у встановлені строки не перерахує попередню оплату, він зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 20% зобов`язання із попередньої оплати, крім того Постачальник має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку.

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 (три) роки (п. 8.2. Договорів).

Цей Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 10.1. Договорів).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов договору № 210347 від 21.03.2016 сторонами обопільно підписано Специфікацію № 3 від 13.09.2016 згідно якої позивач передає у власність відповідача Репелент кількістю 700 кг. загальною вартістю 105000,00 грн., курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку України станом на 13.09.2016 становив 1 долар США = 26,65 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% оплати до 01.11.2016 (а.с. 21).

13.09.2016 позивачем виставлено рахунок на оплату № 181 від 13.09.2016 на суму 105000,00 грн. (а.с. 22).

Позивач 27.10.2016 на виконання умов договору № 210347 від 21.03.2016 та Специфікації № 3 від 13.09.2016 здійснив поставку товару на суму 105000,00 грн, що підтверджується обопільно підписаною видатковою накладною № 219 від 27.10.2016 (а.с. 23).

Однак, відповідач в порушення вимог п. 5.5. договору № 210347 від 21.03.2016 та Специфікації № 3 від 13.09.2016, не визначив самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати 16.03.2017, а здійснив оплату за поставлений товар в сумі 105000,00 грн., здійснення оплати 16.03.2017 стверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 24).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов договору № 100973 від 10.09.2018 сторонами обопільно підписано Специфікацію № 1 від 10.09.2018 згідно якої позивач передає у власність відповідача мінеральні добрива в загальній кількості 1500 кг. загальною вартістю 106590,00 грн., курс гривні до євро на міжбанківському валютному ринку України станом на 10.09.2018 становив 1 євро = 32,58 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати (а.с. 30).

10.09.2018 позивачем виставлено рахунок на оплату № 73 від 10.09.2018 на суму 106590,00 грн. (а.с. 31).

21.09.2018 здійснив оплату за поставлений товар в сумі 106590,00 грн., не визначивши самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати, що стверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 33)

Позивач 24.09.2016 на виконання умов договору № 100973 від 10.09.2018 та Специфікації № 1 від 10.09.2018 здійснив поставку товару на суму 106590,00 грн, що підтверджується обопільно підписаною видатковою накладною № 100 від 24.09.2018 (а.с. 32).

20.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 384 про виконання взятих на себе зобов`язань шляхом сплати курсової різниці.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, курсову різницю не сплатив.

З огляду на це позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 1378,98 грн., 413,94 грн. - 30% штрафу відповідно до п. 8.1.4. Договору, 21000,00 грн. - 20% штрафу відповідно до п. 8.1.5. Договору, 110,00 грн. - 3% річних та 459,00 грн. - індексу інфляції, за неналежне виконання умов договору № 210347 від 21.03.2016 та Специфікації № 3 від 13.09.2016, а також стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 1347,00 грн. та 21318,00 грн. - 20% штрафу відповідно до п. 8.1.5. Договору, за неналежне виконання умов договору № 100973 від 10.09.2018 та Специфікації № 1 від 10.09.2018.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно з приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статі 533 Цивільного кодексу України).

Норми чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

В пункті 5.5. Договорів сторони визначили, що у зв`язку із тим, що Товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим Договором, в тому числі і попередня оплата, якщо вона передбачена Специфікацією, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку. Покупець зобов`язаний самостійно визначити суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого Товару), здійснивши його індексацію на коефіцієнт, що пов`язаний зі зміною курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку, сплативши таку суму в строки, передбачені цим Договором. Проіндексована сума платежу визначається наступним чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, якщо вона передбачена Специфікацією, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СП - сума платежу за Договором, К2 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату здійснення такого платежу за Договором, К1 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення Договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під курсом гривні до долару США сторони розуміють курс гривні до долару США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню платежу, за даними Інтернет - сторінки www.minfin.coin.ua, а в разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній - визначається як курс готівкового продажу долару США на початок відповідного дня у банку Відкрите Акціонерне Товариство Райффайзен Банк Аваль у м. Києві.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Крім того, за змістом чч.2, 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Проте, відповідач не виконав взятий на себе обов`язок самостійно визначити суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого Товару) та не здійснив його індексацію на коефіцієнт, що пов`язаний зі зміною курсу гривні до долару США та Євро на міжбанківському валютному ринку на момент проведення оплати за поставлений товар.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договорами поставки, не було здійснено індексацію ціни товару на момент проведення оплати за формулою зазначеною в п. 5.5. Договорів.

В результаті викладеного, господарський суд, перевіривши розрахунок курсової різниці за формулою ПСП = (К2/К1) х СП помилки не виявив та дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 1378,98 грн за договором № 210347 від 21.03.2016 по Специфікації № 3 від 13.09.2016 та курсової різниці в сумі 1347,00 грн. за договором № 100973 від 10.09.2018 по Специфікації № 1 від 10.09.2018 підлягають задоволенню, як такі що відповідають умовам договору.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо не надання позивачем офіційних даних Національного Банку України щодо обґрунтування розрахунку курсової різниці, спростовуються наявними в матеріалах справи скріншотами з сайту https://minfin.com.ua/, даний сайт зазначено і в пункті 5.5. Договорів (а.с. 25 та 34).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 413,94 грн. - 30% штрафу відповідно до п. 8.1.4. Договору, 21000,00 грн. - 20% штрафу відповідно до п. 8.1.5. Договору, 110,00 грн. - 3% річних та 459,00 грн. - індексу інфляції, за неналежне виконання умов договору № 210347 від 21.03.2016 по Специфікації № 3 від 13.09.2016 та 21318,00 грн. - 20% штрафу відповідно до п. 8.1.5. Договору, за неналежне виконання умов договору № 100973 від 10.09.2018 та Специфікації № 1 від 10.09.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При здійснені розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних на курсову різницю по Специфікації № 3 в розмірі 1378,98 грн, позивач зазначає початок розрахунку з 02.11.2016, що є невірним, оскільки дана курсова різниця виникла станом на 16.03.2017 момент проведення відповідачем розрахунку по Специфікації № 3.

З огляду на вище викладене, суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та відсотків річних в системі Ліга Закон за період з 16.03.2017 (день проведення розрахунку по Специфікації № 3) по 03.07.2019 (дата закінчення розрахунку позивачем) зазначає, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат становить 336,71 грн. а 3% річних становить 95,20 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 459,00 грн. - інфляційних втрат та 110,00 грн. - відсотків річних, підлягає частковому задоволенню у розмірі 336,71 грн. - інфляційних втрат та 95,20 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до п. 8.1.4. Договорів у разі порушення строків оплати визначених п.5.1. даного Договору понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від суми грошового зобов`язання.

Відповідно до Специфікації №3 до Договору № 210347 від 21.03.2016, відповідач мав розрахуватись з позивачем до 01.11.2016, а відповідно до виписки по рахунку позивача відповідач розрахувався 16.03.2017 тобто з порушенням строків оплати понад 20 календарних днів.

Суд здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 30% штрафу помилки не виявив, а тому заявлені позивачем 413,94 грн. - 30% штрафу, є такою що передбачена договором та законом.

Щодо стягнення 21000,00 грн. - 20% штрафу по Специфікації № 3 від 13.09.2016 та 21318,00 грн. - 20% штрафу по Специфікації № 1 від 10.09.2018 відповідно до п. 8.1.5. Договорів слід зазначити наступне.

Відповідно до п.8.1.5. Договорів у разі, якщо Покупець у встановлені строки не перерахує попередню оплату, він зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 20% зобов`язання із попередньої оплати.

Як вбачається з Специфікації № 3 від 13.09.2016 Товар по даній Специфікації до Договору постачається на умовах 100% оплати до 01.11.2016, тобто з відстроченням оплати, а зазначений пункт договору передбачає штраф за порушення строків попередньої оплати.

З Специфікації № 1 від 10.09.2018, вбачається, що Товар по даній Специфікації до Договору постачається на умовах 100% передоплати, разом з тим чітко не зазначено до якої дати має бути проведена оплата, як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів оплату товару 21.09.2018, а поставка товару відбулась 24.09.2018 згідно видаткової накладної № 100, тобто відповідач здійснив попередню оплату за даною Специфікацією.

Твердження позивача, що відповідач мав розрахуватись з позивачем відповідно до п. 5.1.1. Договору, де зазначено, що попередня оплати вартості Товару, або його частини, якщо вона передбачена відповідною Специфікацією, Покупець зобов`язується здійснити протягом 3-х днів з дня надання йому рахунку на попередню оплату Вартості Товару, спростовуються відсутністю в матеріалах справи доказу отримання відповідачем рахунку від 10.09.2018.

З огляду на викладене, в задоволенні вимог, про стягнення з відповідача 21000,00 грн. - 20% штрафу по Специфікації № 3 від 13.09.2016 та 21318,00 грн. - 20% штрафу по Специфікації № 1 від 10.09.2018 відповідно до п. 8.1.5. Договорів, слід відмовити як необґрунтовані та недоведені доказами.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, суд зазначає, що позивачем та відповідачем заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються Договором про надання професійної правничої допомоги №96/19-А/Г від 10.06.2019 укладений між позивачем та адвокатом Богословським С.В., Додатком №1від 10.06.2019 до договору про надання професійної правничої допомоги №96/19-А/Г від 10.06.2019 де зазначена вартість правової допомоги на суму 10000,00 грн., Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ВН № 0000049 від 15.10.2015, Ордером серія ВН № 097580 від 03.07.2019, Детальним описом робіт (надання послуг) від 04.10.2019 за договором про надання професійної правничої допомоги №96/19-А/Г від 10.06.2019 та платіжним дорученням № 1012 від 12.07.2019 на суму 10000,00 грн.

Відповідачем заявлено до стягнення з позивача 11800,00 грн. витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються Договором про надання правової допомоги №1 від 20.08.2019 укладений між відповідачем та адвокатом Щуром А.А., Актом надання послуг від 04.10.2019 до договору про надання правової допомоги №1 від 20.08.2019 на суму 10000,00 грн., Довіреністю від 20.08.2019, Детальним описом робіт (надання послуг) виконаних адвокатом від 16.10.2019 на суму 11800,00 грн., платіжним дорученням №911 від 28.08.2019 на суму 10000,00 грн та платіжним дорученням № 1149 від 17.10.2019 на суму 1800,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином понесені сторонами витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення сторонами витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що суми зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що сторонами в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотань про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дружба -ВМ" (вул. Леніна, буд. 74, с. Шура-Копіївська, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23622, код ЄДРПОУ 00414262) на користь Приватного підприємства "Агрокомерс" (вул. Північна, буд. 17, м. Вінниця, 21000; вул. Київська, 14Б, офіс 414, 404, 405, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 32603794) 2725,98 грн. - основного боргу; 413,94 грн. - 30% штрафу; 95,20 грн. - 3% річних; 336,71 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції; 149,00 грн. - витрат пов`язаних із сплатою судового збору та 776,00 грн. - витрат пов`язаних із наданням правової допомоги.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агрокомерс" (вул. Північна, буд. 17, м. Вінниця, 21000; вул. Київська, 14Б, офіс 414, 404, 405, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 32603794) на користь Публічного акціонерного товариства "Дружба -ВМ" (вул. Леніна, буд. 74, с. Шура-Копіївська, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23622, код ЄДРПОУ 00414262) 10884,32 грн. - витрат пов`язаних із наданням правової допомоги

4. У частині стягнення з відповідача 42317,00 грн. - 20% штрафу; 14,80 грн. - 3% річних та 122,29 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 30 жовтня 2019 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. Північна, буд. 17, м. Вінниця, 21000; вул. Київська, 14Б, офіс 414, 404, 405, м. Вінниця, 21009)

4 - відповідачу (вул. Леніна, буд. 74, с. Шура-Копіївська, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23622)