Постанова

від 22.10.2019 по справі 330/1716/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.10.2019 Справа № 330/1716/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 330/1716/17 Головуючий у 1 інстанції Нестеренко Т.В.

Провадження №22ц/807/2788/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Дашковської А.В.,

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 01 липня 2019 року про відмову у забезпеченні позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину цього майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначав, що в провадженні Якимівського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до нього про поділ спільного сумісного майна подружжя. Предметом розгляду якої є житловий будинок АДРЕСА_1 , який зареєстровано за ОСОБА_2 , та належить їм на праві спільної сумісної власності.

Зазначає, що ОСОБА_2 у порушення вимог ст. 65 СК України до вирішення питання про поділ спірного майна без його згоди використовує дане майно в своїх особистих інтересах, тобто вже другий літній сезон (2018 рік та 2019 рік) без його згоди здає в оренду відпочиваючим на берегу Азовського моря їхню спільну сумісну власність як фізична особа-підприємець та з його частки майна отримує дохід, яким розпоряджається особисто на власний розсуд.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просив суд заборонити ОСОБА_2 здавати в оренду житловий будинок АДРЕСА_1 разом з додатковими приміщеннями, а саме: літній будинок Б-2. літній будинок В-2, літня кухня Г-1. літній будинок Д-2, прибудова д-2, прибудова д'-2, уборна Е, душ Ж до набрання законної сили рішенням по вказані справі.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 01 липня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1

Не погоджуючись із висновком суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Зазначив також, що відмова у задоволенні його заяви про забезпечення позову може у подальшому значно утруднити виконання рішення суду у зв`язку з значною втратою ринкової вартості його частини нерухомого майна. Просив скасувати ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 01 липня 2019 року, та постановити нове рішення, яким задовольнити його заяву.

17 вересня 2019 року в порядку ст. 360 ЦПК України на адресу апеляційного суду від ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 Вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки за змістом ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист. Однак, ті заходи забезпечення позову, про застосування яких просить ОСОБА_1 , на її думку, не відповідають заявленим позовним вимогам та не пов`язані із предметом спору. Просила відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надано суду підтвердження того, що ОСОБА_2 дійсно здає в оренду житловий будинок разом з додатковими приміщеннями за зазначеною адресою. Крім того, не надано належних підтверджуючих відомостей на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною учиняти певні дії (п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину цього майна.

У рамках цього позову і була подана заява про забезпечення позову.

Однак, із матеріалів справи не вбачається реальна необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що відповідач самостійного, без його дозволу здає в оренду належне їм на праві спільної сумісної власності майно, та отримує за це кошти, позивач не вказує, а в чому саме, з огляду на підставу та предмет позову, виникає потреба у вжитті заходів забезпечення позову.

Довід апеляційної скарги про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здавати в оренду житловий будинок АДРЕСА_1 разом з додатковими приміщеннями, а саме: літній будинок Б-2. літній будинок В-2, літня кухня Г-1. літній будинок Д-2, прибудова д-2, прибудова д'-2, уборна Е, душ Ж, призведе до утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, не заслуговує на увагу як безпідставний і необґрунтований у контексті спірних правовідносин.

Із цих же підстав не заслуговує на увагу довід заявника про співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Вимоги, які ставить заявник у заяві про забезпечення позову, не стосується підстав і предмету позову та мають на меті не ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а навпаки - можуть призвести до істотного дисбалансу сторін у спорі та порушення законних прав ОСОБА_2 як співвласника майна, що в контексті вжиття заходів забезпечення позову є неприпустимим.

Заявником ні в заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі взагалі не вказується, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь заявника.

Оскільки предметом спору є визнання за позивачем права власності на Ѕ частину цього майна, а не порядок користування спільним майном, то в контексті вимог заяви про забезпечення позову, поданої у червні 2019 року, задоволення такої буде суперечити принципам і засадам інституту забезпечення позову, відтак суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 01 липня 2019 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 31 жовтня 2019 року.

Головуючий:

Судді: