Рішення

від 24.10.2019 по справі 918/440/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/440/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1"

до відповідача: Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ"

про стягнення компенсації за порушення авторських майнових прав

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Представники:

Від позивача: Калініченко Н.А.;

Від відповідача: Кузьменюк Н.М.

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" про відновлення порушеного майнового права на твір шляхом стягнення 250 380,00 грн. грошової компенсації.

20 вересня 2019 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 115 260,00 грн. компенсації за порушення авторських майнових прав.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що відповідачем порушено авторські майнові права позивача. Зокрема у 2013 році позивачу стало відомо, що відповідач використав твір без дозволу позивача та розмістив його у випусках власної програми під однойменною назвою "Чоловічі розваги".

Дані програми (з використанням твору) були розміщені у мережі Інтернет, зокрема, на сайті відповідача за наступними посиланнями:

1. http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18539;

2. http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=17201;

3. http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18688;

4. http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19264;

5. http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19409;

6. http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19595;

Позивач зазначає, що телепрограми відповідача (з використанням твору позивача) були розміщені у мережі Інтернет на сайті відповідача, що зафіксовано у висновку експертного комп`ютерно - технічного дослідження №3526 від 23 жовтня 2013 року.

У своєму відзиві відповідач позовні вимоги не визнає, та зазначає, що твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги" є об`єктом, який створений під час роботи над телепрограмою "Чоловічі розваги", який був створений за замовленням ПП "Перезевник - Люкс", а тому майнові права даного підприємства поширюються не лише на проект, але і на даний твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги". Враховуючи викладене, ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" та ПП "Перезевник-Люкс" в особі ОСОБА_1 є співвласниками майнових прав на телевізійний проект про рибалку та відпочинок на природі під назвою "Чоловічі розваги" та логотипу "Чоловічі розваги". А тому ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" не володіє одноособовим правом звернення до суду з вимогою стягнення компенсації за порушення майнових прав.

Також відповідач зазначає, що 01 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПП "Телерадіокомпанія "Сфера -ТВ" було підписано ліцензійну угоду№29/с/1, згідно з умовами якої ОСОБА_1 передав "ПП "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" невиключні права на використання творів під назвою "Чоловічі розваги".

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25 червня 2019 року відкрито провадження у справі № 918/440/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18 липня 2019 року.

18 липня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

18 липня 2019 року відповідачем подано клопотання про визнання висновку львівського НДІСЕ №3526 від 23 жовтня 2013 року недопустимим доказом по справі, оскільки вказаний висновок не є належним, допустимим, достовірним та достатнім у розумінні статей 76, 77, 79 ЦПК України.

Зокрема відповідач зазначає, що висновок Львівського НДІСЕ №3526 від 23 жовтня 2013 року не є належним доказом оскільки на підставі нього неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування та ним не підтверджено заявлені вимоги позивача про стягнення компенсації за використання твору, майнові авторські права на який належать ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1".

Щодо вказаного клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як унормовано статтею 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд звертає увагу відповідача, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається зокрема на преюдиційність обставин, що встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №918/1037/14 за позовом ТзОВ "ТРК Рівне 1" до ПП "ТРК Сфера-ТВ" про зобов`язання припинити використання твору "Позначення "Чоловічі розваги". Як видно з тексту вказаної постанови, доказ (висновок експертного комп`ютерно-технічного дослідження №3526 від 23 жовтня 2013 року) був прийнятий до розгляду та досліджувався зокрема судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до положень статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідно зазначити, що згідно з положеннями статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином суд зазначає, що оцінка доказів наданих сторонами у справі здійснюється відповідно до положень статті 86 ГПК України.

Ухвалою суду від 18 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження, в судовому засіданні оголошено перерву до 20 серпня 2019 року.

20 серпня 2019 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказу.

20 серпня 2019 року позивачем подано до суду пояснення по справі. Разом з поясненнями позивачем заявлено клопотання про поновлення позивачу строку на подачу електронних доказів та долучення електронних доказів що додаються в паперовій формі.

20 серпня 2019 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 115 260,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Згідно з умовами пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши клопотання суд прийшов до висновку, що вказане клопотання відповідає положенням статті 46 ГПК України а відтак підлягає до задоволення,

В судовому засіданні від 20 серпня 2019 року оголошено перерву до 10 вересня 2019 року.

10 вересня 2019 року відповідачем подано клопотання про залишення без розгляду документів, які додані до клопотання представника позивача.

В судовому засіданні 10 вересня 2019 року оголошено перерву до 19 вересня 2019 року

19 вересня 2019 року відповідачем подано заперечення, які судом долучено до матеріалів справи.

19 вересня 2019 року відповідачем подано клопотання про визнання недопустимими та неналежними доказами друкованих сторінок з веб-сайту, які додані до клопотання позивача від 19 серпня 2019 року. Відповідач зазначає, що позивачем надано електронні докази в паперовій формі, які не посвідчені належним чином згідно вимог чинного законодавства, при цьому як доказ відсутності Web-сторінок, на які посилається позивач, відповідачем надано суду паперові копії електронних доказів (зображення сторінок мережі Інтернет).

Згідно з вимогами статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Розглянувши клопотання відповідача про визнання недопустимими та неналежними доказами друкованих сторінок з веб-сайту, які додані до клопотання позивача від 19 серпня 2019 року суд зазначає, що позивачем відповідно до положень частини 3 статті 96 ГПК України подано для долучення паперові копії електронних доказів (зображення сторінок архівного ресурсу глобальної мережі Інтернет "Wayback Machine"), які як зазначено позивачем не перебувають в його володінні та після отримання були видалені з мережі Інтернет у невстановленому для позивача порядку.

В судовому засіданні 19 вересня 2019 року суд задоволив клопотання позивача про поновлення строку для подачі доказів по справі.

Ухвалою суду від 19 вересня 2019 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24 вересня 2019 року.

В судовому засіданні від 24 вересня 2019 року оголошувалась перерва до 18 жовтня 2019 року.

18 жовтня 2019 року відповідачем подано клопотання про поновлення строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи доказу, а саме висновку експерта.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2019 року відмовлено відповідачу в задоволення клопотання про поновлення строку для подання доказів.

В судовому засіданні від 18 жовтня 2019 року оголошено перерву до 22 жовтня 2019 року.

22 жовтня 2019 року відповідачем подано клопотання про поновлення строку для подання висновку експерта від 17 жовтня 2019 року.

Вказане клопотання аргументоване тим, що у зв`язку з подачею позивачем доказів 19 серпня 2019 року та прийняття їх судом 19 вересня 2019 року відповідач був позбавлений можливості для подання своїх доказів у строки встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

22 жовтня 2019 року відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні 22 жовтня 2019 року оголошено перерву до 24 жовтня 2019 року.

24 жовтня 2019 року позивачем подано заперечення проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

24 жовтня 2019 року позивачем подано клопотання про розподіл судових витрат.

В судовому засіданні відповідачем подано клопотання, а якому відповідач ставить під сумнів відповідності поданих друкованих сторінок з веб-сайту, які додані до клопотання позивача від 19 вересня 2019 року.

В судовому засіданні відповідачем подано заяву, згідно якої відповідач повідомляє, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні відповідачем подано заяву, згідно змісту якої відповідач зазначає, що ТзОВ "ТРК Сфера-ТВ" ставить під сумнів відповідності поданої позивачем копії висновку експертного компютерно-технічного дослідження Львівського НДІСЕ №3526 від 23 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав описаних у відзиві на позов.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як видно з матеріалів справи, у 2014 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" (позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" (відповідач) про стягнення суми компенсації за використання твору у програмі "Чоловічі розваги", випуски якої були розміщені на сайті відповідача:

від 23 травня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=16972;

від 05 вересня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid==18539;

від 06 червня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=17201;

від 12 вересня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=18688;

від 03 жовтня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=19264;

від 10 жовтня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=19409;

від 17 жовтня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=19595.

Надалі позивачем до Господарського суду Рівненської області було подано заяву про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просив суд зобов`язати відповідача припинити використання твору "Позначення "Чоловічі розваги", майнові авторські права на який належать позивачу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2014 року у справі №918/1037/14 позов задоволено, зобов`язано відповідача припинити використання твору "Позначення "Чоловічі розваги".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року рішення Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року у справі №918/1037/14 змінено шляхом викладення пункту 2 даного рішення в наступній редакції:

"2. Приватному підприємству "Телерадіокомпанія СФЕРА-ТВ" (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок 11, ідентифікаційний код 33910609) припинити використання твору "Позначення "Чоловічі розваги"", майнові авторські права на який належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" (33027, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 19, офіс 701, ідентифікаційний код - 22573340)".

В решті рішення Господарського суду Рівненської області залишено без змін.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року зокрема встановлено, що матеріали справи № 918/1037/14 містять докази, які підтверджують, що третя особа 1 ( ОСОБА_2 ) створила твір образотворчого мистецтва позначення "Чоловічі розваги" під час виконання нею службового доручення, зокрема: службове доручення від 5 травня 2006 року; службова записка; свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 56313; висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3526; висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 656 від 19 травня 2015 року; договір про розподіл майнових прав на службові твори від 26 грудня 2006 року; свідоцтво на знак для товарів і послуг № 183223; копія матеріалів заявки про реєстрацію авторського права на твір, графічне зображення логотипу "Чоловічі розваги"; письмові пояснення автора - третьої особи 1 ( ОСОБА_2 ).

