Рішення

від 31.10.2019 по справі 908/2322/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/202/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2019 Справа № 908/2322/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун Віталій Леонідович розглянувши матеріали справи № 908/2322/19

за позовною заявою: державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» , 34400, Рівненська область, м. Вараш

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСУДАРЬ» , 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3

про стягнення 1 635,89 грн.

без повідомлення (без виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (далі ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» ) надійшла позовна заява за вих. від 22.08.19 № 12201/001 з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСУДАРЬ» (надалі ТОВ «ПОСУДАРЬ» ) про стягнення 1 635,89 грн. пені та штрафу за договором поставки від 13.07.18 № 953 (від 26.07.18 № 53-122-01-18-06607), з якої: 934,15 грн. пені та 701,74 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем стоків поставки товару за договором поставки від 13.07.18 № 953 (від 26.07.18 № 53-122-01-18-06607) на загальну суму 10 024,85 грн. (видаткові накладні від 25.10.18 № 334 та від 11.12.18 № 404). За порушення господарського зобов`язання позивач на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 663, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 216, 218, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 12, 232, 236-238 ГПК України та положень договору просить стягнути з відповідача 934,15 грн. пені та 701,74 грн. штрафу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/2322/19 між суддями, 28.08.19 вказану вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 02.09.19 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2322/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи. Крім того, судом у зазначеній ухвалі, відповідно до вимог ст. 176 ГПК України, визначено строк для подання відповідачем відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали від 02.09.19 у справі № 908/2322/19 відповідачу, а також строки для подання відповіді на відзив та заперечень.

Як свідчать наявні у матеріалах справи № 908/2322/19 рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, представником відповідача ухвалу від 02.09.19 у справі № 908/2322/19 отримано 05.09.19, а представником відповідача - 09.09.19.

Пунктом 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення судового рішення.

Частиною 7 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Отже, судом з дотримання положень ст. 120 ГПК України повідомлено позивача та відповідача про відкриття провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи (про вчинення відповідної процесуальної дії).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З огляду на отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у цій справі 05.09.19, а також припису ч. 1 ст. 251 ГПК України, строк для подання відзиву на позовну заяву по цій справі по 20.09.19 включно.

Однак, відповідачем відзиву на позовну заяву у строк визначений ухвалою від 02.09.19 у справі № 908/2322/19 та ч. 1 ст. 251 ГПК України до суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 ГПК України визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 152 ГПК України).

Враховуючи наведені вище положення, а також те, що розгляд справи по суті у цій справі розпочато 03.10.19 (через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2322/19), що жодних заяв від сторін до суду станом на 31.10.19 не надходило, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення справи за наявними матеріалами (доказами).

З огляду на розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи судом на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України прийнято (підписано) рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.18 між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник), від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСУДАРЬ» (Постачальник) укладено договір поставки № 953/53-122-01-18-06607 від 26.07.18, за умовами якого (п. 1.1.) у порядку та на умовах визначених цим договором Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Предметом поставки по договору (п.1.2.) є 39220000-0 (посуд столовий), який передбачений специфікацією № 1 до даного договору.

Згідно з п. 1.3. договору, умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення правил Інкотермс (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Пунктами 2.1., 2.2. договору визначено, що ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 84 859,05 грн., крім того, ПДВ 16 971,81 грн. Загальна сума договору складає 101 830,86 грн.

У п. 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником на умовах: DDP Інкотермс-2000, в строк 30 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України Про публічні закупівлі . Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом .

Відповідно до п. 11.1. договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.18, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійного строку.

Згідно з п. 11.2. договору, укладений сторонами договір оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України Про публічні закупівлі . Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі, який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення замовником договору про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу.

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили, зокрема, найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартістю (101 830,86 грн. з ПДВ).

Договір поставки від 13.07.18 № 953/53-122-01-18-06607 від 26.07.18 оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України Про публічні закупівлі 27.07.18, що підтверджується витягом з веб-сайту: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-05-30-001489-a (знаходиться у відкритому доступі у мережі Інтернет) роздруківка, якого приєднана судом до матеріалів справи № 908/2322/19.

Вбачається, що на виконання умов договору від 13.07.18 № 953/53-122-01-18-06607 від 26.07.18 відповідачем 25.10.18 та 11.12.18 поставлено позивачу товари на суму 2 520,29 грн. та на суму 7 504,56 грн. відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними від 22.10.18 № 334 та від 07.12.18 № 404, які підписані уповноваженими представниками з обох сторін та засвідчені печаткою ТОВ «ПОСУДАРЬ» , а також прибутковими ордерами №№ 252, 223.

Згідно з підписом представника позивача за видатковою накладною від 22.10.18 № 334 на суму 2 520,29 грн. товар отримано 25.10.18, а за видатковою накладною від 07.12.18 № 404 на суму 7 504,56 грн. товар отримано позивачем 11.12.18.

Вказане не заперечувалась відповідачем (доказів зворотнього матеріали справи не містять).

З підстав прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором від 13.07.18 № 953/53-122-01-18-06607 від 26.07.18 щодо поставки товару за видатковими накладними від 22.10.18 № 334 на суму 2 520,29 грн. та від 07.12.18 № 404 на суму 7 504,56 грн., позивач звернувся до ТОВ «ПОСУДАРЬ» з претензією від 14.06.19 № 8637/001, в якій запропонував у добровільному досудовому порядку перерахувати на рахунок позивача пеню у сумі 934,15 грн. та 701,74 грн. штрафу.

Враховуючи, що відповідач претензію позивача щодо сплати 934,15 грн. пені та 701,74 грн. штрафу не задовольнив, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» звернулось з цим позовом до суду.

Предметом спору в цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 934,15 грн. пені та 701,74 грн. штрафу за прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару за договором від 13.07.18 № 953/53-122-01-18-06607 від 26.07.18.

Розглядаючи спір по цій справі по суті спору суд виходить з наступного .

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України Про публічні закупівлі 27.07.18, а також умови п. 3.1. договору та припис ч. 5 ст. 254 ЦК України, останнім днем поставки товару є 27.08.18.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи видаткових накладних від 22.10.18 № 334 та від 07.12.18 № 404 вбачається, що зобов`язання щодо поставки товару за вказаними накладними виконано відповідачем із порушенням строку, встановленого п. 3.1. договору, а саме поставку товару:

- за видатковою накладною від 22.10.18 № 334 на суму 2 520,29 грн. здійснено 25.10.18, тобто з простроченням у 58 днів, а саме з 28.08.18 по 24.10.18;

- за видатковою накладною від 07.12.18 № 404 на суму 7504,56 грн. здійснено 11.12.18, тобто з простроченням у 105 днів, а саме з 28.08.18 по 10.12.18.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 і ч. 2 ст. 217 ГК України). Штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами ч. 1 ст. 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Частиною 2 цієї статті визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Судом враховано, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку, слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Так, у абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України закріплено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов`язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.

Отже, позивач відповідно до умов договору і положень чинного законодавства має право на застосування штрафних санкцій до відповідача у зв`язку з порушенням останнім строку виконання господарського зобов`язання (поставки товару).

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок пені за порушення умов договору від 13.07.18 № 953/53-122-01-18-06607, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 934,15 грн. пені.

Як наслідок, вимоги позивача про стягнення з відповідача 934,15 грн. пені задовольняються судом.

Враховуючи прострочення відповідачем свого зобов`язання за договором щодо поставки товару більше ніж на 30 діб, судом визнаються законними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 % вартості товару поставку якого прострочено.

З огляду на вірність викладеного у позовній заяві розрахунку штрафу (10 024,85 грн. х 7%= 701,74 грн.), судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 701,74 грн. штрафу.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12-15, 24, 73-80, 120, 129, 236-238, 240, 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСУДАРЬ» (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39353909) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) - 934 (дев`ятсот тридцять чотири) грн. 15 коп. пені, 701 (сімсот одну) грн. 74 коп. штрафу та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України .

Суддя В.Л. Корсун