Постанова

від 29.10.2019 по справі 904/355/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/355/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Дробот Є . С. адвокат;

відповідач - не з`явився;

третя особа-1 - не з`явився;

третя особа-2 - не з`явився;

третя особа-3 - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Агро-лідер С" (далі - ФГ "Агро-лідер С", Відповідач)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н. М.) від 10.05.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий Антонік С. Г., судді Дармін М. О., Іванов О. Г.) від 09.09.2019 у справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Артем" (далі - СФГ "Артем", Позивач)

до ФГ "Агро-лідер С"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Держгеокадастр), Комунального підприємства "Центр Державної реєстрації" в особі Дніпропетровської обласної філії Комунального підприємства "Центр Державної реєстрації" (далі - КП), Божедарівської селищної ради (далі - Рада)

про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації іншого речового права ,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 29.01.2019 СФГ "Артем" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФГ "Агро-лідер С" про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки кадастровий № 1222085000:03:001:0002 площею 50 га (далі - Земельна ділянка), укладеного 11.04.2018 між СФГ "Артем" та ФГ "Агро-лідер С", право за яким зареєстровано 17.04.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 25772018 (далі - Договір суборенди), та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права, яке виникло на підставі Договору суборенди, що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.04.2018 за № 25772018 (далі - Запис).

1.2. Позовна заява мотивована порушенням з боку ФГ "Агро-лідер С" права Позивача на користування Земельною ділянкою у зв`язку з її передачею за Договором суборенди, підписаним від імені СФГ "Артем" колишнім директором, який не мав на це повноважень, без погодження з орендодавцем в особі Держеокадастру та з порушенням приписів статті 8 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019, позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним Договір суборенди; скасовано Запис; покладено на Відповідача судовий збір.

2.2. Рішення судів мотивовані із застосуванням статей 92, 203, 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) тим, що Договір суборенди з боку Позивача укладено особою, вказаною у Договорі суборенди як директор Позивача, з перевищенням повноважень (без повноважень), про що Відповідач, проявивши розумну обачність, мав знати, оскільки за даними Єдиного державного реєстру ця особа не була директором Позивача. В подальшому Договір суборенди не було схвалено СФГ "Артем", а його умови суперечать статті 8 Закону; Запис підлягає скасуванню, оскільки така вимога є похідною від основної вимоги про визнання Договору суборенди недійсним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 17.09.2019 Відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 92 та 241 ЦК України, оскільки не врахували, що ФГ "Агро-лідер С", укладаючи Договір суборенди, діяло добросовісно та не могло знати про відсутність повноважень у представника СФГ "Артем".

4.2. Позивач не цікавився Земельною ділянкою та не вчиняв жодних дій з повідомлення уповноважених органів про порушення його прав, що свідчить про погодження та визнання ним Договору суборенди.

4.3. Відповідач зареєстрував Договір суборенди, здійснював обробку Земельної ділянки, засівання і збір урожаю та сплачував земельний податок, тобто діяв як добросовісний суборендар, і такі дії мали бути враховані судами відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 910/22627/17 від 11.12.2018 (…підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно).

4.4. СФГ "Артем", укладаючи Договір суборенди, ввело ФГ "Агро-лідер С" в оману щодо наявного дозволу власника Земельної ділянки на її передачу в суборенду, у зв`язку з чим, порушення вимог статті 8 Закону та пункту 3.2 Договору оренди зумовлені діями Позивача. Натомість частина третя статті 16 ЦК України передбачає, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, що і відбулось у спірних правовідносинах. Отже позов з підстав відсутності згоди Орендодавця не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким Позивач зловживає, що узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі 910/7547/17.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 18.10.2019 СФГ "Артем" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що ФГ "Агро-лідер С", не здійснивши перевірку загальнодоступних відомостей про керівника СФГ "Артем", уклало Договір суборенди з порушенням вимог Закону та всупереч положенням Договору оренди.

5.2. 18.10.2019 Держгеокадастр подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить прийняти рішення у цій справі на розсуд Суду, виходячи з того, що дозвіл на передачу Земельної ділянки в суборенду ФГ "Агро-лідер С", за рахунок земель, наданих СФГ "Артем" за Договором оренди, Держгеокадастр не надавав; будь-яких листів, заяв, звернень, клопотань від СФГ "Артем" та ФГ "Агро-лідер С" до Держгеокадастру не надходило; наказом Держгеокадастру від 09.01.2019 № 4-60/15-19-ГС Земельну ділянку передано із державної власності до комунальної власності Ради.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача, повідомлено про розгляд касаційної скарги 29.10.2019; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21.10.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 17.03.2004 між Криничанською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та СФГ "Артем" в особі ОСОБА_4. (Орендар), що діє на підставі Статуту фермерського господарства, укладено договір оренди земельної ділянки № 11 (далі - Договір оренди) загальною площею 50 га із земель державної власності (земель запасу), в тому числі ріллі 50 га для ведення фермерського господарства (п. 1. Договору оренди).

Земельна ділянка передається в оренду з метою сільськогосподарського використання (п. 2. Договору оренди).

Договір укладається на термін 5 років (з правом продовження), починаючи з дати його реєстрації (п. 2.2 Договору оренди).

Пунктом 3.2. Договору оренди передбачено право орендаря, за згодою орендодавця, передавати у володіння і користування орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі (суборенда) у випадках та на умовах, передбачених законом.

7.2. Договір оренди зареєстрований у КРВ ДРФЦДЗК в книзі записів реєстрації договорів оренди № 4 за № 0404122000008 та у виконкомі Покровської сільської ради, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 22/11 від 17.03.2004.

7.3. На Земельній ділянці господарські шляхи та інженерні комунікації відсутні; грошова оцінка Земельної ділянки 444800 грн; права третіх осіб на Земельну ділянку не заявлено; Земельна ділянка передається в оренду за актом приймання-передачі.

7.4. На виконання умов Договору оренди складено акт приймання-передачі Земельної ділянки, наданої в оренду ФГ "Артем" для ведення фермерського господарства від 17.03.2004 (т. 1, а. с. 26).

7.5. Додатковою угодою № 892 від 10.03.2009 (далі - Додаткова угода), викладено пункт 2.2 Договору оренди в новій редакції, а саме: договір укладено на 44 роки. Після закінчення строку договору оренди земельної ділянки орендар має переважне право поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять (30) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (т. 1, а. с. 28).

7.6. Додаткова угода зареєстрована у Криничанському відділі ДРФУ ДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040912200965 від 06.04.2009.

7.7. Право за Договором оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.12.2017 за № 24295317 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, т. 1, а. с. 29).

7.8. 11.04.2018 між СФГ "Артем", в особі голови ОСОБА_4 (Орендар), який діє на підставі Статуту, з одного боку та ФГ "Агро-Лідер С", в особі голови Хіманіча Сергія Сергійовича, що діє на підставі Статуту (Суборендар), укладено Договір суборенди Земельної ділянки, власник Держава в особі Криничанської районної державної адміністрації, право оренди на дану земельну ділянку зареєстровано на підставі договору Оренди землі та Додаткової угоди (т. 1, а. с. 98-99).

Строк дії права оренди 44 роки, земельна ділянка знаходиться на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області та передається у строкове платне володіння та користування без зміни цільового призначення (п. 1. Договору суборенди).

Термін дії цього договору до 01.03.2053 (п .2.1 Договору суборенди).

Пунктами 3.1., 3.2. Договору суборенди передбачено, що Суборендар одноразово сплачує плату за суборенду в розмірі 25000 грн орендарю за весь період дії суборендного користування за цим договором. Вказану суму плати за суборенду згідно з п. 3.1. договору Суборендар зобов`язується передати безпосередньо Орендарю одразу ж після підписання вказаного договору.

Передача земельних ділянок Суборендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації права суборенди відповідно до п. 1.1 Договору (п. 4.1. Договору суборенди).

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (п .11.1 Договору суборенди).

7.9. Договір суборенди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 25772018.

7.10. На дату укладення Договору суборенди керівником СФГ "Артем" була ОСОБА_3 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1004128051 від 22.06.2018, т. 1, а. с. 30-32).

7.11. Наказом СФГ "Артем" від 26.06.2003 ОСОБА_4 призначено на посаду голови з 26.06.2003 (т. 1, а. с. 34).

7.12. Наказом № 30-03/2018 від 30.03.2018 ОСОБА_4 звільнено з посади голови з 30.03.2018 на підставі заяви про звільнення та рішення власника фермерського господарства (т. 1, а. с. 35). Запис про заміну керівника юридичної особи внесено до реєстру 04.04.2018.

7.13. 22.06.2018 Позивач звернувся до Криничанського відділення поліції Кам`янського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, якою повідомляв про самовільне зайняття невідомими особами земельної ділянки, яка орендована ним за Договором оренди.

7.14. Позивач не отримував згоду на передачу в суборенду Земельної ділянки від Орендодавця, з письмовим повідомленням до Орендодавця щодо передачі Земельної ділянки в суборенду не звертався; грошові кошти в рахунок орендної плати за Договором суборенди не отримував.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

8.2. Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.3. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

8.4. Частина перша статті 92 ЦК України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

8.5. Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на положення статті 237 ЦК України утворює правовідносини представництва, в яких орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

8.6. Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

8.7. Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій, окрім зазначених вище норм матеріального права, вважали за необхідне застосувати також положення частини третьої статті 92 та статтю 241 ЦК України.

8.8. Разом з тим, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

8.9. Тобто частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з тим, далі вказано, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16.

8.10. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц, на захист прав третіх осіб, які виступають у правовідносинах з юридичними особами, у тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

8.11. Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-2612цс15, а також Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 710/2175/15-ц, від 31.10.2018 у справі №664/998/17, від 07.11.2018 у справі № 466/10270/15-ц, від 31.01.2019 у справі № 922/4371/17.

8.12. Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

8.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний Договір суборенди підписано 11.04.2018 від імені СФГ "Артем" ОСОБА_4 ; запис про заміну керівника СФГ "Артем" внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04.04.2018 та зазначено, що керівником СФГ "Артем" є ОСОБА_3 (витяг № 1004128051 від 22.06.2018, т. 1, а. с. 30-32); наказом СФГ "Артем" від 26.06.2003 ОСОБА_4 призначено на посаду голови з 26.06.2003 (т. 1, а. с. 34); наказом № 30-03/2018 від 30.03.2018 ОСОБА_4 звільнено з посади голови з 30.03.2018 на підставі заяви про звільнення та рішення власника фермерського господарства (т. 1 а с. 35).

8.14. Враховуючи, що запис про заміну керівника СФГ "Артем" внесено до реєстру 04.04.2018, тобто заздалегідь перед підписанням Договору суборенди, беручи до уваги положення статей 7, 9 та 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та висновки, викладені в пунктах 8.8- 8.11 цієї постанови, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Відповідач, укладаючи Договір суборенди від 11.04.2018, проявивши розумну обачність, мав реальну можливість перевірити в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань наявність у ОСОБА_4 повноважень на укладення спірного договору від імені СФГ "Артем". Враховуючи наведене Суд відхиляє доводи Скаржника, викладені в пункті 4.1 цієї постанови, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про існування підстав для визнання Договору суборенди недійсним у зв`язку недодержанням в момент його вчинення вимог, які встановлені частиною другою статті 203 ЦК України, а саме відсутністю у ОСОБА_4 необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення цього правочину від імені СФГ "Артем".

8.15. Разом з тим, посилання судів на норми статті 241 ЦК України та відсутність наступного схвалення СФГ "Артем" Договору суборенди Суд відхиляє як неналежні з огляду на висновки, викладені у пункті 8.11 цієї постанови. З цих же мотивів Суд відхиляє відповідні аргументи Скаржника, викладені у пунктах 4.2, 4.3 цієї постанови.

8.16. Також Суд звертає увагу на те, що cтаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

8.17. При вирішені спору про визнання правочину недійсним має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі 921/311/17-г/7.

8.18. Відповідно до частини першої статті 8 Закону (в редакції, чинній на момент підписання Договору суборенди) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

8.19. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з відсутності, всупереч статті 8 Закону, згоди Орендодавця на передачу в суборенду орендованої Позивачем Земельної ділянки як окремої підстави для визнання Договору суборенди недійсним, у зв`язку з недодержанням вимог частини першої статті 203 ЦК України.

8.20. Разом з цим, суди не встановили, яким чином в даному випадку відсутність письмової згоди Орендодавця на передачу Земельної ділянки в суборенду Відповідачу впливає на права Позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

8.21. Здійснивши аналіз положень частини першої статті 8 Закону, статей 15, 203, 215 ЦК України, Суд дійшов висновку, що відсутність письмової згоди Орендодавця на передачу в суборенду Земельної ділянки не може слугувати єдиною підставою для задоволення позову Орендаря, поданого до Суборендаря, про визнання договору Суборенди недійсним, з тих підстав, що він суперечить частині першій статті 8 Закону, оскільки, положення цієї норми в першу чергу спрямовані на захист прав Орендодавця і їх недотримання Орендарем не призводить до порушення прав Орендаря, а в разі невиконання Орендарем обов`язку з отримання зазначеного погодження та наступного подання позову про визнання правочину недійсним з цих підстав, наслідком задоволення такого позову може стати перекладання негативних наслідків недобросовісної поведінки Орендаря на Суборендаря.

8.22. Отже висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання Договору суборенди недійсним за позовом Позивача (Орендаря) у зв`язку з відсутністю згоди Орендодавця на передачу в суборенду орендованої Позивачем Земельної ділянки Суд відхиляє як недоречні та такі, що здійснені без належної оцінки спірних правовідносин у контексті вищевказаних норм законодавства.

8.23. Разом з цим, неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених вище норм матеріального права не призвело до неправильного результату вирішення спору, а відповідні доводи Скаржника (пункти 4.2. - 4.4 цієї постанови) не спростовують викладених у пункті 8.14 висновків про наявність підстав для визнання Договору суборенди недійсним.

8.24. З огляду на це рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові Суду, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Агро-лідер С" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 904/355/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак