Постанова

від 05.02.2020 по справі 908/949/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020 м. Дніпро Справа № 908/949/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чередка А.Є. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Кузнецова В.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2019 (суддя Зінченко Н.Г.), повний текст якого складено 30.10.2019, у справі № 908/949/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа", Запорізька область, м. Оріхів

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 22 728,83 грн. за порушення термінів поставки природного газу за договором постачання природного газу № 5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" штрафних санкцій в розмірі 22 728,83 грн. за порушення термінів поставки природного газу за договором постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.10.2019 року у справі №908/949/19 в задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 22 728,83 грн. за порушення термінів поставки природного газу за договором постачання природного газу № 5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що частина наданих послуг за договором оплачена за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі спільних протокольних рішень №3148 від 15.12.2016, №2758 від 16.11.2016, №242 від 18.01.2017, №956 від 15.02.2017 №1597 від 15.03.2017 та № 3022 від 11.07.2017.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, тому у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Місцевим господарським судом зазначено, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Оскільки позивачем проведено нарахування 3% річних та інфляційних втрат без урахування зміненого внаслідок підписання Спільних протокольних рішень порядку і строку проведення розрахунків за договором, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок позивача не відповідає фактичним обставинам зміненого порядку та строку проведення оплат за договором по сумам, на які підписано Спільні протокольні рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій, просить Центральний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2019 року у справі №908/949/19 та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що правовідносини між сторонами виникли в тому числі й на підставі господарського договору, яким, зокрема, передбачено, що укладення спільних протокольних рішень в будь-якому випадку не змінює строків та порядку розрахунку, тому посилання на державне регулювання договірних відносин шляхом укладення ряду спільних протокольних рішень суперечить умовам договору.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що предметом правового регулювання з боку держави є встановлення порядку перерахування субвенцій, а спірні відносини виникли на підставі господарського договору, предметом якого є купівлі-продаж природного газу, тобто ці відносини за своєю суттю не є тотожними.

Апелянт також зазначає, що невизначеність строків виконання спільних протокольних рішень (пункт 5.3 - рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування) підтверджує відсутність такої істотної умови як строк виконання, тому таке рішення не є формою правочину, тому строки оплати мають визначатись умовами договору.

Також апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду про неможливість відповідачу самостійно впливати на порядок та строки розрахунків через спеціальний режим проведення розрахунків, оскільки законодавством не заборонено перераховувати кошти з поточних рахунків на рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення своєчасних розрахунків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф. відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2019 у справі № 908/949/19, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.02.2020 у зв`язку із відпусткою судді Мороза В.Ф. призначений повторний автоматизованого розподілу судової справи №908/949/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020, для розгляду справи №908/949/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередко А.Є., суддів - Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2019 у справі № 908/949/19.

Відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" до апеляційного господарського суду не надало, про розгляд скарги повідомлялось належним чином за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 змінило назву на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" (споживач) укладено договір постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору).

За цим договором може бути переданий природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (пункт 1.3 договору).

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині продажу природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).

Відповідно до пункту 3.4. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

На виконання умов укладеного між сторонами договору №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 позивач передав відповідачу газ у період з жовтня 2016 року по січень 2017 року на загальну суму 840 319,88 грн., про що складені акти приймання-передачі природного газу: за жовтень 2016 року на суму 70 370,12 грн., за листопад 2016 року на суму 190 982,60 грн., за грудень 2016 року на суму 28 8045,46 грн., за січень 2017 року на суму 29 0921, 0 грн., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 11.3 договору договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь - які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Протягом періоду постачання природного газу між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, Управлінням соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" і Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме №3148 від 15.12.2016 (за листопад 2016 року), №2758 від 16.11.2016 (за жовтень 2016 року), №242 від 18.01.2017 (за грудень 2016 року), №956 від 15.02.2017 (за січень 2017 року), №1597 від 15.03.2017 (за лютий 2017 року) та № 3022 від 11.07.2017 (за березень-червень 2017 року).

У зазначених спільних протокольних рішеннях сторони погодили, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з пунктом 4 спільних протокольних рішень сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішення).

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" зобов`язань за договором постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 в частині своєчасної та повної оплати природного газу, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного України.

Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати за природний газ за договором постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року (за прострочення оплати сум, затверджених спільними протокольними рішеннями (а.с. 11-12).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за порушення строків оплати за природний газ за договором постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року (за прострочення оплати сум, затверджених спільними протокольними рішеннями (а.с. 11-12).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спір по справі стосується стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору постачання природного газу №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року за прострочення оплати сум, затверджених спільними протокольними рішеннями відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Згідно із положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Наведене регулювання було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (чинною під час дії спірних правовідносин). Цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, Державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регульованого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.

При цьому, для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Отже, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

В даних правовідносинах, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" підписавши спільні протокольні рішення №3148 від 15.12.2016, №2758 від 16.11.2016, №242 від 18.01.2017, №956 від 15.02.2017 №1597 від 15.03.2017 та № 3022 від 11.07.2017 про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, фактично погодилися, що оплата наданих за договором послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором, а також і відповідальність за порушення цих строків.

Як встановлено з розрахунку Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" за отриманий від позивача природний газ, на підставі договору постачання природного газу № 5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016, розрахувалося повністю.

При цьому, як встановлено з довідки - Операції по підприємству "Оріхівтепломережа ТОВ" з 01.10.2016 по 30.06.2018, частина наданих послуг за договором оплачена за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі спільних протокольних рішень №3148 від 15.12.2016, №2758 від 16.11.2016, №242 від 18.01.2017, №956 від 15.02.2017 №1597 від 15.03.2017 та № 3022 від 11.07.2017.

Матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Разом з цим, за розрахунком Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" останнім проведено нарахування 3% річних та інфляційних втрат без урахування зміненого внаслідок підписання Спільних протокольних рішень порядку і строку проведення розрахунків за договором.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що розрахунок Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не відповідає фактичним обставинам зміненого порядку та строку проведення оплат за Договором по сумам, на які підписано Спільні протокольні рішення.

Оскільки оплата поставленого природного газу за договором постачання природного газу № 5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016 проводилась в порядку та у відповідності до умов пункту 6.1 договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2005, в позивача були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Апеляційним господарським судом відхиляються доводи апелянта, що за умовами пункту 6.1 договору підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за договором. Наявність відповідного абзацу пункту укладеного між сторонами договору вказаного змісту не позбавляє сторони договору права за взаємною згодою змінювати строки та умови розрахунків, що сторони й здійснили, підписавши спільні протокольні рішення.

В свою чергу, необхідною умовою для застосування норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та санкцій, передбачених умовами договору, у подібних правовідносинах є факт здійснення оплати поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.

Для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції, а апеляційної скарги відповідача - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов`язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2019 у справі №908/949/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2019 у справі №908/949/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов