Постанова

від 29.10.2019 по справі 910/16477/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16477/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Шаповала Б. А.,

відповідача - Крижового Д .В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 2 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання зобов`язання припиненим, визнання відсутнім права,

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" (далі - ТОВ "Сервіс на Саксаганського") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо") про визнання зобов`язання між ТОВ "Сервіс на Саксаганського" та ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими шляхом їх повного належного виконання на підставі статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України); визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Сервіс на Саксаганського" у зобов`язаннях за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього); визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_3 і ПАТ "Банк Камбіо", посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н. В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845.

2. Позовні вимоги про визнання зобов`язання припиненим, визнання відсутнім права обґрунтовані тим, що відповідач не визнав факту виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, а також факту припинення цих зобов`язань належним виконанням згідно статті 599 ЦК України та статті 203 ГК України. Також позивач вважає, що право іпотеки відповідача за договором іпотеки є таким, що припинилося на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/16477/18 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що ОСОБА_2 є кредитором банку та при укладенні договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 третьою особою отримано переваги від банку перед іншими кредиторами банку, а тому комісією з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності правомірно віднесено зазначений договір, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та фізичною особою ОСОБА_2 до нікчемних. Таким чином, цей договір в силу статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не створює юридичних наслідків, а тому не можливо вважати, що внаслідок списання коштів з рахунку ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором зобов`язання позивача за кредитним договором були виконані належним чином.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/16477/18 рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено повністю. Визнано зобов`язання між ТОВ "Сервіс на Саксаганського" та ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими шляхом їх повного належного виконання. Визнано відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Сервіс на Саксаганського" у зобов`язаннях за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього). Визнано відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_3 і ПАТ "Банк Камбіо", посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н. В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845.

6. Постанова мотивована тим, що позовні вимоги про визнання зобов`язання між ТОВ "Сервіс на Саксаганського" та ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими є обґрунтованими, оскільки зобов`язання зі сплати сум основної заборгованості та процентів за користування коштами були повністю сплачені на користь банку. Водночас договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 не є нікчемним у розумінні статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

7. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/16477/18, ПАТ "Банк Камбіо" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/16477/18 залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_2 договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним. Також заявник вважає, що договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 є удаваним.

9. Крім того, скаржник стверджує, що судом не взято до уваги, що докази реального виконання кредитного договору позивачем не надавалися. Також суд не взяв до уваги, що відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

10. Також заявник зазначає, що спірні правочини не могли бути вчинені відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо".

11. Апеляційний господарський суд не взяв до уваги правові позиції Верховного Суду викладені у справах № 910/10371/16, № 910/7085/16.

12. Також у касаційній скарзі зазначене клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на думку скаржника, судова практика не має єдності у питаннях щодо наслідків розрахунку за договором, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитора, відкритому в банку, всупереч забороні, встановленої постановою правління Національного банку України. Зокрема, заявник вказує на постанови Верховного Суду у справах № 910/10371/16, № 910/10572/17, № 755/7957/16-ц. У клопотанні ПАТ "Банк Камбіо" вважає, що доцільним є роз`яснити наслідки порушення порядку звернення стягнення на предмет застави та укладення правочинів без погодження з куратором банку у період дії особливого режиму контролю за його діяльністю. На думку скаржника, на теперішній час суди по різному тлумачать зазначені обставини.

13. Дослідивши наведені скаржником доводи та беручи до уваги положення частини 5 статті 302 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення зазначеного клопотання без задоволення з таких підстав. З аналізу рішень у справах, на які посилається скаржник, вбачається, що вони стосуються різних правовідносин, що не заперечує і сам скаржник, а узагальнення обставин, які мають подібні ознаки, не може вказувати на наявність виключної правової проблеми. Вказуючи на проблемність зазначених питань, заявник робить узагальнені висновки щодо недотримання однакової правової позиції судами, що призводить до правової невизначеності, проте не наводить прикладів постанов Верховного Суду, які б за аналогічних правовідносин дійшли протилежних висновків.

14. Крім того, скаржником подано клопотання про закриття провадження у справі № 910/16477/18. Клопотання обґрунтоване посиланням на постанови Верховного Суду від 11.05.2018 у справі № 910/12294/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, у яких Суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту. Однак, колегія суддів відхиляє зазначені доводи заявника, оскільки відповідні висновки у зазначених справах стосуються іншого предмету спору, зокрема визнання договору неукладеним, а тому не може бути підставою для закриття провадження у справі № 910/16477/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтримує доводи ПАТ "Банк Камбіо" і просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/16477/18 та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019.

16. ТОВ "Сервіс на Саксаганського" у відзиві на касаційну скаргу вказує на безпідставність доводів скаржника, які суд апеляційної інстанції вже спростував, а тому просить залишити без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/16477/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Як установили суди попередніх інстанцій і вбачається із матеріалів справи, 24.04.2013 між ПАТ "Банк Камбіо" (кредитор, банк) та ТОВ "Сервіс на Саксаганського" (позичальник) укладено кредитний договір № 008/1-2013/840 (далі - кредитний договір) з урахуванням додаткових від 29.11.2013 та від 01.09.2014.

18. Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 750 000, 00 доларів США і надає йому кредитні кошти на ведення фінансово-господарської діяльності та поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитом 15 % річних.

19. Кредит надається позичальнику строком з 29.11.2013 до 22.04.2014 (пункту 1.3 кредитного договору).

20. Додатковою угодою від 02.12.2013 внесено зміни до кредитного договору та визначено 11 % річних за користування кредитом. Додатковою угодою від 13.03.2014 внесено зміни до кредитного договору та визначено, що кредит надається з 13.03.2014 до 30.11.2015.

21. Постановою Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" призначено з 19.08.2014 до 14.02.2015 куратором ПАТ "Банк Камбіо" службовця Національного Банку України. Також заборонено ПАТ "Банк "Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. У зв`язку із цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

22. У забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 24.04.2013 між ОСОБА_3 (іпотекодавець) і банком (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н. В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 51) (ЛІТЕРА Б), загальною площею 664, 60 м 2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки).

23. 10.09.2014 між ОСОБА_2 (заставодавець) та банком (заставодержателем) укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти), відповідно до якого в забезпечення виконання зобов`язань позивача перед відповідачем за кредитним договором ОСОБА_2 передав у заставу належні йому майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 699 901, 14 доларів США по договору № 218 дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "Classic" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 05.09.2014 з відповідачем.

24. 11.09.2014 банком здійснено договірне списання грошових коштів в сумі 699 901, 14 доларів США з рахунку заставодавця - ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , розміщених згідно договору № 218 дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "Classic" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 05.09.2014 з відповідачем у рахунок погашення заборгованості позивача перед банком за кредитними договором.

25. Довідкою від 11.09.2014 № 22/1967 банк повідомив позивача, що станом на 11.09.2014 ТОВ "Сервіс на Саксаганського" дострокового погасив 10.09.2014 заборгованість за кредитним договором і що будь-яка заборгованість перед банком за кредитним договором відсутня.

26. Зобов`язання ОСОБА_3 за договором іпотеки було припинено за заявою банку, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 24.09.2014, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання - кредитного договору, що підтверджується витягами з відповідного реєстру від 13.09.2014 № 26776757 та від 13.09.2014 № 26776780.

27. 04.12.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України № 472 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04.12.2014 № 140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо", згідно з яким із 05.12.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо".

28. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо" запроваджено строком на три місяці з 05.12.2014 по 04.03.2015.

29. 25.12.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 160 з 25.12.2014 відсторонено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича.

30. Також 25.12.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 161 з 25.12.2014 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича.

31. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.

32. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 212 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" на два роки до 01.03.2018 включно. Указаним рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Камбіо", провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича на два роки до 01.03.2018 включно.

33. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.02.2018 № 304 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" строком на один рік з 02.03.2018 до 01.03.2019 включно.

34. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.03.2018 № 900 уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації у ПАТ "Банк Камбіо" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Северина Юрія Петровича на строк з 30.03.2018 до 01.03.2019 включно.

35. Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.07.2018 № 109 затверджено акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у договорі застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014, укладеному між ПАТ "Банк Камбіо" та фізичною особою ОСОБА_2 на підставі якого ОСОБА_2 здійснив сплату заборгованості за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840, позичальника ТОВ "Сервіс на Саксаганського" та у правочині щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки від 24.04.2013 посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н. В. за реєстровим номером 845. Предмет іпотеки - нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 51) (літера Б), загальною площею 664,60 м 2 , розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які належать майновому поручителю ОСОБА_3 .

36. 14.02.2019 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 350 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" строком на один рік з 02.03.2019 до 01.03.2020 включно.

Джерела права

37. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

48. За змістом статті 202 ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

39. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

40. Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

41. Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

42. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

43. Згідно зі статтею 528 ЦК України Виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

44. За частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

45. Відповідно до статті 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення статті 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

46. відповідності до частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

47. Положеннями статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

48. У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

49. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

50. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

51. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

52. Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

53. За змістом статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на момент укладення договору застави від 10.09.2014, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Позиція Верховного Суду

54. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

55. Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із позовом в частині про визнання припиненим його зобов`язання за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) шляхом його повного і належного виконання за рахунок застави майнових прав, переданих ОСОБА_2 за договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014.

56. На думку відповідача, договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 є нікчемним. Нікчемність зазначеного договору, відповідно до акта комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, відповідач аргументує підставами, передбаченими пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

57. Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що наслідком невиконання зобов`язання забезпеченого заставою є одержання заставодержателем задоволення за рахунок заставленого майна (стаття 572 Цивільного кодексу України та стаття 1 Закону України "Про заставу"). Тобто внаслідок невиконання боржником свого зобов`язання за основним правочином (забезпеченим) застоводавець відступає своє право власності застоводержателю. Отже, передбачивши спірним договором також відступлення права вимоги, сторони фактично погодили наслідки невиконання зобов`язання боржником за кредитним договором, що прямо передбачено нормами Закону України "Про заставу" та ЦК України, а способом виконання (реалізацією) договору застави, як і договору відступлення права вимоги передбачили списання грошових коштів у рахунок заборгованості за кредитним договором.

58. Перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватися нікчемними, оскільки проведені на виконання цивільно-правових договорів, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц.

59. Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що за таким правочином майно (грошові кошти, що перебували на депозиті) було передано саме банку. Тобто суть правочину полягала в передачі у розпорядження банку коштів, якими повністю погашено зобов`язання боржника - ТОВ "Сервіс на Саксаганського" за кредитним договором та, відповідно, задоволення вимог банку за таким зобов`язанням.

60. Суд апеляційної інстанції також вірно зазначив, що у разі виконання основного зобов`язання забезпеченого заставою у повному обсязі, заставодавець не набуває переваг по відношенню до інших кредиторів, у зв`язку із чим, відсутні підстави стверджувати про нікчемність спірного договору на підставі пунктів 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

61. Щодо наслідків виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, то у відповідності із частинами 1, 3 статті 512, 528 ЦК України, Закону України "Про заставу", до майнового поручителя можуть перейти права кредитора в силу закону.

62. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, заборгованість за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 з урахуванням процентів за користування кредитним коштами була повністю погашена, правильним є висновок суду про припинення зобов`язань за вказаним договором.

63. Крім того, помилковими є доводи скаржника про недотримання положень постанови Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо", зокрема щодо проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено.

64. Так, постанова Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ не є нормативно-правовим актом, оскільки не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, є актом індивідуальної дії та має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована передусім на ПАТ "Банк Камбіо", якому вона адресована. Доказів обізнаності позивача і заставодавця з вказаною постановою банком не надано, а тому неможливо стверджувати про їх обізнаність зі змістом цієї постанови.

65. При цьому наслідком порушення такого акта індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до банку-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346, а не свідчить про нікчемність правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2018 у справі № 904/4954/18).

66. Крім того, зазначеною постановою встановлена заборона ПАТ "Банк "Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. У зв`язку із цим зобов`язано перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банкках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Однак, зазначене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами.

67. Хибними також є посилання скаржника на приписи статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки наведена у касаційній скарзі редакція статті не була чинною станом на вересень 2014 року.

68. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду викладені у справах № 910/10371/16, № 910/7085/16. Так, у справі № 910/10371/16 спірні правовідносини стосуються банківської установи, яка на момент виникнення спірних правовідносин була віднесена до категорії неплатоспроможних. Водночас у справі № 910/16477/18 яка розглядається, станом на дату укладення спірного договору застави ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних віднесений не був. Крім того, правовідносини у справі № 910/7085/16 стосуються обмежень, запроваджених Національним банком України щодо здійснення розрахунків в національній валюті - гривні, однак у справі № 910/16477/18 розрахунки здійснювалися в іноземній валюті - доларах США.

69. Стосовно доводів скаржника про те, що кредитний договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 є удаваним, колегія суддів звертає увагу на таке.

70. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин. Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З учиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Удавані правочини - це правочини з дефектами волі такого правочину та мети. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 925/1090/18).

71. Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

72. Водночас, доводів щодо визнання договору недійсним за ознаками удаваності заявником не наведено, як і не доведено того, що сторони вказаний договір не виконували. Зазначеного також не встановлено судами попередніх інстанцій.

73. Водночас, стосовно позовних вимог щодо визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Сервіс на Саксаганського" у зобов`язаннях за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) та визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_3 і ПАТ "Банк Камбіо" посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845, колегія суддів зазначає таке.

74. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

75. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

76. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

77. Частиною 2 статті 20 ГК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено визнання відсутності прав.

78. Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

79. Якщо сторона договору, укладеного з банком, не погоджується з правовою оцінкою банку такого правочину як нікчемного, банк не позбавлений права звернутися до суду про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Процесуальне право кожної особи на звернення до суду гарантоване законом, а його реалізація не може порушити прав позивача. (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16). У зв`язку із викладеним, не підлягає також задоволенню позовна вимога про визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Сервіс на Саксаганського" у зобов`язаннях за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього).

80. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вимога про визнання відсутнім у відповідача права вимоги за іпотечним договором від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, не є вимогою про захист порушених або оспорюваних прав позивача у справі № 910/16477/18, у зв`язку із чим не може бути задоволена.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

81. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

82. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

83. За змістом статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

84. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови у частині задоволення позовних вимог щодо визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Сервіс на Саксаганського" у зобов`язаннях за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) та визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_3 і ПАТ "Банк Камбіо" посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845 - з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/16477/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Сервіс на Саксаганського" у зобов`язаннях за кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) та визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_3 і ПАТ "Банк Камбіо" посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845. Прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/16477/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