Рішення

від 17.10.2019 по справі 580/1934/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року справа № 580/1934/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Сачинської В.С.,

представника позивача Грязона Р.М. - за довіреністю,

представника відповідача Левенець А.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагрохім" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестагрохім" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.02.2019 №0001881401, №0001901401, №0001911401, №0001861401.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч положенням Податкового кодексу України на підставі висновків акта про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагрохім" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Ухвалою від 10.07.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач надав до суду відзив, в якому вказав про безпідставність позовних вимог, оскільки висновки перевірки ґрунтуються на всебічному дослідженні доказів реальності господарських операцій з контрагентами позивача. У відзиві зазначено, що в ході проведення перевірки використано податкову інформацію, отриману від головних управлінь ДФС інших регіонів щодо вказаних контрагентів, в яких наведена інформація щодо встановлених фактів маніпулювання податковою звітністю шляхом підміни товарних позицій в податкових накладних та проведення безтоварних операцій з метою формування схемного податкового кредиту суб`єктам господарювання реального сектору економіки, та сприянні в несплаті податків до бюджету України, в тому числі: ТОВ "Інвестагрохім". Відповідач вказав, що перевіркою також було встановлено, що ТОВ "Інвестагрохім" орендувало вантажний сідловий тягач за договором оренди, укладеного з порушенням вимог чинного законодавства, тому витрати, пов`язані з використанням вказаного тягача, не відносяться до господарської діяльності товариства. Отже, в порушення вимог пп. 212.3.4. п.212.3 ст. 212 Податкового кодексу, ТОВ "Інвестагрохім" без реєстрації платником акцизного податку, реалізувало пальне на загальну суму 24110,23 грн. зокрема: у липні 2018 року 555,09 літрів на суму 11007,43 грн., у серпні 2018 року 409,94 літри на суму 8416,05 грн., у вересні 2018 року 225 літрів на суму 4686,75 грн.

У судове засідання призначене на 09 год. 30 хв. 17.10.2019 прибув представник позивача, який позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві та вказав, що висновки перевірки спростовуються наданими під час судового розгляду справи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій первинними бухгалтерськими документами.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та зазначила, що документи надані позивачем до суду під час проведення перевірки контролюючому органу не надавались.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що у період з 30.11.2018 по 13.12.2018 на підставі направлень від 29.11.2018 №2018/23-00-14-0106, №2019/23-00-14-0106 та від 07.11.2018 №1860/23-00-13-0409, виданих ГУ ДФС у Черкаській області Мирзаковою Нінель Тимофіївною, заступником начальника відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Черкаській області, радником податкової та митної справи ІІ рангу; Швачкою Ярославом Яковичем, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Черкаській області, радником податкової та митної справи ІІI рангу; ОСОБА_3 , головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Черкаській області, радником податкової та митної справи ІІI рангу, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказів Головного управління ДФС у Черкаській області від 05.11.2018 №2162 та від 15.11.2018 №2262 проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагрохім" (скорочене найменування - ТОВ "Інвестагрохім", далі - товариство) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої скадено акт від 28.12.2018 №484/23-00-14-0107/38553435(далі - Акт перевірки).

Як вбачається з вказаного Акта перевірки перевіркою встановлено відображення у бухгалтерському та податковому обліку операцій з придбання товару, робіт, послуг по перевезенню та виконанню вантажно-розвантажувальних робіт від ТОВ "Естер Маркет", ТОВ "Лоріон", ТОВ "Трейд-Векс", ТОВ "Оптметторг", ПП "Охорона-Гуард", ТОВ "Євротезіс", ТОВ "ФАБІЯ-К", ТОВ "Євротезіс", ТОВ "Асгард-Охорона", ТОВ "Фрукт-Плюс", ТОВ "Мората", ТОВ "Сонкей".

