Постанова

від 22.01.2020 по справі 911/2077/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа№ 911/2077/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

без повідомлення (виклику) учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2019 у справі №911/2077/19 (суддя Янюк О.С., повний текст складено - 29.10.2019) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Интелком до публічного акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Интелком звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд про стягнення 27 124,00 грн. основного боргу, 2 869,74 грн. інфляційних збитків, 1 310,87 грн. 3% річних та 4 650,47 грн. пені.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №0801/17 від 03.01.2017 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Згодом, від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 27 124,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 869,74 грн., 3% річних у розмірі 1 369,96 грн. та пеню у розмірі 4 819,15 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2019 у справі №911/2077/19 позов задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд 27 124,00 грн. основного боргу, 678,84 грн. 3% річних, 1 373,85 грн. інфляційних втрат, 1 549,03 грн. судового збору та 9 273,23 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежним чином виконано договірні зобов`язання в частині здійснення повної оплати за надані послуги. Відтак, за висновком суду вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27 124,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Разом з тим, встановивши факт порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, суд відмовив у позові в частині стягнення 4 819,15 грн. пені, через пропуск строку позовної давності щодо пред`явлення такої вимоги. В свою чергу, часткове задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат мотивоване тим, що у їх розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, а також невірно визначено початок прострочення заборгованості за актом №25 від 20.02.2018 (при нарахуванні 3% річних). Тому, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 678,84 грн. 3% річних та 1 373,85 грн. інфляційних втрат. Крім того, на відповідача покладено 9 273,23 грн. витрат на професійну правничу допомогу (розподілених пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2019 та прийняти нове - про закриття провадження у справі.

Апелянт заперечує наявність у нього заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі, вказуючи, що розрахунки з оплати наданих послуг проведено ним у повному обсязі. За доводами апелянта, до спірних правовідносин положення договору №0801/17 від 03.01.2017 не підлягають застосуванню, в тому числі в частині визначення порядку оплати наданих послуг, оскільки вказані відносини виникли до укладення договору, на підставі замовлення №38 від 01.01.2017, що відображено в актах надання послуг. Тому, посилаючись на відсутність будь-яких погоджених сторонами строків оплати наданих послуг, скаржник вважає, що відповідачем не було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак, за твердженнями апелянта, суд наведеного не врахував, не застосував положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, у повній мірі не дослідив обставин справи, що призвело до прийняття передчасного та необґрунтованого рішення. Крім того, за доводами апелянта в оскаржуваному рішенні суд покладаючи на відповідача витрати на правничу допомогу не врахував, що позивачем було сплачено грошові кошти не адвокату Стеців Р.І., а ФОП Стеців Р.І., яка не є стороною договору про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019 та не є надавачем послуг за відповідними актами здачі-приймання робіт по стягненню заборгованості з відповідача, що на думку апелянта, свідчить про недоведеність факту перерахування таких коштів позивачем адвокату.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі №911/2077/19 є вимога про стягнення 36 182,85 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України та підлягає розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заяв чи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством Київметробуд в особі Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Интелком (виконавець) 03.01.2017 було укладено договір №0801/17 за умовами п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі УРБ ПАТ Київметробуд , вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, призначених для користувача робочих станцій (персональних комп`ютерів), периферійної техніки, з консультації персоналу щодо роботи з комп`ютерною технікою, а також представлення інтересів УРБ ПАТ Київметробуд по взаємовідносинах з третіми особами, що виконують будь-які роботи з автоматизації виробничої діяльності УРБ ПАТ Київметробуд на базі прикладного та системного програмного забезпечення, що використовується на призначених для користувача персональних робочих станціях (комп`ютерах) та консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку в автоматизованій системі управління фінансово-економічної діяльності УРБ ПАТ Київметробуд .

Відповідно до п. 2.1 договору щомісячна вартість послуг становить 11 301,67 грн. окрім того ПДВ 20% - 2 260,33 грн. Разом з ПДВ - 13 562,00 грн., згідно з Протоколом погодження договірної ціни.

Після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць. Оплата наданих послуг проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно п. 4.1 договору, документом, що підтверджує надання послуг є акт здачі-приймання наданих послуг, який оформляється щомісячно і підписується представниками обох сторін.

Пунктом 6.2 договору визначено, що за порушення терміну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Договір вступає в силу з 03.01.2017 і діє до 31.12.2017, а в відносинах розрахунків, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 договору).

Згодом, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 19.12.2017 до договору №0801/17 від 03.01.2017, у якій погоджено строк дії договору до 28.02.2018, а у відносинах розрахунків, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було надано послуги відповідачу на загальну суму 189 868,00 грн., що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами надання послуг.

Разом з тим, за твердженнями позивача, відповідачем частково здійснено оплату наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 27 124,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №16 від 23.07.2019, в якій вимагав виконати свої зобов`язання за договором належним чином та перерахувати на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Интелком суму заборгованості в розмірі 27 124,00 грн., інфляційне збільшення - 3 048,58 грн., 1 259,60 грн. 3% річних та 4 650,47 грн. пені за порушення умов оплати наданих послуг.

Однак, відповідач вимоги претензії не виконав, борг не погасив, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції позов задоволено частково.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №0801/17 від 03.01.2017, виконавцем було надано замовнику послуги на загальну суму 189 868,00 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, а саме: від 01.03.2017 №24 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у січні 2017 року); від 10.03.2017 №33 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у лютому 2017 року); від 31.03.2017 №47 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у березні 2017 року); від 28.04.2017 №80 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у квітні 2017 року); від 31.05.2017 №107 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у травні 2017 року); від 30.06.2017 №131 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у червні 2017 року); від 31.07.2017 №158 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у липні 2017 року); від 31.08.2017 №180 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у серпні 2017 року); від 29.09.2017 №204 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у вересні 2017 року); від 31.10.2017 №216 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у жовтні 2017 року); від 30.11.2017 №235 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у листопаді 2017 року); від 29.12.2017 №253 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у грудні 2017 року); від 20.02.2018 №25 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у січні 2018 року); від 28.02.2018 №36 на суму 13 562,00 грн. (за надані послуги у лютому 2018 року).

Разом з тим, положенням п. 3.1 договору передбачено, що після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць.

Однак, відповідач частково оплатив послуги на загальну суму - 162 744,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями - №114 від 10.05.2017 на суму 40 686,00 грн., №558 від 10.07.2017 на суму 55 000,00 грн., №172 від 10.08.2017 на суму 32 000,00 грн., №875 від 26.10.2017 на суму 10 000,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення №272 від 01.12.2017 на суму 48 000,00 грн., з яких за послуги згідно договору №0801/17 від 03.01.2017 оплачено 25 058,00 грн., що вбачається зі змісту листа ПАТ Киїметробуд №208/1 від 30.12.2017.

Отже, відповідач будучи обізнаним про вартість наданих послуг, яка підлягає сплаті за кожний місяць згідно умов договору, не виконав покладений на нього обов`язок щодо перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10-ти банківських днів у сумі 27 124,00 грн. за актами надання послуг №25 від 20.02.2018 та №36 від 28.02.2018.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем за надані послуги згідно договору №0801/17 від 03.01.2017 вищезазначеної суми, як вірно зазначив суд першої інстанції, вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 27 124,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вказаним спростовуються доводи апелянта про належне виконання ним зобов`язань в частині здійснення повної оплати за надані послуги. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що заборгованість перед позивачем за актами №25 від 20.02.2018 та №36 від 28.02.2018 складає 27 124,00 грн. Водночас, жодних доказів, які б підтверджували перерахування залишкової суми на рахунок позивача апелянтом не надано, а відтак, його позиція документально не доведена.

Крім того, скаржник посилається на те, що до спірних правовідносин положення договору №0801/17 від 03.01.2017 не підлягають застосуванню, в тому числі, в частині визначення порядку оплати наданих послуг, оскільки вказані відносини виникли до укладення договору, на підставі замовлення №38 від 01.01.2017.

Колегією суддів відхиляються наведені доводи апелянта, оскільки відносини між сторонами є договірними, а їх виникненню передувало оформлення ПАТ Київметробуд замовлення №38 від 01.01.2017. При цьому, про наявність договірних відносин свідчить зміст наявних у справі актів надання послуг, в яких міститься посилання на договір №0801/17 від 03.01.2017.

Також, в першій інстанції відповідач зазначав про те, що оскільки строк дії договору припинився 31.12.2017, то правовідносини, які склалися між сторонами після 31.12.2017 є позадоговірними. Натомість, вказані твердження суд правомірно відхилив, з огляду на наявність укладеної між сторонами додаткової угоди №1 від 19.12.2017, в якій сторонами погоджено строк дії договору до 28.02.2018, а у відносинах розрахунків, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Стосовно вимог позивача про стягнення 4 819,15 грн. пені, 1 369,96 грн. 3% річних та 2 869,74 грн. інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, колегія суддів зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Згідно наданого позивачем розрахунку, за несвоєчасну оплату наданих послуг, ним нараховано відповідачу 4 819,15 грн. пені за період з 01.01.2019 по 01.07.2019, 1 369,96 грн. 3% річних за періоди прострочення з 16.03.2017 по 10.05.2018 та з 05.03.2018 по 11.09.2019 і 2 869,74 грн. інфляційних втрат за періоди з 17.03.2017 по 10.05.2017 та з 05.03.2018 по 15.08.2019 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Разом з тим, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив наступне.

Так, суд відмовив у стягненні 4 819,15 грн. пені через пропуск позивачем строку позовної давності щодо пред`явлення такої вимоги.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, оскільки як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, з вимогою про стягнення пені за несвоєчасно оплачені послуги у січні 2018 року позивач мав звернутися до 07.03.2019, а з вимогою про стягнення пені за несвоєчасно оплачені послуги у лютому 2018 року мав звернутися до 16.03.2019, тоді як позивач звернувся з позовом до суду 15.08.2019, а отже з пропуском встановленого річного строку позовної давності.

При цьому, суд обґрунтовано відхилив твердження позивача про переривання строку позовної давності на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України, внаслідок визнання відповідачем боргу підписанням акту звірки взаємних розрахунків від 31.11.2018, у зв`язку з чим, позивачем нарахована пеня з 01.01.2019, оскільки за висновком суду, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами, що узгоджується з позицією Верховного Суду.

В свою чергу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку із допущенням арифметичних помилок.

Так, розрахунок 3% річних здійснено на загальний розмір заборгованості, тоді як має обраховуватися на суму 13 562,00 грн. по кожному акту надання послуг окремо. При цьому, позивачем невірно визначено початок прострочення заборгованості за актом №25 від 20.02.2018, оскільки останнім включено у період оплати вихідні дні (24 та 25 лютого 2018 року), оскільки згідно п. 3.1 договору передбачено, що замовник оплачує послуги протягом 10-ти банківських днів.

Крім того, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично неправильним в частині розрахунку за період з 15.04.2017 по 10.05.2017 та за період з 16.03.2018 по 15.08.2019, оскільки позивачем здійснено нарахування не на окремі прострочені платежі за відповідними актами на суму 13 562,00 грн., а на суму заборгованості за наростаючим підсумком.

Тому, за вірним перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 678,84 грн. 3% річних та 1 373,85 грн. інфляційних втрат.

Твердження апелянта про те, що відносини між сторонами є позадоговірними, оскільки виникли до укладення договору, на підставі замовлення №38 від 01.01.2017, а відтак, застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, колегією суддів відхиляються, зважаючи на встановлені судом обставини наявності у сторін саме договірних відносин, про що зазначалося вище.

Крім того, з огляду на підтвердження позивачем належними доказами понесених ним витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019, акти здачі приймання виконаних робіт №0708/4 від 07.08.2019, №1109/10 від 11.09.2019 та №1109/11 від 11.09.2019, платіжні доручення №557 від 08.08.2019 на суму 8 500,00грн, №589 від 04.10.2019 на суму 2 000,00 грн. та №590 від 04.10.2019), судом правомірно стягнуто з відповідача 9 273,23 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, за твердженнями апелянта у акті здачі приймання виконаних робіт №0708/4 від 07.08.2019 на суму 8 500,00 грн. не зазначено номер справи, натомість міститься посилання, що адвокатом проведена робота по заборгованості ПАТ Київметробуд в особі УРБ ПАТ Київметробуд …. . Вказане, на думку скаржника, є недопустимим, оскільки крім даної справи, у судовому порядку розглядається справа №911/2058/19, предметом розгляду якої є спір, що виник між тими ж сторонами по наданню послуг за іншим договором.

Ознайомившись зі змістом рішення у справі №911/2058/19, відомості про яке містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів встановила, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час розгляду справи №911/2058/19, ним надано суду …копію договору про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Интелком та адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №000164, копію ордеру серія ТР №054561 на надання правової допомоги, акт здачі-приймання виконаних робіт за договором №1707/19 від 17.07.2019 про надання правової допомоги від 06.08.2019 на суму 8 500,00 грн. , платіжне доручення №549 від 07.08.2019 на суму 8 500,00 грн., платіжне доручення №580 від 26.09.2019 на суму 500,00 грн., акт здачі-приймання виконаних робіт за договором №1707/19 від 17.07.2019 про надання правової допомоги від 30.09.2019 на суму 500,00 грн., платіжне доручення №564 від 17.09.2019 на суму 1000,00 грн., акт №0608/3/1 здачі прийняття виконаних робіт за договором №1707/19 від 17.07.2019 про надання правової допомоги від 12.09.2019 на суму 1 000,00 грн., платіжне доручення №579 від 26.09.2019 на суму 500,00 грн., акт №0608/3/2 здачі-прийняття виконаних робіт за договором №1707/19 від 17.07.2019 про надання правової допомоги від 16.09.2019 на суму 500,00 грн…. .

Тобто, акти здачі-приймання виконаних робіт за договором №1707/19 від 17.07.2019 про надання правової допомоги, подані позивачем у справі №911/2058/19 не є тотожними та ідентичними актам наявним у даній справі (не співпадають дата і номер).

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що акт здачі-приймання виконаних робіт №0708/4 від 07.08.2019 на суму 8 500,00 грн. є належним і достатнім підтвердженням обсягу наданих позивачу послуг адвокатом Стеців Р.І. під час розгляду справи №911/2077/19.

Посилання скаржника на те, що йому не було відомо стосовно актів здачі приймання виконаних робіт №1109/10 від 11.09.2019 та №1109/11 від 11.09.2019 до винесення судом оскаржуваного рішення, колегією суддів не приймаються, оскільки звернувшись з апеляційною скаргою та вже знаючи про наведені акти, апелянт жодним чином не обґрунтував підстав непогодження з цими актами, а також не зазначив заперечень щодо переліку та вартості послуг вказаних у цих актах.

Крім того, за доводами апелянта в оскаржуваному рішенні суд покладаючи на відповідача витрати на правничу допомогу не врахував, що позивачем було сплачено грошові кошти не адвокату Стеців Р.І., а ФОП Стеців Р.І., яка не є стороною договору про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019 та не є надавачем послуг за відповідними актами здачі-приймання робіт по стягненню заборгованості з відповідача, що на думку апелянта, свідчить про недоведеність факту перерахування таких коштів позивачем адвокату.

З приводу наведеного слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно зі свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2017 серії ТР №000164, Стеців Р.І. має право на заняття адвокатською діяльністю.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, в матеріалах справи, крім іншого, містяться платіжні доручення: №557 від 08.08.2019 на суму 8 500,00 грн. (призначення платежу - за надання правової допомоги зг. дог. №1707/19 від 17.07.2019, акт №0708/4 від 07.08.2019); №589 від 04.10.2019 на суму 2 000,00 грн. (призначення платежу - за склад. док. (відповідь на відзив) на 4 стор. у справі 911/2077/19 (11.09.19) зг. дог. №1707/19 від 17.07.19, акт №1109/10 від 11.09.2019); №590 від 04.10.2019 на суму 1 000,00 грн. (призначення платежу - за склад. док. (заява про уточ. позов. вимог) на 2 стор. у справі №911/2077/19 зг.дог. №1707/19 від 17.07.19, акт №1109/11 від 11.09.2019).

Отже, як вбачається з призначення платежу вказаних платіжних доручень, позивачем було перераховано кошти саме адвокату Стеців Р.І. за надану ним професійну правничу допомогу у даній справі, чим спростовуються твердження відповідача про недоведеність факту перерахування таких коштів товариством з обмеженою відповідальністю Интелком безпосередньо адвокату.

Враховуючи викладене, доводи апелянта не спростовують факт порушення виконання ним своїх зобов`язань за договором та обставини встановлені в судовому рішенні, у зв`язку з чим, відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Интелком та стягнення з публічного акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд на користь позивача 27 124,00 грн. основного боргу, 678,84 грн. 3% річних, 1 373,85 грн. інфляційних втрат та 9 273,23 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Управління реконструкції та будівництва ПАТ Київметробуд залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2019 у справі №911/2077/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 22.01.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко