Постанова

від 20.01.2020 по справі 902/638/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Справа № 902/638/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрокомерс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року (повний текст складено 30.10.2019) у справі №902/638/19 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Приватного підприємства "Агрокомерс"

до Публічного акціонерного товариства "Дружба -ВМ"

про стягнення 46026,00 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року у справі №902/638/19 (з урахуванням ухвали від 30.10.2019) позов Приватного підприємства "Агрокомерс" до Публічного акціонерного товариства "Дружба -ВМ" про стягнення 46026,00 грн задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дружба-ВМ" на користь Приватного підприємства "Агрокомерс" 2725,98 грн. - основного боргу; 413,94 грн. - 30% штрафу; 95,20 грн. - 3% річних; 336,71 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції; 149,00 грн. - витрат пов`язаних із сплатою судового збору та 776,00 грн. - витрат пов`язаних із наданням правової допомоги.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Агрокомерс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дружба -ВМ" 10884,32 грн. - витрат пов`язаних із наданням правової допомоги.

У частині стягнення з відповідача 42317,00 грн. - 20% штрафу; 14,80 грн. - 3% річних та 122,29 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2019 року у справі №902/638/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агрокомерс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року у справі №902/638/19. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів до 15 грудня 2019 року. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Агрокомерс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, просить суд відшкодувати йому понесені судові витрати за надану адвокатом професійну правничу допомогу на суму 3 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 березня .2016 року та 10 вересня 2018 року між Приватним підприємством "Агрокомерс" (постачальник/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дружба-ВМ" (покупець/відповідач) були укладені договори поставки № 210347 та № 100973 відповідно, згідно п.1.1. яких у строки, зумовлені цими договорами, постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал (надалі "товар" або "насіння") та пестициди і агрохімікати (надалі "Товар" або "Препарати"), а покупець в свою чергу зобов`язувався прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Конкретний асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю та вартість всього товару, умови оплати наведені у Специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами. Кількість товару, який зобов`язаний поставити постачальник, може відрізнятися від кількості, зазначеної в Специфікаціях. Покупець оплачує фактично поставлену йому кількість товару. Вартість договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього договору, та суми процентів за користування товарним кредитом. Сторони визначили грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - долар США. Ціна товару зазначається у сумі, що еквівалентна долару США за курсом на міжбанківському валютному ринку України, який існує на момент підписання даного договору (Специфікації) (п. 2.1. - 2.4. договорів).

Відповідно до п.3.6. договорів, документами, що підтверджують кількість та асортимент товару, є видаткові накладні. Дата, що вказана у видатковій накладній, є датою прийняття покупцем відповідної партії товару.

Фактична кількість відвантаженого постачальником і отриманого покупцем товару вказується у видаткових накладних (п. 4.5. договорів).

Згідно п. 5.1. договорів сторони домовились, що покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару згідно умов, наведених в Специфікаціях, але в будь-якому випадку не пізніше 31 грудня 2016 р. (за договором № 210347 від 21.03.2016) та не пізніше 31 грудня 2018 р. (за договором № 100973 від 10.09.2018).

Попередню оплату вартості товару, або його частини, якщо вона передбачена відповідною Специфікацією, покупець зобов`язується здійснити протягом 3-х днів з дня надання йому рахунку на попередню оплату вартості товару. Оплата вартості товару проводиться в гривнях. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Сторони домовились, шо грошове зобов`язання вважається виконаним належним чином в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу номер і дату договору в рамках якого здійснюється оплата. У зв`язку із тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим договором, в тому числі і попередня оплата, якщо вона передбачена Специфікацією, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку. Покупець зобов`язаний самостійно визначити суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого товару), здійснивши його індексацію на коефіцієнт, що пов`язаний зі зміною курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку, сплативши таку суму в строки, передбачені цим договором. Проіндексована сума платежу визначається наступним чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, якщо вона передбачена Специфікацією, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під курсом гривні до долару США сторони розуміють курс гривні до долару США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню платежу, за даними Інтернет - сторінки www.minfin.coin.ua, а в разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній - визначається як курс готівкового продажу долару США на початок відповідного дня у банку Відкрите Акціонерне Товариство Райффайзен Банк Аваль у м. Києві (п. 5.1.1. -5.5 Договорів).

Відповідно до п.п. 8.1.4-8.1.5. договорів, у разі порушення строків оплати визначених п.5.1. даного договору понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми грошового зобов`язання. У разі, якщо покупець у встановлені строки не перерахує попередню оплату, він зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 20% зобов`язання із попередньої оплати, крім того постачальник має право відмовитись від договору в односторонньому порядку.

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 (три) роки (п.8.2. договорів).

Цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п.10.1. договорів).

Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору № 210347 від 21.03.2016 сторонами підписано Специфікацію №3 від 13.09.2016, згідно якої позивач передає у власність відповідача Репелент кількістю 700 кг загальною вартістю 105000,00 грн., курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку України станом на 13.09.2016 становив 1 долар США = 26,65 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% оплати до 01.11.2016 (а.с. 21).

13.09.2016 позивачем виставлено рахунок на оплату №181 від 13.09.2016 на суму 105000,00 грн. (а.с. 22).

27.10.2016 позивачем на виконання умов договору №210347 від 21.03.2016 та Специфікації №3 від 13.09.2016 здійснено поставку товару на суму 105000,00 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № 219 від 27.10.2016 (а.с. 23).

Відповідач, в свою чергу, 16.03.2017 здійснив оплату за поставлений товар в сумі 105000,00 грн, однак, в порушення вимог п.5.5. договору №210347 від 21.03.2016 та Специфікації № 3 від 13.09.2016, не визначив самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати (а.с. 24).

Крім того, на виконання умов договору №100973 від 10.09.2018 сторонами підписано Специфікацію №1 від 10.09.2018, згідно якої позивач передає у власність відповідача мінеральні добрива в загальній кількості 1500 кг. загальною вартістю 106590,00 грн., курс гривні до євро на міжбанківському валютному ринку України станом на 10.09.2018 становив 1 євро = 32,58 грн. В специфікації зазначено, що товар постачається на умовах 100% передоплати (а.с. 30).

10.09.2018 позивачем виставлено рахунок на оплату №73 від 10.09.2018 на суму 106590,00 грн. (а.с. 31).

Відповідач, в свою чергу, 21.09.2018 здійснив оплату за поставлений товар в сумі 106590,00 грн, не визначивши самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати, що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 33).

Позивач 24.09.2016 на виконання умов договору № 100973 від 10.09.2018 та Специфікації №1 від 10.09.2018 здійснив поставку товару на суму 106590,00 грн, що підтверджується обопільно підписаною видатковою накладною № 100 від 24.09.2018 (а.с. 32).

На претензію від 20.12.2018 за №384 з вимогою виконати умови договору та сплатити курсову різницю, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с.35).

Враховуючи викладене, Приватне підприємство "Агрокомерс" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дружба -ВМ" курсової різниці в сумі 1378,98 грн, 413,94 грн - 30% штрафу відповідно до п.8.1.4. договору, 21000,00 грн - 20% штрафу відповідно до п. 8.1.5. договору, 110,00 грн. - 3% річних та 459,00 грн - індексу інфляції, за неналежне виконання умов договору №210347 від 21.03.2016 та Специфікації №3 від 13.09.2016, а також стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 1347,00 грн та 21318,00 грн - 20% штрафу відповідно до п.8.1.5. договору, за неналежне виконання умов договору №100973 від 10.09.2018 та Специфікації №1 від 10.09.2018.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно з приписами статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст.533 ЦК України).

Норми чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

В пункті 5.5. договорів сторони визначили, що у зв`язку із тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим договором, в тому числі і попередня оплата, якщо вона передбачена Специфікацією, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку. Покупець зобов`язаний самостійно визначити суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого товару), здійснивши його індексацію на коефіцієнт, що пов`язаний зі зміною курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку, сплативши таку суму в строки, передбачені цим договором. Проіндексована сума платежу визначається наступним чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, якщо вона передбачена Специфікацією, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під курсом гривні до долару США сторони розуміють курс гривні до долару США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню платежу, за даними Інтернет - сторінки www.minfin.coin.ua, а в разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній - визначається як курс готівкового продажу долару США на початок відповідного дня у банку Відкрите Акціонерне Товариство Райффайзен Банк Аваль у м. Києві.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо самостійного визначення суми платежу (вартості поставленого та неоплаченого товару) не виконав та не здійснив його індексацію на коефіцієнт, що пов`язаний зі зміною курсу гривні до долару США та Євро на міжбанківському валютному ринку на момент проведення оплати за поставлений товар.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем, в порушення взятих на себе зобов`язань за договорами поставки, не було здійснено індексацію ціни товару на момент проведення оплати за формулою зазначеною в п.5.5. договорів, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 1378,98 грн за договором №210347 від 21.03.2016 по Специфікації №3 від 13.09.2016 та курсової різниці в сумі 1347,00 грн за договором №100973 від 10.09.2018 по Специфікації №1 від 10.09.2018 обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 692, 712 ЦК України.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 413,94 грн - 30% штрафу відповідно до п.8.1.4. договору, 21000,00 грн - 20% штрафу відповідно до п.8.1.5. договору, 110,00 грн - 3% річних та 459,00 грн - індексу інфляції, за неналежне виконання умов договору № 210347 від 21.03.2016 по Специфікації №3 від 13.09.2016 та 21318,00 грн - 20% штрафу відповідно до п.8.1.5. договору, за неналежне виконання умов договору № 100973 від 10.09.2018 та Специфікації №1 від 10.09.2018.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійснені розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних на курсову різницю по Специфікації №3 в розмірі 1378,98 грн, позивач зазначає початок розрахунку з 02.11.2016, що є невірним, оскільки дана курсова різниця виникла станом на 16.03.2017 - момент проведення відповідачем розрахунку по Специфікації №3.

Оскільки, як з`ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що з врахуванням вищевикладених обставин щодо періоду виникнення заборгованості, до стягнення підлягає лише 336,71 грн - інфляційних втрат та 95,20 грн - відсотків річних. При цьому, у стягненні 122,29 грн інфляційних втрат та 14,80 грн - відсотків річних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред`явлено до стягнення безпідставно.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до п. 8.1.4. договорів у разі порушення строків оплати визначених п.5.1. даного договору понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми грошового зобов`язання.

Відповідно до Специфікації №3 до Договору №210347 від 21.03.2016, відповідач мав розрахуватись з позивачем до 01.11.2016, а відповідно до виписки по рахунку позивача відповідач розрахувався 16.03.2017, тобто з порушенням строків оплати понад 20 календарних днів.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.8.1.4. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно присудив до стягнення з відповідача штраф в розмірі 413,94 грн.

При цьому, у стягненні 21000,00 грн - 20% штрафу по Специфікації 3 від 13.09.2016 та 21318,00 грн - 20% штрафу по Специфікації 1 від 10.09.2018 відповідно до п.8.1.5. договорів суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред`явлено до стягнення безпідставно з огляду на таке.

Так, відповідно до п.8.1.5. договорів у разі, якщо покупець у встановлені строки не перерахує попередню оплату, він зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 20% зобов`язання із попередньої оплати.

Як вбачається з Специфікації №3 від 13.09.2016 товар по даній Специфікації до договору постачається на умовах 100% оплати до 01.11.2016, тобто з відстроченням оплати, а зазначений пункт договору передбачає штраф за порушення строків попередньої оплати.

Зі Специфікації №1 від 10.09.2018 вбачається, що товар по даній Специфікації до договору постачається на умовах 100% передоплати, разом з тим чітко не зазначено до якої дати має бути проведена оплата, як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів оплату товару 21.09.2018, а поставка товару відбулась 24.09.2018 згідно видаткової накладної № 100, тобто відповідач здійснив попередню оплату за даною Специфікацією.

При цьому, посилання скаржника на те, що відповідач мав розрахуватись з позивачем відповідно до п.5.1.1. договору, де зазначено, що попередня оплати вартості товару, або його частини, якщо вона передбачена відповідною Специфікацією, покупець зобов`язується здійснити протягом 3-х днів з дня надання йому рахунку на попередню оплату вартості товару, спростовуються відсутністю в матеріалах справи доказу отримання відповідачем рахунку від 10.09.2018.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

При цьому, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Щодо вимоги відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат у сумі 3000,00 грн представник відповідача надав копію акту наданих послуг від 09.12.2019 до договору про надання правової допомоги №1 від 20.08.2019, а також копію платіжного доручення №1378 від 10.12.2019.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а також те, що розмір зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що позивачем в порядку, визначеному п.5 ст.126 ГПК України, не подано апеляційному суду клопотань про його зменшення, колегія суддів дійшла висновку про покладення зазначених витрат на позивача (апелянта) у відповідності до вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрокомерс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року у справі №902/638/19 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агрокомерс" (вул. Північна, буд. 17, м. Вінниця, 21000; вул. Київська, 14Б, офіс 414, 404, 405, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 32603794) на користь Публічного акціонерного товариства "Дружба -ВМ" (вул. Леніна, буд. 74, с. Шура-Копіївська, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23622, код ЄДРПОУ 00414262) 3 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

6. Справу №902/638/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.