Відтак, з урахуванням усього вищенаведеного та договору про розподіл майнових прав на службові твори, котрий підтверджує той факт, що третьою особою 1 ( ОСОБА_2 ) саме на виконання службового доручення було створено графічне зображення "Чоловічі розваги" (а саме пункту 2.2 договору), колегія суду дійшла до висновку, що усі авторські (майнові) права інтелектуальної власності на службовий твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги" належить саме позивачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1").

Водночас, з огляду на вищевказане, колегія суддів зауважила, що наявними в матеріалах справи доказами стверджується ті обставини, що виключні майнові авторські права на твір належать позивачу (ТзОВ "ТРК Рівне 1") та стверджується те, що відповідачем (ПП "ТРК Сфера-ТВ") використовувався твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги" (без будь-якого на те дозволу позивача) колегія суду дійшла до висновку про правомірність звернення позивача (ТзОВ "ТРК Рівне 1") з позовом до відповідача (ПП "ТРК Сфера-ТВ") про зобов`язання припинити використання даного твору.

У постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року № 918/1037/14 апеляційний суд також зробив висновок, що позивач (ТзОВ "ТРК Рівне 1") довів належними та допустимими доказами, що у червні 2006 року третьою особою 1 ( ОСОБА_2 ), котра є працівником позивача було створено твір образотворчого мистецтва позначення "Чоловічі розваги"(з приводу якого виник даний спір) і виключні авторські майнові права на який належать позивачу.

Серед іншого Рівненський апеляційний господарський суд у справі № 918/1037/14 зробив висновок про те, що виключні майнові (авторські) права на спірний твір належать саме позивачу (ТзОВ "ТРК Рівне 1"); позивач не надавав будь-якого дозволу для відповідача (ПП "ТРК Сфера-ТВ") на використання твору; а вимоги позивача щодо припинення використання спірного твору є обґрунтованими.

Також, як видно з наданих позивачем доказів, у 2016 році ОСОБА_2 та ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" звернулись з позовом до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера -ТВ" в якому позивачі просили зобов`язати ПП "ТРК Сфера-ТВ" здійснити публікацію про порушення авторських прав ОСОБА_2 та ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" на твір "Позначення "Чоловічі розваги" на офіційному сайті відповідача та стягнути з ПП "ТРК Сфера-ТВ" на користь ТзОВ "ТРК Рівне 1" суму компенсації в загальному розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що становить 82 680грн. за використання твору у 6 програмах "Чоловічі розваги":

від 05 вересня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18539;

від 06 червня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=17201;

від 12 вересня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18688;

від 03 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19264;

від 10 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19409;

від 17 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19595.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області у справі №569/17272/15-ц від 22 грудня 2016 року вирішено позов задоволити, зобов`язати Приватне підприємство "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua/ на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що Приватним підприємством "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" порушено авторські права ОСОБА_2 та ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" на твір образотворчого мистецтва - "Позначення "Чоловічі розваги".

Абзацом 4 резолютивної частини вирішено стягнути з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" на користь ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 60 мінімальних заробітних плат в сумі 82 680 (вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. та понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 5162 (п`ять тисяч сто шістдесят дві) грн.22коп.

Зокрема вказаним рішенням Апеляційного суду Рівненської області встановлено, що рішеннями господарських судів встановлено факт незаконного використання відповідачем (ПП "ТРК Сфера-ТВ") твору саме у програмах "Чоловічі розваги", розміщених у мережі Інтернет, на його сайті за посиланнями:

від 05 вересня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18539;

від 06 червня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=17201;

від 12 вересня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18688;

від 03 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19264;

від 10 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19409;

від 17 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19595.

Разом з тим постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року касаційний суд постановив:

"Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" про зобов`язання Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що Приватним підприємством "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" порушено авторські права Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" на твір образотворчого мистецтва "Позначення "Чоловічі розваги", скасувати, провадження у справі у цій частині закрити. У зв`язку з цим абзац четвертий резолютивної частини рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року змінити, виключивши з нього слова "та ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1".

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" про стягнення з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" компенсації за порушення майнових авторських прав скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін".

Необхідно підкреслити, що переглядаючи рішення апеляційного суду, касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що факт використання ПП "ТРК "Сфера-ТВ" у 2013 році твору образотворчого мистецтва та розміщення його у випусках власної програми не потребує доказування у цій справі, оскільки він встановлений рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року, яким задоволено позов ТОВ "ТРК Рівне 1" про припинення використання твору "Позначення "Чоловічі розваги" ПП "ТРК "Сфера-ТВ".

Разом з тим, як видно з постанови касаційного суду, підставою для часткового задоволення касаційної скарги ПП "ТРК Сфера-ТВ" та закриття провадження в частині вимог ТОВ "ТРК Рівне 1" слугувало те, що на переконання Великої Палати Верховного Суду, спір в частині вимог ТОВ "ТРК Рівне 1" має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Варто також зауважити, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року касаційний суд постановив залишити без змін рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22.12.2016 в такій частині: "Зобов`язати Приватне підприємство "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що Приватним підприємством "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" порушено авторські права ОСОБА_2 на твір образотворчого мистецтва - "Позначення "Чоловічі розваги".

Таким чином, судовими установами вже встановлено факт належності позивачу виключних майнових прав на твір, та використання твору відповідачем без належного дозволу.

Також суд вважає встановленими обставини про незаконне використання відповідачем твору саме у програмах "Чоловічі розваги", розміщених у мережі Інтернет, на його сайті за посиланнями:

від 05 вересня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18539;

від 06 червня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=17201;

від 12 вересня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18688;

від 03 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19264;

від 10 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19409;

від 17 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19595.

У обох досліджуваних судом випадках (у справі №569/17272/15-ц та справі № 918/1037/14) суди констатували факт порушення прав позивача саме у програмах "Чоловічі розваги", розміщених у мережі Інтернет, на сайті відповідача за наведеними вище посиланнями. Адже позивач (ТОВ "ТРК Рівне 1") в обох випадках обґрунтовував порушення свого права з боку відповідача (ПП "ТРК Сфера-ТВ") саме розміщенням твору у програмах відповідача за вказаними посиланнями, а не якимись іншими обставинами. При цьому у згаданих вище судових рішеннях відсутні будь-які застереження щодо невстановлення факту порушення майнових авторських прав позивача щодо одного чи кількох посилань в мережі Інтернет з наведеного переліку.

Крім того, суд встановив, що відповідач під час розгляду господарської справи № 918/1037/14 не лише не заперечував факт використання ним твору у власних програмах "Чоловічі розваги", які були розміщені у мережі Інтернет на сайті http://sfera-tv.com.ua, але й підтверджував використання ним спірного твору.

Такі обставини стверджуються зокрема рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року.

Так, у рішенні Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року зазначено: "Відповідно до відзиву на позовну заяву підприємство (ПП "ТРК Сфера-ТВ") вважає, що не може бути відповідачем по справі, тому що Твір ("Позначення "Чоловічі розваги") використовується ТРК "Сфера-ТВ" згідно ліцензійного договору 29/с/1 від 1 квітня 2013 року укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 , в якому гарантується його права на Твір та графічне зображення "Чоловічі розваги". На основі вищевказаного ТРК "Сфера-ТВ" вважає, що не може бути відповідачем за даною позовною заявою і не має жодного відношення до позовної заяви про порушення майнових авторських прав на твір... З урахуванням того, що матеріалами справи стверджується, що виключні майнові авторські права на твір належать товариству та те, що підприємство використовувало твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги", і не заперечувалося представниками відповідача у судових засіданнях, без будь якого на те дозволу позивача, суд дійшов висновку про правомірність звернення товариства з позовом до підприємства про зобов`язання припинити використання твору.".

Наведена позиція відповідача щодо підтвердженя факту використання ним спірного твору відображена також у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року: "Окрім того, як вбачається з доводів апеляційної скарги, відповідач (ПП "ТРК Сфера-ТВ"), зауважує, що він використовує твір згідно ліцензійного договору 29/с/1 від 1 квітня 2013 року, який укладений між позивачем (ТОВ "ТРК Рівне 1") та Третьою особою 2 (Поліщуком Олегом ОСОБА_3 ).".

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

Аналізуючи спірні правовідносини, що склалися, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд робить висновок, що між сторонами існує спір про стягнення компенсації за порушення авторського майнового права. Зокрема позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідач використав твір без дозволу позивача у шести випусках власної програми під однойменною назвою, які були розміщені у мережі Інтернет, а саме на сайті відповідача. Разом з тим, на переконання відповідача останній вважає, що твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги" є об`єктом, який створений під час роботи над телепрограмою "Чоловічі розваги", який був створений за замовленням ПП "Перезевник-Люкс", а тому майнові права даного підприємства поширюються не лише на проект, але і на даний твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги". Відповідач вважає, що ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" та ПП "Перезевник-Люкс" в особі ОСОБА_1 є співвласниками майнових прав на телевізійний проект про рибалку та відпочинок на природі під назвою "Чоловічі розваги" та логотипу "Чоловічі розваги", а тому ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" не володіє одноособовим правом звернення до суду з вимогою стягнення компенсації за порушення майнових прав.

Як встановлено судом вище, факт використання ПП "ТРК "Сфера-ТВ" у 2013 році твору образотворчого мистецтва та розміщення його у випусках власної програми не потребує доказування у цій справі, оскільки він встановлений рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року у справі №918/1037/14, яким задоволено позов ТОВ "ТРК Рівне 1" про припинення використання твору "Позначення "Чоловічі розваги" ПП "ТРК "Сфера-ТВ" та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року.

Вказані обставини також стверджені рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року у справі №569/17272/15-ц та постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року.

Також суд встановив факт незаконного використання відповідачем твору саме у програмах "Чоловічі розваги", розміщених у мережі Інтернет, на його сайті за посиланнями:

від 05 вересня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18539;

від 06 червня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=17201;

від 12 вересня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=18688;

від 03 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19264;

від 10 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19409;

від 17 жовтня 2013 року http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=19595.

Згідно з положеннями частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За практикою Європейського суду право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").

Крім того, відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, верховенство права є одним з основних принципів (засад) господарського судочинства.

Зміст цього принципу полягає в тому, що верховенство права є засобом для досягнення внутрішньої мети права і правової системи загалом - забезпечення пріоритету природних прав людини. Принцип верховенства права є істотною характеристикою співвідношення між людиною і державою. За допомогою його дії діяльність держави спрямовується на виконання мети - утвердження і забезпечення прав людини.

У доповіді Венеційської комісії (схваленій на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року) на підставі аналізу правових систем європейських держав у пошуках спільних елементів, характерних для "верховенства права", запропоновано щонайменше 6 необхідних елементів, яких необхідно дотримуватися не лише формально, але й по суті. Ними є: 1) законність, включно з прозорим, підзвітним і демократичним процесом прийняття законів; 2) правова визначеність; 3) заборона довільності у прийнятті рішень; 4) доступ до правосуддя, що здійснюється незалежним і безстороннім судом, включно з можливістю оскаржити в суді адміністративні акти; 5) повага до прав людини; 6) недискримінація і рівність перед законом.

Принцип правової (або юридичної) визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів щодо чинності, остаточності та безсумнівності судового рішення.

Принцип юридичної визначеності серед іншого включає в себе правову доктрину "res judicata", що походить з основ римського права та означає остаточність судового рішення, яке набрало законної сили: "res judicata pro veritate habetur" (лат.- судове рішення визнається за істину). Змістом цієї правової доктрини є те, що справа, після остаточного судового провадження, не підлягає перегляду, обставини встановлені остаточним судовим рішенням не ставляться під сумнів, окрім як у визначених законом випадках провадження за наявності нових або нововиявлених фактів чи у випадку виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому рішенні.

Суд вважає за необхідне застосувати зазначені принципи під час вирішення цього спору.

Про факт незаконного використання відповідачем твору саме у програмах "Чоловічі розваги", розміщених у мережі Інтернет, на його сайті за наведеними вище посиланнями також стверджують надані позивачем докази, а саме висновок експертного комп`ютерно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту №3526 від 23 жовтня 2013 року, якому як доказу надано правову оцінку в межах справи №918/1037/14 та надані позивачем зображення сторінок архівного ресурсу глобальної мережі Інтернет "Wayback Machine".

При цьому суд не вбачає підстав для огляду вказаних доказів з огляду на пояснення представників сторін, які повідомили суду, що вказані сторінки були видалені та більш не перебувають за посиланнями які надав позивач.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що за положень частини 3 статті 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Відповідачем надано висновок експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності №232/19 від 17 жовтня 2019 року, згідно якого зазначено, що надати відповідь чи відтворено твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги" за посиланнями не являється можливим у зв`язку з відсутністю інформаційного наповнення на ресурсах/посиланнях за вищезазначеними веб-адресами.

Решта поданих відповідачем та досліджених в судовому засіданні доказів також не спростовують аргументів позивача.

На переконання суду, надані позивачем електронні докази подані в паперовій формі не є основоположними при встановленні обставин, а лише стверджують обставини встановлені судовими інстанціями у відповідних рішеннях за результатами розгляду справ. Поряд з тим, сам позивач визнає той факт, що після отримання знімків зображення веб-сторінок та подання вказаних знімків (у паперовій формі) до суду, доступ до вказаних веб-сторінок став неможливим, про що відповідачем надано відповідні знімки веб-сторінок за вказаними посиланнями.

Під час судового засідання представник відповідача ставив під сумнів копії поданих позивачем доказів, зокрема копії висновку експертно-технічного дослідження та роздруківки знімків (скрін-шотів) веб-сторінок. Водночас, на думку суду, відповідач не навів суду достатнього обґрунтування щодо сумнівів відповідності оригіналам поданих позивачем копій доказів. А тому, зазначені процесуальні заяви відповідача суд відхиляє.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно з положеннями статті 437 Цивільного кодексу України авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

Як передбачено статтею 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" дане визначення термінам та зазначено, що автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов`язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем; твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Статтею 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Відповідно до положень статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21 - 25, 42, 43 цього Закону.

Згідно з положеннями статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому судом враховано, що факт незаконного використання відповідачем твору саме у програмах "Чоловічі розваги", розміщених у мережі Інтернет відбувався у 2013 році. Таким чином на переконання суду, до застосування підлягає редакція статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" яка була чинна станом на час вчинення дій, що порушують майнові права позивача.

15 травня 2018 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", відповідно до частини 1 розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" якого визначено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

21 липня 2018 року відбулось офіційне опублікування вказаного Закону (газета "Голос України" від 21.07.2018 № 133)

Отже, Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набув чинності 22 липня 2018 року.

Згідно з приписами підпунтку "є" пункту 2 частини 6 Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" до пункту "г" частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" внесено зміни та викладено його у наступній редакції: "суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу".

При цьому, суд звертає увагу, що розмір компенсації, визначений пунктом "г" частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції підпункту "є" пункту 2 частини 6 Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" не може бути застосований до відповідача з огляду на наступне.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують відповідальність особи (частина 1 статті 58 Конституції України).

Конституційний принцип дублює частину 2 статті 5 Цивільного кодексу України: акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Частина 1 розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" прямо передбачено, що він застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Недоговірне (деліктне) зобов`язання між позивачем і відповідачем виникло у 2013 році, тобто до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", а отже до правовідносин, що склалися між сторонами процесу має застосовуватися редакція пункту "г" частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що була чинна до 22 липня 2018 року.

Аналізуючи положення норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд приходить до висновку, що при зверненні з позовом до суду про захист майнових авторських прав позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

Відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Пред`являючи позов, ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" при визначенні розміру компенсації виходило з доведеності факту неодноразового порушення відповідачем прав позивача (розміщення твору у 6 випусках власної програми під однойменною назвою "Чоловічі розваги", зокрема 17 жовтня, 10 жовтня, 03 жовтня, 12 вересня, 05 вересня та 06 червня 2013 року) та просив стягнути компенсацію по 19 210 грн. на кожен факт порушення.

При вирішенні питання про розмір компенсації, суд виходить з позовних вимог, а також з наявності підтвердження 6 фактів неправомірного використання відповідачем твору образотворчого мистецтва "Позначення "Чоловічі розваги", враховує принципи справедливості, добросовісності, розумності та визначає суму компенсації у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2019 року за кожен окремий факт використання твору, яка в загальній сумі становить 115 260 грн. (6х1921х10).

При визначенні розміру компенсації судом враховано, що згідно частини 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року N 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

22 жовтня 2019 року відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, відповідно до змісту якої відповідач зазначає, що позовна давність для пред`явлення позовних вимог у позивача сплинула ще у 2016 року, відтак відповідач просить суд відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

На противагу вказаному, позивачем подано заперечення проти заяви про застосування позовної давності, відповідно до змісту якої позивач просить суд в задоволенні заяви про застосування позовної давності відмовити, а у випадку встановлення факту порушення позовної давності визнати причини пропуску такого строку поважними. При цьому позивач подану заяву аргументує тим, що перебіг позовної давності переривався у зв`язку з пред`явленнями позовів.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як унормовано положеннями статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи та пояснень позивача слідує, що про порушене право позивачу стало відомо у жовтні 2013 року.

У зв`язку з наведеним, у липні 2014 році, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача про стягнення суми компенсації за використання творів у програмі Чоловічі розваги (стягнення компенсації за дані порушення є предметом розгляду справи).

Надалі позивач подав до Господарського суду Рівненської області заяву про зміну предмету позову, відповідно до змісту якої позивач просив суд зобов`язати відповідача припинити використання твору "Позначення "Чоловічі розваги".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року у справі №918/1037/14 позов задоволено, зобов`язано відповідача припинити використання твору "Позначення "Чоловічі розваги".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року рішення Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року у справі №918/1037/14 частково змінено.

Також, як видно з наданих позивачем доказів, у гудні 2015 року ОСОБА_2 та ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" звернулись з позовом до відповідача про зобов`язання ПП "ТРК Сфера-ТВ" здійснити публікацію про порушення авторських прав та стягнення компенсації за використання твору у 6 програмах "Чоловічі розваги" (стягнення компенсації за дані порушення є предметом даної справи).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року в позові ОСОБА_2 та ТОВ "Телерадіокомпанія "Рівне-1" відмовлено.

У зв`язку з наведеним, у 2016 році позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення до Апеляційного суду Рівненської області.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області у справі №569/17272/15-ц від 22 грудня 2016 року вирішено позов задоволити.

Разом з тим постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року касаційний суд постановив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позивач зазначає, що 29 грудня 2015 року звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області (№569/17272/15-ц), а вже 11 січня 2016 року міським судом винесено ухвалу про відкриття провадження у справі № 569/17272/15-ц.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред`явлення позову (правовий висновок Верховного Суду у справі №663/2070/15-ц).

В даній справі позов пред`явлено 24 червня 2019 року, про що свідчить відмітка відділу канцелярії та документообігу суду.

Таким чином суд встановив, що хоча позовна давність переривалася поданням позовної заяви, позовна давність сплинула.

При цьому, в поданій 24 жовтня 2019 року заяві позивач просив суд визнати причини пропуску позовної давності поважними та застосувати положення частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, що суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом враховано ті обставини, що після звернення з позовом до суду позивач фактично був позбавлений можливості звернутись до суду в порядку господарського судочинства для захисту свої прав з огляду на розгляд даного спору іншим судом.

Поряд з тим, розгляд справи №569/17272/15-ц тривав з січня 2016 року до 30 січня 2019 року (постанова Великої Палати Верховного Суду) з незалежних від позивача причин, та враховуючи наявність рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року про задоволення зокрема вимог і позивача, суд приходить до висновку, що причини пропущення позовної давності є поважними, а порушене право підлягає захисту.

Як видно з матеріалів справи постанова Великої Палати Верховного Суду була направлена позивачу лише 01 березня 2019 року. Як видно з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року під час касаційного провадження вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. А тому суд вважає, що позивач до часу отримання постанови касаційної інстанції не міг достеменно знати про хід провадження та його результати, а отже міг правомірно очікувати на судовий захист свого порушеного права.

Таким чином, протягом часу розгляду справи №569/17272/15-ц (січень 2016 року - січень 2019 року) позивач мав правомірні очікування на захист свого порушеного права в судовому порядку, як це гарантовано положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, відповідно до норм частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як свідчить практика Європейського суду з прав людини, особа не повинна нести особистий надмірний тягар на шкоду своїм гарантованим правам лише з підстав нечіткості процесуального законодавства, що визначає підвідомчість справ судам різних юрисдикцій та тривалого розгляду судовими установами справ такої особи.

Суд підкреслює, що підвідомчість цивільної справи №569/17272/15-ц, в тому числі в частині вимог про стягнення компенсації, до 30.01.2019 року не була наперед очевидною для позивача. Про це зокрема свідчить тривалість провадження у касаційній інстанції, передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину 6 статті 403 Цивільного процесуального кодексу України, а також наявність окремої думки суддів Верховного Суду Ситнік О.М., Лященко Н.П., Прокопенко О.Б. до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року щодо підвідомчості цієї цивільної справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався щодо гарантій закріплених орм частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, Європейський суд з прав людини зауважив, що держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

При цьому "право на суд" та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

Крім того, право на суд включає не лише право звертатися до суду, а також право на вирішення спору судом (Kutic v. Croatia (Кутіч проти Хорватії), § 25 і § 32 стосовно призупинення провадження; Acimovic v. Croatia (Ачімовіч проти Хорватії), § 41; Beneficio Cappella Paolini v. San Marino (Бенефічіо Капелла Паоліні проти СанМарино), § 29 стосовно відмови у правосудді).

Вимогою щодо розгляду справи вродовж "розумного строку" у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підкреслюється важливість правозастосування без відкладень, що можуть зашкодити його ефективності чи правдивості (H. v. France (H. проти Франції), § 58; Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 61).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював важливість правозастосування без відкладень, що можуть зашкодити його ефективності чи правдивості (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 224).

Право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 36; Nunes Dias v. Portugal (Нун`єш Діаш проти Португалії) (dйc.) стосовно правил, що регламентують сповіщення). Правила, які регламентують етапи і терміни подачі заяви на судовий розгляд спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і відповідність нормам, а саме, принципу правової визначеності (Caсete de Goсi v. Spain (Кан`єте де Гоньі проти Іспанії), § 36). Враховуючи вищезазначене, правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам у отриманні доступного судового захисту (Miragall Escolano v. Spain (Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії); Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic (Звольський та Звольстка проти Чехії), § 51).

Європейський суд з прав людини також зауважував, що за певних обставин справи практичний та ефективний характер цього права може бути порушено, зокрема через проблеми, що стосуються обмеження термінів:

- час витрачений на розгляд справи судом апеляційної інстанції став причиною відмови у розгляді справи (Melnyk v. Ukraine (Мельник проти України), § 26);

- коли "заявникам на пізній стадії провадження було сказано про сплив терміну позовної давності провадження, яке велось сумлінно та з належною старанністю, що назавжди позбавило їх можливості захистити свої права" (Yagtzilar and Others v. Greece (Ягцирал проти Греції), § 27).

На думку суду в даній ситуації було б неприпустимо, якби позивач після тривалого строку розгляду та за наявності висновку касаційної інстанції про необхідність звернення за захистом свого порушеного права до суду іншої (господарської) юрисдикції, врешті не отримав такого захисту.

А тому, поза усіма сумнівами, причини пропуску позивачем позовної давності в даному випадку є поважними, а позовна давність має бути поновлена.

Також в позові позивач просив суд скористатись правом, передбаченим частиною 3 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", та постановити рішення про накладення штрафу в розмірі 10 % від суми, присудженої судом на користь позивача.

Згідно з правилами частини 3 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Суд звертає увагу позивача, що стягнення штрафу, передбачене частиною 3 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є правом а не обов`язком суду.

При цьому, суд піддаючи аналізу наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін прийшов до висновку про відсутність умисних дій відповідача вчинених з метою порушення майнових авторських прав позивача, оскільки як видно з рішень судів які були досліджені в межах розгляду даної справи, а також враховуючи пояснення відповідача висвітлені у відзиві на позов відповідно до яких, на переконання відповідача, він допустив використання твору без порушення авторських прав.

Щодо доводів відповідача висвітлених у відзиві на позов суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що він використовує твір згідно ліцензійного договору № 29/с/1 від 01 квітня 2013 року, який укладений між ОСОБА_1 (ліцензіар) та ПП "ТРК Сфера-ТВ" (ліцензіат).

Згідно з умовами пункту 2.1. вказаного ліцензійного договору, ліцензіар передав ліцензіату невиключні права на використання творів під назвою "Чоловічі розваги" на ТБ території, в строк і спосіб згідно умовам і визначенням ліцензійної угоди.

Відповідно до положеннь розділу 3 ліцензійної угоди, ліцензіат має право: здійснювати публічне сповіщення в послідовності оригіналу й додержуватися порядку титрів і фірмових знаків у тому виді, у якому вони записані на матеріальному носії; використовувати фрагменти творів для анонсів по телебаченню, радіо, в мережі Інтернет та інших ЗМІ; розміщувати твори на сайті підприємства.

Як доказ того, що виключні майнові права на графічне зображення логотипу "Чоловічі розваги" належить саме ОСОБА_1 , були долучені до матеріалів справи наступні докази: Рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права на твір, згідно з яким, вирішено зареєструвати авторське право на твір Графічне зображення логотипу "Чоловічі розваги" за ОСОБА_1 , згідно заявки від 8 січня 2013 року № 48520; свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 7 березня 2013 року № 48227 графічне зображення логотипу "Чоловічі розваги", автор ОСОБА_1 .

Разом з тим, з усього вищеописаного в даній справі, судом встановлено, що позивач довів належними та допустимими доказами, що у червні 2006 року ОСОБА_2 , котрий був працівником позивача, створив твір образотворчого мистецтва позначення "Чоловічі розваги" (з приводу якого виник даний спір) і виключні авторські майнові права на який належать позивачу.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, а не з моменту його реєстрації.

Аналогічних висновків прийшов Рівненський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 10 червня 2015 року у справі № 918/1037/14.

Щодо інших аргументів, які були наведені учасниками справи та яким не була надана оцінка судом, то Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina v. Ukraine ("Проніна проти України") § 23).

Висновки суду

На думку суду, встановлені обставини дають змоги дійти обґрунтованого висновку порушення відповідачем авторських майнових прав позивача, що проявили себе у використанні відповідачем твору, та розміщення його у випусках власних програм у мережі Інтернет на сайті відповідача без дозволу на те позивача.

Вказані обставини досліджені в процесі розгляду господарської справи № 918/1037/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1<a class="raw-link" href="https://opendatabot.com/c/33910609">" Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" про зобов`язання припинити використання твору "Позначення "Чоловічі розваги", та справи цивільної справи №569/17272/15-ц за позовом ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення компенсації.

Наведені обставині були встановлені відповідними судовими рішеннями. А тому судом були застосовані положеня статті 75 Господарського процесуального ккодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в сумі 115 260,00 грн. за порушення майнових авторських прав є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими, що мають бути задоволені.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1, п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 921 грн.

Таким чином, судові витрати позивача (судовий збір) понесені у зв`язку з розглядом справи в розмірі 1 921,00 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, позивач надав суду докази сплати судового збору в розмірі 3 755,70 грн.

Згідно з нормами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

20 серпня 2019 року позивачем подано до суду клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 1 837,70 грн.

Таким чином, судовий збір в сумі 1 837,70 грн. підлягає до повернення позивачу ухвалою суду після набрання рішенням законної сили.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" (33013, м. Рівне, вул. Міцкевича 11, код ЄДРПОУ 33910609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького 19, офіс 701, код ЄДРПОУ 22573340) 115 260 (сто п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького 19, офіс 701, код ЄДРПОУ 22573340).

Відповідач: Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" (33013, м. Рівне, вул. Міцкевича 11, код ЄДРПОУ 33910609).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 01 листопада 2019 року.

Суддя Качур А.М.