Рішення

від 07.10.2019 по справі 910/4600/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/4600/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Невірос"

до Спеціалізованої школи 1-3 ступенів з поглибленням вивчення англійської та італійської мов №130 імені Данте Аліг`єрі м. Києва

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація

2. Голосіївську районна в м. Києві рада

3. Київська міська рада

про визнання договору недійсним

Представники учасників справи:

Від позивача: Суньов Є.В.;

Від відповідача: Федорчук О.В.;

Від третьої особи 1: Горбач В.В.

Від третьої особи 2: не з`явився;

Від третьої особи 3: не з`явився;

Присутній у судовому засіданні : ОСОБА_1 .- вільний слухач.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Невірос" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої школи I-III ступенів з поглибленням вивчення англійської та італійської мов №130 імені Данте Аліг`єрі м. Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним Договору № 24 від 29.12.2005 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що Договір № 24 від 29.12.2005 року підписаний з боку позивача невстановленою особою, а тому у позивача є підстави для визнання вказаного правочину недійсним.

Крім того позивач ставить під сумнів повноваження директора спеціалізованої школи № 130 з поглибленим вивченням англійської та італійської мов ОСОБА_6 на підписання Договору № 24 від 29.12.2005 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4600/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третю особу, яку не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію, підготовче засідання призначено на 22.05.2019 року.

20.05.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_2

20.05.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

21.05.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом у підготовчому засіданні 22.05.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 05.06.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

31.05.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

03.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

03.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

03.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_3 .

У підготовчому засіданні 05.06.2019 судом було оглянуто оригінал Договору № 24 від 29.12.2005 року, який було надано відповідачем.

Судом відкладено клопотання позивача про виклик та допит свідка до встановлення фактичних обставин справи.

Судом у підготовчому засіданні 05.06.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 03.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик та допит свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , залучено судом з власної ініціативи до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Голосіївську районну в м. Києві раду та Київську міську раду та відкладено підготовче засідання по справі № 910/4600/19 на 05.08.2019.

Представники третіх осіб 1, 2, 3 у підготовче засідання 05.08.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у підготовчому засіданні 05.08.2019 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та зазначив, що всі документи надані, можна закривати підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи № 910/4600/19 по суті на 28.08.2019 року.

Представники третіх осіб 1, 2, 3 у підготовче засідання 28.08.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Судом у судовому засіданні 28.08.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 04.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2019 зазначив, що 29.03.2013 між ним та ТОВ Укрбуд Девелопмент був укладений Інвестиційний договір, проте, так як договір не був предметом дослідження, його копія позивачем не надавалась, наступного схвалення Договору № 24 від 29.12.2005 року не відбувалось.

Судом у судовому засіданні 04.09.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 07.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

01.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення копії інвестиційного Договору від 29.03.2013 року.

Представники третіх осіб 2, 3 у судове засідання 07.10.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень третіх осіб 2, 3 про причини неявки їх представників в судове засідання 07.10.2019, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб 2, 3.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 07.10.2019 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Згідно Рішення Київської міської ради від 24.10.2002 №67/227 Товариство з обмеженою відповідальністю Невірос отримало право оренди на земельні ділянки для завершення будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованим басейном для середньої школи № 130 та об`єктами соціально-культурного призначення на вулиці Антоновича, 131 у Голосіївському районі м. Києва.

29.12.2005 року між Голосіївською районною радою у м. Києві в особі Голови Ради Корбана О.Б. (далі - сторона -1), Спеціалізованою школою № 130 з поглибленим вивченням англійської та італійської мов, правонаступником якої є Спеціалізована школа 1-3 ступенів з поглибленням вивчення англійської та італійської мов №130 імені Данте Аліг`єрі м. Києва в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту (далі - сторона -2) та Товариство з обмеженою відповідальністю Невірос в особі директора ОСОБА_2 (далі - сторона -3), що діє на підставі статуту укладено Договір № 24.

Предметом Договору є співробітництво сторін в реалізації інвестиційного проекту будівництва вбудовано - прибудованого басейну з допоміжними приміщеннями для середньої школи № 130 згідно з додатком № 1 до даного Договору на 3 -х арк.. (далі - приміщення) у житловому будинку з об`єктами соціально - культурного призначення на земельній ділянці по вул.. Антоновича (Горького), 131 у Голосіївському районі м. Києва (надалі - об`єкт) (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору об`єкт і приміщення вводяться в експлуатацію, як єдиний пусковий комплекс.

Як передбачено пунктом 2.1.2 Договору сторона - 1 зобов`язується після завершення будівництва об`єкту та ведення його в експлуатацію прийняти у сторони-3 на баланс комунальної власності Територіальної громади Голосіївського району приміщення з подальшим його утриманням та технічним обслуговуванням.

Сторона - 2 зобов`язується після оформлення стороною - 1 права власності на приміщення, прийняти його у Сторони -1 в оперативне користування, підписавши Додаткову угоду до даного Договору (пункт 2.2.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.3.1 Договору сторона -3 зобов`язується завершити будівництво об`єкту в терміни, передбачені графіком будівництва робіт згідно Додатку № 2 до даного Договору.

Відповідно до пунктів 2.3.2. та 2.3.3. Договору сторона - 3 зобов`язується: після завершення будівництва об`єкту отримати у передбаченому законодавством порядку, технічний паспорт приміщення; Передати стороні -1 у власність приміщення разом з його характеристикою та планом приміщень, підписавши зі стороною -1 акт прийому - передачі, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи не належне виконання зобов`язань, визначених цим Договором відповідно до чинного законодавства України (пункт 3.1. Договору).

Як встановлено пунктом 4.1. Договору даний Договір вступає в законну силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Додатком № 2 до Договору № 24 від 29.12.2005 затверджено графік завершення будівництва об`єкту: Житловий будинок з вбудовано - прибудованим басейном для середньої школи №130 та об`єктами соціально - культурного призначення за адресою : вул. Антоновича, 131 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 р. № 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина 2 статті 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містяться у статті 20 Господарського кодексу України.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та приписів Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до вказаної норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що підпис директора ОСОБА_2 , який міститься в Договорі № 24 вчинено іншою невідомою особою, яка не була уповноважена укладати правочини від імені позивача та, яка не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним на підставі статей 215, 203 Цивільного кодексу України .

З метою встановлення справжності підпису ОСОБА_2 в Договорі № 24 від 29.12.2005 позивачем до позовної заяви додано висновок експерта Київської незалежної судової - експертної установи за результатами почеркознавчого дослідження за запитом адвоката Суньова Є.В № 2778 від 28.03.2019.

На вирішення експертизи поставлено наступне питання:

- чи виконанні підписи від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю Невірос ОСОБА_2 , зображення яких міститься в електрофотографічних копіях Договору № 24 від 29.12.2005 року та додатків до нього самим ОСОБА_2 або іншою особою.

За результатами даного експертного дослідження експерт прийшов до наступних висновків, а саме:

1. Підписи від імені ОСОБА_2 , зображення яких містяться:

- в електрофотографічній копії Договору № 24 від 29 грудня 2005 укладеного між Голосіївською районною у м. Києві Радою в особі голови Ради Корбана О.Б., спеціалізованою школою № 130 в особі директора ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю Невірос в особі директора ОСОБА_2 , в графі: ОСОБА_7 ;

- в електрофотографічній копії Додатка № 1 до Договору № 24 від 29 грудня 2005 року Перелік та функціональне призначення приміщень басейну на відмітці -6.150 в графі: Від ТОВ Невірос ;

- в електрофотографічній копії Додатка № 1 до Договору № 24 від 29 грудня 2005 року Перелік та функціональне призначення приміщень басейну на відмітці -9.600 в графі: Від ТОВ Невірос ;

- в електрофотографічній копії Додатка № 1 до Договору № 24 від 29 :я 2005 року Перелік та функціональне призначення приміщень ну на відмітці - 2.700 в графі: Від ТОВ Невірос виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідач повністю заперечував проти доводів позивача посилаючись на те, що Договір № 24 від 29.12.2005 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Невірос був підписаний заступником директора ОСОБА_3 на підставі генеральної довіреності № 01/ГД-2005 від 27.12.2005, та наданий позивачем до позовної заяви Висновок почеркознавчого дослідження № 2778 від 28.03.2019 не може братись судом до уваги, оскільки в ході експертного дослідження перевірялась справжність підпису ОСОБА_8 , а не ОСОБА_3

Щодо тверджень позивача про відсутність у директора Спеціалізованої школи № 130 з поглибленим вивченням англійської та італійської ОСОБА_6 повноважень на підписання Договору № 24 відповідач зазначив, що згідно з пунктами 64, 74 Статуту спеціалізованої школи № 130 (в редакції 24.04.2002 року) директор школи розпоряджається в установленому порядку шкільним майном та коштами; майно школи, що передано її, перебуває у комунальній власності територіальної громади Голосіївського району, належить школі на праві оперативного управління. Оскільки, Голосіївська районна рада у м. Києві виступала стороною Договору № 24 від 29.12.2005 року одночасно з відповідачем, то підтвердила повноваження школи на укладання такого договору.

Крім того, відповідач просив суд застосувати до позовної заяви строк позовної давності, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до Додатку № 2 до Договору № 24 від 29.12.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю Невірос зобов`язалось завершити будівництво вбудовано - прибудованого басейну з допоміжними приміщеннями для середньої школи №130 у житловому будинку з об`єктами соціально - культурного призначення на земельній ділянці по вул. Антоновича, 131 у Голосіївському районі міста Києва до листопада 2007 року, а отже строк позовної давності за договором сплив у листопаді 2010 року.

Слід зазначити, що статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до вказаної норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст. 229 Цивільного кодексу України ).

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідачем надано суду копію Генеральної довіреності № 01/ГД - 2005 від 27.12.2005, яка видана директором ОСОБА_2 . Даною довіреністю директор Товариства з обмеженою відповідальністю Невірос уповноважив заступника директора даного Товариства ОСОБА_3 на представлення інтересів Товариства у стосунках з усіма підприємствами, організаціями та в органах державної влади; вести переговори, укладати та підписувати договори з фізичними та юридичними особами або їх представниками; укладати та підписувати інвестиційні угоди з фізичними та юридичними особами без обмеження їх сум, а також інші угоди пов`язані з будівництвом житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 . Довіреність дійсна до 27.12.2008 року.

Відповідно до статті 248 Цивільного кодексу визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Проте, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. ст.ст. 76 , 77 , 78 , 79 , 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження скасування/відкликання директором ОСОБА_2. Товариства з обмеженою відповідальністю Невірос довіреності від 27.12.2005 року, якою було уповноважено ОСОБА_3 укладати від імені позивача відповідні правочини та вчиняти інші дії. Отже, факт існування даної довіреності не спростований.

За таких підстав, заступник директора, який діяв на підставі довіреності, виданої директором Товариства з обмеженою відповідальністю Невірос ОСОБА_2 діяв в межах наданих йому повноважень при укладенні спірного Договору № 24 від 29.12.2005.

Таким чином, позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним Договір № 24 від 29.12.2005 суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочини не були вчинені у формі, встановленій законом, чи що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Надаючи правову оцінку висновку експерта, суд зазначає наступне.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

Згідно з пунктом 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - інструкція) видами (підвидами) експертизи є, зокрема, почеркознавча.

Відповідно до пункту 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

У статті 73 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними у розумінні процесуального законодавства є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, достовірними - докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст.76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Відповідно до ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

З дослідженого судом висновку експерта № 2778 від 28.03.2019 вбачається, що експертне дослідження проводилось за копіями документів, а саме з електрофотографічної копії Договору № 24 від 29.12.2005 року та додатків до нього, та не може прийматися судом до уваги, оскільки відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" об`єктом почеркознавчої експертизи є оригінали документів, а не фотокопії.

Отже, судом не приймається до уваги висновок № 2778 від 28.03.2019 Київської незалежної судово - експертної установи в якості належного та допустимого доказу у справі.

Щодо повноважень на підписання Договору № 24 від 29.12.2005 з боку директора Спеціалізованої школи № 130 з поглибленим вивченням англійської та італійської мов (Спеціалізованої школи 1-3 ступенів з поглибленням вивчення англійської та італійської мов №130 імені Данте Аліг`єрі м. Києва ) ОСОБА_6 , суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України Про столицю України - місто герой Київ місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо та і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Згідно з пунктом 1 Статуту (в редакції 24.04.2002 року) Спеціалізована школа №130 (далі спеціалізована школа) створена як загальноосвітній навчальний заклад І-Ш ступенів з поглибленим вивченням англійської та італійської мов. У своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", іншими законодавчими актами, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки, Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями Голосіївської районної в м. Києві ради, розпорядженнями Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, положенням про загальноосвітній навчальний заклад та власним статутом.

Засновником спеціалізованої школи є Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація. Засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування спеціалізованої школи, її матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, встановлює її статус та мікрорайон обов`язкового обслуговування, організовує будівництво та ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування учнів (пункт 2 Статуту в редакції 24.04.2002 року).

Відповідно до пункту 5 Статуту (в редакції 24.04.2002 року) Спеціалізована школа № 130 знаходиться в комунальній власності територіальної громади Голосіївського району відповідно до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради № 8/09 від 14.03.2002 р. Про формування комунального майна територіальної громади Голосіївського району м. Києва .

Школа діє на підставі статуту, який розробляється школою на основі Положення про загальноосвітній навчальний заклад. Статут затверджується Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією та реєструється районним управлінням освіти (пункт 6 Статуту в редакції 24.04.2002 року).

Оскільки, Голосіївська районна рада у м. Києві виступала стороною Договору № 24 від 29.12.2005 року то одночасно підтвердила повноваження директора школи на укладання такого договору.

Крім того, пунктами 64, 74 Статуту спеціалізованої школи № 130 (в редакції 24.04.2002 року) директор школи розпоряджається в установленому порядку шкільним майном та коштами; майно школи, що передано її, перебуває у комунальній власності територіальної громади Голосіївського району, належить школі на праві оперативного управління.

Оскільки позивачем не доведено підстав для визнання Договору № 24 від 29.12.2005 недійсним з огляду на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України ,суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Що стосується заявленої відповідачем позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, так як суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його прав та інтересів відповідачем, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у позові.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Невірос" відмовити.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.10.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова