Рішення

від 22.10.2019 по справі 909/1029/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1029/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури, бульв. Лесі Українки, 47, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, в інтересах держави в особі Снятинської районної ради, площа Незалежності, 1, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Босак Марії Іванівни, АДРЕСА_1 ,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Снятинської районної ради "Снятинська центральна районна лікарня", вул. Стефаника, 2, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300,

про зобов`язання відповідача звільнити приміщення та стягнення неустойки в сумі 67 285 грн 06 к.

за участю:

від прокуратури: Верешко Мар`ян Іванович - прокурор відділу, (службове посвідчення № 047968 від 20.09.2017 року; паспорт серія НОМЕР_1 від 24.06.2011 року)

від позивача: представники не з' явились

від відповідача: представники не з' явились

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Соломійчук Ксенія Миколаївна - юрисконсульт, (довіреність б/н від 21.10.2019 року; паспорт № НОМЕР_2 від 10.09.2019 року)

за участю:

від позивача: Юзва Андрій Ярославович - провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення Західного регіону НЕК "Укренерго", довіреність № 339 від 07.08.2019 року; паспорт серія НОМЕР_5 від 23.02.2000 року

від відповідача: представники не з`явилися

установив: Заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Снятинської районної ради до Фізичної особи - підприємця Босак Марії Іванівни про зобов`язання відповідача звільнити приміщення 32,47 кв.м., які розташовані на п`ятому поверсі Комунального некомерційного підприємства Снятинської районної ради "Снятинська центральна районна лікарня" по вул. Стефаника, 2 в м. Снятин Івано-Франківської області та стягнення неустойки за період з 18.10.2018 по 01.08.2019 в сумі 67 285,06 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди майна спільної власності територіальних громад Снятинського району від 02.05.2018 року, зокрема щодо повернення орендованого майна після закінчення дії договору.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначити розгляд справи по суті на 22.10.2019 року. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву і всі наявні у нього докази, що підтверджують заперечення проти позову; копію відзиву та доданих до нього документів у встановлений строк також надати учасникам справи.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить, відмітка на зворотньому боці ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. №20255/19 від 18.10.19), відзив на позов не подав. З вказаного повідомлення судом встановлено, що ухвалу суду від 24.09.2019 року про відкриття провадження у справі відповідач отримав 05.10.2019 року.

Станом на момент розгляду справи (22.10.2019 року) відповідачем не подано суду відзиву та будь-яких інших доказів.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи викладене вище та керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши представника прокурора та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача в судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

02 травня 2018 року між Снятинською районною радою (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та фізичною особою-підприємцем Босак Марією Іванівною (по договору - орендар/по справі - відповідач) укладено договір оренди майна спільної власності територіальних громад Снятинського району (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування майном спільної власності територіальних громад району, а саме вбудовані приміщення п`ятого поверху Снятинської ЦРЛ загальною площею 32,47 метри квадратних, розташовані в м.Снятин по вул. Стефаника,2 які перебувають на балансі Снятинської ЦРЛ. Вартість вказаних приміщень становить 160165 грн 00к. (п.1.1 Договору).

Відповідно до умов вказаного договору та акту приймання-передачі орендованого майна спільної власності територіальних громад Снятинського району від 02.05.2018 року відповідачу передано в оренду вказані вище орендовані приміщення.

Перебування зазначених приміщень в переліку майна комунальної власності підтверджено рішенням Снятинської районної ради від 14.04.2016 р. №87-4/2016 "Про затвердження Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району".

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди майна спільної власності територіальних громад Снятинського району договір діє з моменту його підписання до 17.10.2018 року включно.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 10.5 Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Листом №01-23/262 від 12 липня 2018 року Снятинська районна рада звернулась до відповідача, в якому проінформувала останнього про відсутність можливості продовження терміну дії договору оренди вбудованих приміщень п`ятого поверху Снятинської ЦРЛ площею 32.47 м.кв.

