Рішення

від 17.10.2019 по справі 910/6294/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.2019 Справа № 910/6294/19

Позивач: Державне підприємство Українська геологічна компанія (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, б.10, код ЄДРЮОФОПГФ 38078094)

до відповідача: Акціонерного товариства Київенерго (юридична адреса: 85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, фактичне місцезнаходження 04050, м. Київ, вул. Мельникова, б.31, код ЄДРЮОФОПГФ 00131305)

про стягнення 33 328,72грн.

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Гайдар М.А.

Представники:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Державне підприємство «Українська геологічна компанія» звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 33 328,72грн.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 20.05.2019р. по справі №910/6294/19 було встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.05.2019р. відповідач - Публічне акціонерне товариство «Київенерго» зареєстроване за адресою (місцезнаходження): 85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, у зв`язку з чим, вищевказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.06.19р. позов Державного підприємства «Українська геологічна компанія» до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 33 328,72грн., залишено без руху.

24.06.19р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява позивача, якою виявлені судом недоліки були виправлені.

Ухвалою суду від 27.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6294/19.

Також, задоволено клопотання позивача і вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи за наявними у справі матеріалами .

Встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до 11.07.2019 року .

Відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 09-40год. 18.07.2019 року запропоновано надати (надіслати):

· суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

· позивачеві - копію відзиву та доданих до нього документів.

Із урахуванням вимог ст.ст.166, 167, 251 ГПК України встановлено:

· позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3-х календарних днів з дня отримання відзиву, але не пізніше 09-40год. 25.07.2019 року ;

· відповідачу строк для подання заперечення на відповідь - протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ПАТ "Київенерго" в якості передоплати за поставку теплової енергії у гарячій воді було набуто грошові кошти у розмірі 33 328,72 грн, в той час як зобов`язання останнього припинились у зв`язку з неможливістю його виконання. Таким чином, позивач вважає, що означені грошові кошти перебувають у відповідача без достатньої правової підстави і підлягають поверненню позивачу.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не подав. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачем в строк для подання відзиву (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі) також подане не було.

Від відповідача до дня розгляду справи, яке відбулось 26.07.2019, ніяких документів щодо суті спору, зокрема, відзиву на позовну заяву не надходило.

Враховуючи зміст позовної заяви, оцінивши категорію цього спору та його складність, суд ухвалою від 26.07.2019 вирішив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі було призначене на 22.08.2019 року об 11:00 год. Явка повноважних представників позивача і відповідача в підготовче засідання визнавалась обов`язковою.

21.08.2019 на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач позов не визнав, вимоги вважає необґрунтованими, права позивача відповідачем порушені не були і зазначив, що:

- припинення зобов`язання однієї із сторін не має наслідком припинення договору в цілому;

- договір на час розгляду даної справи є таким, що пролонгований, тобто діє;

- умови договору не передбачають зобов`язань відповідача зі сплати на користь позивача коштів, відповідно примушування відповідача до сплати коштів на користь позивача із визначених останнім підстав (невиконання/порушення виконання відповідачем норм ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525,526, 530, 598, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України) є неправомірним, оскільки вони застосовуються до зобов`язальних правовідносин між сторонами в частині належного їх виконання;

- стягнення з відповідача на даний час спірної суми коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки АТ "Київенерго" було набуто кошти в якості передоплати за поставку теплової енергії у гарячій воді за діючим на даний час договором, позивач не надав доказів, що підстави набуття коштів за договором відпали, зокрема, доказів розірвання договору у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/13013/17 від 18.04.2018 року);

- позивачем на порушення вимог пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України не надано до позовної заяви розрахунок утвореної переплати, він не зазначає інформації щодо сальдо на початок періоду та кінець періоду, а також розмір відповідних нарахувань, наслідком чого є неможливість перевірити та встановити наявність переплати, відстежити чи була переплата та як і коли вона утворилася;

- позивач долучив до позовної заяви платіжне доручення № 5655 від 02.05.2018 про перерахування на рахунок відповідача 44 378,64 грн. та акт приймання-передавання товарної продукції за квітень 2018 року на суму 15 730,66 грн.; арифметичним підрахунком встановлено, що різниця між сплаченими коштами та поставленою продукцією становить відповідно 44 378,64 грн - 15 730,66 грн = 28 647,98 грн, а тому незрозуміло у зв`язку з чим заявлено суму переплати у розмірі 33 328,72 грн.;

- Касаційний господарський суд Верховного суду у постанові від 18.04.2019 справа № 910/493/18 зазначив, що акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином;

- акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18):

- акт, який долучений позивачем до позовної заяви, підписаний неуповноваженою особою відповідача і, таким чином, сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (зокрема, поставки теплової енергії), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом;

- за відсутності в матеріалах справи жодних первинних документів на підтвердження здійснення сторонами господарських операцій за договором відсутні підстави для встановлення факту переплати позивачем у визначеній у позовній заяві сумі.

Листом від 22.08.2019 року сторін повідомлено про те, що у зв`язку з перебуванням судді Матюхіна В.І. у відпустці, судове засідання, призначене на 22.08.2019 року, не відбудеться, питання щодо відкладення підготовчого засідання буде вирішено в терміновому порядку після виходу судді Матюхіна В.І. з відпустки, про що буде винесено відповідну ухвалу.

У зв`язку з виходом 27.08.2019 судді Матюхіна В.І. з відпустки, господарський суд ухвалою від 27.08.2019 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, до 24.10.2019 включно і відклав підготовче засідання на 16.09.2019 року о 13:00 год. Явка повноважних представників позивача і відповідача в підготовче засідання визнавалась обов`язковою.

13.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, якою позивач наполягає на задоволенні своїх вимог, посилаючись на наступне:

1. Відповідач вважає, що не заважаючи на те, що предмет договору, а саме зобов`язання відповідача за договором, було нівельовано, договір продовжує свою дію, а отже підстав повернути кошти за невиконання/порушення умов договору відповідачем немає.

Зазначене не відповідає дійсності, адже підставою для повернення коштів позивач зазначає не припинення договору, а саме невиконання в конкретний період і неможливість виконання в цілому відповідачем жодних зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання відповідача надати гарячу воду в квітні 2018 року співвідноситься з фактом оплати авансу за гаряче водопостачання, і воно не було виконане.

Відповідно до ст. 607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Зазначена норма відповідає нормі ст.205 ГК України, яка передбачає, що господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач в своїй відповіді підтверджує настання зазначених обставин.

Але, в порушення вимог ч.2 ст.205 ГК України, відповідач не повідомив позивача про відсутність у нього можливості виконувати договір в майбутньому, внаслідок чого позивач не зміг запобігти необґрунтованих витрат зі своєї сторони. Внаслідок такої протиправної бездіяльності, відповідач безпідставно отримав кошти за послуги, які він достовірно знав, що не надасть в майбутньому.

Норми ст. 693 ЦК України визначають порядок здійснення та правові наслідки попередньої оплати товару. Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В зв`язку з ненаданням у встановлений період товару у відповідній кількості, що підтверджується підписаним зі сторони відповідача актом № 4/2018-9608014 приймання-передачі товарної продукції за квітень 2018 р. та актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.05.2018 р., позивач претензією № 8-998 від 27.12.2018 р., яка є в матеріалах справи, вимагав від відповідача повернення передоплати. Відповіді на претензію, а також коштів від відповідача не надійшло.

2. Відповідач вважає, що акт звіряння розрахунків за теплову енергію не є документом, що підтверджує наявність заборгованості. Зазначене не відповідає дійсності, адже складання такого акту передбачене умовами договору (п. 5 додатку №4 договору №9608014), Відповідач з власної ініціативи склав акт та надав його позивачеві, тому вважаємо такий документ належним доказом, яким зафіксовано та підтверджено відповідачем розмір його заборгованості перед позивачем.

3. Відповідач вважає, що позивачем в порушення п.3 ч.3 ст. 162 ГПК України не надано розрахунок утвореної переплати. Але вимогами зазначеної статті не передбачено надання розрахунку в окремому документі, тому зазначення розрахунку за період, коли утворилась переплата, в тексті позовної заяви відповідає вимогам ст. 162 ГПК України.

При складанні акту звіряння за квітень, відповідач включив до документу дані, які виходять за межі розрахункового періоду - квітня 2018 року, а також врахував платежі, які надходили на його рахунок з бюджету на покриття субсидій та пільг. Зазначені платежі не відображались на рахунках позивача, але враховувались відповідачем в загальному сальдо за договором № 9608014, про що представнику відповідача відомо.

Для більш детального уточнення суми боргу, який підтверджено актом звіряння, що складений відповідачем згідно його даних бухгалтерських даних, надаємо розрахунок заборгованості на 30.05.2018 року.

На 01.04.2018 заборгованість позивача перед відповідачем склала 4 600,08 грн. (відображено в акті звіряння від 31.03.2018, в рахунку від 31.03.2018, в акті звіряння від 30.04.2018р.).

На 01.05.2018 року заборгованість позивача перед відповідачем склала 13 097,14 грн.:

4 600,08 грн. (борг на 01.04.2018)

+ 15 730,66 грн. (акт приймання № 4/2018-960814 від 30.04.2018)

- 7 233,60 грн. (субсидія, яка надійшла на рахунок відповідача з бюджету. що підтверджується актом звірки розрахунків на 01.05.2018 р.)

= 13 097,14 грн.

На 30.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем склала 33 325,72грн.:

13 097,14 грн (борг на 01.05.2018)

- 44 378,64 грн. (платіжне доручення № 5655)

- 2 047,22 грн. (пільги, які надійшли на рахунок відповідача з бюджету, що підтверджується актом звірки розрахунків на 01.06.2018 року за мінусом сплачених на рахунок ДП УГК 2 153,44 грн 25.05.2018 р. (банк. виписка))

= 33 325,72 грн.).

Надходження на рахунок відповідача коштів з бюджету за призначеними субсидіями не може бути підтверджена позивачем, адже він не виступає учасником зазначених транзакцій, але зважаючи, що такі надходження зменшують розмір боргу відповідача і позивач визнає таке зменшення, вважаємо за доцільне розглянути справу за доказами, наданими позивачем до позовної заяви та додатковими документами, наданими з цією відповіддю.

4. Посилання відповідача на те, що акт звіряння підписаний неповноважною особою, не є належним обґрунтуванням. Відповідно до ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У позивача підстав чи сумнівів щодо повноваження підписанта зі сторони відповідача не могло виникнути, адже і договір, який створив юридичні наслідки і акт звіряння, а також інші документи підписувався керівником департаменту відповідача.

5. Також слід зазначити про те, що посилання представника відповідача на факт кадрових змін у відповідача як причину пропуску строку надання відзиву не має належного обґрунтування. Відповідно до наданих документів, довіреність представнику була видана 04.06.2019 р. Ухвала про відкриття провадження у справі винесена 27.06.2019 р. Таким чином, твердження відповідача, що у нього не було змоги вчасно надати відзив, не є обґрунтованим .

Також позивач вважає, що відповідь на позовну заяву не містить доводів про відсутність боргу чи підстав, які спростовували б позовні вимоги і суд не повинен брати їх до уваги.

У підготовче засідання, яке відбулось 16.09.2019, з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі і надав пояснення щодо суті спору. Також у засіданні представник позивача наполягав на закритті підготовчого провадження та призначенні справи до судового розгляду по суті з посиланням на те, що відповідь на відзив відповідачу направлялась на його юридичну адресу і у Акціонерного товариства Київенерго , яке отримало її (відповідь) 29.08.2019, було достатньо часу для подання заперечень на відповідь на відзив, але вони (заперечення) так і не були заявлені останнім.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористався, явку повноважного представника у підготовче засідання не забезпечив, про причини неявки господарський суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без їх участі не надіслав.

На відповідь позивача відповідач заперечення не надав.

Ухвалою від 16.09.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2019 року о 12:00 год.

Станом на 03.10.2019р. до суду не повертались рекомендовані повідомлення про отримання сторонами копій ухвали від 16.09.2019р., у зв`язку з чим ухвалою від 03.10.2019 розгляд справи по суті було відкладено на 17.10.2019 року об 11:00 год. Явка повноважних представників позивача і відповідача в підготовче засідання визнавалась обов`язковою.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, у зв`язку з чим господарським судом справа на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив :

01.05.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (код ЄДРЮОФОПГФ 00131305) в особі заступника директора департаменту енергозбуту (енергопостачальна організація), тип якої у подальшому був змінений на Акціонерне товариство та Північним державним регіональним геологічним підприємством Північгеологія (ПДРГП Північгеологія , код ЄДРЮОФОПГФ 25398506), правонаступником якого, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Державне підприємство Українська геологічна компанія (код ЄДРЮОФОПГФ 38078094) в особі генерального директора (абонент), був укладений договір №9608014 про постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.3.2 договору визначено, що абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

У п.2 додатку №4 до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Відповідно до п.8.1 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

Положеннями п.8.4 договору визначено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У п. 8.2 договору сторони погодили, що він припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; передбачених п.6.4.1 договору; ліквідації сторін.

На виконання п.2 додатку №4 до договору відповідач (ПАТ Київенерго ) виставив позивачу (Державне підприємство Українська геологічна компанія , код ЄДРЮОФОПГФ 38078094) рахунок-фактуру №9608014/2018-3 від 31.03.2018 на суму 44 378,64грн. (з ПДВ) на передоплату теплової енергії населенню за квітень 2018 в рамках договору №9608014.

В рахунок оплати виставленого рахунку-фактури №9608014/2018-3 від 31.03.2018 позивачем платіжним дорученням №5655 від 02.05.2018 було перераховано на рахунок ПАТ Київенерго 44 378,64грн. Призначення платежу - за теплову енергію за квітень 2018 року згідно рахунку №9608014/2018-3 від 31.03.2018, договір №9608014 від 01.05.2001.

В квітні 2018 року позивачем спожито теплової енергії у гарячій воді на суму 15 730,66грн. (з ПДВ), що підтверджується актом приймання-передавання товарної продукції №4/2018-9608014 від 30.04.2018.

Таким чином, з урахуванням перерахування позивачем передоплати у розмірі 44 378,64грн., на рахунку відповідача після оплати спожитої у квітні теплової енергії залишилось 28 647,98грн.

Згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.05.2018, заборгованість відповідача перед позивачем по договору №9608014 від 01.05.2001 станом на 31.05.2018 становить 33 328,72грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1389/18.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що оскільки між сторонами був укладений договір, на підставі якого ним були сплачені як передоплата кошти, але у подальшому зобов`язання за цим договором у зв`язку з неможливістю його виконання припинилось, в тому числі за яким відповідач набув спірні грошові кошти (33 328,72грн.); у зв`язку з припиненням зобов`язання за таким договором відпала і правова підстава їх набуття, а отже грошві кошти є такими, що збережені відповідачем (знаходяться у відповідача) без достатньої правової підстави.

Тобто, фактично вимоги позивача зводяться до вимоги про стягнення частини суми попередньої оплати за спірним договором у зв`язку з неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки оплаченої теплової енергії у гарячій воді.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2019 по справі № 910/6295/19, сторонами по якій є ці ж самі сторони (справу порушено за позовом Державного підприємства «Українська геологічна компанія» до Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» про стягнення коштів в сумі 30957,28 грн.). встановлено наступне:

… у 2018 році внаслідок прийняття Київською міською радою ряду розпорядчих актів акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» припинила постачання теплової енергії у м. Києві.

Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди. Цим же розпорядженням комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591, Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018 №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія» ), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» , до 31 липня 2018 року включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» , крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.

З 01.05.2018 котельні, теплові мережі та пункти, лічильники та інше допоміжне майно перейшло в експлуатацію до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» .

На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 591 від 10.04.2018, ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, отримало КП «Київтеплоенерго» .

У зв`язку з наведеним, з 01.05.2018 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання .

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини , встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом . Таким чином не підлягає доказуванню факт того, що з 01.05.2018 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва .

Внаслідок прийняття Київською міською радою рішення від 24.04.2018 №517/4581, зобов`язання відповідача щодо здійснення постачання теплової енергії у гарячій воді за спірним договором було нівельовано на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 205 Господарського кодексу України у зв`язку з неможливістю його виконання,

Згідно ст.607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає .

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється : виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.205 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає , якщо інше не передбачено законом.

Відповідач був обізнаний з рішеннями Київської міської ради про строк дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001р. до 26.04.2018р., її припинення з 27.04.2018р., наявності права користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» , до 30 квітня 2018 року включно та неможливість виконання своїх обов`язків перед позивачем з цього терміну, а тому, діючи добросовісно, повинен був повідомити позивача про неможливість виконання свого зобов`язання за договором та повернути зайво отримані від позивача кошти в сумі 33 328,72грн.

Вказане свідчить про винну неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання за укладеним договором, що має наслідком трансформацію зобов`язання відповідача за вказаним договором, а саме припинення зобов`язання з поставки теплової енергії та виникнення зобов`язання з повернення виконаного позивачем зобов`язанням зі сплати коштів в сумі 33 328,72грн.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Водночас, суд зазначає, що оскільки з 30.04.2018р. АТ "Київенерго" було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018р., теплова енергія позивачу відповідачем поставлятись не могла і у дійсності фактично не поставлялась.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у поверненні позивачу грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави у розмірі 33 328,72грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава , на якій воно було набуте, згодом відпала . Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем були перераховані спірні кошти, які позивач просить стягнути (повернути), однак зобов`язання за цим договором щодо надання послуг з постачання теплової енергії припинилось у зв`язку з неможливістю його виконання, суд доходить висновку, що у зв`язку з припиненням зобов`язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала , а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем (знаходяться у нього) без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 33 328,72грн.

Судом встановлено, що претензія позивача №8-998 від 27.12.2018 з вимогою щодо повернення коштів за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №9608014 від 01.05.2001 в сумі 33 328,72грн. отримана відповідачем 02.01.2019.

Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.

Таким чином, оскільки ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, та відповідно позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м. Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов`язки згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №9608014 від 01.05.2001 про постачання теплової енергії у гарячій воді, враховуючи, приписи ст.1212 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про повернення суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 33 328,72грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст.210, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства Київенерго (юридична адреса: 85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, фактичне місцезнаходження 04050, м. Київ, вул. Мельникова, б.31, ідентифікаційний код 00131305) на користь Державного підприємства Українська геологічна компанія (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, б.10, ідентифікаційний код 38078094) 33 328,72грн. безпідставно набутого майна (грошових коштів), 1921,00грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 28.10.2019р.

Суддя В.І. Матюхін