Ухвала

від 31.10.2019 по справі 810/5133/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

31 жовтня 2019 року м. Київ справа № 810/5133/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Макарів-Агробуд", про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

2 жовтня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Макарів-Агробуд" (далі - третя особа), про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання. Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Макарів-Агробуд" (далі - третя особа).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 р. у цій справі зупинено провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 810/3713/18.

10 жовтня 2019 р. до суду від представника відповідача надійшла заяву про закриття провадження у справі. Вказану заяву обґрунтовано тим, що Великою Палатою Верховного Суду у справі № 810/3711/18 винесено правову позицію з аналогічного питання. Крім того, зазначає, що Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 810/3713/18 було зупинено провадження до розгляду справи № 810/3711/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 р. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30 жовтня 2019 р.

30 жовтня 2019 р. до суду від представника третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Велика Палата Верховного Суду 18 вересня 2019 р. ухвалили постанову у справі № 810/3711/18, якою задоволеного касаційну скаргу третьої особи, а саме, скасувала рішення попередніх інстанцій та закрила провадження у справі.

Представник третьої особи зазначає, що позивачем у позові зазначено, що вона звернулася до суду з метою захисту свого права власності, а саме щодо розпорядження належною їх земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785200:03:008:0024 та захисту від її протиправного використання третьою особою на підставі нібито розірваного договору оренди. Відтак, представник третьої особи вважає, що вказаний спір має приватноправовий характер та не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

У цей же день до суду від представника третьої особи надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу з доказами на її підтвердження.

30 жовтня 2019 р. представник відповідача та представник третьої особи подали заяви, в яких заявили, що подані ними клопотання про закриття провадження вони підтримують і просять їх задовольнити та розглядати без їхньої участі в порядку письмового провадження.

30 жовтня 2019 р. позивач у підготовче засідання не прибула. Суд зазначає, що позивач належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення підготовчого засідання, про причини неявки суд не повідомила, з клопотанням та іншими заявами до суду не зверталася.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

5 грудня 2016 року між позивачем та третьою особою укладено договір оренди землі №332-Н (далі - договір оренди), про що 7 грудня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права №8703325.

12 грудня 2016 року цей договір оренди було розірвано за взаємною згодою сторін шляхом укладення між позивачем та третьою особою письмового договору про розірвання договору оренди земельної ділянки. Відомості про припинення договору оренди було внесено до Державного реєстру речових права на нерухоме майно 6 вересня 2017 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. на підставі рішення № 36926161, заява до приватного нотаріуса Дурицького А.П. про припинення права оренди з третьою особою подавалася особисто позивачем.

У подальшому третьою особою 28 грудня 2017 року подано до відповідача скаргу на вчинені реєстраційні дії щодо припинення договору оренди землі, яка стосувалася не лише договору оренди землі, укладеного з позивачем, а й інших, 105 договорів оренди землі, укладених між третьою особою та іншими землевласниками.

За результатами розгляду скарги третьої особи Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - Комісія) надала висновок від 4 січня 2018 року, яким встановила факт здійснення державної реєстрації припинення договорів оренди на підставі заяв власників земельних ділянок, до яких було долучено договори про розірвання договорів оренди землі, у зв`язку з чим дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги третьої особи та скасування державної реєстрації припинення договорів оренди землі.

5 січня 2018 року на підставі вищезгаданого висновку Комісії, відповідач виніс наказ №47/5 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , відповідно до якого вирішив:

- задовольнити скаргу третьої особи, в особі представника Ходаківської Л.М. від 28.12.2017 року в повному обсязі;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 липня 2017 року №36311098, №36314941, №36314728, №36314475, №36314225, №36311606, №36313515, №36313802, від 27 липня 2017 року №36334231, №36332328, №36333577, №36333757, №36333371, №36332628, №36333068, №36334636, №36334444, №36334040, від 29 липня 2017 року №36376439, від 2 серпня 2017 року №36449876, №36440817, №36440850 №36440899, №36440788. №36440533, №36440358, №36440739, №36440929, №36441023, №36441053, №36440953, №36440977, №36441087, №36441000, від 3 серпня 2017 року №36449390, №36450252, №36450466, №36449099, №36449794, №36452821, №36448769, №36450042, від 1 вересня 2017 року №36865593, №36861268, №36861078, №36860790, №36865290, №36861496, №36864191, від 2 вересня 2017 року №36878954, №36878904, №36879021, №36877909, №36879068, від 6 вересня 2017 року №36925588, №36926161, №36926577, від 7 вересня 2017 року №36950124, №36951184, №36950811, №36949511. №36960934, №36949229, від 9 вересня 2017 року №36991016, №36991077, №36991045, від 16 вересня 2017 року №37111298, №37111343, №37112018, від 19 вересня 2017 року №37154245, №37154677, №37152582, №37152060, від 20 вересня 2017 року №37175928, №37176290, №37177722, №37178343, №37177178, №37176808, №37173127, №37168908, №37172795, 37175123, №371798827, №37179467, від 21 вересня 2017 року 37186948, від 22 вересня 2017 року №37215127, №37215453, №37215936, №37216509, №37213510, №37212895, №37214797, №37214316, від 6 жовтня 2017 року №37438009, від 10 жовтня 2017 року №37494193, 37494536, 37495042, №37495284, 37495614, №374495861, №37496185, №37496409, №37496670, №37497012, які прийняті приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської обл. Дурицьким А.П. , та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про припинення інших речових прав (прав оренди), які внесені на підставі цих рішень.

Дослідивши цю обставини, справи суд звертає увагу на наступне. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Суд звертає увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що у цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача з Наказом № 47/5. Це рішення і дії відповідача певним чином зачіпають права позивачки як власника земельної ділянки. Так, суд зазначає, що це рішення основувалося на вимогах третьої особи про право користування земельною ділянкою позивачки, який через претензію на користування нею, одним із проявів якої є вимоги про скасування реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки, втручається в права власника цієї землі. Мотивами і підґрунтям захисту свого права власності від описаного зазіхання слугують бажання і підстави позивачки поновити порушене насамперед її цивільне (майнове) право на земельну ділянку.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними від вирішення судом питання щодо правомірності набуття фізичними і юридичними особами права власності (користування) на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, то суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності (користування) на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності (користування) на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із майнових (земельних) відносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч. 1 статті 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Суд зазначає, що у цій справі, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності (користування) на спірну земельну ділянку внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за фізичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, суд зазначає, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі 826/9341/17 та від 18 вересня 2019 р. у справі № 810/3711/18.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі та обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Така ж правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №11-124апп18.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КАС України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Як убачається п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі. Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад її учасників, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Тому суд роз`яснює, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції загальних судів, цей позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Щодо клопотання третьої особи про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача, суд зазначає наступне.

Частинами 1 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 КАС України).

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Враховуючи викладене, фактично понесені стороною (третьою особою), на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі (задоволено клопотання про закриття провадження у цій справі), витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок позивача на підставі рішення суду.

Згідно з ч.6 ст.143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, судом встановлено, що з метою отримання професійної правничої допомоги третьою особою було укладено з адвокатом Мендусом С.С. та Адвокатським об`єднанням "Забаранський і партнери" (адвокатом якого був Гризодуб Я.Д.) договори про надання правової допомоги № 01/12/17/-1 від 1 грудня 2017 р. та № 51/18 від 14 грудня 2018 р.

На підтвердження правничої допомоги судом встановлено, що між третьою особою та адвокатом Мендусом С.С. та Адвокатським об`єднанням "Забаранський і партнери" (адвокатом якого був Гризодуб Я.Д.) укладено додаткові договори № 1. Відповідно до додаткових договорів № 1 розмір гонорару адвокатів за надання професійної правничої допомоги складає 1500 грн. 00 коп. за годину витраченого часу.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником третьої особи було додано звіт у справі № 810/5133/18. Дослідивши вказаний звіт судом встановлено наступне:

- вивчення отриманих від клієнтка копій документів, дата - 17 грудня 2018 р., час (год.)- 1,75 год., вартість (грн.) - 2625 грн. 00 коп., примітки - адвокат Гризодуб Я.Д.;

- вивчення нормативної бази, судової практики, дата - 17 грудня 2018 р., час (год.)- 1,25 год., вартість (грн.) - 1875 грн. 00 коп., примітки - адвокат Гризодуб Я.Д.;

- судове засідання у справі (через неявку відповідача судове засідання du jure не проводилося, подано клопотання про витребування від Домашенко О.М. доказів на право займатися адвокатською діяльністю), дата - 9 січня 2019 р., час (год.)- 1,5 год., вартість (грн.) - 2250 грн. 00 коп., примітки - адвокат Гризодуб Я.Д.;

- підготовка клопотання про закриття провадження у справі, дата - 3 лютого 2019 р., час (год.) - 0,75 год., вартість (грн.) - 1125 грн. 00 коп., примітки - адвокат Мендус С.С..;

- судове засідання у справі відкладено на 4 березня 2019 р. (перша неявка позивача, надійшло клопотання позивача про відкладення), дата - 4 лютого 2019 р., час (год.)- 1,25 год., вартість (грн.) - 1875 грн. 00 коп., примітки - адвокат Мендус С.С..;

- судове засідання у справі (зупинено провадження до набрання законної сили рішення у справі № 810/3713/18), дата - 4 березня 2019 р., час (год.) - 1,5 год., вартість (грн.) - 2250 грн. 00 коп., примітки - адвокат Гризодуб Я.Д.;

- доопрацювання клопотання про закриття провадження у справі (з урахуванням постанови ВП ВС від 18 вересня 2019 р. у справі № 810/3711/18)), дата - 28 жовтня 2019 р., час (год.) - 1,25 год., вартість (грн.) - 1875 грн. 00 коп., примітки - адвокат Гризодуб Я.Д.;

- підготовка звіту та заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, дата - 29 жовтня 2019 р., час (год.) - 0,5 год., вартість (грн.) - 750 грн. 00 коп., примітки - адвокат Гризодуб Я.Д. та адвокат Мендус С.С.;

- судове засідання у справі (щодо розгляду клопотання відповідача про закриття провадження), дата - 30 жовтня 2019 р., час (год.) - 0,75 год., вартість (грн.) - 1125 грн. 00 коп., примітки - адвокат Мендус С.С.

Отже, відповідно до цього звіту адвокатом Мендусом С.С. та Адвокатським об`єднанням "Забаранський і партнери" (адвокатом якого був Гризодуб Я.Д.) потрачено 10 год. 50 хв., а вартість витрат на правничу допомогу становить 15 750 грн. 00 коп..

На виконання звіту у справі № 810/5133/18 та на підтвердження витрат на правничу допомогу, представником третьої особи - Мендус С.С. надав до суду акти надання послуг № 13 від 31 жовтня 2019 р. на суму 4 500 грн. 00 коп. та № 18 від 31 жовтня 2019 р. на суму 11 250 грн. 00 коп. У цей же день Приватним підприємством "Макарів-Агробуд" здійснено оплату на підставі вищезазначених актів надання послуг за правничу допомогу у розмірі 15 750 грн. 00 коп., вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями № 2611 від 31 жовтня 2019 р. на суму 11 250 грн. 00 коп. та № 2610 від 31 жовтня 2019 р. на суму 4 500 грн. 00 коп.

Так, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу третьої особи надано суду додатковий договорів № 1 про угоди (договору) про надання правової допомоги № 01/12/17-1 від 1 грудня 2017 р., укладений із адвокатом Мендус С.С. та Приватним підприємством "Макарів-Агробуд" та додатковий договорів № 1 до договору про надання правової допомоги № 51/18 від 14 грудня 2018 р., укладений із адвокатом Адвокатським об`єднанням "Забаранський і партнери" (адвокатом якого був Гризодуб Я.Д.) та Приватним підприємством "Макарів-Агробуд", звіт у справі № 810/5133/18 про опис виконаних робіт з конкретизацією часу та вартості, акти надання послуг від 31 жовтня 2019 р. № 13 та № 18, платіжні доручення від 31 жовтня 2019 р. № 2611 та № 2610.

На думку суду, заявлений до відшкодування розмір витрат від представника третьої особи по цій справі є співмірними зі складністю справи та наданими послугами, часом, що був затрачений.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвокатом Мендусом С.С. та Адвокатським об`єднанням "Забаранський і партнери" (адвокатом якого був Гризодуб Я.Д.) на користь Приватного підприємства "Макарів-Агробуд".

Керуючись ч.6 ст.143, статтями 134, 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Клопотання представника Міністерства юстиції України та представника ПРиватного підприємства "Макарів-Агробуд" про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі № 810/5133/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Макарів-Агробуд", про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Макарів-Агробуд" (код ЄДРПОУ - 35967573) за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 15 750 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

4.Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Журавель В.О.