Постанова

від 30.10.2019 по справі 826/4136/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4136/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс-Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс-Груп", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03 січня 2017 року №0001140302.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03 січня 2017 року №0001140302.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті.

Від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс-Груп" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтовано неможливістю взяти участь в судовому засіданні через перебування в іншому судовому засіданні представника товариства.

Відповідно до ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки визнано судом поважними.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. При цьому, доказів участі представника позивача в іншому судовому засіданні до клопотання не додано.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс-Груп", за результатами якої складено акт перевірки від 15 грудня 2016 року №444/1-26-15-14-03-02/35465839 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Інтертранс-Груп" (код 35465839) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 року".

В зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.257 пункту 14.2 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, 135.2, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 2 275 040,00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 671 218,00 грн, 2014 рік в сумі 13 274,00 грн., 2015 рік в сумі 99 559,00 грн., 1 квартал 2016 року в сумі 843 300 грн., 1 півріччя 2016 року в сумі 1 490 989,00 грн.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2017 року №0001140302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2 818 910,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2 275 040,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 543 870,00 грн.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 13 березня 2017 року №4961/6/99-99-11-01-01-25 за наслідками розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2017 року №0001140302, залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що ТОВ "Інтертранс-Груп" отримувало від ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп" суми безповоротної або поворотної фінансової допомоги, зокрема у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту або депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми.

При цьому, суд першої інстанції звертав увагу, що ГУ ДФС не наведено, якій саме ознаці безповоротної чи поворотної фінансової допомоги відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України відповідають кошти, отримані позивачем від ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп". Кошти від ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп" надійшли на рахунок позивача за поставлений товар - кондитерські вироби та спеції, доводи відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій щодо поставки товару на адресу вказаних підприємств нормативно та документально не підтверджуються.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статі Податкового кодексу України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, наведених у статті 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоду, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Таким чином, до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема інших доходів, відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, включаються зокрема суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідач вважав безпідставним заниженням інших доходів у зв`язку із не включенням до складу доходів коштів, отриманих у вигляді безповоротної фінансової допомоги внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп відповідач вказував, що у відношенні підприємств-контрагентів відкриті кримінальні провадження та вказані підприємства внесені до реєстрів облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва.

А тому, відповідач вважав, що за умови відсутності реалізованого товару, сума коштів, отриманих від вказаних підприємств, підпадає під визначення фінансової допомоги.

Так, між ТОВ "Інтертранс-Груп" (постачальник) та ТОВ "Лікон-Трейд" (покупець) укладено договір поставки від 17 грудня 2012 року №92/12, за умовами якого постачальник зобовязується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобовязується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі. Кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору та складена на підставі замовлення покупця. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

На виконання умов договору відповідно до видаткових накладних, актів прийомки товарів позивач поставив ТОВ "Лікон-Трейд" кондитерські вироби марки "Рошен" та спеції на загальну суму 3 472 100,00 грн.

Згідно з договором про переведення боргу від 30 вересня 2013 року №187/13 заборгованість ТОВ "Лікон-Трейд" у сумі 867 708,73 грн. перед позивачем переведена на ТОВ "Блісс-Трейд".

Між позивачем (постачальник) та ТОВ "Айленд Груп" (покупець) укладено договір поставки продукції від 26 жовтня 2015 року №1061/10, за умовами якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору. Сторони застосовують до даного договору умови DDT - доставка продавцем товару в пункт, вказаний покупцем (редакція Інкотермс-2000).

На виконання умов договору відповідно до видаткової накладної позивач поставив ТОВ "Айленд Груп" кондитерські вироби марки "Рошен" на загальну суму 502 000,00 грн.

Оплата здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать банківські виписки та картка рахунку 361.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ "Інветменс Компані" (покупець) укладено договір поставки продукції від 25 січня 2016 року №0002/01, за умовами якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору. Сторони застосовують до даного договору умови DDT - доставка продавцем товару в пункту, вказаний покупцем (редакція Інкотермс-2000).

На виконання умов договору відповідно до видаткових накладних позивач поставив ТОВ "Інветменс Компані" кондитерські вироби марки "Рошен" та спеції на загальну суму 1 550 000,00 грн.

Оплата здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать банківські виписки та картка рахунку 361.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ "Арном Груп" (покупець) укладено договір поставки продукції від 28 березня 2016 року №0005/03, за умовами якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору. Сторони застосовують до даного договору умови DDT - доставка продавцем товару в пункту, вказаний покупцем (редакція Інкотермс-2000).

На виконання умов договору відповідно до видаткових накладних позивач поставив ТОВ "Арном Груп" кондитерські вироби марки "Рошен" та спеції на загальну суму 3 850 000,00 грн.

Оплата здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать банківські виписки та картка рахунку 361.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ "Аеро-Констракт Груп" (покупець) укладено договір поставки продукції від 29 червня 2016 року №0018/06, за умовами якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору. Сторони застосовують до даного договору умови DDT - доставка продавцем товару в пункту, вказаний покупцем (редакція Інкотермс-2000).

На виконання умов договору відповідно до видаткових накладних позивач поставив ТОВ "Аеро-Констракт Груп" кондитерські вироби марки "Рошен" та спеції на загальну суму 1 135 000,00 грн.

Оплата здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать банківські виписки та картка рахунку 361.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ "Сіател Компані" (покупець) укладено договір поставки продукції від 09 березня 2016 року №0003/03, за умовами якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору. Сторони застосовують до даного договору умови DDT - доставка продавцем товару в пункту, вказаний покупцем (редакція Інкотермс-2000).

На виконання умов договору відповідно до видаткових накладних позивач поставив ТОВ "Сіател Компані" кондитерські вироби марки "Рошен" та спеції на загальну суму 1 700 000,00 грн.

Оплата здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать банківські виписки та картка рахунку 361.

Перевезення товару здійснювалося позивачем, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши зміст цивільно-правової угоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зі спірних операцій позивача з контрагентом вбачається наявність економічної (ділової) мети. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

Колегія суддів обізнана з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі №826/1588/13-а про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Більш того, сам факт наявності кримінальних проваджень, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому колегія суддів вважає посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо можливих ознак фіктивності контрагентів позивача, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При цьому, вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів надано не було.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальних проваджень щодо можливих ознак фіктивності контрагентів позивача та інших інформаційних ресурсів.

Натомість, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що кошти від ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп" надійшли на рахунок позивача саме за поставлений товар - кондитерські вироби та спеції.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що ТОВ "Інтертранс-Груп" отримувало від ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп" суми безповоротної або поворотної фінансової допомоги, зокрема у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту або депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03 січня 2017 року №0001140302 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс-Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено - 30.10.2019.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О.Аліменко,

Н.В.Безименна