Рішення

від 29.10.2019 по справі 911/2077/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2077/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомленням (виклику) сторін

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Интелком , м.Київ

до Публічного акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд , с.Чайки Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення грошових коштів

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 15.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Интелком (далі - позивач, ТОВ Интелком ) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд (далі - відповідач, Управління) про стягнення з останнього, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.09.2019, основного боргу у розмірі 27 124,00грн, інфляційних втрат у розмірі 2 869,74грн, 3% річних у розмірі 1 369,96грн та пені у розмірі 4 819,15грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00грн та понесені позивачем витрати на професійну правову допомогу.

Позовну заяву обґрунтовує ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору №0801/17 від 03.01.2017 в частині вчасної оплати наданих позивачем послуг.

1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подав відзив на позовну заяву, в якому просив ухвалити рішення з урахуванням заперечень викладених у відзиві. Зазначив, що договір №0801/17 від 03.01.2017 припинив свою дію 31.12.2017, а тому послуги, які надавались у лютому є позадоговірними та до них застосовуються положення ч. 2 ст. 530 ЦК України. Претензія позивача №16 від 23.07.2019 надійшла на адресу відповідача 25.07.2019. Семиденний строк для проведення розрахунку спливає 01.08.2019, а першим днем прострочення зобов`язань є 02.08.2019. Таким чином, за розрахунками відповідача 3% річних складає 31,21грн за період прострочення з 02.08.2019 по 15.08.2019. Зазначає, що всього заборгованість відповідача перед позивачем за зобов`язаннями складає 26 974,63грн. Вказує на пропущення позивачем строку позовної давності до вимоги про стягнення пені. Крім того, зазначає про те, що позивачем було невірно розраховано 3% річних та інфляційні втрати.

1.3. У відповіді на відзив ТОВ Интелком зазначив про наявність додаткової угоди до договору №0801/17 від 03.01.2017, якою було продовжено строк його дії, а саме, до 28.02.2018. Щодо заяви відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, останній зазначив, що нараховує пеню з урахуванням вимог ст. 232 ГК України та в межах строку позовної давності, відповідно до ст. 258 ЦК України. Вказує, що відповідач, підписуючи акт звірки взаєморозрахунків визнав, що у останнього наявна перед позивачем заборгованість у розмірі 27 124,00грн, тобто, вчинив дії, що свідчать про визнання боргу. Таким чином, з урахуванням ч. 1 ст. 264 ЦК України, розраховує пеню з 01.01.2019.

1.4. Відповідач, скористався правом передбаченим ст. 167 ГПК України, та подав заперечення на відповідь позивача в якому наголосив на тому, що позивач пропустив строк позовної давності щодо пред`явлення вимоги про стягнення пені з Управління. Крім того, надав контр-розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого, 3% річних складають 1 365,50грн, а інфляційні втрати - 2 780,86грн.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 29.08.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано учасникам справи подати до суду у встановлений строк заяви по суті справи, передбачені ст. 161 ГПК України.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

03.01.2017 між Управлінням (замовник) та ТОВ Интелком (виконавець) укладено договір №0801/17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі Управління, вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, призначених для користувача робочих станцій (персональних комп`ютерів), периферійної техніки, з консультації персоналу щодо роботи з комп`ютерною технікою, а також представлення інтересів Управління по взаємовідносинах з третіми особами, що виконують будь-які роботи з автоматизації виробничої діяльності Управління на базі прикладного та системного програмного забезпечення, що використовується на призначених для користувача персональних робочих станціях (комп`ютерах) та консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку в автоматизованій системі управління фінансово-економічної діяльності Управління (т. 1 а.с. 20-21).

Щомісячна вартість послуг становить 11 301,67грн окрім того ПДВ 20% - 2 260,33грн. Разом з ПДВ - 13 562,00грн, згідно з протоколом погодження договірної ціни (п. 2.1 Договору).

Після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, документом, що підтверджує надання послуг є акт здачі-приймання наданих послуг, який оформляється щомісячно і підписується представниками обох сторін.

За порушення терміну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг (п. 6.2 Договору).

Договір вступає в силу з 04.01.2017 і діє до 31.12.2017, а в відносинах розрахунків, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 Договору).

19.12.2017 між замовником та виконавцем укладено додаткову угоду до договору №1, у якій погоджено строк дії Договору до 28.02.2018, а в відносинах розрахунків, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (т. 1 а.с. 93).

На виконання умов Договору, виконавцем було надано замовнику відповідні послуги на загальну суму 189 868,00грн, що підтверджується актами надання послуг: від 01.03.2017 №24 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у січні 2017 року); від 10.03.2017 №33 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у лютому 2017 року); від 31.03.2017 №47 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у березні 2017 року); від 28.04.2017 №80 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у квітні 2017 року); від 31.05.2017 №107 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у травні 2017 року); від 30.06.2017 №131 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у червні 2017 року); від 31.07.2017 №158 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у липні 2017 року); від 31.08.2017 №180 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у серпні 2017 року); від 29.09.2017 №204 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у вересні 2017 року); від 31.10.2017 №216 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у жовтні 2017 року); від 30.11.2017 №235 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у листопаді 2017 року); від 29.12.2017 №253 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у грудні 2017 року); від 20.02.2018 №25 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у січні 2018 року); від 28.02.2018 №36 на суму 13 562,00грн (за надані послуги у лютому 2018 року). Вказані акти підписані без зауважень та скріплені печатками сторін Договору (т. 1 а.с. 26-39).

У свою чергу, замовником були оплачені надані виконавцем послуги частково на суму 162 744,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 40-44):

№114 від 10.05.2017 на суму 40 686,00грн (призначення платежу: згідно актів №№24, 33, 47);

№558 від 10.07.2017 на суму 55 000,00грн (призначення платежу: згідно договору №0801/17 від 03.01.2017);

№172 від 10.08.2017 на суму 32 000,00грн (призначення платежу: згідно договору №0801/17 від 03.01.2017);

№875 від 26.10.2017 на суму 10 000,00грн (призначення платежу: згідно договору №0801/17 від 03.01.2017);

№272 від 01.12.2017 на суму 25 058,00грн (призначення платежу (з урахуванням листа №208/1 від 30.12.2017, т. 1 а.с. 45): оплата за обслуговування комп`ютерної мережі згідно дог. №0801/17 від 03.01.2017).

24.07.2019 ТОВ Интелком направлено на адресу Управління претензію №16 від 23.07.2019, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення від 24.07.2019, у якій просив замовника оплатити протягом 3-ох банківських днів з дня отримання претензії основний борг у розмірі 27 124,00грн, інфляційне збільшення 3 048,58грн, 3% річних у розмірі 1 259,60грн; пеню у розмірі 4 650,47грн.

Доказів, які б вказували на протилежне учасниками справи суду надано не було.

4. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачу заборгованість у розмірі 27 124,00грн, останнім були нараховані Управлінню штрафні та фінансові санкцій та подано відповідний позов до суду.

5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

5.1. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Із змісту п. 7.1 Договору вбачається, що сторонами було погоджено строк його дії до 31.12.2017. У подальшому, 17.12.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою продовжено строк його дії до 28.02.2018. Зазначена додаткова угода підписана обома сторонами без зауважень та скріплено їх печатками. Доказів визнання недійсною відповідної додаткової угоди відповідачем суду надано не було.

За таких обставин, твердження Управління про те, що строк дії Договору припинився 31.12.2017 та до правовідносин, які склались між сторонами після 31.12.2017 застосовуються положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом до уваги не приймається.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 3.1. Договору сторони домовились, що замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов`язання в частині надання відповідних послуг, що підтверджується відповідними актами надання послуг, підписаними сторонами без зауважень, на загальну суму 189 868,00грн.

У той час, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару виконав лише частково на загальну суму 162 744,00грн, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата наданих ТОВ Интелком послуг є одним з основних обов`язків Управління, належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 27 124,00грн (189 868,00-162 744,00=27 124,00).

5.2. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати заборгованості за надані послуги, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 819,15грн за період з прострочення з 01.01.2019 по 01.07.2019. З цього приводу суд зазначає наступне.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як зазначалось вище, п. 6.2 Договору встановлено, що за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Відповідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Так, відповідачем у відзиві було зазначено про застосування строку позовної давності до вимоги про нарахування пені.

Проте, як зазначає позивач у відповіді на відзив, Управління, підписавши акт звірки взаємних розрахунків від 31.11.2018, вчинило дії, що свідчать про визнання боргу, а тому строк позовної давності перервався на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України, у зв`язку із чим пеня нараховується з 01.01.2019. Із даним твердженням ТОВ Интелком суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

При дослідженні наявності зазначених в ч. 1 ст. 264 ЦК України обставин необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №905/1562/18).

На підтвердження того, що у відповідача є заборгованість, позивачем надано суду, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2017 року по грудень 2018 року, із змісту якого вбачається, що в Управління наявна заборгованість, щодо якої виник спір у даній справі, у розмірі 27 124,00грн. Указаний акт підписаний з боку ТОВ Интелком - директором Дробот Ю.М. та з боку Управління - начальником Загалюк М.В.

Таким чином, Управління, підписавши вказаний акт, фактично визнало наявну у нього заборгованість у розмірі 27 124,00грн.

Проте, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (аналогічна постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №903 у справі №903/962/17, від 10.06.2019 у справі №911/935/18, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18).

Ураховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо пред`явлення вимоги про стягнення з відповідача пені не переривався, а тому у позивача наявне право на пред`явлення вимоги щодо стягнення пені у строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначалось, позивачем були надані послуги відповідачу у січні 2018 року на суму 13 562,00грн, що підтверджується актом надання послуг №25 від 20.02.2018 та у лютому 2018 року, що підтверджується актом надання послуг №36 від 28.02.2018.

Ураховуючи п. 3.1 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити надані позивачем послуги у січні 2018 року до 06.03.2018 та надані позивачем послуги у лютому до 15.03.2018, чого відповідачем здійснено не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, у позивача наявне було право нараховувати пеню:

за період з 07.03.2018 по 07.09.2018 (за неоплачені вчасно Управлінням послуги, які були надані ТОВ Интелком у січні 2018 року) та звернутись із вимогою про її стягнення до 07.03.2019;

за період з 16.03.2018 по 16.09.2018 (за неоплачені вчасно Управлінням послуги, які були надані ТОВ Интелком у лютому 2018 року) та звернутись із вимогою про її стягнення до 16.03.2019.

Проте, позивач звернувся із даним позовом до суду 15.08.2019, а відтак, суд дійшов висновку, що ТОВ Интелком пропущено строк позовної давності щодо пред`явлення вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 819,15грн, а відтак відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

5.3. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, щодо сплати заборгованості за надані послуги, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 369,96грн за періоди прострочення з 17.03.2017 по 10.05.2018 та з 05.03.2018 по 11.09.2019. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (т. 1 а.с. 96) у розмірі 1 369,96грн вважає його арифметично неправильним оскільки позивачем розраховувались санкції на загальний розмір заборгованості, тоді як останній зобов`язаний обраховувати 3% річних на суму 13 562,00грн по кожному акту надання послуг окремо. Крім того, позивачем невірно визначено початок прострочення заборгованості за актом №25 від 20.02.2018, оскільки останнім включено у період оплати вихідні дні (24 та 25 лютого 2018 року), тоді як п.3.1 Договору передбачено, що замовник оплачує послуги протягом 10-ти банківських днів.

Так, розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума 3% річних = С х 3 : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Таким чином, правильним розрахунком 3% річних є:

1) за актом №24 від 01.03.2017 за період з 17.03.2017 по 24.03.2017:

13 562,00х3:100х8:365=8,92;

2) за актом №33 від 10.03.2017 за період з 25.03.2017 по 14.04.2017: 13 562,00х3:100х21:365=23,41;

3) за актом №47 від 31.03.2017 за період з 15.04.2017 по 10.05.2017: 13 562,00х3:100х26:365=28,98;

4) за актом №25 від 20.02.2018 за період з 07.03.2018 по 15.03.2018: 13 562,00х3:100х9:365=10,03;

5) за актом №36 від 28.02.2018 за період з 16.03.2018 по 11.09.2019: 13 562,00х3:100х545:365=607,50.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума 3 % річних за відповідні періоди,яка є правильною, обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача складає 678,84грн.

5.4. Разом з тим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, щодо сплати заборгованості за надані послуги, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 869,74грн за період з прострочення з 17.03.2017 по 10.05.2017 та з 05.03.2018 по 15.08.2019.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за вказані періоди, наданий позивачем (т. 1 а.с. 91-92), суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним в частині розрахунку за період з 15.04.2017 по 10.05.2017 та за період з 16.03.2018 по 15.08.2019, оскільки позивачем здійснено розрахунок не на окремі прострочені платежі за відповідними актами на суму 13 562,00грн, а на суму заборгованості за наростаючим підсумком.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу здійснюються з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/669/17).

Отже, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, правильним розрахунком інфляційних втрат є:

1) за актом №47 від 31.03.2017 за період з 15.04.2017 по 10.05.2017: 13 562,00х1,009-13 652,00=122,06;

2) за актом № 36 від 28.02.2018 за період з 16.03.2018 по 15.08.2019: 13 562,00х1,092-13 652,00=1 251,79грн.

Інфляційне збільшення суми заборгованості за періоди з 17.03.2017 по 14.04.2017 та з 05.03.2018 по 15.03.2018 не відбувалось, про що також зазначає позивач у своєму розрахунку.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума інфляційних втрат за відповідні періоди,яка є правильною, обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача складає 1 373,85грн.

6. Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як зазначив позивач у позовній заяві та клопотанні від 07.10.2019, останній очікує понести судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1 921,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 11 500,00грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На виконання зазначеного, позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019, акти здачі прийняття виконаних робіт №0708/4 від 07.08.2019, № 1109/10 від 11.09.2019 та №1109/11 від 11.09.2019, платіжні доручення №557 від 08.08.2019 на суму 8 500,00грн, №589 від 04.10.2019 на суму 2 000,00грн та №590 від 04.10.2019 (т. 1 а.с. 58-60, 63-64, 116-117, 119-120).

Проаналізувавши подані докази, суд вважає їх такими, які у своїй сукупності підтверджують витрати на правничу допомогу у розмірі 11 500,00грн.

Водночас, Управлінням не було подано жодних заяв або клопотань у відповідності до ч.ч. 5,6 ст. 126 ПК України про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 46, 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Київметробуд (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, ідентифікаційний код 01387432) в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, ідентифікаційний код 01392580) 27 124,00грн (двадцять сім тисяч сто двадцять чотири грн 00 коп) основного боргу, 678,84грн (шістсот сімдесят вісі грн 84 коп) 3% річних, 1 373,85грн (одна тисяча триста сімдесят три грн 85 коп) інфляційних втрат, 1 549,03грн (одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять грн 03 коп) судового збору, 9 273,23грн (дев`ять тисяч двісті сімдесят три грн 23 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Интелком (04210, м.Київ, Оболонський р-н, вул. Кульженків Сім`ї, буд. 35, ідентифікаційний код 32772435)

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Київметробуд (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, ідентифікаційний код 01387432) в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, ідентифікаційний код 01392580)

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення складений та підписаний 29.10.2019.