У ході проведення перевірки опрацьовано первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (послуг), якими оформлені операції з вказаними контрагентами. При цьому, товариством не надано товарно - транспортні накладні або інші транспортні документи, які підтверджують факт завантаження, перевезення (переміщення) товару, в зв`язку з чим не можливо встановити вид транспорту, марку, вантажопідйомність транспортного засобу, ПІБ водія, маршрут, пункт навантаження, пункт розвантаження, тобто дослідити рух проходження товару від Постачальника до Покупця.

Відповідно доп.1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207, для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна (далі - ТТН). Тому, кожна надана перевізником послуга з перевезення має бути підтверджена актом надання послуги з перевезення та відповідною ТТН.

Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстрованими Мінюстом України від 20.02.1998 за №128/2568, визначено: "...товарно-транспортна накладна - це єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який передбачено для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаних робіт".

Також у ході проведення перевірки використано податкові інформації, які надійшли від головних управлінь ДФС інших регіонів щодо вказаних контрагентів, в яких наведена інформація щодо встановлених фактів маніпулювання податковою звітністю шляхом підміни товарних позицій в податкових накладних та проведення безтоварних операцій з метою формування схемного податкового кредиту суб`єктам господарювання реального сектору економіки, та сприянні в несплаті податків до бюджету України, в тому числі ТОВ "Інвестагрохім". Службові особи та засновники деяких підприємств фактично не причетні до створення та діяльності зазначених підприємств та зареєстрували їх за винагороду. Крім того, відкрито ряд кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

З огляду на наведене перевіряючі дійшли до висновку, що операції, які відображено позивачем з придбання товарів та послуг від ТОВ "Естер Маркет" (код 40398775), ТОВ "Лоріон" (код 40999743), ТОВ "Трейд-Векс" (код 40806018), ТОВ "Оптметторг" (код 40052080), ПП "Охорона-Гуард" (код 35924283), ТОВ "Євротезіс" (код 41119161), ТОВ "ФАБІЯ-К" (код 40878570) фактично не відбулися, а лише відображено товариством документально. Первинні документи, надані ТОВ "Інвестагрохім", не опосередковувалися реальним рухом активів між товариством та вищезазначеними контрагентами-постачальниками.

При цьому, товари та послуги, ідентичні задекларованим ТОВ "Інвестагрохім" по взаємовідносинах з ТОВ "Естер Маркет" (код 40398775), ТОВ "Лоріон" (код 40999743), ТОВ "Трейд-Векс" (код 40806018), ТОВ "Оптметторг" (код 40052080), ПП "Охорона-Гуард" (код 35924283), ТОВ "Євротезіс" (код 41119161), ТОВ "ФАБІЯ-К" (код 40878570) у подальшому були реалізовані, що підтверджується видатковими накладними на адресу покупців ТОВ "Інвестагрохім" та свідчить про безоплатне отримання товариством товару від невстановленого перевіркою суб`єкта господарювання-постачальника.

Враховуючи викладене перевіркою зроблено висновок про заниження позивачем інших операційних доходів на вартість безоплатно отриманих товарів і послуг на загальну суму 4388966,56 грн, у тому числі: за 2016 рік на суму 13861897,52 грн, за 2017 рік на суму 2964029,04 грн, за ІІІ квартали 2018 року на суму 38750,00 грн.

У Акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено відображення у бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносин з ПП "Аскард-Охорона" (код ЄДРПОУ 32291805), ПП "Охорона-Гуард" (код ЄДРПОУ 35924283), ТОВ "ФруктПлюс" (код ЄДРПОУ 40493323), ТОВ "Мората" (код ЄДРПОУ 39834047), ТОВ "Сонкей" (код ЄДРПОУ 39282681), щодо придбання у вищезазначених контрагентів юридичних та консультаційних послуг з бухгалтерського обліку, охорони та розробки програмного забезпечення.

До перевірки ТОВ "Інвестагрохім" надано договір, акти виконаних робіт, але документи, пояснення, які б підтверджували їх використання в межах господарської діяльності, зміст та мету вказаних послуг, товариством в ході перевірки не надано.

Для ведення господарської діяльності товариство згідно з договором оренди укладеного з ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1 ) орендувало частину нежитлового приміщення другого поверху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 32,5 кв.м. Відповідно до наданих актів здачі-прийняття робіт встановлено, що охорона проводилась в окремих місяцях, тобто взаємовідносини між товариствами не мають суцільного та безперервного характеру.

У ході проведення перевірки використано податкові інформації, які надійшли від головних управлінь ДФС інших регіонів щодо вказаних контрагентів, в яких наведена інформація щодо встановлених фактів маніпулювання податковою звітністю шляхом підміни товарних позицій в податкових накладних та проведення безтоварних операцій з метою формування схемного податкового кредиту суб`єктам господарювання реального сектору економіки та сприянні в несплаті податків до бюджету України, в тому числі, ТОВ "Інвестагрохім". Отримана інформація, на думку перевіряючих, свідчить, що посадові особи та засновники ПП "Аскард-Охорона", ТОВ "ФруктПлюс" фактично не причетні до створення та діяльності даних підприємств та зареєстровані за винагороду.

У Акті перевірки зазначено, що крім того, відкрито ряд кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст. 205, ч.2 ст.209. ч.3 ст.212, ч.2 ст.222-1, ч.2 ст.364 КК України стосовно ПП "Аскард-Охорона", ТОВ "ФруктПлюс", ТОВ "Мората".

За даними перевірки, перераховані ПП "Асгард-Охорона", ПП "Охорона Гуард", ТОВ "Фрукт Плюс", ТОВ "Мората", ТОВ "Сонкей" кошти підлягають відображенню в бухгалтерському обліку наступним записом: Дт 377 /Кт 311 та не впливають на визначення фінансового результату до оподаткування.

За наслідками відображення у бухгалтерському та податковому обліку операцій з придбання товарів та послуг відображення у бухгалтерському та податковому обліку операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ "Естер Маркет" (нова назва - ТОВ "Олісвейт") (код ЄДРПОУ 40398775), ТОВ "Лоріон" (нова назва - ТОВ "Трілана") (код ЄДРПОУ 40999743), ТОВ "Трейд-Векс" (нова назва - ТОВ "Тарсофт", код ЄДРПОУ 40806018), ТОВ "Оптметторг" (код ЄДРПОУ 40052080), ПП "Охорона-Гуард" (код ЄДРПОУ 35924283), ТОВ "Євротезіс" (нова назва- ТОВ "Кавіра") (код ЄДРПОУ 41119161), ТОВ "Фабія-К" (код ЄДРПОУ 40878570), ПП "Аскард-Охорона" (код ЄДРПОУ 32291805), ТОВ "ФруктПлюс" (код ЄДРПОУ 40493323), ТОВ "Мората" (код ЄДРПОУ 39834047), ТОВ "Сонкей" (код ЄДРПОУ 39282681) перевіркою встановлено завищення товариством податкового кредиту на загальну суму 951310, 00 грн.

Також у Акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено, що згідно з договором оренди транспортного засобу від 01.04.2018 №ОТЗ-1, ТОВ "Інвестагрохім" орендувало у громадянина ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марки: О АР, модель ХР 95.480, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата першої реєстрації 09.02.2016, дата реєстрації 06.03.2018. Термін оренди з 01.04.2018 по 30.09.2018. Орендна плата - 2000 грн. на місяць. Розмір орендної плати за користування автомобілем за весь строк дії договору складає 12000 грн. (без ПДВ). Даний договір нотаріально не посвідчений. У відповідності до п.2 ст.799 Цивільного кодексу, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно з п.1 ст.220 Цивільного кодексу, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до подорожніх листів витрачено на забезпечення сідлового тягача НОМЕР_3 дизельного пального у кількості 1190,03 л на загальну суму 24110,23 грн., в тому числі: за липень 2018 року у кількості 555, 09 л на суму 11007,43 грн. (акт списання від 31.07.2018 №1-00000043); за серпень 2018 року у кількості 409,94 л на суму 8416,05 грн. (акт списання від 31.08.2018 №1-00000044); за вересень 2018 року кількості 225 л на суму 4686,75 грн. (акт списання від 30.09.2018 №1- 00000045).

Вказані операції відображено товариством в бухгалтерському обліку наступним записом: Дт 93 /Кт 203 на суму 24110,23 грн.

З огляду на наведене перевіряючі дійшли до висновку, що використання Позивачем вантажного сідлового тягача за договором оренди, укладеного з порушенням чинного законодавства, не відноситься до господарської діяльності суб`єкта господарювання. Як наслідок, витрати понесені за утримання та обслуговування об`єктів оренди, орендованих по договорах укладених з порушенням діючого законодавства, не є витратами передбаченими п.15.4 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати" (П(С)БО 16) "витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення". ТОВ "Інвестагрохім" здійснено безкоштовну передачу (що передбачає перехід права власності) дизпалива для заправки техніки, яка належить фізичній особі.

Отже, в порушення вимог пп. 212.3.4. п.212.3 ст. 212 Податкового кодексу, ТОВ "Інвестагрохім" без реєстрації платником акцизного податку, реалізувало пальне на загальну суму 24110,23 грн. зокрема: у липні 2018 року 555,09 літрів на суму 11007,43 грн., у серпні 2018 року 409,94 літри на суму 8416,05 грн., у вересні 2018 року 225 літрів на суму 4686,75 грн.

З огляду на наведене посадові особи контролюючого органу дійшли до висновку, що ТОВ "Інвестагрохім" порушено, серед іншого:

- вимоги п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, п.6, п.7, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044, пп.5.1, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7 п.5 розділу ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 р. № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 р. № 25), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 р. за № 161/4382, п.13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1415/27860 (зі змінами внесеними наказами Міністерства фінансів України), ст. 1, ч.1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 875211 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 60394 грн., за півріччя 2016 року на суму 19428 грн., за три квартали 2016 року на суму 104144 грн., за 2016 рік на суму 215940 грн., за І квартал 2017 року на суму 264000 грн., за півріччя 2017 року на суму 310185 грн., за три квартали 2017 року на суму 449150 грн., за 2017 рік на суму 585182 грн., за І квартал 2018 року на суму 7195 грн., за півріччя 2018 року на суму 7195 грн., за три квартали 2018 року на суму 13695 грн. та завищення за І квартал 2016 року на суму 28307 грн.;

- вимоги п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198,2, п.198.3, п.198.5,п.198.6, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 856594 грн., у т.ч. за сiчень 2016 р. на суму 39200 грн., за травень 2016 р. на суму 1167 грн., за червень 2016 р. на суму 23250 грн., за липень 2016 р. на суму 46542 грн., за серпень 2016 р. на суму 48317 грн., за вересень 2016 р. на суму 21387 грн., за жовтень 2016 р. на суму 63808 грн., за листопад 2016 р. на суму 33067 грн., за лютий 2017 р. на суму 45115 грн., за березень 2017 р. на суму 135832 грн., за квiтень 2017 р. на суму 79245 грн., за травень 2017 р. на суму 5683 грн., за червень 2017 р. на суму 5117 грн., за липень 2017 р. на суму 65763 грн., за серпень 2017 р. на суму 48017 грн., за вересень 2017 р. на суму 50630 грн., за жовтень 2017 р. на суму 53787 грн., за листопад 2017 р. на суму 39500 грн., за сiчень 2018 р. на суму 7750 грн., за квітень 2018р. на суму 43417 грн.;

- вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198,2, п.198.3, п.198.5,п.198.6, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за вересень 2018 року на суму 99539 грн.;

- вимог пп. 212.3.4. п.212.3 ст. 212 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого реалізовано пальне, без реєстрації платником акцизного податку на загальну суму 24110,23 грн., в тому числі: у липні 2018 року на суму 11007,43 грн., у серпні 2018 року на суму 8416,05 грн., у вересні 2018 року на суму 4686,75 грн.

На підставі Акта перевірки від 28.12.2018 №484/23-00-14-0107/38553435 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0001881401 від 19.02.2019, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 078 915 грн 00 коп., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 875 211 грн 00 коп., нараховано штрафні санкції на суму 203 704 грн 00 коп.;

- № 0001901401 від 19.02.2019, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 070 743 грн 00 коп., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 856 5944 грн 00 коп., нараховано штрафні санкції на суму 214 149 грн 00 коп.

- № 0001911401 від 19.02.2019, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на додану вартість у сумі 99 539 грн 00 коп.;

- № 0001861401 від 19.02.2019, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з акцизного податку на пальне на суму 24 110 грн 23 коп.

За результатами розгляду скарг позивача на вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувані рішення залишено без змін.

Вважаючи, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам та прийняті всупереч вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час судового розгляду даної справи позивачем на підтвердження здійснення реальності здійснення господарських операцій надано до суду договір охорони № 8 від 01.08.2016, укладений позивачем з ПП "Асгард-Охорона", Акти здачі прийняття робіт (надання послуг) за вказаним договором, Акти здачі прийняття робіт (надання послуг) за договором охорони № 25 від 01.12.2016, укладеним позивачем з ПП "Охорона-Гуард" та товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні, акти здачі прийняття робіт, платіжні доручення/виписки по рахунках.

Вирішуючи зазначений спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом між позивачем як замовником та ТОВ "ЕСТЕР МАРКЕТ", ТОВ "Лоріон" (нова назва - ТОВ "ТРІЛАНА"), ТОВ "Трейд-Векс", ТОВ "Оптметторг", ТОВ "Охорона-Гуард", ТОВ "Фабія-К" укладено договори з надання останніми позивачу послуг з перевезення вантажу.

ТОВ "Інвестагрохім" надано до перевірки видаткові накладні та акти здачі прийняття робіт. Як зазначено у Акті перевірки в ході перевірки товариством не було надано товарно - транспортні накладні, які підтверджують факт завантаження, перевезення (переміщення) товару, в зв`язку з чим не можливо встановити вид транспорту, марку, вантажопідйомність транспортного засобу, ПІБ водія, маршрут, пункт навантаження, пункт розвантаження, не можливо дослідити рух проходження товару від Постачальника до Покупця.

Однак відповідні товарно-транспортні накладні надані позивачем під час судового розгляду справи.

При вирішенні справи, суд бере до уваги, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Враховуючи викладене вище, складена у випадках, передбачених законодавством, товарно-транспортна накладна: підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів; є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з поставки товарів.

Щодо відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача взаємовідносин з ПП "Аскард-Охорона", ПП "Охорона-Гуард", ТОВ "ФруктПлюс", ТОВ "Мората", ТОВ "Сонкей" щодо придбання у вищезазначених контрагентів юридичних та консультаційних послуг з бухгалтерського обліку, охорони та розробки програмного забезпечення, суд зазначає про таке.

У Акті перевірки зазначено, що до перевірки ТОВ "Інвестагрохім" надано договір, акти виконаних робіт, але документи, пояснення, які б підтверджували їх використання в межах господарської діяльності, зміст та мету вказаних послуг, товариством в ході перевірки не надано. Крім того, в ході проведення перевірки використано податкові інформації, які надійшли від головних управлінь ДФС інших регіонів щодо вказаних контрагентів, в яких наведена інформація щодо встановлених фактів маніпулювання податковою звітністю шляхом підміни товарних позицій в податкових накладних та проведення безтоварних операцій з метою формування схемного податкового кредиту суб`єктам господарювання реального сектору економіки та сприянні в несплаті податків до бюджету України, в тому числі: ТОВ "Інвестагрохім". Отримана інформація свідчить, що посадові особи та засновники ПП "Аскард-Охорона", ТОВ "ФруктПлюс" фактично не причетні до створення та діяльності даних підприємств та зареєстровані за винагороду. Крім того, відкрито ряд кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст. 205, ч.2 ст.209. ч.З ст.212, ч.2 ст.222-1, ч.2 ст.364 КК України (ПГІ "Аскард-Охорона", ТОВ "ФруктПлюс", ТОВ "Мората").