Листом № 01-23/382 від 03 жовтня 2018 року Снятинська районна рада звернулась до фізичної особи-підприємця Босак М. І. , в якому повідомила про необхідність підготувати приміщення до передачі орендодавцю, у зв`язку із закінченням 17.10.2018р. терміну дії договору оренди комунального майна.

Однак, відповідачем вказане зобов`язання не виконано.

Листом №01-23/408 від 19.10.2018 року позивач звернувся до відповідача про необхідність звільнення орендованих приміщень у дводенний термін з моменту отримання листа.

Проте, відповідач не звільнив вказане приміщення.

Листом №614/01-25 від 24 жовтня 2018 року Снятинська Центральна районна лікарня звернулась до відповідача по справі, в якому повідомила про закінчення 17 жовтня 2018 року терміну дії Договору оренди комунального майна та необхідність звільнення орендовані приміщення.

Вимоги зазначені у вкзаному вище Листі відповідачне виконав, а натомість 5 листопада 2018 року звернулась до Снятинської районної ради із заявою про продовження оренди вбудованих приміщень п`ятого поверху Снятинської ЦРЛ площею 32.47 м.кв.

На звернення фізичної особи-підприємця Снятинська районна рада 05 грудня 2018 року листом № 01-31/34 відмовила у продовженні оренди, та ще раз повідомила про необхідність звільнення орендованих приміщень.

20.11.2018 року головним лікарем Снятинської центральної районної лікарні направлено голові Снятинської районної ради лист за № 700/01-25., відповідно до якого адміністрація лікарні, маючи намір раціонально використовувати орендовані приміщення лікарні 25.10.2018 року провела збори з орендарями приміщень лікарні. За результатами зборів до орендарів висловлено прохання звільнити раніше орендовані приміщення.

За результатами розгляду вищевказаного листа Снятинської центральної районної лікарні 11 грудня 2018 року Снятинською районною радою прийнято рішення №701-23/2018 "Про розгляд звернень орендарів приміщень Снятинської ЦРЛ", згідно якого вирішено не продовжувати дію договорів оренди вбудованих приміщень, що перебувають на балансі Снятинської ЦРЛ, в тому числі договору оренди приміщень на п`ятому поверсі Снятинської ЦРЛ загальною площею 32,47 метрів квадратних.

Зазначені обставини зумовили звернення з даним позовом до суду.

За наведених обставин, суд враховує наступне.

В спірному випадку між сторонами виникли правові відносини на підставі укладеного Договору оренди майна спільної власності територіальних громад Снятинського району від 02.05.2018 року.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частина 1 ст.760 ЦК України передбачає, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

В силу дії ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України - істотною умовою договору є термін, на який укладається договір.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Договір оренди згідно ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 291 Господарського кодексу України припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст.785 ЦК України встановлено обов`язок наймача щодо повернення наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі у разі припинення договору найму.

Тобто, положення ч.1 ст.785 ЦК України, якими зокрема, позивач обґрунтовує позовні вимоги, передбачає обов`язок орендаря повернути орендодавцю саме орендоване майно, чому відповідає право позивача вимагати повернення речей, переданих у найм.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 Договору оренди майна спільної власності територіальних громад Снятинського району від 02.05.2018 року передбачено, що орендар повертає майно надане в оренду орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором.

Згідно зі статтею 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктом 2.4 договору оренди визначено, що орендоване майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-повернення позивачу спірного орендованого приміщення відповідачем.

Факт неповернення відповідачем позивачу приміщення комунальної власності (вбудовані приміщення п`ятого поверху Снятинської ЦРЛ площею 32.47 м.кв) підтверджується також актом обстеження орендованого майна складеного 02.09.2019 року представниками Снятинської районної ради та Снятинської центральної районної лікарні, копія якого долучена до матеріалів справи. У вказаному акті зазначено, що на даний час орендовані приміщення комунальної власності, в тому числі приміщення площею 32.47 м.кв. використовуються орендарями та не передані у користування балансоутримувачу - КНП Снятинської РР "Снятинська ЦРЛ".

Неповернення спірного орендованого майна тягне також за собою порушення права власності його власника.

Згідно ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Непорушність права власності полягає в його недоторканості, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині звільнення відповідачем орендованого ним приміщення, зокрема приміщення площею 32,47 кв.м., які розташовані на п`ятому поверсі Комунального некомерційного підприємства Снятинської районної ради "Снятинська центральна районна лікарня" по вул. Стефаника, 2 в м. Снятин Івано-Франківської області. Отже, позов в цій частині слід задовольнити.

Разом з тим, ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 9.4 Договору оренди майна спільної власності територіальних громад Снятинського району від 02.05.2018, встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що у випадку невиконання орендарем зобов`язання щодо повернення орендодавцеві об`єкта оренди відповідно до пункту 2.3 цього договору, він сплачує орендодавцю неустойку в сумі подвійного розміру орендної плати, встановленої і нарахованої згідно з цим договором, з урахуванням ПДВ, за період безпідставного користування об`єктом оренди.

Згідно акту розрахунку орендної плати за майно спільної власності територіальних громад Снятинського району до договору від 02.05 2018 року орендна плата за користування частиною приміщень площею 32.47 м.кв. становить 3 337 грн. в місяць.

З огляду на те, що у визначені договором строки орендовані приміщені не були повернуті орендодавцю, орендарю, виходячи з вищенаведених норм права, нараховано за період безпідставного користування майном орендодавця (18.10.2018 (наступний день по закінченню дії договору) по 01.08.2019) неустойку, яка відповідно до поданої позивачем розрахунку та оплати неустойки становить 67 285 грн 06 к.

Здійснивши перевірку нарахування неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень судом встановлено обгрунтованість її нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Слід зазначити, що згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.4 цієї статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу;

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З матеріалів справи вбачається, що уповноважений державою суб`єкт владних повноважень в особі Снятинської районної ради, свій обов`язок здійснення заходів щодо розпорядженням спірним орендованим майном, яке перебуває у комунальної власності, тривалий час належним чином не здійснював своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, тому Коломийська місцева прокуратура правомірно взяла на себе представництво держави і захист її інтересів у цій справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що пред`являючи зазначений позов до суду, прокурор дотримався вимог статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід вішкодувати прокуратурі за рахунок відповідача.

Керуючись ст.10, 17, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 11, 15, 16, 391, 526, 530, 626, 759, 760, 762, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193, 283, 284.ю 291 Господарського кодексу, ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Снятинської районної ради до Фізичної особи - підприємця Босак Марії Іванівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Снятинської районної ради "Снятинська центральна районна лікарня" про зобов`язання відповідача звільнити приміщення 32,47 кв.м., які розташовані на п`ятому поверсі Комунального некомерційного підприємства Снятинської районної ради "Снятинська центральна районна лікарня" по вул. Стефаника, 2 в м. Снятин Івано-Франківської області та стягнення неустойки за період з 18.10.2018 по 01.08.2019 в сумі 67 285 грн 06 к. - задовольнити.

Фізичній особі - підприємцю Босак Марії Іванівні ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) звільнити приміщення площею 32,47 кв.м., які розташовані на п`ятому поверсі Комунального некомерційного підприємства Снятинської районної ради "Снятинська центральна районна лікарня" по вул. Стефаника, 2 в м. Снятин Івано-Франківської області.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Босак Марії Іванівні ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) на користь Снятинської районної ради (площа Незалежності, 1, м. Снятин, Івано-Франківська область, код 04054464) - 67 285 грн 06 к. (шістдесят сім тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень шість копійки) неустойки за період з 18.10.2018 по 01.08.2019.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Босак Марії Іванівні ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) на користь прокуратури Івано-Франківської області (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, р/р 35215084003924, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03530483) - 3 842 грн 00к. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.10.2019

Суддя Фанда О. М.