Рішення

від 30.10.2019 по справі 908/949/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/62/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2019 Справа № 908/949/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

За позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» (70500, Запорізька обл., м.Оріхів, вул. Ленінградських курсантів, буд. 62 А);

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 22 728,83 грн. за порушення термінів поставки природного газу за договором постачання природного газу № 5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016

22.03.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 22 728,83 грн. за порушення термінів поставки природного газу за договором постачання природного газу № 5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016.

22.03.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/949/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/949/19, присвоєно справі номер провадження 4/62/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 22.05.2019 зупинено провадження у справі №908/949/19 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/296/18.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.09.2019, у зв`язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі №908/949/19 поновлено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 позивач поставив протягом: жовтня 2016 - січня 2017 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 840 319, 88 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу. Відповідач в свою чергу, свої зобов`язання за договором поставки природного газу належним чином не виконав, за поставлений природний газ не вчасно розрахувався, з порушенням строків встановлених договором. За неналежне виконання умов договору постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 позивач нарахував відповідачу 4793,89 грн. 3 % річних та 17 934, 94 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст.193, 216 -217, 231, 264 - 265 ГК України. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» (код ЄДРПУО 13622447) є: 70500, Запорізька обл., м.Оріхів, вул. Ленінградських курсантів, буд. 62 А, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/949/19 відповідач повідомлений належним чином ухвалою суду від 26.04.2019 про відкриття провадження у справі, яка 03.05.2019 отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» , про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 7050403866779).

Також, ухвала господарського суду Запорізької області від 27.09.2019 про поновлення провадження у справі отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» - 03.10.2019, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 7050404003243).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про хід розгляду справи № 908/949/19.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 26.04.2019 відповідачу запропоновано подати відзив у строк не пізніше 14.05.2019.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі

Отже, 01.10.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.10.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.

08.09.2016 Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» (споживач) укладено договір постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. договору).

Пунктом 6.1. договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 23.01.2017) сторони погодили порядок змін до цього договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому п. 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору;;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь - які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Розділом 12 договору сторони визначили строк його дії: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 до 31 березня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач на виконання умов договору постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 у період: жовтень 2016 - січень 2017 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 840 319, 88 грн.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу за вказаний період (акти приймання-передачі за: жовтень 2016р. на суму 70 370, 12 грн., листопад 2016р. на суму 190 982, 60 грн., грудень 2016р. на суму 288045, 46 грн., січень 2017р. на суму 290921, 70 грн., підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Також, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, Управлінням соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, ТОВ «Оріхівтепломережа» і Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме №3148 від 15.12.2016, №2758 від 16.11.2016, №242 від 18.01.2017, №956 від 15.02.2017, №1597 від 15.03.2017 та № 3022 від 11.07.2017.

У зазначених спільних протокольних рішеннях сторони погодили, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з пунктом 4 спільних протокольних рішень сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішення).

Як зазначає у позовній заяві позивач, станом на момент розгляду спору, заборгованість відповідача за отриманий у період: з жовтеня 2016р. - січень 2017 р. природний газ погашена у повному обсязі. Однак оплата за отриманий природний газ здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених п. 6.1. договору, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 22 728,83 грн. та звернення до суду з позовом про їх стягнення.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (ч. 1 ст.12 Закону).

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону).

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із положеннями частин 1-3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цьогоКодексу та інших законів.

Наведене регулювання було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (чинною під час дії спірних правовідносин). Цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, Державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

(Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18).

При цьому, для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Отже, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі №927/370/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Отже, в даних правовідносинах, АК «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ТОВ «Оріхівтепломережа» підписавши спільні протокольні рішення №3148 від 15.12.2016, №2758 від 16.11.2016, №242 від 18.01.2017, №956 від 15.02.2017 №1597 від 15.03.2017 та № 3022 від 11.07.2017 про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, фактично погодилися, що оплата наданих за договором послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором, а також і відповідальність за порушення цих строків.

Як встановлено з розрахунку позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» за отриманий від позивача природний газ, на підставі договору постачання природного газу № 5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016, розрахувалося повністю.

При цьому, як встановлено з довідки - Операції по підприємству «Оріхівтепломережа ТОВ» з 01.10.2016 по 30.06.2018, частина наданих послуг за договором оплачена за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі спільних протокольних рішень №3148 від 15.12.2016, №2758 від 16.11.2016, №242 від 18.01.2017, №956 від 15.02.2017 №1597 від 15.03.2017 та № 3022 від 11.07.2017.

Матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Разом з цим, за розрахунком ПАТ "НАК "Нафтогаз України" останнім проведено нарахування 3% річних та інфляційних втрат без урахування зміненого внаслідок підписання Спільних протокольних рішень порядку і строку проведення розрахунків за Договором.

Таким чином, розрахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не відповідає фактичним обставинам зміненого порядку та строку проведення оплат за Договором по сумам, на які підписано Спільні протокольні рішення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задовленні позову, оскільки у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суми, перераховані з державного бюджету для покриття пільг та субсидій та позивачем не надано належних доказів порушення строків зміненого порядку здійснення оплат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 22 728,83 грн. за порушення термінів поставки природного газу за договором постачання природного газу № 5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 відмовити повністю.

Повне судове рішення складено « 30» жовтня 2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. Г. Зінченко