За змістом ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністратвиного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАСУ не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №822/787/18 наголошено, що у ч. 1 ст. 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 4 ст. 95 КПКУ передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

При цьому, судом враховано долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, акти здачі-прийняття робіт.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 813/5852/15.

При вирішенні даного спору суд враховує, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак суд висновує про безпідставність доводів сторони відповідача щодо нереальності спірних господарських операцій.

Таким чином на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.02.2019 №0001881401, №0001901401, №0001911401 є протиправними і такими, що підлягають до скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.02.2019 №0001861401, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з договором оренди транспортного засобу від 01.04.2018 №ОТЗ-1, ТОВ "Інвестагрохім" орендувало у громадянина ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марки: О АР, модель ХР 95.480, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата першої реєстрації 09.02.2016, дата реєстрації 06.03.2018. Термін оренди з 01.04.2018 по 30.09.2018. Орендна плата - 2000 грн. на місяць. Розмір орендної плати за користування автомобілем за весь строк дії договору складає 12000 грн. (без ПДВ).

Даний договір нотаріально не посвідчений.

У відповідності до п.2 ст.799 Цивільного кодексу, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно п.1 ст.220 Цивільного кодексу, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до подорожніх листів витрачено на забезпечення сідлового тягача НОМЕР_3 дизельного пального у кількості 1190,03 л на загальну суму 24110,23 грн., в тому числі: за липень 2018 року у кількості 555, 09 л на суму 11007,43 грн. (акт списання від 31.07.2018 №1-00000043); за серпень 2018 року у кількості 409,94 л на суму 8416,05 грн. (акт списання від 31.08.2018 №1-00000044); за вересень 2018 року кількості 225 л на суму 4686,75 грн. (акт списання від 30.09.2018 №1- 00000045).

Вказані операції відображено товариством в бухгалтерському обліку наступним записом: Дт 93 /Кт 203 на суму 24110,23 грн.

Відповідно до пп.212.3.4. п.212.3 ст. 212 Податкового кодексу України, особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Враховуючі вищевикладене, суд висновує, що ТОВ "Інвестагрохім" орендувало вантажний сідловин тягач за договором оренди, укладеного з порушенням вимог чинного законодавства, тому витрати, пов`язані з використанням вказаного тягача, не відносяться до господарської діяльності товариства.

Отже, ТОВ "Інвестагрохім" здійснено безкоштовну передачу (що передбачає перехід права власності) дизпалива для заправки техніки, яка належить фізичній особі.

Таким чином на підстав викладеного вище, суд погоджується з висновками викладеним в Акті перевірки в частині того, ТОВ "Інвестагрохім" в порушення вимог пп. 212.3.4. п.212.3 ст. 212 Податкового кодексу України, без реєстрації платником акцизного податку, реалізувало пальне на загальну суму 24110,23 грн. зокрема: у липні 2018 року 555,09 літрів на суму 11007,43 грн., у серпні 2018 року 409,94 літри на суму 8416,05 грн., у вересні 2018 року 225 літрів на суму 4686,75 грн.

Відтак, суд за результатами розгляду справи не встановив протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.02.2019 №0001861401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з акцизного податку на пальне на суму 24 110 грн 23 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагрохім" (18031, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 150, офіс 1, ідентифікаційний код 38553435) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.02.2019 №0001881401, №0001901401, №0001911401.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагрохім" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 19 006 (дев`ятнадцять тисяч шість) грн 37 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.10.2019.

Суддя С.О. Кульчицький