Постанова

від 29.10.2019 по справі 466/10153/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10153/17 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/2516/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 36

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровської Х.І.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивачів ОСОБА_2 , представника відповідача Петрів К. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їхнього представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року в складі судді Глинської Д.Б. у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Житлово-будівельного кооперативу № 221 про визнання дій неправомірними,-

встановила:

У грудні 2017 року позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовною заявою до Житлово - будівельного кооперативу № 221 (далі ЖБК №221) про визнання дій неправомірними.

Вимоги обгрунтовували тим, що правлінням ЖБК № 221 платіж за вивезення твердих побутових відходів визначено не за нормою, встановленою для фізичної особи, а в розрахунку на 1 кв.м. загальної площі, тобто всупереч діючим правилам. Відтак, неправильне застосування правлінням кооперативу тарифу на вивезення відходів призводить до безпідставного збільшення розміру плати членів кооперативу за житлово - комунальні послуги.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили визнати дії відповідача по формуванню плати за вивезення твердих побутових відходів з 1 кв.м. площі такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак є неправомірними; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 650 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400 грн. (а.с. 185).

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Житлово - будівельного кооперативу №221 про визнання дій неправомірними- відмовлено.

Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_2 , вважають рішення незаконним та необґрунтованим.

В апеляційній скарзі зазначають, що висновки суду не відповідають обставинам справи, звертають увагу на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Покликаються на те, що згідно ЗУ Про житлово-комунальні послуги встановлення визначених законодавством цін і тарифів на комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної послуги, що затверджується уповноваженим законом органом.

Звертають увагу на те, що згідно ЗУ Про відходи виробником відходів визначено фізичну або юридичну особу, діяльність якої призводить до утворення відходів, а за рішенням Львівської міської ради від 21.06.2013 року № 533 норма відходів на одну особу за день складає 0,66 кг., а за місяць 19,8 кг.

Згідно Статуту ЖБК № 221 нарахування за житлово-комунальні послуги має здійснюватися правлінням кооперативу згідно з тарифами встановленими органами державного управління та місцевого самоврядування.

Разом з цим, правління ЖБК№ 221 визначає платіж за вивезення твердих побутових відходів у складі квартири не за нормою, встановленою для фізичної особи, а в розрахунку на 1кв.м. загальної площі, що, на думку апелянтів, є порушенням діючих правил та призводить до безпідставного збільшення розміру плати членами кооперативу за житлово-комунальні послуги в цілому.

Покликаються на практику Європейського суду з прав людини в частині ефективності способу захисту.

Просять скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та предстаника позивачів ОСОБА_2 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відповідача Петрів К .П. на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що до складу витрат за утримання будинку та прибудинкової території ЖБК №221 входить: зарплата адміністрації та витрати по цивільно - правових угодах по виконанню необхідних робіт, відрахування від доходів (сплата податків), освітлення місць загального користування (підвали, сходові марші), вивезення побутових відходів (ТПВ), обслуговування банківського рахунку, витрати на господарську діяльність кооперативу, а вартість 1 кв.м. по утриманню будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 затверджується рішенням загальних зборів членів ЖБК № 221, що підтверджується протоколами зборів.

При цьому, з листа №3001-34 Департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради від 19 березня 2019 року слідує, що відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово - комунальні послуги № 869 від 01 червня 2011 року, під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв.м. загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку), тобто калькуляційною одиницею є 1 кв.м. загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Перевіряючи оскаржуване рішення колегія суддів виходить з такого.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що позивачі у справі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є членами ЖБК № 221 та зареєстровані в будинку на АДРЕСА_1 квартирах 40 , 51 , 47 та 33 , відповідно.

Вказаний будинок належить ЖБК № 221 , обслуговується цим кооперативом шляхом укладення договорів про надання послуг між ним, як споживачем та/або замовником, та суб`єктами господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг - виконавцями послуг.

Звертаючись з позовними вимогами та оскаржуючи ухвалене у справі рішення суду, позивачі свої доводи фактично зводять до того, що відповідач ЖБК № 221 визначило платіж за вивезення твердих побутових відходів не за нормою встановленою для фізичної особи, а в розрахунку на 1 кв.м. загальної площі, що, на їх думку, суперечить діючим правилам та призводить до безпідставного збільшення розміру плати членів кооперативу за житлово - комунальні послуги.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач ЖБК № 221 зазначав, що діє на підставі статуту, надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку та проводить нарахування за утримання будинку та своєї прибудинкової території згідно рішення ВК Львівської міської ради № 561 від 31.05.2011 року. Зазначав, що оплата за вивезення сміття є складовою при формуванні розміру квартплати.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються нормами Закону України Про житлово - комунальні послуги .

Статтею 1 цього Закону (в редакції чинній на час звернення до суду) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг, а споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 5 даного Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Таким чином, комунальні послуги із вивозу побутових відходів належать до житлово-комунальних послуг.

Одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування (ст. 25 Закону).

В свою чергу, кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів (ст. 1 ЗУ Про кооперацію ).

Типи кооперативів та поділ їх за напрямками діяльності визначено в статті 6 Закону.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про кооперацію кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування. Кооперативи самостійно розробляють програми і плани економічного та соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах членів кооперативу. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом.

Кошти, що надходять від провадження господарської діяльності є джерелом формування майна кооперативу.

Згідно із ст. 24 вищезазначеного Закону кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, між відповідачем ЖБК № 221 та ТзОВ Санком-Львів укладений договір № 589 від 01.01.2014 року про надання послуг щодо накопичення та вивезення твердих побутових відходів з метою подальшої утилізації (захоронення) (а.с. 63-64).

01.09.2017 року ЖБК № 221 та ТзОВ Санком-Львів укладено Додаток № 1 до Договору №589 від 01.01.2014 року (а.с. 67).

Надання відповідних послуг відповідачу ЖБК № 221 на основі Договору з ТзОВ Санком - Львів № 589 від 01 січня 2014 року підтверджується рахунками на оплату та Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 133-151).

Таким чином, відповідач ЖБК № 221 є балансоутримувачем житлового будинку на АДРЕСА_1 та надає житлово-комунальні послуги його мешканцям, в тому числі й позивачам у справі, з вивезення побутових відходів на підставі укладеного з ТзОВ Санком-Львів укладено договір № 589 від 01.01.2014 року.

Обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорамиу п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону).

Схожі за змістом норми були закріплені у ЗУ Про житлово-комунальні послуги в редакції чинній на час подання позовної заяви.

Частинами 2, 10 ст. 35-1 Закону України Про відходи передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 10 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг передбачено, що тарифи на комунальні послуги суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

З листа Департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради від 19.03.2019 року № 3001-34 слідує, що послуги з вивезення побутових відходів, за результатами по будинкових громадських слухань, включені до послуг з утримання будинків та прибудинкових територій рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.05.2011 року № 561 (а.с. 179).

При цьому, відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово - комунальні послуги № 869 від 01 червня 2011 року, під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв.м. загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Пунктом 5 зазначеного порядку калькуляційною одиницею є 1 кв.м. загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, виключено на підставі Постанови КМ № 291 від 03.04.2019 року, яка набрала чинності 01.05.2019 року.

Поряд з цим, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений постановою КМУ Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово - комунальні послуги № 869 від 01 червня 2011 року був чинний на час подання позову, вчинення окремих процесуальних дій судом та діяв у зазначений позивачами спірний період (з червня 2014 року по січень 2018 року).

Стаття 5 ЦК України визначає порядок дії актів цивільного законодавства у часі.

Зокрема, Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1 цієї статті).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Судом встановлено, що вартість 1 кв.м. по утриманню будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 затверджувалася рішенням загальних зборів членів ЖБК № 221 відповідно до Постанови Кабмінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги , що підтверджується протоколами зборів№ 1 від 27 січня 2011 року - 1,60 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири; № 4 від 02 грудня 2015 року - 2.50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири; № 1 від 12 січня 2017 року - 3,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири; № 4 від 28 вересня 2017 року - 4,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири (а.с. 28-42).

Крім цього, представник відповідача Петрів К.П. пояснила, що до складу витрат за утримання будинку та прибудинкової території ЖБК № 221 входить: зарплата адміністрації та витрати по цивільно - правових угодах по виконанню необхідних робіт, відрахування від доходів (сплата податків), освітлення місць загального користування (підвали, сходові марші), вивезення побутових відходів (ТПВ), обслуговування банківського рахунку, витрати на господарську діяльність кооперативу. Оплата за вивезення твердих побутових відходів є складовою при формуванні розміру квартплати.

Нарахування коштів за послуги проводиться згідно технічної документації будинку з моменту введення його в експлуатацію. Якщо споживач комунальних послуг під час приватизації або виникнення інших юридичних підстав змінив загальну площу квартири він повинен був повідомити про дані зміни голову кооперативу та надати підтверджуючі документи.

Таки чином, суд першої інстанції у рішенні суду повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні першої та апеляційної інстанціях.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі протии Фінляндії , п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші протии Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглядаючи дану справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їхнього представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30 жовтня 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк