Постанова

від 02.07.2020 по справі 810/5133/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2020 року

м.Київ

справа №810/5133/18

провадження №К/9901/8853/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Стародуба О.П., Рибачука А.І.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 (суддя Журавель В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 (головуючий суддя Епель О.В., судді Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)

у справі № 810/5133/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Макарів-Агробуд"

про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: приватне підприємство Макарів-Агробуд , в якій просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05.01.2018 №47/5 в частині рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2017 №36926161;

- зобов`язати відповідача поновити реєстраційну дію, яка скасована його наказом від 05.01.2018 № 47/5, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2017 № 36926161.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 закрито провадження у справі № 810/5133/18, стягнуто на користь Приватного підприємства Макарів-Агробуд за рахунок позивача витрати на правову допомогу в сумі 15750,00 грн.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №810/5133/18 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 скасовано в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5250,00 грн. , а в іншій частині ухвалу залишено без змін.

4. ОСОБА_1 з вказаними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі № 810/5133/18 в частині стягнення витрат на правову допомогу та постанову Шостою апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі № 810/5133/18 повністю, і ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви Приватного підприємства Макарів-Агробуд про стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу) з ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Задовольняючи заяву третьої особи про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції керувався тим, що заявлений до відшкодування розмір витрат від представника третьої особи по цій справі є співмірним зі складністю справи та наданими послугами, часом, що був затрачений.

6. Суд апеляційної інстанції частково не погодився з такими висновками та зазначив, що витрати у розмірі 5250,00 грн. заявлено третьою особою у зв`язку з відкладенням судового засідання 04.03.2019 - 1875,00 грн., судовим засіданням 04.03.2019 (зупинення провадження), судовим засіданням 30.10.2019. Проте 04.03.2019 та 30.10.2019 судові засідання фактично не проводилися і матеріалами справи не підтверджується надання Приватному підприємству Макарів-Агробуд відповідних юридичних послуг у вказані дати співмірно із заявленими по них сумами. При цьому, адвокати вказаного підприємства не брали участі в жодному судовому засіданні та подавали клопотання про проведення судових засідань без їхньої участі. Щодо обґрунтованості заяви третьої особи про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10500 грн., суд апеляційної інстанції погодився з окружним адміністративним судом про обґрунтованість витрат у вказаному розмірі.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій в частині здійснення розподілу судових витрат неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а також суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/4347/17.

8. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив положення ч.10 ст. 139 КАС України, зміст якої дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Необхідною умовою для застосування положень ч. 10 ст. 139 КАС України у разі закриття провадження у справі є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

9. ОСОБА_1 у касаційній скарзі наголошує, що суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив того, що суд першої інстанції не відмовив у відкритті провадження через непідсудність справи адміністративним судам, а залишав без руху позовну заяву, відкрив провадження у справі та здійснював судовий розгляд, тобто відкриття провадження у справі з порушенням правил предметної підсудності відбулось у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а звернення позивача до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим законом, та відповідно безумовним доступом до правосуддя, незалежно від обґрунтованості позову та суду, до якого такий позов подано.

10. За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції без уваги залишились доводи Позивача відносно не співмірності задоволених витрат на правову допомогу за підготовку клопотання про закриття провадження у справі (03.02.2019) і доопрацювання клопотання про закриття провадження у справі (з урахуванням постанови ВП ВС від 18.09.2019 у справі № 810/3711/18).

11. Також скаржник зазначає, що суд касаційної інстанції не надав належної оцінки тому, що 30.10.2019 представником третьої особи ж була подана заява без доказів (актів, рахунків, звіту), в самій заяві зазначено, про її направлення позивачу, однак в матеріалах судової справи, докази направлення відсутні. З урахуванням того, що третя особа подавала докази про судові витрати тільки до суду без надсилання (надання) їх копії іншим учасникам справи, суд першої інстанції судове засідання для вирішення питання про судові витрати третьої особи не назначав, то позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо судових витрат (витрат на правничу допомогу) третьої особи до суду першої інстанції, і зазначив їх тільки в апеляційній скарзі на ухвалу.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

13. Позивач не оскаржує висновок суду першої інстанції про те, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, незгода позивача з судовим рішенням полягає тільки у відшкодуванні третій особі за рахунок позивача витрат на правову допомогу.

14. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

15. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 10 ст. 139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

16. Позивач наполягає, що звертався до окружного адміністративного суду з метою захисту порушеного права, який неможливо забезпечити без дотримання гарантій доступу на правосуддя.

17. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, для забезпечення розгляду справи у суді належної юрисдикції, а також у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

18. У цій справі суди першої та апеляційної інстанції у судових рішеннях не встановили факт зловживання позивачем його процесуальними правами.

Позивач звертався з відповідним позовом у вересні 2018 року, тоді як практика Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції спорів про оскарження наказів Мін`юсту з`явилася у 2019 році, зокрема, її викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі 826/9341/17 та від 18.09.2019 у справі №810/3711/18.

19. Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №820/4347/17, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначив, що саме по собі пред`явлення позову до суду з порушенням правил юрисдикції та, як наслідок, закриття судом провадження у справі, не можуть бути достатнім свідченням щодо необґрунтованості дій позивача.

20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №640/1029/18 висловила такий правовий висновок:

44. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, частиною першою статті 4 ЦПК України. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому статтею 44 ЦПК України. Проте суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, не встановив факт зловживання позивачем його процесуальними правами.

45. Відповідач стверджує, що необґрунтованість дій позивача, виражених у свідомому поданні безпредметного позову до суду неналежної юрисдикції , підтверджена фактом закриття провадження у справі судом першої інстанції.

46. Велика Плата Верховного Суду з такими доводами відповідача не погоджується, оскільки закриття провадження у справі № 640/1029/18 не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції. Тому немає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України .

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 464/104/16-ц.

21. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, а також те, що судами не було підтверджено необґрунтованих дій позивача, судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково задовольнили заяву третьої особи про відшкодування витрат на правничу допомогу.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

23. Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню з прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про Приватного підприємства Макарів-Агробуд про стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу) з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №810/5133/18 в частині стягнення витрат на правову допомогу - скасувати.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі № 810/5133/18 - скасувати повністю.

Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства Макарів-Агробуд про стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб

Суддя А.І. Рибачук